Савік Шустер: Добрий вечір. У прямому ефірі «Свобода» – програма, яка визначає лідерів, або программа, в которой свободу ограничивают время и я, Савик Шустер. Завершение предвыборной кампании 2007 – это главное событие недели. И это произойдёт у нас в прямом эфире примерно через три с половиной часа. Неделю назад я сказал, что мы ждём президента, премьер-министра и лидера самой большой оппозиционной партии. Юлию Тимошенко мы увидим сегодня в студии. А президента и премьера – наверное, это уже в будущей предвыборной кампании, в следующей. У нас сегодня необычный формат: политические лидеры Украины лицом к народу. Лидеры – в конце концов, программа авторская, поэтому мы сделали некий выбор, – это пять лидеров сегодняшних парламентских блоков и партий и самая большая интрига этой предвыборной кампании – Владимир Литвин. Вот Юрий Луценко, Ирина Геращенко, Иосиф Винский, Елена Лукаш, Ирина Акимова. У этого микрофона выступят лидеры. Как раз Юрий Луценко выступит, Владимир Литвин выступит, Юлия Тимошенко выступит, Пётр Симоненко выступит, Александр Мороз – тоже. И Раиса Богатырёва тоже выступит. У лидеров есть сегодня право приехать и уехать. Я понимаю, что в последний вечер предвыборной кампании люди могут быть очень заняты. Но я, конечно, приглашаю всех оставаться в этой студии. Народ – это наша аудитория, которая за мной. 200 человек со всех уголков Украины – это вы уже знаете – работают с этим пультом. Это даже не пульт – это мини-компьютер, сложное устройство, которое нам даёт огромные возможности всякого статистического анализа и демографического анализа. И начинаем сразу. Вопрос нашей программы сегодня, который мы обязательно в конце переголосуем: «Решили ли Вы, за какую политическую силу будете голосовать 30-го сентября?» Люди, которые приняли окончательное решение, что они пойдут или не пойдут на выборы, что будут голосовать за ту политическую силу, иную или против всех, но приняли решение, стопроцентно они знают, что они будут делать 30-го сентября. Люди, у которых есть ещё какие-то сомнения – пусть малейшие. Вот результат, который мы получили от нашей аудитории. (коментуючи діаграму) 81 процент нашей аудитории – а значит, Украины, я делаю такой вывод, – определился с тем, что будет делать и как голосовать 30-го сентября. 19 процентов – нет. Посмотрим, изменится ли и в какую сторону изменится это соотношение в конце нашей сегодняшней программы. И сразу приглашаю к микрофону Владимира Литвина. И немедленно объясняю, почему мы говорим «лицом к народу». Господин Литвин, мы до программы задали такой вопрос нашей аудитории: если вы и ваш блок пройдёте в Верховную Раду – то есть преодолеете трёхпроцентный барьер, – то вы будете в коалиции демократических сил или в коалиции, к примеру, с Партией регионов? Такой вопрос мы задали нашей аудитории. И вот, что считает наша аудитория. (коментуючи діаграму) 79 процентов считают, что вы будете в коалиции демократических сил. 21 процент считает, что вы будете в коалиции с Партией регионов. Но вот эти 79 процентов, которые считают, что вы будете в коалиции демократических сил, – это в основном люди высокого уровня заработной платы – то есть выше среднего, – это в основном молодёжь и в основном западные регионы. А люди, которые считают, что вы будете с Партией регионов, – в основном это 60+. Кто вам важнее и в какой коалиции будете?

Володимир Литвин: Я дякую за можливість сьогодні бути тут і спілкуватися безпосередньо з представниками народу. Я хотів би сказати великі слова вдячності людям, з якими я спілкувався протягом двох місяців, дивлячись у вічі людям, відповідаючи на їхні запитання без великих концертних площадок, без розігріву артистами. Але це дало мені можливість глибше пізнати, зрозуміти і відчути, чим живуть люди і що потрібно робити сьогодні для України. Я хотів би сказати, що я буду із людьми. Я хотів би сказати, що на перше місце я ставлю і буду ставити ті питання, які потрібно невідкладно розв’язати. Зокрема для того, щоб не було лінійного поділу Верховної Ради, я запропоную прийняти перше рішення. Воно буде полягати в тому, щоб депутатів Верховної Ради, які обрані за партійними списками, закріпити за кожним округом, щоб вони відповідали перед людьми, щоб вони виконували накази людей, щоб вони слугували зв’язком між народом і владою. Я переконаний, що тоді не буде потреби говорити про лінійний поділ Верховної Ради на коаліцію і опозицію. І ще один момент. Відносно назви «демократичні сили». А ті, що залишаються, – начебто означає, що вони не демократичні. Скажіть, будь ласка: яке є визначення, демократичні сили чи не демократичні? Я переконаний, визначення може бути одне – не самопроголошення, а може бути одне визначення: що будуть робити, як будуть робити і який буде результат. Я хочу вам сказати, що я добре розумію всю відповідальність моменту. Я розумію, що сьогодні вже чекають вказівки, яку дати, як потрібно ставитися до блоку Литвина і зачищати остаточно при процесі підрахунку голосів. Тому я сьогодні можу сказати виключно одне: я був і залишуся безпосередньо з людьми. Я буду робити все, щоб Верховна Рада була Верховною Радою, щоб вона відповідала своєму покликанню і щоб країну більше не колотило так, як воно колотить. Я хотів би сказати, що сьогодні є для нас унікальний шанс, щоб люди відчули, саме відчули повагу до себе. А для того, щоб вони відчули повагу до себе, вони повинні обрати таку владу, яка буде поважати людей, яка не буде навіювати людям, що потрібно обмежити їх вибір виключно настроями половини суспільства, що, мовляв, тільки одні – інших не буде. Я переконаний: це рівнозначно тому, що відмовити в праві половині населення України мати свою позицію і мати своїх представників у владі.

Савік Шустер: Ирина Геращенко, пожалуйста.

Ірина Геращенко: Дякую. Дозвольте, по-перше, дорогі глядачі телеканалу «Інтер», дійсно привітати вас із тим, що вже за три з половиною години закінчиться ця агітаційна кампанія. Я думаю, що головною, насправді, рисою цієї кампанії була апатія і розчарування в політиках, про що, Савік, свідчить і ваше голосування. Тому що ці 20 відсотків – можливо, вони не просто не визначилися, за кого будуть голосувати, а не визначилися взагалі, чи підуть вони на ці вибори. Тому мені здається, дорогі українці, що сьогодні політики мусять, у першу чергу, продемонструвати свою відповідальність у якому питанні? От ми мусимо визнати, що сьогодні треба просто просити громадян України 30-го вересня прийти на виборчі дільниці. Потім, якщо ми є відповідальними політиками, нам потрібно подякувати кожному громадянину України, який прийде на виборчі дільниці, за те, що він виконав свій конституційний обов’язок. І третє – прийняти результати цих виборів, нарешті, щоб виборча кампанія закінчилася, і почати працювати. До чого я все це веду – до питання до вас, шановний Володимире Михайловичу. Минула виборча кампанія визначилася чередою судових позовів. І ваша політична сила була однією з тих політичних сил, яка якраз судилася відносно результатів цієї виборчої кампанії. Як сьогодні налаштована ваша політична сила: визнати ці результати виборів, чи якщо щось не буде влаштовувати, будуть якісь сумніви, продовжувати ці судові позови? Це перше моє запитання. І друге. Усе ж таки ви говорите, що ви будете в парламенті з людьми. В парламенті сто відсотків не буде інопланетян, марсіан і таке інше – там будуть люди, які будуть представляти політичні сили «Нашу Україну – Народну самооборону», БЮТ і «Регіони України». З ким усе ж таки ви буде з цих людей? Дякую.

Володимир Литвин: Дякую вам за запитання. Я на нього відповім у такий спосіб. За ту велику кількість наклепів, які були – в тому числі на блок, – ми звернулися до суду. І ви знаєте, суддя прийняла до розгляду документ, призначила слухання справи, потім його відмінила, сказала, що вона не буде його розглядати, оскільки йде шалений тиск, у тому числі із Секретаріату Президента України. Так це, до речі, про визнання результатів виборів і про те питання, яке ви щойно мені ставили. Я хочу вам сказати, дорогі: дайте людям можливість зробити вибір. Зараз не тисніть на людей. І ви питаєте: «Як ви будете приймати результати виборів?» Якщо це буде реальний відбиток народного волевиявлення, ми сприймемо це як даність. Але якщо знову будете чинити те, що ви чините, я думаю, що країна не має жодної перспективи. Тому я сьогодні, користуючись нагодою, звертаюся: добрі люди, оці 21 відсоток, які ще не визначилися…

Володимир Литвин: Я хотів би просити вас: прийдіть і висловіть свою позицію. Чому це потрібно? Бо за вас визначаться, на користь кого покласти ці бюлетені. Як правило, покладуть на користь тієї політичної сили, яка вам узагалі не до вподоби. І знову до питання: «З ким ви будете?» Я хочу сказати, я думаю, президент України повинен був сказати, що він з народом українським, а не з однією політичною силою. Чому про це президент України не запитав, а зараз ви вимагаєте відповіді? Для того, щоб завтра поступили відповідні команди? Повірте: я знаю, про що я говорю. Повірте: я знаю, чому хочуть зробити, щоб усього було три політичні партії. Причини – я коротко кажу…

Савік Шустер: Господин Литвин, вы скажете причины. Одна рекламная пауза – вы же не забудете причины. В следующем блоке у нас к вам присоединится Юлия Тимошенко.

Свобода Савіка ШустераСавік Шустер: Продолжаем прямой эфир. Владимир Литвин лицом к народу. Итак, вы говорили, что вы перечислите несколько причин, почему так много говорится о трёх партиях, проходящих в парламент.

Володимир Литвин: Так. Перша головна причина полягає в тому, що сьогодні можна говорити про зговір фінансово-олігархічних кланових груп з приводу того, щоб поділити країну, поділити все, що в цій країні ділиться. Вони не хочуть в політиці політичних сил, які будуть цьому їм чинити величезні перешкоди, не будуть давати їм остаточно обікрасти країну. Друга причина, яка пов’язана з вирішенням земельного питання... Ви знаєте, що зараз взялися вирішувати земельне питання, приватизувавши, забравши все, що є на цій землі. І ви знаєте нашу позицію з цього приводу: земля не може бути предметом купівлі-продажу. І третє: ми ставимо питання про те, що треба ввести погодинну оплату праці, яка буде становити 25 гривень за годину і робочий тиждень буде складати не менше ніж 40 годин. Четверте: в собівартості продукції частка заробітної плати повинна складати 30 відсотків, а не 8 відсотків, як сьогодні. Чому не хочуть сьогодні цього робити? Тому що треба платити тим, хто володіє сьогодні економікою. Треба платити реальну заробітну плату людям. Ви знаєте, хто тут присутній в цих політичних силах, вони тільки йдуть до Верховної Ради, щоб приростити свої капітали. І, нарешті, останнє: не хочуть, не бажають, щоб була нормальна заробітна плата і, водночас, щоб можна було провести реальну пенсійну реформу. Щоб пенсія була перерахована в залежності від стажу, умов роботи і трудового внеску кожної людини. Це те, що потрібно людям, це те, що потрібно Україні. Я переконаний, що ми це зробимо.

Савік Шустер: Так, на одно высказывание Владимира Литвина была особенная реакция. Я хочу посмотреть...

Володимир Литвин (фрагмент запису): Президент України повинен був сказати, що він з українським народом, а він з однією політичною силою...

Савік Шустер: Это поддержали люди, которые зарабатывают гораздо больше средней зарплаты. Ирина Геращенко, вы хотели на эту тему что-то сказать? И Иосиф Винский.

Ірина Геращенко: Так. Якщо говорити про цю тему... Дякую, що дали мені слово. От мені здається, що президент показав на цій компанії, що він дійсно є з народом, тому що президенту Ющенку за два з половиною роки потрібно буде звітувати перед українським народом за обіцянки, які були дані на Майдані. Для того, щоб Віктор Ющенко міг, знаєте, сказати, що він виконав свою програму, йому потрібно мати 226 голосів в парламенті. Це абсолютно очевидно. Тому сьогодні мені здається, коли президент України говорить про те, знаєте, ці люди, які вчинили кризу в країні, захоплювали Генеральну прокуратуру, коли вони хаос творили в парламенті і не приймали ті закони, які потрібні для суспільства, мусять піти, а прийти ті політичні сили, які підтримають президента, то це, насправді, була його позиція, що він є з народом. І я думаю, що українській народ на виборах покаже, що є усвідомлення того, що кризу сьогодні можна подолати тільки одним способом: коли парламент, президент і уряд будуть працювати, як один кулак. Дякую.

Володимир Литвин: Я думаю, що це правильна постановка, але за однієї умови: що президента України будуть обирати в парламенті. Тоді президент України повинен агітувати за ту політичну силу, яка прийде до парламенту і його підтримає. Поки що у нас парламентсько-президентська форма правління. Я переконаний, що президент повинен бути арбітром нації і президентом всього українського народу. Лише тоді у нас в країні буде спокій.

Юрій Луценко: Бачите, Володимир Михайлович, я хочу вам нагадати Францію. Нещодавно там обрали пана Саркозі президентом. І він не ховався від своїх переконань, не залишав їх під подушкою, а вийшов до народу і сказав, щоб вони підтримали його політичну силу, сказав, що це дасть йому можливість реалізувати ту політику, задля якої ви мене обрали головою держави. Це абсолютно правильна річ. Людина хоче відповідати за результат, а не бавитись політикою.

Володимир Литвин: Я можу відповідати? Я хочу сказати з цього приводу. Давайте жити українським розумом, давайте не мавпувати із інших країн, бо Україна не Франція. Давайте подивимось на те, який спадок ми маємо, що українські політики зробили для того, щоб розколоти Україну. І сьогодні треба Україну сконсолідувати. Україна гарно скроєна, але, на превеликий жаль, погано зшита, в силу різних обставин. І я думаю, що це потрібно розуміти і загальнодержавне ставити на перше місце, а потім на друге місце ставити своє політичне.

Савік Шустер: Владимир Михайлович, пожалуйста...

Юрій Луценко: Нам фразу «Україна не Росія» прислав колишній ваш шеф Кучма. Жити постійно якимсь своїм велосипедом не правильно. Треба жити так, як живе вся Європа. От там живуть набагато краще, ніж при нашій кучмівській владі, яка до сих пір в країні править.

Володимир Литвин: Я б хотів з цього приводу сказати... Як правило, про кучмізм кричать ті люди, які при кучмізмі в ранньому віці все встигли здобути і перебігти в п’ять політичних сил, і знову бути на коні, і знову вчити нас, як жити.

Савік Шустер: Спасибо, Владимир Литвин. Я приглашаю к микрофону Юлию Тимошенко – лидера БЮТ. Вы тоже лицом к народу. В прошлую предвыборную кампанию очень много говорилось с вашей стороны и лидеров вашего блока о том, что это реально выборы премьер-министра. В эту предвыборную кампанию меньше акцентировала ваша партия и вы лично вот именно на этом. Тем не менее, мы задали вопрос нашей аудитории: в случае победы демократических сил, то есть БЮТа и "Нашей Украины", то есть 226 депутатских мест… Вот если это происходит, кто станет, с точки зрения нашей аудитории, премьер-министром Украины: Юлия Тимошенко или другой человек? Но в случае именно того, что называется либо демократической, либо оранжевой коалиции. (коментуючи діаграму) 79 процентов считают, что вы должны возглавить такое правительство.

Юлія Тимошенко: Я дякую всім, хто так вважає.

Савік Шустер: Но 21 процент против. И, в основном, это люди бедные, у которых уровень зарплат гораздо ниже среднего. Вот они против того, чтобы вы были премьер-министром.

Юлія Тимошенко: От ви знаєте, я не знаю жодної демократичної країни, де б на виборах за якусь партію або за якогось кандидата на будь-яку посаду голосувало 100 відсотків. Це цілком нормально – що у людей розділяються думки. В цьому немає нічого поганого. Навпаки, це є демонстрація того, що немає стовідсоткового «одобрямсу» і що країна дійсно живе і демократично обирає. Тому це для мене просто прекрасний результат, і я дякую всім, хто так довіряє нашій політичній силі, і тим, хто довіряє мені особисто. Я всі сили докладу, щоб не підвести. Я знаю, що це буде завдання мого життя, щоб не розчарувати тих людей, які поклали на мене свої надії.

Савік Шустер: Я прошу аудиторию работать. У кого есть вопросы к Юлии Тимошенко?

Юлія Тимошенко: Можна декілька слів сказати?

Юлія Тимошенко: Насправді, я тільки що повернулася з Софії, де на майдані була молитва за Україну. І трошечки, чесно кажучи, вся наша команда не налаштована на якісь політичні прерікання, протистояння, а тим паче на агресію. Мені здається, що перше, що мусять зробити політики, це припинити ці всі закиди один до одного, послухати вибір людей, а потім вже приступити до роботи. До речі, коли зараз весь Майдан – колосальна кількість людей, десятки тисяч – молились разом за Україну, то розпочала я цю зустріч з того, що у нас то постійні політичні натхнення, то політичні падіння, то у нас є політичні перемоги, і там, де народ відчуває свою віру і її зростання, то є падіння. Я думаю, що все це пов’язано з тим, що, в тому числі, влада за велику кількість десятиліть стільки принесла в усі історичні періоди, стільки принесла зла Україні, стільки принесла зла людям України, що я, наприклад, розуміючи, чому ми так важко живемо, розпочала сьогодні зустріч з людьми, які прийшли помолитись за Україну з того, що я від імені всіх політиків, всіх поколінь, які знущалися над людьми, які проливали кров, які руйнували церкви, які руйнували стабільність і нормальне життя людей, вибачилась за те, що люди терпіли і терплять стільки горя від політиків. Я думаю, що вибачення відкриває нам шлях для того, щоб ми мали можливість працювати над помилками, для того, щоб ми мали можливість, дійсно, дух і моральність влади підіймати, і після сьогоднішньої молитви є якесь натхнення припинити бруд в політиці, який заважає жити і працювати.

Савік Шустер: Госпожа Тимошенко, я бы просто хотел вернуться к прошлому вопросу и уточнить: те 79 процентов, которые считают, что вы должны возглавить правительство, если будет создана коалиция оранжево-демократическая, но это необязательно все сторонники, это просто люди, которые считают, что вы должны нести эту ответственность, это могут быть и противники.

Юлія Тимошенко: Будемо нести і будемо звітувати. І, на відміну від інших високих політиків, якщо ми не зможемо дати людям результат, то ми чесно покладемо свої мандати і, власне, можемо піти з влади, якщо ми не справимося. І це висока ступінь відповідальності, коли політик не тримається за чергову посаду, а знає, що він справився і дав результат людям, то він має право бути і продовжувати свою працю. А якщо не зміг, як у нас вже 16 років розгортається, то краще зайвий раз більше не ходити.

Савік Шустер: Пожалуйста, вот у нас есть вопрос.

Глядач у студії: Александр, Черновцы. Почему при вашем премьер-министре до сих пор не началась приватизация колхозных паёв? Спасибо.

Юлія Тимошенко: Що не розпочалося?.. Ще раз, будь ласка, можна?

Глядач у студії: У нас в Черновцах до сих пор невозможно выбить приватизацию и приусадебного хозяйства, и колхозных паёв. Власть, в которой есть ваши представители, отказывает, пишет отказом ответ.

Юлія Тимошенко: Ну, по-перше: все, що стосується розпаювання землі, все, що стосується надання людям паїв і виділення землі в натурі, є стратегією держави, а не окремих органів влади. І якщо уряд наш буде працювати, то ми досить швидко завершимо всі питання, які пов’язані, по-перше, з розпаюванням, по-друге, з виданням відповідних документів, а по-третє, з виданням землі в натурі. Але також хочу, можливо, когось розчарувати, що наша політична сила ні в якому випадку нікому не дасть зняти в 2008-му році мораторій на продаж сільськогосподарської землі. Ми вважаємо, що сьогодні в державі розгортається та сама афера, яка була проведена з ваучеризацією всієї країни, з виданням приватизаційних сертифікатів на промислові об’єкти. Потім збанкротували ці підприємства, і у людей скупили абсолютно чітко, і навмисно створені спекулятивні компанії, скупили ваучери і приватизаційні сертифікати, які зараз продають за мільярди. Те ж саме сьогодні відбувається з землею. Якщо ми знімемо мораторій, не врегулювавши стосунки, не давши нормальні фінанси в аграрний комплекс, щоб підняти цю землю. Коли сьогодні люди не отримують нічого на свій пай, не отримують абсолютно ніякої заробітної плати внаслідок руйнації аграрного сектору. Сьогодні люди тримають в руках тільки цей сертифікат, який, власне, сьогодні знецінений такою політикою держави. І якщо зараз зняти мораторій на продаж землі і зробити сільськогосподарську землю товаром, то ми отримаємо колосальні спекулятивні операції, коли у людей ці сертифікати будуть скупати за безцінь, а потім практично реалізовувати їх в десять разів дорожче, але при тому люди вже господарями на своїй землі не будуть. Тому ми проти таких колосальних спекулятивних проектів, які сьогодні ведуться в Україні. Я вважаю, що коли ще не створено ринку землі, то знімати мораторій на продаж сільськогосподарської землі... Це не ринок. Це є нищення залишків нашого селянства.

Савік Шустер: А скажите, пожалуйста: вы договорились об этом с нашим президентом? Он вообще-то считает, что нужно снимать мораторий.

Юлія Тимошенко: Я думаю, що ми тому і різні з президентом політичні сили, що ми абсолютно не ідентичні по всім питанням, а ми маємо на деякі питання абсолютно різне бачення. І поки ми не створимо всю інфраструктуру земельного ринку, нам абсолютно не можна чіпати пальцем наш останній скарб, який ще не розбазарили, тільки приступили до цього... І нам потрібно дуже-дуже обережно поводитись з 32-ма мільйонами гектарів найкращих земель в Європі і вважати, що то є той ресурс, який може підняти Україну.

Савік Шустер: Я ещё хочу задать вопрос, который интересует наших зрителей, потому что я знаю, что это очень важно. Это ещё одна история 2008-го года. Скажите, пожалуйста, вы предлагаете призыв осенний сделать последним и уже в 2008-м году без призыва переходить на формирование профессиональной армии. Ну, есть люди и политики, которые считают, что это вообще убийство армии, а есть люди, которые считают, что это ваш личный конфликт с министром обороны Анатолием Гриценко. Что же это?

Юлія Тимошенко: Я думаю, що вбивство армії – це все те, що відбувалося за останні 16 років. Це коли здали головну зброю України, це коли скоротили армію до того, що практично ця армія стала тільки символом. Коли наші військові містечка замість того, щоб там розміщувати і облаштовувати контрактних військовослужбовців, розбазарюються, як земля на корупційній основі. Я думаю, що багато чого ще сьогодні робиться в армії. І це не просто не посилює армію, а практично її руйнує. І хочу повернутися до того, що роблять наші вісімнадцятирічні школярі, коли йдуть в армію всього на один рік, я хочу привернути до цього увагу. По-перше: з цього року вони навчаються військовим професіям всього лише 30 відсотків часу, який вони там служать з того року, що їм призначено. За цей час навчитися і освоїти військові професії практично неможливо. І потім ці хлопці сідають в танки, коли вони абсолютно не вміють з ними нічого робити, повертають башти у зворотну сторону і стріляють по своїм казармам. І це є боєздатність армії? Ні. Коли лише на декілька копійок в добу отримають ці хлопці в казармах, то це не є боєздатна армія. І ще б я хотіла дати таку статистику, що більше 60-ти відсотків свого часу ці вісімнадцятирічні хлопці займаються охороною тих об’єктів в армії, на яких вже нічого не зберігається. І тому мені шкода, що чоловіки-політики довели армію до такого стану. І коли я читала листівку, яку Цушко розповсюджував, що за те, що він хотів ввести в Київ танки, то його бідного отруїли, так? Так от я хочу сказати, що вони настільки погано знають сьогодні нашу армію. Якщо хтось і хотів би завести танки, то їх просто немає. Половина з них без запасних частин, половина – без пального, а половина з них практично іржею покрилися, що навіть у металобрухт не приймають. І коли наші чоловіки довели армію до того, що у нас на два моря одна підлодка, яку тягають на тягачах раз на десять років на демонстрації, то я думаю, що чоловіки за це все ще мусять дати відповідь, мусять нести відповідальність. І тому я не хотіла б, щоб наші вісімнадцятирічні хлопці охороняли неіснуючі об’єкти і щоб це називалося боєздатністю армії. І тому я хочу всім, хто зараз знаходиться в студії, хто нас зараз чує по телебаченню сказати, що професійна армія, у якій люди будуть отримувати бойові професії п’ять, десять, п'ятнадцять років, а то і всі двадцять п’ять по контракту, де людям будуть платитися кошти, де люди будуть жити і працювати в армії – це є боєздатність армії, переозброєння армії – це є боєздатність армії. А не от цим фіговим листком, яких зараз залишили з армії практично, прикриватися. І потрібно припинити скорочувати армію, тому що від армії залишилися практично тільки цурки. І я хочу, щоб ви знали, що якщо наша команда буде при владі, то з першого січня 2008-го року строковий призив буде припинений, буде профінансована контрактна армія і ми будемо мати нормальну боєздатну армію. Я хочу запитати у вас: ви підтримуєте таке рішення?

Савік Шустер (коментуючи графік): Ну, 60 процентов с лишним поддерживают такое решение...

Юлія Тимошенко: І саме так і буде, і ми будемо за свої слова дуже чітко відповідати.

Савік Шустер: Господин Луценко не согласен?

Юрій Луценко: Ні. Я, власне, згоден з підходом щодо переходу на професійну армію. Я сам відслужив два роки і знаю чудово, що армія і тоді, а тим більше зараз, далека від досконалості. Єдине, що хотів би просити, Юлія Володимирівна, врахувати, що кожен третій призовник призивається у внутрішні війська, які складають 30 відсотків патрулювання вулиць. І це проблема вуличної злочинності. Боюся, що за три місяці ми не зможемо замістити їх професійно оплачуваними, по 1500 гривень, як мінімум, лейтенантами. Тому очевидно, що переходити на професійну армію потрібно. Але відразу після виборів, відразу після нашої спільної перемоги треба сісти і ретельно прорахувати, аби ні армія, ні міліція не постраждала при цьому і люди були убезпечені ззовні і внутрі. Це єдине моє прохання.

Юлія Тимошенко: Ви знаєте, що я хочу, Юрію Віталійовичу, сказати, що наш з вами президент України зробив заяву, що, в принципі, можна суттєво посунути терміни переходу на професійну армію і перейти з першого січня 2009-го року. Я думаю, що якщо ми разом сформуємо уряд, я покладу президенту повну фінансову карту, повну організаційну карту, і зможемо це зробити з першого січня 2008-го року. Це впевнено.

Савік Шустер: У нас вопрос. Пожалуйста.

Глядач у студії: Геннадій Поліщук, Вінницька область. Шановна Юлія Володимирівна, скажіть, будь ласка: яка позиція вашої політичної сили і вас особисто щодо дострокових виборів у міські ради, яка їх імовірність і їх необхідність? Дякую.

Юлія Тимошенко: Це дуже важливе запитання, тому що ми всі, всі політичні сили, хто тут присутній, зійшлися на тому, що для органів місцевого самоврядування потрібно розширити і фінансові повноваження, і що потрібно зміцнити всіма можливими засобами саме можливість і потужність громад і їх органів, які сьогодні позбавлені фінансової і виконавчої можливості. Я переконана, що в парламенті якраз ці зміни до Конституції будуть прийняті майже одноголосно. І якщо це буде зроблено, то безумовно потрібно проводити дострокові вибори до місцевих органів влади, тому що їх функції, їх повноваження і взагалі їх сутність суттєво зміняться. І я дуже хотіла б – і це є одним з наших стратегічних завдань, – щоб, дійсно, на місцях люди, які мешкають сьогодні в місті, в селі, в селищі, щоб вони не відчували, що вони ізгої для Києва, а що вони, дійсно, та команда, яка може розпоряджатися своїми фінансовими і організаційними ресурсами. Я хочу навести вам один, на мій погляд, важливий приклад, щоб ми розуміли потенціал на сьогоднішній день органів місцевого самоврядування. Ми в місті Хмельницькому поставили певний експеримент, де наш мер – ми обрали його – і де одна з міських рад, де абсолютна більшість б’ютівців, і ми з 2006-го року почали процедуру, де ми жодної п’яді землі не сільськогосподарської, яка належить громаді, не віддаємо в оренду або не продаємо без аукціону. Жодний квадратний сантиметр комунальних площ і власності ми не продаємо або не віддаємо в оренду без аукціону. Ми переглянули абсолютно всі ціни, які були корупційно встановлені на то майно, яким ви володієте і ми отримали сьогодні результат. І цей результат, я думаю, є шокуючим для влади, тому що невелике місто Хмельницький сьогодні має бюджет розвитку міста, порівняно з 2005-м роком, майже в 25 разів більший. Я хочу, щоб ви уявили цей масштаб. Там сьогодні починають будуватися школи, лікарні, дороги. І ми привели цей приклад для того, щоб ви знали, скільки ви втрачаєте, скільки із-за корупції у вас забирають і скільки нищать можливостей громади. І я думаю, що коли ми прийдемо в парламент, то перший закон, якщо у нас, безумовно, більшість буде… Якщо у нас більшості не буде, то ми закон про наведення порядку з фінансами місцевих органів влади, з землею і з власністю ніколи не приймемо, тому що на цьому сьогодні сама гігантська корупція. А якщо прийдемо, то ми зможемо той досвід, який є у місті Хмельницькому, де частково ми його втілили в місті Полтава, зробити практично законом для всіх місцевих громад. Я хочу, щоб тоді ви побачили, наскільки ви заможні. А сьогодні ви живете просто по остаточному принципу, скільки вам чиновники кинуть з багатого плеча.

Савік Шустер: Мы уйдём сейчас на рекламную паузу, после которой вы продолжите ещё несколько минут. Пожалуйста, Пётр Симоненко. Вам руку даже пожать невозможно. Что случилось?

Юлія Тимошенко: В політичних боях.

Савік Шустер: После рекламы – поля и битвы.

Свобода Савіка ШустераСавік Шустер: "Лицом к народу". У микрофона Юлия Тимошенко. Госпожа Тимошенко, есть одно ваше высказывание, которое очень понравилось людям пенсионного возраста... Извините, не понравилось...

Юлія Тимошенко: І коли наші чоловіки довели армію до того, що у нас на два моря одна підлодка, а її тягають на тягачах раз в десять років на демонстрації, то я думаю, що чоловіки ще за це мусять дати відповідь. Вони повинні за це відповідальність нести. І тому я не хотіла б, щоб наші 18-літні хлопці сторожували неіснуючі об’єкти, а це називалося боєздатністю армії.

Юлія Тимошенко: Ви знаєте, я думаю, можна підтримувати, можна не підтримувати, але це правда. І її нікуди не дінеш. Ми це знаємо.

Савік Шустер: Вопрос из аудитории. Пожалуйста...

Глядач у студії: Юлія Володимирівна, будь ласка, скажіть: чому ви не підтримуєте ініціативу Партії регіонів стосовно російської мови як державної?

Юлія Тимошенко: Власне, все, що стосується мовних питань, на жаль, сьогодні було і залишається з боку певних політичних структур виключно передвиборчими піар-проектами. Знаєте, я не хочу зараз, в такий ось день, коли, дійсно, не хочеться нічого говорити на сторону наших опонентів... Але давайте просто замислимося. Ось обіцяли другу державну російську мову, так? Друга державна російська мова... Прийшли, отримали більшість в парламенті... Це соціалісти, комуністи, Партія регіонів – вони мали більше 260-ти... Майже 270 голосів. Що потрібно, щоб міняти Конституцію відносно введення другої державної російської мови? Потрібно, по-перше, зібрати 150 підписів народних депутатів, щоб внести питання зміни Конституції щодо мови в порядок денний. По-друге, потрібно проголосувати, щоб було 226 голосів у парламенті в першому читанні зміни до Конституції, а потім передати до Конституційного Суду. Потім, коли повертають з Конституційного Суду, то потрібно мати 300 голосів. У мене запитання... Ось просте і легке запитання: чому, маючи майже 270 голосів у парламенті, за півтори роки Партія регіонів жодного разу не зібрала 150 голосів своїх депутатів, не внесла це питання до порядку денного? Чому вони не проголосували 260-ма голосами в парламенті в першому читанні зміни до Конституції? І чому вони не передали це до Конституційного Суду? А коли потім повернули, то чому не боролися за те, щоб набрати 300 голосів? Ми за наші позиції боролися. І тому я думаю, що ви, знаючи зараз конституційну процедуру, також собі задасте запитання: "Чому півтора роки ці процедури не були проведені?" Це значить, що на виборах обіцяють, а потім думають, що прийшли не на рік, а на п’ять років, а тому ці обіцянки просто не виконуються. Крім того, вісім законопроектів у нас – в Раді – подано в тому числі членами Партії регіонів щодо посилення статусу російської мови в Україні. Жоден законопроект не був внесений до порядку денного, жодного разу не був проголосований. І ще для тих людей, які, можливо, думають, що Партія регіонів – це боротьба за другу державну російську мову... Я хотіла б вас просто попросити універсал, який підписав Янукович, коли виборював собі посаду прем’єр-міністра. В цьому універсалі, якщо я не помиляюся, пункт або 16-й, або 17-й... Вам неважко буде його знайти. Там він підписав єдину державну українську мову. І крапка. Я повністю поділяю те, щоб в Україні була єдина державна українська мова. І це правильно. Якщо з іншого боку, то я не розумію, чому людина, яка на цьому виграла виборчу кампанію, так віднеслася до своїх зобов’язань. Згадайте собі, що і Леонід Кучма, стававши двічі президентом України, говорячи про другу державну російську мову... Він на цьому вигравав, а потім приходив і все це практично завершувалося розподілом заводів, майна, земель. І сьогодні коли ми говоримо про Рината Ахметова, то 18 мільярдів – це міжнародні аудиторські компанії дають такий капітал Ринату Ахметову. У Пінчука 8 мільярдів. Скажіть, будь ласка, мені: це що, російська мова? Я думаю, що якщо і далі... Ось сьогодні знову прийшли вибори – і сьогодні знову референдум по другій державній російській мові. Я хочу запитати: невже за 16 років наша високоінтелектуальна країна не зрозуміла, що це кожен раз технологія, яка призводить до вибору людей, які 16 років були при владі? І коли мені іноді кажуть, що "ось Віктор Федорович – це новий політик, який тільки прийшов, тільки став на посаду, а ви йому не даєте працювати", то хіба ми не пам’ятаємо, що три останніх років у Кучми прем’єром був саме Янукович? Він був запропонований президентом Кучмою на посаду президента України нового. І те, що так поводяться з російською мовою, – це абсолютно те, що отримали в спадщину. І ще одне питання, про яке я б хотіла сказати, – це питання НАТО. Це друге питання, яке є філігранною технологією того, як можна брати голоси на користь тих людей, які постійно розподіляють майно країни. Так ось по НАТО я не буду багато коментувати, але, знову ж таки, відкрити той універсал, де є пункт 27, який знову підписав Янукович... Там написано: "Взаємовигідна співпраця з НАТО на основі закону "Про основу національної безпеки України"". А закон "Про основу національної безпеки України" прийнятий в 2003-му році, коли Кучма був президентом, прем’єром був Янукович. І там чітко написано, що Україна вступає в НАТО. І там вказані дати про те, коли. Я просто хотіла б, щоб ви бачили політиків не так, як вони хочуть себе намалювати... Просто я знаю, що і ролики, і все це є. Нормально. Але щоб ви бачили політиків так, як вони є насправді в своїй сутності. І в той час, коли ви проводжали своїх дітей на перше вересня в школу...

Савік Шустер: Госпожа Тимошенко, мы не успеем...

Юлія Тимошенко: ...то якраз Ринат Ахметов забрав чверть генерації електроенергії всієї країни за безцінь через постанову уряду Януковича. Називається це підприємство "Дніпроенерго". І воно має сьогодні колосальну вартість. Це більше десяти мільярдів доларів. Їх забрали за безцінь.

Савік Шустер: Госпожа Тимошенко, мы не закончим эфир.

Юлія Тимошенко: Якщо ви далі готові підтримувати таку політику, то ми будемо із задоволенням працювати в опозиції. Тому що 50 відсотків відповідальності за те, що відбувається в країні, несуть політики, а 50 відсотків відповідальності за те, що відбувається в політиці України, якраз має народ. Тому що розбиратися в політиках, аналізувати їх, а також адекватно сприймати – це таке саме ваше зобов’язання, як і наше робити чесну політику.

Савік Шустер: Лена Лукаш, пожалуйста... Только давайте очень коротко, потому что иначе...

Олена Лукаш: Спасибо, Савик, что заметили нас. Уже второй выступающий... В принципе, наш ряд. Спасибо вам за внимание. И мне хотелось бы прокомментировать вот что... Абсолютно ложь, что для изменения в Конституцию нужно 150 голосов. 300 голосов. И вывод Конституционного Суда, уничтоженного президентом, – это 300 голосов. Когда Партия регионов начала сотрудничать с нормальными людьми из оппозиции, то за это требование – то есть 300 голосов – она была уничтожена президентом и Юлией Владимировной. Единственное, что нам осталось, – это обратиться к народу и вынести вопрос на референдум. Мы обещали это – и мы это сделаем.

Юлія Тимошенко: Можна, так? Я просто добре знаю цього представника Партії регіонів. Вона має юридичну освіту. А я просила б вас... Я дуже прошу: відкрийте Конституцію і подивіться на те, як в неї вносяться зміни. Спочатку збирається 150 підписів народних депутатів, щоб включити питання змін до Конституції в порядок денний. По-друге, голосує 260 голосів за Конституцію в першому читанні. І ця Конституція – її проект – передається в Конституційний Суд. Потім повертається, а тоді вже голосується 300 голосів. Хочу запитати людей, які сидять зліва: я правду говорю?.. Всі знають, що це є правда. І більше того, кожен юрист в Україні...

Олена Лукаш: Я так понимаю, Юлия Владимировна, что у вас своя реальность, своя Конституция. Она приезжает в Днепропетровск, где говорит, что она ничего против не имеет русского языка. Она собирает тем самым голоса в Днепропетровске. Когда она стоит перед вами, то она расскажет, что она любит украинский язык. Завтра полюбите Гондурас – она будет говорить, что всё у нас, как в Гондурасе. Это просто обычная борьба за голоса.

Савік Шустер: Так здесь ведь тоже могут быть люди из Днепропетровска... Здесь ведь тоже есть люди из Днепропетровска.

Юлія Тимошенко: Ви знаєте... Можна, я завершу фразу, так?

Савік Шустер: Подождите секундочку... Юлия Тимошенко может там стоять всю программу, если вы готовы с этим... Нет? Потому что я хочу, чтоб уже другой человек там был.

Юлія Тимошенко: Пане Савік, можна мені завершити, так? Я якраз хочу сказати всій аудиторії, що я абсолютно точно родилась в городе Днепропетровске. И я там прожила почти всю свою сознательную жизнь до 30-ти лет. Я там получила образование, там живёт до сегодняшнего дня моя мама, там большая часть моей семьи живёт. И я научилась говорить на украинском языке, когда в 2000-м году пришла в Кабинет Министров, который возглавлял Ющенко. До этого я не говорила по-украински. Моя мама, которая сегодня живёт в Днепропетровске... Я говорю то, что я действительно говорю на встрече с людьми. Моя мама до сих пор не умеет говорить по-украински. И когда я прошу: "Мама, пожалуйста, ты смотришь сегодня программы по телевизору, ты слышишь украинский язык, выучи его"... Она говорит, что она уже не в том возрасте, что она не может этого сделать. Кто из меня может сделать врага русскому языку? Это просто абсурд. И если я выучила украинский язык, то я горжусь этим. Потому что каждый человек, который живёт в Украине, должен знать свой родной язык. И я считаю, что и дети сегодня – большинство из тех, которые живут и в Днепропетровске, моём родном, и в других городах, – они сегодня тоже знают украинский язык. И это не мешает им дома говорить, как говорит семья. То есть по-русски или по-украински. И врага из меня делать не нужно. А то, что я сказала обо всех конституционных позициях, то каждый из вас – особенно тот, который имеет юридическое образование, – может проверить, что я говорю правду. Вы можете почитать универсал, где стоит подпись Януковича. Я думаю, это вам тоже будет не тяжело, потому что он печатался в прессе.

Савік Шустер: Анна Герман, пожалуйста... Давайте договоримся, что это последняя реплика с Юлией Тимошенко, потому что вы потом будете у микрофона.

Ганна Герман: Шановна Юлія Володимирівна...

Юлія Тимошенко: До речі, я одну ще репліку скажу... Саме тому, що для Партії регіонів що українська, що російська мови – вони абсолютно одне і те ж, тому що вони ні читати, ні писати ні на одній, ні на другій не можуть... На рівні прем’єр-міністра. Вони намагаються взяти власність. Декілька днів тому це був центральний аеропорт міста Києва і України Бориспіль, де забрали разом практично всі землі Борисполя. Першого вересня це був "Дніпроенерго", а зараз віддали на приватизацію практично всі контрольні пакети "Обленерго". Це ті, що вам поставляють електроенергію. І я просто хотіла б, щоб ви знали, що коли ви будете отримувати розрахункові рахунки по електроенергії, то щоб ви знали, хто вам її виробляє по такій ціні, хто вам її доставляє.

Ганна Герман: Шановна Юлія Володимирівна, після вашої фрази про те, що в Партії регіонів ніхто не вміє на жодній мові писати і читати...

Юлія Тимошенко: Прем’єр-міністр. Може, хтось і вміє.

Ганна Герман: Мені здається, що вам, може, і замало молитися один раз в день. Може, треба більше... То раз. Але я хотіла б вас запитати...

Юлія Тимошенко: Ви знаєте, я вважаю, що віруючим людям правду дозволяється говорити. І це правда.

Ганна Герман: Юлія Володимирівна, якщо дозволите, то я вам все ж таки поставлю запитання... Дозволите?

Ганна Герман: Ви тут розповідали дуже гарно про свою маму. Ви знаєте, таких людей, як ваша мама, пів-України, які не можуть вивчити українську мову. Може, ви би все ж таки дозволили мати їм рівні права з нами, з україномовними? І тут жінка вас запитувала про те, чому ви не підтримуєте введення другої російської як державної... Може, ви би прирівняли таких людей, як ваша мама, до всіх решта, хто вміє говорити по-українськи?

Юлія Тимошенко: Я вважаю, що всі умови в кожному регіоні, де люди мають перевагу говорити російською мовою... Там немає ніяких питань, щоб створити всі умови, щоб можна було нормально захищатися в судах на мові, яку вони знають, можна нормально здавати іспити на мові, яку вони знають, можна друкувати рецепти на мові, яку вони знають, друкувати анотації для ліків... І це можна зробити, щоб не було ніякого мовного дискомфорту. І я думаю, що наша команда зможе таке зробити, поважаючи і мою маму, і всіх інших людей, які ще не вивчили українську мову. Але Україна як незалежна країна мусить мати одну державну мову – це українська. І ми ніколи цього не приховували. Це є наша позиція.

Савік Шустер: Спасибо. Всё, потому что мы просто не успеем других лидеров. Спасибо...

Юлія Тимошенко: Я дуже дякую всім і за підтримку, і за розуміння. Я бажаю всім успіхів на цій виборчій кампанії. Щоб ми з вами могли побачити сильну, незалежну і красиву Україну, щоб ви нарешті переконалися, що коли ви зробите спробу, коли проголосуєте не так, як 16 років, а трошки зміните свої позиції... Я думаю, що тоді ви отримаєте результат, яким ви будете задоволені. А безліч слів, які сказані під час моїх зустрічей з людьми, – побажання, надії, – я хочу, щоб ви знали, що для мене це є святі речі. І скільки б не говорили про нас бруду, то я думаю, що тільки час і певні наші кроки змусять і зможуть переконати вас, щоб розтопити ту стіну пропаганди, неправди, яку побудували між мною і деякими людьми, які мешкають на Сході і на Півдні. Я хочу вам сказати, що я безумовно поважаю вас, люблю. І я буду вам служити, незалежно від того, як ви до мене ставитеся.

Савік Шустер: Каждый выступающий лидер получит последнее слово... Пётр Симоненко, пожалуйста. Да... Каждый выступающий лидер получит последнего обращения к избирателям до завершения предвыборной кампании. Владимир Литвин уже это сделал...

Володимир Литвин: Не надо, Савик.

Володимир Литвин: Сделаю. Когда дадите слово, то сделаю.

Петро Симоненко: Я хотел бы... Можно мне сделать один комментарий всё-таки?..

Савік Шустер: Нет, нет. Давайте всё-таки мы пойдём...

Петро Симоненко: Речь идёт о Конституции страны. Когда политики не знают Конституции, то это хуже всего. Это уже говорит о многих вещах...

Савік Шустер: Нет, подождите. У вас было очень много времени это выяснять. Давайте мы всё же... Вот у меня к вам личный вопрос. Вот как к лидеру партии. Вот мы у людей спросили что? Вот вы объединились с Партией регионов и с Социалистической партией в коалицию. Мы задали такой вопрос: "Вот такое решение лидеров партии – это было спасение страны или спасение Коммунистической партии?" То есть решение войти в коалицию. Это вы спасали страну или спасали партию? (коментуючи діаграму) Значит, 21 процент считает, что вы спасали страну, а 79 считает, что вы спасали партию.

Петро Симоненко: Я хотел бы тогда прокомментировать то, что мы сделали, а не то, как это понимают. Во-первых, я хочу вам представить, что я был инициатором создания коалиции. Я предлагал создать коалицию в условиях, когда три месяца "помаранчевая" команда просто разрушала демократию у нас в стране, уничтожая парламентаризм, деля должности, как вы помните, и портфели, когда они делили заводы и фабрики... И это три месяца после выборов они не могли организовать управление страной. Это приводило к хаосу. Поэтому моя была идея, чтобы отбросить идеологические противоречия, а сформировать пакет конкретных практических мер, которые надо было реализовать в парламенте. И вторая задача, которую мы решали, – это надо было действительно сегодня исключить практически лоббирование только интересов крупного бизнеса, чтобы поставить во главу национальные интересы, права и свободы человека, а также реальную жизнь. Вот это мы и смогли сделать. Нам не дали дальше реализовать это – это тоже правда. Более восьми месяцев... Извините, но ни в одной стране мира такого безобразия нет, чтобы президент более восьми месяцев, запретив практически деятельность парламента... Это страна у нас не имеет законодательного органа, а Кабинет Министров ограничен в своей работе. Разве это не является предметом того, чтобы ответить на вопрос, что коммунисты думали о будущем, о стране. И мы своей работой практически доказали это.

Савік Шустер: Так... Я прошу аудиторию работать. Есть ли вопросы?.. Пожалуйста... Вот есть вопрос. Только давайте не очень такой уж... Не очень мелко давайте...

Глядач у студії: Шановний Симоненко, ви стільки років в депутатах. І що ви зробили для народу? Нічого...

Савік Шустер: Нет, это... Если есть вопросы по существу, то... Я прошу: давайте вопросы по существу... Молодой человек, может, у вас? Но такого рода комментарии и реплики – этого не надо. Зачем оскорблять людей?

Глядач у студії: Андрей Александрович, город Полтава. Насколько мне известно, то коммунисты среди остальных политиков – это наиболее принципиальные люди. Потому что они живут по каким-то принципам, чтят какие-то законы, что написали их, так сказать, теоретики... То в какой мере вы остались ещё тем коммунистом, какими их видели Ленин и Маркс? Спасибо.

Петро Симоненко: Я думаю, что практически наша деятельность и в парламенте, и в государстве, как политической структуры, является ответом на самое главное, что нам оставил в завещание Владимир Ильич. Он учил нас быть всегда диалектиками. Поэтому мы учитываем те изменения, которые произошли в стране, всегда предлагаем сегодня конструктивную программу. Я предложил новую редакцию Конституции, по которой сегодня возможно усовершенствование нашей власти. Я предложил конкретные экономические модели развития нашей страны. Кстати, уважаемый участник нашей встречи, никто сегодня из политиков не спорит с программой Коммунистической партии. Пытаются Коммунистическую партию дискредитировать историческим прошлым, которое мы сами давно осудили. А если по современному развитию, то с нами как с коммунистами никто сегодня не спорит. Приходит выборная кампания – и все партии становятся коммунистическими, потому что они вдруг начинают вспоминать о детях, о женщинах, о стариках, начинают говорить, пересказывая программу Коммунистической партии. Поэтому я ещё раз хочу подчеркнуть, что мы... Самое главное сегодня что? Мы – современная партия, которая учитывает, что произошли изменения в обществе. Есть определённые настроения, есть желания людей сегодня учитывать и интересы тех, кто личной инициативой, скажем так, свою жизнь и государство совершенствует. Поэтому я убеждён, что именно наша позиция сегодня наиболее реальна, наиболее отвечает интересам всей Украины.

Савік Шустер (коментуючи графік): Господин Винский... Вот не очень поддерживают то, что вы говорите. Но это нормально...

Йосип Вінський: Пётр Николаевич, вы помните классическую форму, да? Она звучит так: "Чем больше нищета и голод на одном полюсе, тем больше богатство на втором полюсе". Как вы помните, то ваш сегодняшний партнёр по коалиции, скажем так, который Ахметов, увеличил за год свои капиталы с 8-ми миллиардов до 18-ти. Значит, стало быть, на втором полюсе на эти же миллиарды стало беднее население Украины. Так как это ложится на вашу коммунистическую идеологию?

Петро Симоненко: Вы знаете, я очень благодарен вам, что вы сегодня в открытую это сказали. Ко всему народу обращаюсь: ради Бога, не голосуйте за БЮТ, потому что вы снова будете голосовать за олигархов. Там каждый второй в списке – это олигарх. И я вам признателен, что вы хорошо изучили классику марксизма, предлагая голосовать только за коммунистов. Спасибо... Я вам ответил на вопрос. Вы сегодня пожелали...

Йосип Вінський: Как коммунисты сегодня могли поддержать колоссальное обнищание народа, а облаговещение олигархов напрямую? Потому что весь этот год вся ваша работа была на это направлена. Вы рассказывайте сказки. Так возьмите... Вы за большевиков или за коммунистов?

Петро Симоненко: Господин Винский, я вам тогда объясню второй раз, если вы с первого раза не понимаете. Я вам объясняю, что Коммунистическая партия вступила в коалицию с девятью миллионами избирателей, которые поддержали нас. И это была их воля. Я уважаю волю избирателей. Вы считаете, что нельзя уважать волю избирателей, а девять миллионов поддержали Партию регионов. Из тех предложений, которые были перед нами, получалось, что либо сидеть молча в парламенте и созерцать, как вы грабите страну, либо конкретными предложениями предложить управлять страной. Всё, что было сделано с нами, уважаемый господин Винский, я могу вам рассказать... То есть что и как делалось. И вы это прекрасно знаете. Поэтому я глубоко убеждён, что наша принципиальная позиция была направлена на то, чтобы, во-первых, действительно сдержать аппетиты, защищать национальные интересы, способствовать решению на законодательном уровне тех вопросов, которые поставили перед нами избиратели. И мы, кстати говоря, принципиально и последовательно их отстаивали. То, что вы этого не делали, – для меня это не новость. И я знаю, почему это происходит. Вы то же самое делали, начиная с 95-го года, когда вы просто разрушали экономику Украины "Едиными энергетическими системами". И это всё понятно.

Глядач у студії: Володимир Бортков. Петро Миколайович, ви підтримуєте таку ідею, щоб повернути знецінені заощадження вкладникам бувшого Радянського Союзу?

Петро Симоненко: Не тільки підтримую, а й практичними своїми кроками в Верховній Раді запропонував проект закону, який двічі розглядався у Верховній Раді. Чому не підтримували? А тому що ідеологія, яку я пропоную сьогодні в цьому законі, – вона відрізняється від тієї, яку пропонують інші. Деколи пропонує ідеологію, щоб за рахунок бюджету повернути гроші. Тобто заощадження. Це за рахунок нашої кишені. Що я пропоную? Я пропоную за ідеологією забрати від тих багатих людей, які сьогодні мають великий капітал, і повернути нашим громадянам. Чому? А тому, що вкрали в нас з вами не заощадження, а вкрали приватизацію, підприємства, фабрики і заводи, які давали прибуток для повернення цих заощаджень. І вони були побудовані на ці заощадження. Тому я і запропонував закон, який передбачає частину прибутку від діяльності цих підприємств повертати у загальнодержавний фонд, який накопичується, щоб потім ці гроші повертати. Я запропонував і податок на, скажемо так, все дуже дороге. Тобто на те, що має відношення до розкоші. Це також податок... Я запропонував наповнювати цей фонд за рахунок державної монополії на горілку та тютюн, наведення порядку на кордоні. Тобто це не за рахунок кишені наших громадян, як це дехто обіцяє. До речі, тут виступаючі не знають Конституції. Що мене сьогодні дуже хвилює – це те, що політики, які йдуть на вибори, не знають просто, "як у якого Сірка очі позичати", коли вони, виступаючи тут, говорять неправду.

Савік Шустер: Нет, мы сейчас уйдём на рекламную паузу, а потом все вопросы... А в том числе ещё и аудитория, да? Оставайтесь, пожалуйста, у микрофона...

Свобода Савіка ШустераСавік Шустер: Лидеры Украины лицом к народу. Пётр Симоненко у микрофона. Лидер Компартии. Ирина Геращенко, пожалуйста.

Ірина Геращенко: Петре Миколайовичу, дозвольте вам висловити співчуття відносно вашого гіпсу. Я бачу, ще гіпс у вас є.

Петро Симоненко: Висловлюйте співчуття іншому, не мені, бо може інша ситуація бути.

Ірина Геращенко: Я сподіваюся, що ви не виступали в цій історії братом Кличком, тому я дійсно хочу сказати, що якщо у вас зараз гіпс на руці, мабуть, ви мусите добре знати проблеми вітчизняної медицини, те, що відбувається сьогодні в українських лікарнях. Я не знаю, де вам накладали цей гіпс насправді, чи в звичайній районній лікарні, чи в комерційній лікарні, але я добре знаю Конституцію, яка пише про те, що кожен українець має право на нормальну охорону свого здоров’я. Сьогодні цього в Україні немає. І міністром охорони здоров’я є пан Гайдаєв – комуніст. Я хочу ще інше сказати, що ви знаєте, що на коліна поставлені сьогодні всі лікарні, які не можуть купити ні білизни, ні бензину, ні ліків через абсолютно лобістський закон про тендерні закупівлі, автором якого був пан Цушко, який підтримала вся урядова коаліція. Я хочу вам сказати як людина, яка знає Конституцію: чи визнаєте ви, що коаліція, в тому числі міністр ваш, комуніст, який є міністром охорони здоров’я, не забезпечив на сьогодні право українців на нормальну охорону здоров’я? Дякую.

Савік Шустер (коментуючи графік): Спасибо. Когда мы конкретно говорим о такого рода законах, 44 процента не понимает, о чём мы говорим. Поэтому давайте это делать так, чтобы люди понимали.

Петро Симоненко: По-перше, я хочу вас особисто проінформувати, що Гайдаєв призначений міністром з квітня цього року, і практично він попав у ту ситуацію, коли указом вашого президента розформована Верховна Рада і не дали можливість реалізуватися йому як міністру, щоб зробити те, що ми повинні були зробити. Але і в цих умовах, коли ви заблокували за ініціативою БЮТ роботу Верховної Ради, коли ви заблокували роботу діяльності Кабінету Міністрів, коли за вашою ініціативою почали зростати ціни сьогодні на продукти і інші речі, бо це етапи нестабільності – ми в цих умовах разом з міністром зробили наступне. Ми сьогодні створили, і по всій Україні їздять 120 пересувних медичних груп, які їдуть у далекі села, де завдяки тій політиці, яку проводили всі 16 років у нас у державі, вже зруйновані амбулаторії. І там вони допомагають сьогодні на ранньому етапі виявляти захворювання. 12 пересувних груп ми створили, які виїхали сьогодні по всій Україні й відслідковують етапи захворювання на цукровий діабет. Ми провели переговори з певними бізнесменами і до кінця цього року вгамували ціни на ті самі ліки першої необхідності, такі як корвалол і таке інше. Ми сьогодні проводимо переговори, щоб на наступний рік накласти мораторій на підвищення цін, але... Для того, щоб усе це вирішити, треба й мати ту владу, яка буде відсторонена від бізнесу і капіталу. Тому я вас закликаю, БЮТ, повикреслюйте всіх олігархів зі свого списку і давайте, щоб люди прийшли до влади ті, які не будуть ділити сьогодні власність і владу, а будуть працювати на народ України. Тоді в нас буде зовсім інша ситуація.

Наталія Лігачова: Уважаемый Пётр Алексеевич, я не являюся сторонником...

Савік Шустер: Наталья Лигачёва, «Детектор медіа».

Наталія Лігачова: Наталья Лигачёва, «Детектор медіа». Я являюсь медиа-экспертом и одновременно не являюсь сторонником вашей политической силы. В то же время, во время этой выборной кампании вы и ваша политическая сила вызвали у меня уважение по одному поводу. Насколько нам, во всяком случае, известно, вы принципиально отказались платить на телеканалах и в средствах массовой информации за участие в ток-шоу, новостях, гостевых студиях и так далее. Тем не менее, вы прекрасно знаете, что все остальные политические силы, в том числе и те, которые входят в вашу коалицию, это делают. И масштабы «джинсы» так называемой, то есть скрытой рекламы, зашкалили во время этой выборной кампании. Мы, например, оцениваем эти масштабы до 50-ти миллионов долларов. У меня такой вопрос. Во-первых, почему, вы думаете, на это идут политики? У них не хватает конструктива, и они боятся, что они этот конструктив не смогут изложить на нашем телевидении, где, в принципе, есть свобода слова благодаря, кстати, «оранжевой революции»? Или же это коррупция? Я считаю, что это очень огромная проблема, потому что таким образом...

Савік Шустер: Наталия, можно немножко короче?

Наталія Лігачова: Таким образом не только выхолащивается суть журналистики, которая должна кусать, а не лизать, но выхолащивается и суть политики, поскольку происходит и «джинсовизация» политики. Политики отвыкают держать удар. Будете ли вы ставить этот вопрос и какие вы видите законодательные нормы, которые могли бы решить эту проблему?

Савік Шустер: Секундочку. Я приглашу в студию Александра Мороза, который уже приехал, Ярослава Мендуся. Они займут места – и вы будете отвечать. Идут. Вы можете отвечать.

Петро Симоненко: Я вам признателен. Это действительно по-настоящему гражданская политика человека, который анализирует ситуацию и понимает: все те огромные деньги, которые вкладываются сегодня, в том числе, в скрытую рекламу – они вытягиваются из кармана наших потребителей тем высоким уровнем цен, который в результате этой авантюры с досрочными и незаконными выборами – кем организовано, всем понятно – уже ощущает на себе избиратель.

Савік Шустер: То есть вы говорите, что кто организовал досрочные выборы, тот отвечает за «джинсу», которая есть на телевидении.

Петро Симоненко: А я вам могу сейчас и доказать, Савик, если вы дадите мне время. Я это вам докажу сейчас. Потому что выборы не будут обходиться в 350 миллионов, как определено бюджетом. Они минимум в два миллиарда обойдутся. И это тот удар, который будет нанесен колоссальным образом по нашей экономике. Поэтому я считаю, что именно в погоне за голосами избирателей... При этом, естественно, используются различные технологии. То есть технологии обмана. Они приводят к тому, что вкладываются огромные деньги. То есть, избирательная кампания превратилась не в очистку от тех, кто несовершенен был и кто соврал на предыдущих выборах, а превратилось, по сути дела, в технологию заробитчанства и политических дивидендов единовременными вложениями денег, и, по сути дела, это потом превращается в то, что власть является источником не разрешения государственных интересов, а обогащения отдельных личностей. Поэтому... Безусловно. Надо сегодня создать государственный канал, чтоб он по-настоящему...

Савік Шустер: Не говорите без микрофона.

Петро Симоненко: ...я уже предлагал и общественное телевидение создать тем, которые должны были помогать представить сегодня ту или иную точку зрения.

Савік Шустер: Александр Мороз и Ярослав Мендусь. Пожалуйста, займите места. Екатерина Левченко, пожалуйста.

Катерина Левченко: Дякую. Петро Миколайовичу, мені здається, що ви лукавите і обманюєте виборців, коли говорите про те, що ваша партія підтримує принцип захисту прав людини. Ваша партія не підтримала основний принцип прав людини, основне право – право на життя, коли голосувала проти закону про визнання голодомору геноцидом українського народу. Ви демонстрували і ваша партія, комуністична ідеологія демонстрували, що протягом років радянської влади були знищені мільйони і мільйони наших громадян, громадян інших республік, країн, які входили до Радянського Союзу. Тому я ще раз повторюю, що в мене великий сумнів, що ви говорите правду, коли натякаєте на права людини. Я вас прошу або підтвердити мою думку, що права людини і комуністична ідеологія несумісні, або довести навпаки.

Петро Симоненко: Мені немає ніякої потреби доводити. Сама історія і наші практичні дії давно вже дали відповідь на те, в чому ви сумніваєтеся. Але я хотів би, щоб зрозуміли інші, в тому числі й наші телеглядачі. Зі мною ніхто не споре, говорячи про шляхи розвитку майбутнього України, ніхто не сперечається, бо з нашою програмою, яку я представляю, ніхто не зможе сперечатися. Вона справді є програмою майбутнього. Але ми повинні зрозуміти, що сьогодні якраз намагаються дискредитувати Компартію тими сторінками історії, які ми давно вже визнали. І цим намагається товктися по праху людському, щоб не думати про живих. А живих сьогодні, на жаль, стає з кожним роком усе менше і менше. І в минулому році на 400 тисяч скоротилося населення України, і на це ці вчені не збираються давати відповідь. Чому сьогодні четверта хвиля еміграції з’явилася в нас в Україні? Демократи ж при владі знаходяться. 16 років незалежності, а хвиля четверта еміграції є, бо люди тікають з рідної України у зв’язку з тим, що сьогодні знову ті ж самі проблеми з’явилися. І зубожіння людей, і торгівля людьми, знову ті ж проблеми безробіття, низького рівня доходу наших громадян. Не поважають батьків. Торгують дітьми сьогодні! Ось я хочу, щоб ви мені як жінка дали відповідь: що ми будемо робити, і ви особисто підтримуєте позицію, коли я чітко заявляю, сьогодні треба ввести і смертну кару за навмисне вбивство в Україні, щоб кожний розумів, що сьогодні Україна знаходиться в критичній ситуації? І коли торгують дітьми України як живим товаром – це злочин, який ніякими іншими не може бути виправдано так, як і те, що торгується жінками. Тому я хотів би ще раз запропонувати: те, що було в нашій історії, – ми давно вже дали оцінку. Але ми не тільки дали оцінку – ми зробили висновки. І цими висновками в практичній діяльності сьогодні не допускаємо повторення. Але, на жаль, олігархи забули про це. Вони товчуться по праху і живих сьогодні вбивають. Я категорично проти цього, і вся моя практична діяльність у Верховній Раді цьому і підпорядкована.

Петро Симоненко: Я одну репліку хотів би сказать. Уважаемые участники нашей встречи! Изменения в первый раздел Конституции – так записано в Конституции – вносятся – это языковая проблема – только при условии, если проект закона об изменении Конституции подписали 300 народных депутатов. То есть до того момента, пока его зарегистрируют – его не зарегистрируют в Верховной Раде в Секретариате, пока не будет 300 подписей. Это первый раздел Конституции. Такова воля была предыдущего Верховного Совета, который чётко определил порядок внесения изменений в Конституцию. Поэтому то, что говорил предыдущий оратор передо мной, – это свидетельствует о незнании Конституции, это свидетельствует просто о популизме и попытке сегодня завести в иную плоскость рассмотрение вопроса, потому что проблема заключалась в правах человека. И в данной ситуации мы говорили о том, как найти пути защиты прав наших граждан, которые желают иметь второй русский язык как государственный. Вот в чём вопрос. А я желаю всем нам, безусловно, победы на выборах, чтобы труженик сегодня был по достоинство представлен в парламенте. Именно интересы труженика должны сегодня разрешить проблемы честной, порядочной власти. И это будет источником народовластия. Это будет источником, который вернёт Украину на парламентскую демократию и обеспечит по-настоящему европейский выбор и европейскую демократию. Я всем желаю успехов и удач. Спасибо.

Петро Симоненко: Я желаю успехов...

Савік Шустер: То есть вы нас покидаете?

Савік Шустер: Господин Мороз, народу мы задали вопрос. Чего больше боится Александр Мороз? Так как вы много говорите об использовании всяких вооружённых сил, инструментов власти, возможности гражданского противостояния... Так вот: чего больше боится Александр Мороз? Поражения на выборах или гражданской войны после 30-го сентября? (коментуючи діаграму) Мы получили, что 65 процентов считают, что вы боитесь поражения на выборах, а 35 процентов – что вы реально опасаетесь гражданского взрыва после 30-го сентября. Но что интересно – что люди, которые считают, что вы боитесь поражения на выборах, – это во многом жители села. Там, где ваши избиратели.

Олександр Мороз: Спасибо. Дякую вам, Савік. Я тільки дивуюся, чому не 79 процентів. Реагуючи на першу частину вашого запитання, бо репрезентативність аудиторії, чим завжди відзначалася ваша передача, мала би бути трошки іншою, я так розумію. Але нехай буде так.

Савік Шустер: Это Киевский международный институт социологии.

Олександр Мороз: Так, безперечно. Я думаю, що людей не треба переконувати в тому, що особисто я не боюся нічого. Мова йде про інше. Сьогодні важливо... Чим закінчиться організована авантюра з достроковими виборами? Якщо вдасться відстояти об’єктивність голосування, не допустити фальсифікацій... Люди налаштовані як? Я відчуваю, добре, бо відвідав багато регіонів, з багатьма зустрівся, відповів на багато питань... Поза всяким сумнівом: нинішня коаліція зміцнить свої позиції. І всі маніпуляції в суспільній свідомості про певні зустрічі, розподіл портфелів, визначення результатів наперед і так далі – це все, зрозуміло, піар-технології. Так от: що може бути після того? До яких дій вдасться Віктор Ющенко далі, зважаючи на його поведінку і розпорядження 26-го травня, яке відбулося? Чим це мало не завершилося в Україні – кров’ю. Тому це мене турбує насправді, я би хотів, щоб усі, розуміючи небезпеку такого розвитку подій, об’єдналися довкола ідеї збереження суспільного миру в Україні й дотримання Конституції і законів України. Це мене найбільше турбує, тому що в державі, де судова система зруйнована, де покалічені правоохоронні структури, де свобода слова є тільки на вашій передачі, і то, скажімо так, не завжди... Де немає змоги працювати з Центральною виборчою комісією, розглядаючи ті питання, що відносяться до її компетенції, де заблокована робота Конституційного Суду, СБУ і Державна служба охорони використовується як жандармерія. Дуже небезпечно будувати будь-які політичні прогнози, оскільки мова йде про те... Ми рухаємося в бік демократії чи ми рухаємося в бік диктатури? Оце те, що мене найбільше турбує сьогодні. І участь у виборах соціалістів обумовлена тим, щоб у цих процесах, які йдуть від демократії до диктатури, поставити справді крапку. І щоб цю крапку допомогли поставити люди. Я думаю, що це відбудеться обов’язково, бо зрілість суспільства вже достатня. І вони добре розібралися в тому, хто що обіцяє, хто які райдужні будиночки малює, а що очікується насправді. Приблизно така відповідь на ваше запитання.

Савік Шустер (коментуючи графік): Да, вы раскололи, раскололи аудиторию.

Олександр Мороз: Можливо, можливо.

Савік Шустер: Вопросы, пожалуйста. Только конкретно. Давайте без оскорблений.

Глядач у студії: Хват Ирина, город Житомир. Меня интересует: после выборов к какому блоку вы приткнётесь? Или это будет зависеть от результатов выборов?

Савік Шустер: Я вам скажу. С точки зрения чисто стилистической... «Приткнётесь» – не совсем элегантно к политическому лидеру.

Олександр Мороз: Савік, кожен користується своїм лексиконом. Ви не зважайте на це. Так продумано все. І зроблено так, як і продумано. Тому нічого дивного немає. Ми ні до кого не будемо приєднуватися так, як ви сказали. Ми будемо відновлювати діяльність коаліції. А можливо, цілком можливо, що за рахунок певних маніпуляцій ми таки не дозволили їх здійснити... І не вдасться визнати абсурдні речі про те, що того парламенту нема, а новий не створений, давайте ми проведемо референдуми, дамо відповідні повноваження президенту і він буде царювати далі, так як це йому хочеться. А буде, як йому хочеться. Цього не буде. Тому ми можемо відновити діяльність коаліції, причому – я того не приховую – ми не проти розширення коаліції. Але не при створенні, а при приєднанні до коаліції тих, хто хоче працювати на благо України, а не займатися дурницями, на зразок того, що ми бачили в час демонстрації складання повноважень і інших речей.

Володимир Литвин: У мене буде не запитання, а коментар невеликий. Я повністю погоджуюся з тим, що в нас сьогодні складно організувати роботу Конституційного Суду, складно організувати сьогодні роботу неупереджену виборчих комісій... Але виникає питання: чому ж Верховна Рада тоді пішла на квотний принцип формування Конституційного Суду і зробила його, по суті справи, заручником політичних настроїв і політичних симпатій і антипатій. І друге питання. Наскільки можна говорити про демократичні вибори в Україні, коли Верховна Рада фактично завела країну в політичну кризу? Я не хочу казати, хто винен, але політична криза в Україні виникла. Після того Верховна Рада прийняла зміни до закону “Про дочасні вибори” під себе, далі під себе сформували Центральну виборчу комісію, знову поділивши квоти... Тепер нарікають, що Центральна виборча комісія не працює. Сформували під себе в той чи інший спосіб місцеві виборчі комісії... Тобто будуть організовувати вибори – організували – проводять для себе і для себе будуть рахувати голоси. Я думаю, що тут говорити тепер про демократію і констатувати, що вибори, можливо, будуть сфальшовані в процесі підрахунку волевиявлення людей... Я думаю, що це той результат, до якого прийшли в результаті підписання заяви про проведення дочасних виборів, і потім прийняли в розвиток цієї заяви відповідні рішення, підмінивши Конституцію, підмінивши закони. І ми сьогодні маємо парадоксальну ситуацію: країна діє не за основним законом, а на основі змови українських політиків. Вони вночі посиділи, поділили посади, підписали універсал – країна жила півроку. Потім підписали заяву про дочасні вибори... Я думаю, що ще можна дочекати одних таких нічних посиденьок, потім вони вранці підпишуть заяву, що країни немає, що вони її поділили на удільні князівства. Тому я думаю, що вибори повинні мати і головний результат: вони повинні примусити політиків виконувати основний закон. Я переконаний, що Україні потрібен порядок.

Савік Шустер: Комментарий спикера.

Олександр Мороз: Мені подобається ваш коментар, Володимире Михайловичу, бо на нього відповідати коротко, тільки на закінчення, на другу частину. Оскільки ви як голова парламенту минулого скликання добре знаєте, що іншого порядку формування ЦВК і Конституційного Суду просто не існує. Він застосовувався і раніше точно так же, і при вас у тому числі. Тому що тут говорити? Коментувати не треба. А щодо підписання угоди 27-го травня, то її треба було підписувати, безперечно, бо інакше пролилася б кров в Україні. Тому що Віктор Ющенко віддав розпорядження про введення військових до Києва. Жоден керівник європейської держави не вдавався до такої небезпечної авантюри, до такої афери. І для того, аби зробити правильний вибір... Чи кров потрібна суспільству? Чи треба знайти можливість якимсь чином поставити в правове поле і президента, і всі структури влади, і всіх суб’єктів політики... Треба було шукати цей варіант. Ми на нього пішли. Закон "Про вибори"... Звичайно, треба було приймати в новій редакції, тому що Конституція передбачає, що вони здійснюються на основі закону, але закону такого не було. Ось тільки вибори дострокові здійснюються в строк менший у півтора рази, ніж звичайні вибори. Треба було передбачити інші заходи для того, щоб можна було дозволити людям визначатися і не порушити процедури, передбачені самим законом. Я гадаю, що тут нічого дивного немає. Якщо я не відповів на якусь частину вашого запитання, то я готовий додати ще.

Володимир Литвин: Ні, я тільки хотів би ще продовжити один момент. Сказати. У нас сталася нештатна ситуація в Україні. Коли сталася нештатна ситуація, політики не можуть знайти і влада між собою, гілки влади не можуть знайти між собою порозуміння, я переконаний, що в цьому питанні арбітром мав би стати народ. І треба було сформувати Центральну виборчу комісію і місцеві виборчі комісії не за партійною ознакою. Я думаю, це дозволило б мати об’єктивну оцінку ситуації волевиявлення.

Олександр Мороз: Ми вже мали такий досвід – формування не за партійною ознакою, але тоді попередній президент просто призначав або депутатів, або членів ЦВК. І вони робили те, що потрібно. Ми знаємо, як Центральна виборча комісія, сформована за таким принципом, визнала можливим... Конституційний Суд визнав можливим обрання на третій строк президента Кучми. Я гадаю, що тут коментарі навіть не потрібні.

Савік Шустер: Пожалуйста. Господин Тихий.

Сергій Тихий: Ви щойно сказали, що в Україні свобода слова присутня лише на програмі «Свобода Савіка Шустера». На чому базується ваше твердження?

Олександр Мороз: Я можу приводити чимало прикладів, але я гадаю, що всі тут присутні й телеглядачі в тому числі можуть привести чимало коментарів відповідного змісту, аргументів вірніше. Ви пригадуєте, на "П’ятому каналі", каналі чесних новин, журналіст тільки сказав об’єктивну інформацію, коротеньку, нейтральну інформацію, як йому одразу крила пришили для того, щоб...

Савік Шустер: А можем мы эту тему не подымать?

Олександр Мороз: Тому я хотів би сказати так: я не хочу робити зайву рекламу Савіку Шустеру...

Савік Шустер: А я не хочу её слышать.

Олександр Мороз: Він скромний чоловік і добивається демократії, свободи слова. Тому, очевидно, немає потреби дальше розвивати цю тему.

Савік Шустер: Потому что мы сейчас начнём наш, цеховой разговор...

Сергій Тихий: ...сказано, що в Україні відсутня свобода слова. Я журналіст і стверджую, що це не так. Я – головний редактор “Газети по-київськи”. Це не так. Я хочу конкретних фактів. Той факт, який ви привели, зі Слісаренком... Він уже працює на «П’ятому каналі» знову. Ще факти у вас є?

Олександр Мороз: Тобто відновлена свобода слова, так я розумію?

Ірина Геращенко: Я перепрошую. Я не хотіла вже починати цю тему, але Олександр Олександрович, є така газета “Сільські вісті”, яку шанують мільйони ваших виборців. Як Соціалістична партія України може прокоментувати свободу слова в Україні, коли ви дозволили собі випустити фальшивку, вкрасти бренд “Сільські вісті” від Івана Бокого? Заборонено судом. І остання репліка. Дуже коротка.

Савік Шустер: Ирина, мы вернёмся к этому сразу...

Ірина Геращенко: Дуже коротка важлива репліка. Я перепрошую, Савік. Мені здається, сьогодні для виборців, для кожного українця важливе питання “Як змусити політиків бути відповідальними?”. Так от: на прикладі Соціалістичної партії ми бачимо, що Україна до того дійшла, бо та політична сила, яка дозволила собі зрадити виборців, – от виборці її і поховають рівно через два дні. Я думаю, що це хороший приклад для кожної політичної сили. Зраджувати виборців не можна. Дякую.

Савік Шустер: Александр Мороз сразу после рекламной паузы. Два ответа. По «Сельским вестям» и по второму вопросу Ирины Геращенко.

Свобода Савіка ШустераСавік Шустер: Лицом к народу. У микрофона Александр Мороз. Два вопроса от Иры Геращенко до рекламной паузы. Значит, «Сельские вести», которые… Фальшивая публикация. И проблема принятия решения о коалиции. Нет?

Ірина Геращенко: Відповідальність політиків і необхідність звітувати перед виборцями. То, з чим ти йшов, і те, яке ти мусиш нести покарання від виборців, якщо ти зрадив їх надії.

Савік Шустер: Хорошо. Два вопроса.

Олександр Мороз: Запитання поставлено так: що таке фальшивки, що таке не фальшивки? На прикладі газети «Сільські вісті» від Івана Бокого – це газета, зареєстрована державними органами в уставленому законом порядку, вона буде видаватися обов’язково, того ніхто не може заперечити. Фальшивкою є, наприклад, видання указів, підписаних Ющенком про розпуск парламенту. Це справді фальшивка. Візьмемо видання указів про звільнення із посади суддів Конституційного Суду всупереч Конституції – безперечно фальшивка. А от розпорядження про введення військ до Києва, до столиці, – це вже не фальшивка, це злочин, за який доведеться відповідати. Це не може залишати людей і політичну силу, на яку спирається він чи яка на нього розраховує… Не може звільняти від відповідальності. Я гадаю так: що стосується відповідальності перед виборцями, то мені немає потреби переконувати всіх в тому, що ми жодним словом, жодною програмою, тезою не відмовилися від своїх передвиборних зобов’язань. Діємо, і знаходячись у парламенті, і стосовно... При розподілі валового продукту через бюджет, і щодо соціальних гарантій, і діяльності наших міністрів, і на освіті, скажімо, і при Фонді держмайна, і в інших... Зокрема діяльності міністра внутрішніх справ. Це повна відповідність із нашими передвиборними зобов’язаннями.

Савік Шустер: Секундочку. Я хочу только сделать вам приятное: вас поддержала молодёжь в одном моменте…

Олександр Мороз (фрагмент запису): Віктор Ющенко віддав розпорядження приведення військових до Києва. Жоден керівник європейської держави не вдавався до такої небезпечної авантюри, до такої афери.

Савік Шустер: "18-29" категория поддержала это ваше высказывание. Юрий Луценко.

Юрій Луценко: Знаєте, шановні глядачі. Я, напевно, не задавав би запитання Олександру Олександровичу, бо я знаю його дуже добре і не відмовлюся від жодного слова на підтримку його до того моменту, поки він не перейшов до іншого політичного табору. Я м’яко формулюю це визначення «перейшов». Хоча коли Олександр Олександрович став гордитися своїм міністром внутрішніх справ, то я хотів би нагадати, як сумські студенти кричали: «Слава Морозу!», – коли я від вашого імені звільнив їх із СІЗО, бо – самодуром із себе – начальник сумської міліції, донецький гауляйтер, кинув на них спецназ, ганяв по всіх полях тільки за те, що вони йшли в Київ поскаржитися президенту на незаконні дії по об’єднанню вузів. Ви і ваш Цушко повернули цього Плеханова заступником міністра внутрішніх справ, ви зрадили тих студентів. Я нагадаю, як сотні тисяч людей стояли на Майдані і кричали: «Слава Морозу!» В цей момент генерал Попков підписав наказ про видачу бойових патронів проти власного народу. Ви цього Попкова через свого Цушка повернули заступником міністра внутрішніх справ. Олександр Олександрович, не чіпайте, раді Бога, своїх «героїв забора», бо люди знають точно, хто, насправді, призвів усю ту камарилью, за яку ми з вами боролись 15 років, а тепер ви з ними разом нищите Україну.

Олександр Мороз: Гарне запитання. Звичайно, я міг би... Широко відповідати не буду, аби не обтяжувати аргументами і вас, й інших. По-перше, простіше хотілося б запитати, можливо, назустріч: маючи всю повноту влади впродовж півтора року, і президента в тому числі, чому ви згаданого Плеханова не посадив, як він порушував закони?

Юрій Луценко: Я його викинув і вигнав з кабінету, Сан Санич, а ви його знову повернули до влади, нищите демократію.

Олександр Мороз: Я прошу, не перебивайте. Чому ж все-таки ви не зробили того, оскільки мали всю повноту влади так само, як, наприклад, викинули – ви говорите – 18 тисяч людей із різних структур, чим самим паралізували роботу професіоналів у міліції? А з іншого боку – міліція є така, як є. Це правда, бо вона виховувалася попередні 15 років таким чином, що Василю Петровичу важко сьогодні вернути ситуацію відразу. Вона буде вирівняна безперечно, бо він залишиться на цій посаді після виборів, у тому ніхто не сумнівається.

Юрій Луценко: Якщо дозволите, відповідь: вони не в тюрмі, Сан Санич, бо тричі Генеральний прокурор України Піскун був і залишається депутатом Партії регіонів, і входить з вами в одну коаліцію, і ви своїх не здаєте. А ви, пане Мендусь, не підказуйте Морозу, бо він завжди живе своєю думкою і зраджував також своєю думкою.

Олександр Мороз: Я хочу сказати, що впливи на формування міліції – безперечно, на кадри міліції – були й раніше. І ви це добре знаєте. Як ви стали міністром, як ваші заступники появлялися на цій посаді, хто ними керував і так дальше. Не будемо заглиблюватися у цей бік, бо це буде просто не цікава дискусія для людей.

Савік Шустер: Зрители, пожалуйста. Вот молодой человек.

Глядач у студії: Олександр із Полтави. Скажіть, будь ласка: всі політичні партії зараз борються за скасування пільг... Я хотів би, щоб на це питання відповіли всі політичні партії, але хотів би почати з вас. Як будуть називатися скасовані пільги: компенсація за скасовані пільги чи надбавка до зарплати, чи якось по-іншому, як у нас водиться? Це інша стаття.

Олександр Мороз: Я розумію, що спекулятивно сьогодні подається тема про пільги депутатам, причому як звучало в зверненні Віктора Ющенка до народу 3-го вересня... Назвалося все утримання парламенту пільгами, забувши, що утримання президента у півтора рази більше обходиться, ніж утримання парламенту. А потім ще підкидалися такі ідеї: «Якби ми їх скасували, то можна було б побудувати 250 шкіл, на 20 відсотків підвищити пенсію...» І так дальше. Але людині із бухгалтерською освітою... Елементарно можна розрахувати, що за 2 мільйона гривень не побудуєш школу, що на 20 процентів підвищення пенсій – це не півмільярда, а 19 мільярдів і так дальше. Але це, скажемо, деталі. Щоб вести суперечки з цього приводу ми взяли, скасували... Можливо, не зовсім продумано, але все, що стосувалося пільг депутатів... Зокрема, компенсація за житло, що я підтримав з першого дня, ставши головою Верховної Ради, бо їх треба було нейтралізувати, й інші речі. Сьогодні цей закон прийнятий, за нього треба проголосувати. Власне, його можна було прийняти минулого року, ще в жовтні минулого року ми розглядали цей закон, виявилося готових за нього проголосувати 15 депутатів, не вистачило 26 депутатів – не голосувало – від «Нашої України», і 6 – випадково, я так думаю, – від блоку Тимошенко. Але можна це було зробити раніше. Сьогодні треба не вести дискусію з приводу президента, підписати закон. І не треба проводити референдум, присягатися, що скасуються пільги і так дальше, тобто не займатися піаром, а робити те, що потрібно зробити в даний момент.

Савік Шустер: Господин Мендусь, что вы хотели сказать?

Ярослав Мендусь: Я хотів одну репліку, оскільки згадано було моє прізвище, а парламентська практика – що є право на репліку. Офіційний очільник «Нашої України» тут розповідав, як він боровся із негативом міліції, із бандитизмом. Дуже часто сьогодні на мітингах він вживає термінологію: донецькі бандити, донецькі олігархи. А як сказав тільки що мій колега: «У нас вільна преса, і в ній я прочитав...» Нещодавно пан Ринат Ахметов відмічав свій день народження. І привітати його прилетіла пані Катерина Ющенко. Більше того – вона відзначила його колосальний внесок як головного або одного з головних спонсорів сімейного фонду Ющенків «Україна 3000». Пане Луценко, так я не можу ніяк для себе визначитися: хто там у нас донецькі олігархи, донецькі бандити? Кого ви маєте на увазі?

Савік Шустер: Это риторический вопрос. Вы на него ответите, когда будете у микрофона. Мы его просто запомним.

Юрій Луценко: Вони їх знають в обличчя, в одній коаліції з ними – що йому відповідати? Він поіменно їх знає, з ними голосує, з ними грабує, з ними заробляє, з ними святкує. Що тут відповідати чоловіку?

Ярослав Мендусь: Правда, я з ними не п’ю чай в приміщенні Міністерства внутрішніх справ у кабінеті міністра, так як ви цим похвалялися повсюдно.

Юрій Луценко: Так, пане Ярославе, бо я пив чай, а потім направляв бронетранспортера. Вибивали двері, коли вони не приходили на допит. А ви їх повернули до влади. Ви особисто – в погоні за своїми мільйонами – зробили Мороза зрадником на всю країну.

Ярослав Мендусь: Ну а тепер дружина вашого патрона, почесного голови, приїжджає вітати з днем народження.

Юрій Луценко: Соціалісти з дружинами вміють воювати. Я це знаю...

Савік Шустер: Господин Мороз, последнее обращение к избирателям.

Олександр Мороз: Я буду звертатися. Я би хотів, щоб зараз ми на особистості не переходили, бо ми можемо згадати про кожну дружину, і воно погано закінчиться для дискусії. Не треба цього робити, очевидно. А відносно звернення: я переконаний в тому, що воно далеко не останнє. Дай Бог, щоб ми 30-го числа поставили крапку в цих штучно організованих перегонах, у фіктивному процесі політичному, а сказати для людей треба, очевидно, таке: якщо ви хочете у державі, де всі представники влади шанують Конституцію й дотримуються закону, то ви повинні підтримати тих, хто не топчеться по Конституції. Я знаю, маючи досвід спілкування з людьми за багато років на місцях, хто підтримує сьогодні соціалістів. Це і ті люди, які зв’язані життям із Маріупольським комбінатом, лічаться десятки і сотні тисяч людей; це 17 мільйонів селян, які знають, що завдяки позиції соціалістів земля України не продається, всупереч того, що відстоюють сьогодні інші лідери, ми знаємо позицію з цього приводу зокрема Віктора Ющенка. Ми можемо говорити про вчителів, освітян взагалі, про студентів, які бачать, наскільки радикально міняється ситуація у освітянській сфері. Ми можемо говорити про тих людей – їх сотні тисяч, – які завдяки позиції Валентини Семенюк сьогодні мають гарантії щодо даху над головою, в гуртожитках знаходячись. І так дальше. Тобто ми спокійно дивимося в таку перспективу. Ми переконані в тому, що люди розумні голосують за справедливість, за закон, за права людини, тому ми спокійно чекаємо підсумків голосування 30-го числа. Дякую вам.

Савік Шустер: Спасибо. Юрий Луценко. Вы нас покидаете, до свидания (звертаючись до Олександра Мороза). Господин Луценко, мы задали нашей аудитории вопрос очень простой и даже в каком-то смысле очень показательный. Мы спросили: «Как вы считаете, кто является реальным лидером блока «Наша Украина – Народная самооборона»: Юрий Луценко или Виктор Ющенко?» Итак, Юрий Луценко – 24 процента считают, что вы лидер (коментуючи діаграму). А 76 считают, что всё же президент Виктор Ющенко является лидером блока. Что интересно, что молодёжь считает, что Виктор Ющенко, а люди постарше – 60 плюс – считают, что вы. Вот такой вот вывод.

Юрій Луценко: Я думаю, що тут немає чого коментувати, бо ми не приховуємо того, що ми пропрезидентська політична сила. Ми відразу чесно заявили, що виконуємо наказ людей, які від Харкова до Закарпаття, від Сум до Вінниці на всіх сотнях мітингів... А вчора я завершив у Запоріжжі виборчу компанію 278-ою зустріччю з людьми. Так от на сотнях мітингів люди казали: «Об’єднайтеся, дайте єдину потужну силу!» Скільки можна плодити політичних карликів, які грають на своїх особистих амбіціях, але не вирішують національних питань, питань, які хвилюють усіх людей. Тому «Самооборона» могла самостійно пройти до парламенту, тоді я був би точно її лідером. Але сьогодні вперше у новітній історії України 16 демократичних партій з’єдналися в єдиний блок, взяли зобов’язання створити єдину політичну партію саме для того, щоб президент – якого обрала більшість українців – мав можливість не тільки нести колосальну відповідальність... Адже повноваження в нього вкрали під час політреформи і під час голосування про Кабінет Міністрів. Він сьогодні може хіба по телевізору озвучувати свою політичну точку зору. Але ми хочемо, аби він мав потужну партію у парламенті, яка може дозволити йому реалізувати демократично орієнтовану політику. Сьогодні ми завершуємо вибори, ми ставимо крапку в цій безпрецедентній кампанії вперше в історії України дострокових виборів до парламенту. Ми сьогодні з оптимізмом дивимося на її результати. Я абсолютно переконаний, що як у 2004-му, як у 2006-му, більшість українців є зорієнтовані на перемогу демократичних сил. І сьогодні я чекаю цього результату. Коли ви питаєте про ці соціологічні опитування – власне, які будуть стосуватися мене в першу чергу, – я хочу дізнатися, бо для мене це особистий референдум, що люди підтримують мою особисту позицію на те, що партії мають жертвувати амбіціями вождів, а з’єднуватися заради національного інтересу, аби служити людям, а не окремим політикам. Я хочу знати: чи люди будуть підтримувати практику визнання своїх помилок? А ми дійсно єдина політична сила, яка визнає свої помилки, очищає свої списки, приводить до влади нову команду молодих людей. Я маю 42 роки. Середній вік нашого списку – 42 роки. Між іншим, 14 грудня мій день народження, а наш номер 14-й. Але це так, ми про орієнтацію. І третя позиція: чи люди підтримають нашу політику відмовитися від тез, які роз’єднують Україну, коли ділять на москалів і бандерівців, на україно-, російськомовних, на православних і католиків тільки для того, щоб пограбувати і тих, і тих, обдурених? В даному випадку ми поставили дуже прості завдання: робота, зарплата, пенсія, освіта, медицина, контроль цін, хаос тарифів... І все це буде робитися через рішучий антикримінальний наступ. Отут я точно буду лідером. І за цю політику я буду нести відповідальність перед своїми виборцями.

Савік Шустер: Вопрос от нашего коллеги из Соединённых Штатов. Грегори Файфер, пожалуйста.

Грегорі Файфер: Юрий Витальевич, я корреспондент американского радио. На Западе «оранжевая революция» была огромным символом успехом демократии бывшего Советского Союза. Очень многие разочаровались, когда в 2005-м году коалиция распалась. Такое мнение есть, что «оранжевая революция» тоже закончилась. Вы говорите, что у вас сейчас есть договор, вы договорились, силы бывшей «оранжевой» коалиции. Вы говорите, что вы научились… Как бы уроки с прошлых нескольких лет. Есть какие-то другие доказательства, что – возможно премьерство Юлии Тимошенко – в этот раз будет по-другому?

Юрій Луценко: Да. Я с вашего разрешения отвечу вам на русском языке. Понимаю, что вам легче его понимать. В данном случае ответ мой такой: у меня есть доказательства. Восемь месяцев, начиная с 20-го февраля, я нахожусь в работе потому, чтобы люди поддержали досрочные выборы парламента. Ведь они не обязаны ждать до 2011-го года, терпя безответственное, контрабандное, коррупционное правительство, созданное только лишь на основе предательства социалистов. Им не делегировали люди такого формата правительства, поэтому они имели право выйти на улицы и сказать: «Мы свободные люди свободной страны и требуем досрочных выборов». И мы это сделали. И наш президент распустил парламент, и сегодня вся доля у людей. Но эти восемь месяцев – мы имеем колоссальный урок. Мы научились без ни единого конфликта вместе с нашим ближайшим союзником, Блоком Юлии Тимошенко, вместе работать. Это будет правительство народной надежды и доверия. Это будет командная работа не на амбиции, а на результат. Я точно уверен, что история умеет учить политиков. За восемь месяцев мы не допустили никакого противостояния, никаких подставок, никакой неправды и лжи в отношениях друг с другом. Да, у нас есть вещи, о которых мы дискутируем, это правда. Для того, наверное, и существует демократия и свобода слова: чтобы политики могли дискутировать. Но мы умеем договариваться и возвращать людям веру и в «оранжевые» идеалы… И, в конце концов, возвращать страну на путь по развитию в европейском направлении. Мы против постколониальной политики господина Януковича. Мы возобновим поступ страны по европейскому направлению. В этом мы сходимся с Тимошенко. И восемь месяцев доказали это не на словах, а на деле. В этом моя гарантия.

Ірина Акімова: Савик, большое спасибо, что вы дали наконец-то мне слово. Уважаемые коллеги, уважаемые телезрители, мы сегодня выслушали два действительно очень эмоциональных выступления: одно – госпожи Тимошенко, второе – господина Луценко. Мне хочется сказать, что вот эта электоральная кампания – она вообще очень полна эмоций. Это понятно, но я надеюсь, что когда придут избиратели на выборные участки и будут делать свой выбор, то этот выбор будет основан не только на эмоциях, но он будет основан на рациональном изучении и понимании программ, которые предлагают те или иные партии. Мне кажется, что было бы очень важно, чтобы, по крайней мере, три критерия каждый брал в расчёт при своём решении, за кого голосовать. Первый критерий – это насколько реалистичны обещания. Все дают обещания, но насколько они реалистичны?!

Савік Шустер: Ваш лидер будет выступать вот с этим…

Ірина Акімова: Одну секунду, Савик. Позвольте мне договорить.

Савік Шустер: Если у вас есть реплика…

Ірина Акімова: Да, у меня есть вопрос.

Савік Шустер: Давайте. Потому что ваш лидер будет у микрофона.

Ірина Акімова: Второй критерий – это какими инструментами пользуются. Третий критерий – есть ли противоречия в том, что говорят и делают. А вот теперь вопрос к господину Луценко: ваш потенциальный партнёр по коалиции – БЮТ, – мне кажется, не удовлетворяет ни одному критерию. Во-первых, даёт абсолютно нереалистичные обещания, как, например, догнать Европейский Союз за два года. Нельзя сделать девять беременных женщин и получить одного ребёнка за месяц. Не удовлетворяет и второму критерию: используются механизмы «переделить» и «раздать», но, к сожалению, не раздать никакой стоимости. У меня возникает вопрос: мне кажется, что такому партнёру нельзя верить. Вы собираетесь идти с ним в коалицию. Это политическая близорукость либо это намерение сознательно обманывать избирателя? Спасибо.

Юрій Луценко: Дякую. Я дійсно – з вашого дозволу – відповім не гаслами, а конкретним прикладом.

Савік Шустер: Раиса Богатырёва. Секундочку. Пожалуйста (запрошуючи Раїсу Богатирьову до студії). Извините.

Юрій Луценко: Я дійсно відповім конкретним прикладом, а не гаслами. Ми пам’ятаємо гасло Партії регіонів про «покращення нашого життя вже сьогодні». Ми пам’ятаємо їхні вже нинішні гасла про те, що виявляється, підвищені зарплати і пенсії, понижені ціни і тарифи. Як ви пам’ятаєте, я спеціально для того, щоб показати правдивість ваших гасел, зайшов у вашій Харківській області – ви так її називаєте, вважаєте її своєю вотчиною – на базар і шукав легендарне м’ясо пана Януковича за 17 гривень кіло. Як вся Україна знає, такого м’яса не існує. Тепер давайте спитаємо без популізму: чому його не існує? Я заїхав на вінницьку агроферму і спитав: «Можливо, село процвітає при таких завищених цінах, 35-40 гривень кіло?» Ні, село має собівартість м’яса 10 гривень, а половина м’яса завозиться із – через відновлені вашим урядом спеціальні економічні зони Донбасу – Аргентини, Бразилії, Австралії ціною 6 гривень. Результат: мільярд не платиться в бюджет, бо це контрабанда. Люди грабуються через монопольно сформовані ціни на базарах. Вітчизняний сільський товаровиробник нищиться, бо не витримує такої нечесної конкуренції з контрабандистами. Ми не можемо піти з вами в коаліцію не тому, що я не люблю тих, хто голосує за Партію регіонів, чи навіть депутатів від Партії регіонів. Ми різні. Ви уряд контрабанди і крупного капіталу, який збагачується саме на таких підходах – у пограбунку простого українського жителя. А ми відстоюємо необхідність наведення порядку та законності для всіх. Щоб вам це не здавалось гаслом, нагадаю, що коли я був міністром внутрішніх справ у 2005-2006-му році, завдяки радикальній боротьбі з контрабандою, завдяки закриттю по рішенню уряду Тимошенко спеціальних економічних зон Донбасу. Завдяки порушенню двох тисяч кримінальних справ щодо посадових злочинців у тому числі, які наживалися на бюджетних коштах. Бюджет країни виріс на 62 відсотки. Ось метод, як людям дати добро. А не те, як робите ви, коли Янукович пролітає – як у старій радянській пісні: «прилетит вдруг волшебник в голубом вертолёте и бесплатно покажет кино». Приїжджає і каже в Житомирі, я зустрічався: «Ми вчителям підняли втричі зарплату. До мене підходить вчитель арифметики і каже: «Поясніть прем’єру: мені підіймали один раз на три гривні, один раз на сім і один раз на двадцять два – це тричі, але не в три рази. Для того, щоб бути з нами в коаліції, вчіть арифметику, панове.

Савік Шустер: После рекламной паузы Луценко продолжит.

Свобода Савіка ШустераСавік Шустер: Продолжаем эфир. Лицом к народу Юрий Луценко. Елена Лукаш, пожалуйста.

Олена Лукаш: Честно говоря, я хотела вам задать другой вопрос, но пять минут назад в Центральной избирательной комиссии было сорвано заседание. Был сорван кворум. Сорвали его представители «Нашей Украины» и БЮТ. Вашей, так называемой, оранжевой демократической коалиции. Они просто убежали из помещения для того, чтобы не создавать спецучастки в больницах в Харькове. Я уверена, что все харьковчане, которые находятся сейчас в больницах и не смогут проголосовать, после трёх решений суда, после одного решения Центральной избирательной комиссии будут вам крайне признательны. А теперь у меня вопрос. Сегодня вы призвали членов своих комиссий не подписывать итоговые протоколы участковых избирательных комиссий для передачи их в окружную. Соответственно, насколько я понимаю, то же самое вы призвали делать и окружные избирательные комиссии. В связи с этим у меня вопрос. Объяснили ли вы этим людям, что в Украине ответственность носит индивидуальный характер? И отвечать придётся не вам, а им. Объяснили ли вы этим людям, что банальное неподписание протоколов не является основанием для неучёта результатов и аннулирования результатов голосования? Объяснили ли вы им, почему под 98 процентов членов участковых, окружных комиссий заменено вами так внезапно? Что означают, Юрий Витальевич, эти срывы кворумов, эти пробежки по Центральной избирательной комиссии, эти призывы не подписывать протоколы участковых и окружных избирательных комиссий для вашей честной-честной и очень демократической политической силы? Дайте, пожалуйста, ответ на этот вопрос.

Юрій Луценко: Я, з вашого дозволу, дам відповідь на російській мові, бо в мене таке враження, що ви українською не до кінця оволоділи. Уважаемая госпожа Лукаш, я сегодня в интервью газете «Украина молодая» сказал дословно следующее: «Наши представители ни за что не подпишут сфальсифицированные результаты, которые могут быть написаны в отдельных комнатах и на которые могут поставить дубликаты печатей. У нас такая информация была, и мы её передали в СБУ. Я никогда не призывал людей не подписывать реальные результаты, какими бы они ни были. Я слишком уважаю и людской выбор, и закон. К вашему сведению, 620 фальсификаторов президентских выборов 2004-го года, когда я был министром внутренних дел, получили тюремные сроки. Практически все – условные. И тогда мы добились, что в 2006-м году выборы были чистыми и открытыми. Именно поэтому я никогда не мог к такому призвать. И я прошу вас, чтобы вы хотя бы по-русски меня окончательно поняли. Я никогда не призывал к срыву выборов, потому что уверен в победе демократических сил блока «Наша Украина – Народная самооборона» и Блока Юлии Тимошенко. Я за восемь месяцев, извините, достаточно физически устал с тем, чтобы продолжать с вами этот бесплотный поворот в прошлую кучмистскую политику. Мы победим первого числа. И всё будет нормально.

Олена Лукаш: Юрий Витальевич, что означает этот демарш? Говорите вы красиво. Это понятно. Что означают демарш членов ваших комиссий и эти призывы? Сейчас объясните мне, что произошло. Почему не исполняются три решения суда и одно решение ЦИК? Почему глава окружной избирательной комиссии номер 174 Черничкин игнорирует всё, что только можно, а губернатор вместо того, чтобы реагировать, бегает, снимается в рекламе? Ваш. А СБУ вместо того, чтобы реагировать, бегает по Мариуполю. Объясните мне, что означают фактические ваши действия? Говорите вы очень красиво. Мясо, всё остальное... Это замечательно. Объясните мне, что означают эти факты.

Юрій Луценко: Добре. Тепер я уже прийму українською, бо це цікаво і людям, які, очевидно, все ж таки розуміють мене, бо я на всіх зустрічах від Харкова до Закарпаття отримував цю підтримку. Нагадаю вам, чому СБУ бігає, як ви кажете, по Маріуполю і по Харкову. Я – колишній міністр внутрішніх справ. І тому мені люди, яких ви звільнили з політичних міркувань, принесли точну копію електронного листа, який надіслав заступник міністра внутрішніх справ Фатхутдінов на місця конкретно в Харків не для перевірки, а для включення 140-ка тисяч людей, мертвих душ, які потрібно було дописати в списки. Я звернувся до СБУ. І що ви думаєте?.. 94 тисячі таки за перших п’ять днів було встановлено сфальсифікованими, включаючи покійного, царство йому небесне, пана Кушнарьова. У вас хоч якась елементарна совість є, в кінці кінців, з вашими фальсифікаціями?

Олена Лукаш: Яка циничная ложь... Я просто представить себе не могу. Был министр внутренних дел. Не работал с учётом граждан, хотя был обязан этим заниматься. На сегодня силами МВД, по данным государственной пограничной службы, известен – и проведена проверка – поимённый состав граждан, отсутствующих на территории Украины на момент голосования. Это 3 миллиона 223 тысячи граждан.

Юрій Луценко: Так а звідки в Харків 140 тисяч заїхало? Розкажіть мені.

Олена Лукаш: Когда этот анализ МВД был проведён...

Юрій Луценко: Причому народилися в 1912-му році. А Кушнарьов звідки приїхав? Розкажіть мені.

Олена Лукаш: Что сделала «Наша Украина»? Она немедленно побежала в суд, чтобы признать незаконными действия МВД. Вот и всё. Поэтому все попытки работать со списками избирателей нашей партии были нивелированы. Все постановления Кабмина о работе со списками избирателей были уничтожены указами президента, приостановлены. Вся работа МВД была заблокирована в суде, который создал ваш президент, и председателя которого назначил. О чём это говорит? И вы сейчас мне рассказываете о списках? Да вы сознательно с мая-месяца блокируете работу по этим спискам. Посмотрите людям в глаза.

Юрій Луценко: На відміну від Партії регіонів, якій нічого сказати, дивлячись людям в очі про ціни, тарифи, корупцію, я їм дивлюся в очі ці вісім місяців. І ще раз кажу: вас життя нічому не навчило. Вас треба просто відправляти у відставку. Інакше ми ніколи не наведемо порядок у країні. І чесності політиків при вас також не буде.

Савік Шустер: Господин Гавриш. Коротко, пожалуйста.

Олег Гавриш: Юрий Витальевич, уважаю вашу политическую силу. Хочу спросить у вас больше о ваших союзниках, скажем так, потому что их сейчас нет. По поводу одного из основных тезисов Юлии Владимировны – «Днепроэнерго». Если подтвердится, что «Днепроэнерго» так, как утверждает, скажем так, Минэкономики, ряд других там государственных структур... был обанкрочен за счёт структуры, и если подтвердится, что долг, который накопился, который сейчас погасил господин Ахметов, был создан структурой – это структура, которая принадлежит, как вы знаете, господину Жеваго... Будете ли вы равносильно относиться к Жеваго... как бы так же плохо, как, например, скажем так, Тимошенко сейчас относится к господину Ахметову? Спасибо.

Савік Шустер (коментуючи графік): Но смотрите: вы задали вопрос... 39 процентов не понимают, что вы... Эти фамилии... Вы вразброс говорите...

Олег Гавриш: Скажу проще. Господин Жеваго, Блок Юлии Тимошенко, обанкротил структуру «Днепроэнерго»... Однако Юлия Тимошенко сейчас утверждает, что, скажем так, её захватил Ахметов, который погасил долги этой компании. Хотелось бы уточнить: как вы относитесь к этой проблеме? Всё.

Юрій Луценко: Дякую. Я скажу так: вважаю, по-перше, що жоден політик не повинен визначати, які підприємства треба націоналізовувати, які реприватизовувати тощо. Для цього існують правоохоронні органи. Якщо є якісь сумніви в якості того, як пан Ахметов набув у власність “Дніпроенерго” – а в мене вони також є, – для цього треба подати заяву в Генпрокуратуру, яка має провести перевірку, чи законно це відбулося. Якщо воно незаконно, то краще всього винести це питання на аукціон і отримати так само, як ми отримали під час аукціону “Криворіжсталі”, на 20 мільярдів більше, ніж його продав депутат Партії регіонів пан Чечетов за вказівкою Кучми. В явці з повинною він сам написав “виконуючи злочинні вказівки Кучми я зробив те-то і те-то”. Тому в даному випадку закон має стати один для всіх. І це відбудеться, коли ми разом з БЮТом переможемо і змінимо і міністра внутрішніх справ, і Генерального прокурора. Прочистимо суди і наведемо в кінці кінців порядок і в приватизації, і в інших питаннях, які хвилюють наших людей.

Ярослав Мендусь: Безумовно, компроміс – це той інструмент, який дозволяє різним політичним силам при умові співпадіння принципових інтересів знаходити спільну думку. І ми почули зараз, що такий компроміс планується знайти між “Нашою Україною” і Блоком Юлії Тимошенко. В докір коаліції було сказано, що вона прийняла конституційний закон “Про Кабінет Міністрів”, який начебто обрізав повноваження президента. Але він був прийнятий конституційною більшістю. І до прийняття цього закону долучився Блок Юлії Тимошенко. І що характерно – після голосування пані Юлія сказала дуже цікаві слова. Я, з вашого дозволу, маленьку приведу цитату. “Шановні колеги, я хочу привернути вашу увагу, що фракція “Наша Україна” блокувала трибуну не за підняття пенсій, не за підняття мінімальних заробітних плат, не за те, щоб “РосУкрЕнерго” викинути з України, не за те, щоб знизити тарифи на житлово-комунальні послуги. Вони блокували зараз трибуну за свої посади, за те, щоб зберегти Державне управління справами у своїй власності, щоб розпоряджатися санаторіями і профілакторіями. Вони не за народ стояли”. Тільки що Юлія Тимошенко, вибачте за непарламентський вислів, розмазала “Нашу Україну”, сказавши, що корупція процвітає в Міністерстві оборони. А я доповню: 73 молодих людини загинули в армії за півтора року. 176 членів сімей загиблих в армії до сих пір не отримали житла. Дерибан землі. І сьогодні ці майбутні члени коаліції якщо погоджуються із цим, то яке мають моральне право говорити про реформу військову і взагалі звертатися до людей? Якщо ні, то повинні, принаймні, пояснити, про що говорила пані Тимошенко.

Юрій Луценко: Дякую за запитання. Я розумію, що соціалістам нічого більше не залишається, як вбивати клин у дві демократичні сили, які перемагали і будуть перемагати разом. Але я вам наведу, як ви навели приклад з парламентською діяльністю... і я його нагадаю. Нагадаю про той момент, коли мене з дев’ятого разу зняли з посади міністра внутрішніх справ України. Не тільки завдяки активному бажанню депутатів від Партії регіонів, які відчули, що закон таки буде однаковий для всіх, не дивлячись на те, хто прем’єр-міністр. Не тільки завдяки бажанню зняти мене зі сторони комуністів. У них я би давно був скалкою в очі. Я розумію, що і соціалісти до того долучилися. Але і 14 б’ютівців голосували за таке рішення. Це правда. Але хочу вам нагадати ті слова, які я тоді сказав. Я вийшов тоді на трибуну і сказав: “Я знаю, що ви мені нічого не простите. Ні порушення кримінальних справ, ні арештованого депутата від блоку за Януковича кримського парламенту, який підозрювався обґрунтовано в причетності до 52-х убивств. Ні переслідування за розкрадену країну, нічого іншого. Але запам’ятайте – і це принципово: я не стану яблуком роздору серед демократичних сил”. І я тоді сказав: “Ось моя рука, протягнута президенту Ющенку і “Нашій Україні”. І ось моя рука, протягнута Блоку Юлії Тимошенко. Ми переможемо разом”. І це довів. Вісім місяців будучи тою людиною, яка сконсолідувала і громаду, і демократичні сили. І цим спільним кулаком ми в кінці кінців відведемо вас в опозицію, аби ви відповіли за все, що зробили.

Ярослав Мендусь: Пане Луценко, ви проти мене не порушували кримінальних справ. І навряд чи зможете коли-небудь порушити. Але тільки за те, що ви зробили із системою Державтоінспекції, вас треба було звільнити, тому що такого непрофесіоналізму і такої безвідповідальності ще не бачив ніхто. В три рази виросла смертність на українських дорогах після того, як ви разом із Віктором Ющенком розігнали ГАІ.

Юрій Луценко: Ну, цирк. Ну що я можу сказати?.. І тут, виявляється, з арифметикою слабо. За 2006-й рік кількість смертельних ДТП на дорогах дійсно виросла на шість відсотків. За 2007-й рік... Вибачте, 2006-й рік – впала на вісім відсотків. При вашому міністрі Цушко – на 35, пане Ярослав. Ви утворили війну на дорогах. Чому? Я вам скажу чому. Бо міліція сьогодні полосатими ложками знову збирає дань нагору, а не забезпечує безпеку людей. І ви це знаєте не гірше за мене. Щодо кримінальних справ... Я також нагадаю. Ви знаєте, що я перший не починаю. Ви нагадали – я вам скажу. Жалко, що немає Олександра Олександровича. Коли ми летіли з ним літаком з Одеси, сидів Рудьковський, сидів Луценко, сидів Мороз. Я дістав йому запит німецького – підкреслюю – Інтерполу, в якому чорним по білому написано: “Німецький Інтерпол підозрює пана Рудьковського в причетності до відмивання брудних коштів в особливо великих розмірах”. Якщо я не помиляюся, 15 мільйонів євро. В два заходи. Які він отримав через демпінгові ціни на “Криворіжсталі” і Одеському припортовому, посилаючись на близьке знайомство з міністром внутрішніх справ Луценком і керівником Фонду держмайна Семенюк. Я кажу: “Сан Санич, я цього терпіти не буду. Я цій справі дам ход”. Він мені каже: “Бачите, він для партії зробив 200 тисяч”. Я сказав, що закон один для всіх. І справі дав ход. І буду давати, не дивлячись на те, хто які партійні білети носив. Чи Партії регіонів, чи БЮТу, чи соціалістів, чи комуністів. Мені було байдуже. За це ви мене зняли. І за це сьогодні так тут догризаєте, бо ви знаєте чітко: як ми повернемося до влади, всі ці справи дійдуть до логічного завершення.

Ярослав Мендусь: У мене виникає тільки одне питання: чому міністр внутрішніх справ, якщо є підстави для порушення справи, доповідає про це комусь в літаку? Ваш професійний обов’язок – розслідувати справу й передати її в прокуратуру, а не сьогодні займатися примітивним піаром.

Юрій Луценко: Пане Мендусь, це не примітивний піар. Тоді, в 2005-му, цю справу я передав у прокуратуру, і вона була порушена. Не сумнівайтеся. Я доповідав Морозу не про стан міліції, а про стан вашої прогнилої, корумпованої партії. Ви разом з Рудьковським довели Мороза до стану Іуди за свої мільйони, які розкрадали, прикриваючись його політичною силою. І за це вам також прийдеться політично відповідати. Вам – політично, Рудьковському – кримінально.

Ірина Акімова: Маленький комментарий. Господин Луценко, вы сказали, что...

Савік Шустер: Ирина Акимова, я вас прошу: комментарий правда маленький. Мы не успеем.

Ірина Акімова: Он действительно маленький. Господин Луценко, вы сказали, что со своей «оранжевой» командой вы действительно добились победы за восемь месяцев. Напоминаю, что во время деятельности «оранжевой» команды в 5 раз упал экономический рост и в 15 раз упали инвестиции. Я могу объяснить почему.

Юрій Луценко: Давайте, я отвечу. Вы объяснять будете, когда здесь будет стоять господин Янукович. Хорошо?

Ірина Акімова: Вы замечательно это показали.

Юрій Луценко: Вы просто забираете моё время.

Ірина Акімова: К сожалению, вы можете только наказывать.

Ірина Акімова: А экономика, закон экономики и закон рынка – это создание стимулов. Это эффективный собственник. Олигархи, о которых вы говорили так непочтительно, – это те, которые дают на сегодняшний день рабочие места.

Ірина Акімова: И поднимают заработную плату. Но я думаю, что вы можете ещё учиться.

Юрій Луценко: Це правда. Це правда – що вони дають робочі місця. Тільки, на жаль, на Кіпрі, в Америці, у Франції, в Німеччині. Тільки не в нас.

Ірина Акімова: И я думаю, что ещё не поздно учиться конструктивному подходу. Спасибо.

Юрій Луценко: А от тепер – про конструктив. Давайте, почуєте цифри. Бо я бачу, ви любите цифри. Так ось ВВП – внутрішній валовий продукт – ніхто з порядних політиків не визнає за своє досягнення. Бо це просто один із показників, на основі якого розраховується бюджет. Усі політики в Європі або хваляться, або критикують один одного за те, як виросли доходи населення. Доповідаю вам. За 2005-6-й рік темпи росту доходів населення при “помаранчевій” команді, при двох урядах – і Тимошенко, і Єханурова – склали плюс 22 відсотки. При вашому поверненні – скоротилися вдвічі. Що це означає для людей? Конкретно. Якби темпи росту доходів, які заклали два “помаранчевих” уряди президента Ющенка, були збережені, сьогоднішня середня пенсія була би більшою на 186 гривень. От їх ви вкрали в кожного пенсіонера. Мінімальна зарплата була би більшою при таких темпах, які ми заклали, на 68 гривень. Оце ви вкрали в кожної людини. В даному випадку я вам ще одну цифру нагадаю. Сьогодні на лікування... на харчування в лікарнях іде 1.50, на харчування в школах – 1.20. А на харчування в тюрмах – 15 гривень. Так чия влада в країні, в кінці кінців?

Савік Шустер: Спасибо. Господин Луценко, спасибо. Раиса Богатырёва сейчас будет у микрофона. Просто я хочу дать возможность Владимиру Литвину обратиться к избирателям. Я не дал эту возможность. Кстати, и Юрий Луценко этого не сделал. Поэтому надо будет сделать.

Володимир Литвин: Юрий Луценко всё сказал уже...

Савік Шустер: Всё сказал. Но давайте, несколько слов, обращение к избирателям...

Володимир Литвин: Так мне туда пойти надо, чтобы народ же видел.

Савік Шустер: А что, вас так народ не видит?

Володимир Литвин: Но я должен стоять, уважая народ.

Володимир Литвин: Я встану... Добрі люди, ви знаєте, ця перепалка, яка триває, – вона зводиться до одного – хто більше вкрав або хто гірше зробив країні. Я думаю, це причина того, що в нас уряд формується на коаліційній основі. Що спочатку доповідають лідеру партії, а він уже скаже, як вирішувати далі питання. Тому я переконаний, що країні потрібен порядок. Тому я звертаюся сьогодні до всіх людей і прошу вас: проголосуйте так, як вам велить совість. Проголосуйте за сьомий номер. Він щасливий – цей номер... За Блок Литвина. Якщо навіть ви в чомусь не сприймаєте Блок Литвина, то ви проголосуйте за сьомий номер, за Блок Литвина. Щоб насолити їм за те, що вони зробили за три роки, скільки вони обіцяють, а нічого не зробили. В країні буде порядок у плані зарплат, у плані підвищення життєвого рівня, в плані пенсій, охорони здоров’я. І земля буде в людей. Бо всі захисники, які щойно говорили про землю, – їхні представники, в тому числі в Київській області, шалено забирають у людей землю. Публічно вони за людей. Тому я переконаний, що ви зробите правильний вибір. Нагадую ще раз: номер сім – щасливий номер...

Савік Шустер: Господин Луценко, может, вы короче?..

Юрій Луценко: Я буду говорити коротко, бо все зрозуміло. На цих виборах в парламент гарантовано пройдуть три крупні політичні сили. З одного боку, це Партія регіонів, яку очолює пан Янукович і представляє політику, якої ми наїлися за цих півтора роки. І в кого гаманець став товщим, має підтримати нинішню Партію регіонів. Це буде чесно. З іншого боку, всі, хто почуває себе обкраденими, обдуреними і ніякої обіцянки про «покращення нашого життя вже сьогодні» вони так і не зробили, мають голосувати за дві опозиційні сили, які мають чіткий план реалізації покращення життя населення у всіх напрямках. Це блок “Наша Україна – Народна самооборона” і наш найближчий політичний союзник – Блок Юлії Тимошенко. Ми впевнені, що це буде командна робота на країну, а не на особисті персональні такі маленькі партійки, які хочуть просто провести чергового вождика, який буде знову новим Морозом, не дивлячись на те, як його прізвище буде називатися. Голосуйте за блок 14 і блок... 8. Разом ми переможемо.

Савік Шустер: Раиса Богатырёва у микрофона. Значит, как всегда, вопрос от народа.

Раїса Богатирьова: Да. Но поздороваться можно?

Раїса Богатирьова: Я говорю «добрый вечер». И хорошо, что я не слышала, что говорили раньше. Потому что у меня впечатление, что Юрий Луценко знает ответы на все вопросы, которые не задали ещё в этой аудитории. Поэтому ничего нового не было. А сейчас я готова к нашей с вами дискуссии.

Савік Шустер: Да. Лицом к народу. То есть вопрос... Мы задали народу вопрос: «Партия регионов, вот исходя из этой всей предвыборной кампании, обещаний... Партия регионов защищает интересы простого народа или богатых людей?». И вот что мы получили. (коментуючи діаграму) Мы получили 46 процентов простого народа, что неплохо, и 54 процента богатых людей. Но что интересно – что большинство женщин восточного региона считают, что богатых людей интересы вы защищаете. Восточного региона. Что вы на это скажете?

Раїса Богатирьова: На самом деле богатые люди выросли всё равно из народа. И если сложить статистику, о которой мы говорим, то, в общем-то, статистика очень обнадёживающая. Что Партия регионов как часть общества украинского народа защищает сегодня интересы простого гражданина и богатого в том числе потому, что хочет для всех создать равные условия стартовые, как стартовать в жизни, равную поддержку для бедных, борьбу с бедностью, рост экономический, создание рабочих мест... А для богатых – правильные правила игры. Чтоб они платили налоги, чтобы создавали рабочие места, чтобы капитал не убегал за границу и чтобы поддерживали своих производителей мелких, маленьких, простых людей, а не кормили Европу, Америку и других граждан, которые иногда пекутся нечестным путём на словах за долю своего народа. Поэтому я абсолютно уверена, что тот срез, который показали, – хоть и нельзя сказать, что это репрезентативная выборка, но он достаточно характерен. И говорит о том, что предвыборная кампания, которую провела Партия регионов, была очень эффективной. Мы – единственная партия, которая достучалась до людей своей программой. И объяснили, чего мы хотим. И чтобы ожидать от нас людям.

Савік Шустер: Спасибо. Мы продолжим с Раисой Богатырёвой после рекламной паузы. Вот мы слышали первый ответ. Всё остальное после рекламы.

Свобода Савіка ШустераСавік Шустер: "Лицом к народу", прямой эфир. Раиса Богатырёва у микрофона. Роман Скрыпин, пожалуйста... Нарешті...

Роман Скрипін: Я насправді хотів сказати, що ці вибори – вони призводять до сумної думки. Незважаючи на те, що більшість людей віддає одній партії чи іншій партії свої голоси, але тим не менше ці вибори продані... Тому що не є секретом, що у нас замість новин годують проплаченими сюжетами, про що згадала пані Лігачова, нас годують проплаченими концертами. Я хотів би у вас, пані Раїса, спитати: скільки Партія регіонів витратила зараз на проплату трансляції свого концерту на телеканалі "1+1"? Оскільки реклама політична, а вона такою є, тому що там навіть протитровано, – вона сплачується щосекундно. Концерт великий, виконавці дорогі... У них від 30-ти до 50-ти тисяч гонорар. Скільки ви заплатили? А від себе зауваження стосовно всієї кампанії... Хочу сказати, що вибори купили, голоси виборців купують. Ми про це знають. Сюжети купують, новини купують. Зараз купується все, тому що купуються екзит-поли, соціологічні опитування... Тобто ці партії купили ці вибори. І це можна сказати і про Партію регіонів, і про НУНС, і про Блок Юлії Тимошенко, тому що цим грішать усі. І Блок Литвина... Може, ви спростуєте, я навіть не знаю, але практика свідчить про те, що в ефір виходять проплачені... Так само і Бродський, який не вилазить з "1+1", можна сказати. Тому єдиний висновок, який напрошується, – це те, що, насправді, голосувати нема за кого. Не доведеться очікувати, очевидно, якихось позитивних змін, оскільки всім політикам, насправді, на вас, на виборців, дуже сильно наплювати. На жаль, так є на сьогоднішній день.

Савік Шустер: Очень пессимистический взгляд...

Раїса Богатирьова: На самом деле вопрос очень хороший. И я думаю, что независимо от того, что до сегодняшнего момента мы всегда с молодым человеком были оппонентами, потому что он всегда пытался задавать острые вопросы... Наверное, те, которые интересуют всё-таки общество, людей, избирателей наших. Я абсолютно честно – как и всегда это делала, как наша партия это делает – отвечу на этот вопрос. Я не бухгалтер, я не кассир партии, но я знаю, что сегодня ни одного иска нету против Партии регионов в том, что она нарушила какую-то юридическую норму при ведении своей кампании по финансированию и своих роликов, и своей предвыборной агитации. Поэтому мы можем априори говорить, что всё-таки всё нарушают, все покупают, а это значит... Вот вы сказали, что каждый, кто здесь сидит, практически купленный. То есть он пойдёт голосовать, потому что ему деньги в карман положили. На самом деле, я так не думаю. И те, кто нечестно использует этот финансовый ресурс, наверное, рано или поздно оставят эту практику. Я бы всех людей, которые и здесь, и за экраном нас сейчас слышат, так не обижала. С чем я с вами согласна – это с тем, что на самом деле эти выборы не ответили на самый главный вопрос. Потому что выборы идут для того, чтоб была дискуссия между политическими силами, чтобы люди выбрали лучших, чтобы люди не просто сознательно пришли на выборы, а чтоб они были уверены, что их голос не пропадёт, что никто не использует свой административный ресурс... То есть, чтобы то, что они скажут, опуская в скрыньку свой бюллетень, – чтобы именно так оно было учтено. Этого люди хотят. И в этом я с вами согласна. То есть что эти выборы не ответили на самый главный вопрос. Потому что политики, которые друг из друга делали врагов народа, на самом деле обеспечивали себе прорыв к власти. И единственная партия, которая предложила национальную площадку для дискуссии с людьми, для дискуссии о стратегии, о будущем государства, – эта была Партия регионов. Может быть, не всё у нас получалось хорошо, может быть, не всё у нас на пять с плюсом, потому что что-то сегодня и невозможно решить... Но зато мы были и остаёмся честны. И мы будем честны в своих и программах, и дискуссиях. Тут я с вами согласна. То есть что выборы не ответили на главный вопрос. К дискуссии сегодня все политические силы, которые участвовали, так и не смогли привлечь людей, так и не смогли между собой дискутировать...

Роман Скрипін: Я хотів зробити уточнення стосовно питання цього... Незважаючи на політичну заангажованість або політичну орієнтацію, я буду голосувати, якщо по правді, проти всіх. Чи морально купувати журналістику політичній партії, незалежно від політичної орієнтації? Чи морально політичним партіям купувати "майдани"?

Раїса Богатирьова: Переконана, що купівля-продаж для політики і для моралі мусять бути несумісними, але, на жаль, в житті відбувається так, що... І як ви кажете, вам це більш знайомо, коли журналістів перекуповують і купують. А мені здається, що зараз треба говорити про те, що українська журналістика мусить пройти випробування дуже серйозні, щоб журналіст доносив об’єктивну інформацію, а висновки щоб робив сам глядач, сама людина. Тобто щоб журналіст не був заангажований. Я не хочу паплюжити журналістів, оскільки я відповідальна людина. Якщо я не причетна до хабарів, тому що я їх не давала, я їх не брала, то я не можу сказати це без доведених фактів ні на журналіста, ні на вчителя, ні на простого громадянина, який тут сидить. І тому якщо у вас є такі факти, то будь ласка... А якщо закон дозволяє за рахунок коштів партії влаштовувати і концерти, і наглядну агітацію у такий спосіб, про що ви говорите, то це сьогодні не є криміналом.

Ірина Геращенко: Савіку, я хочу повернутися до вашої соціології, до опитування, яке ви ставили до пані Богатирьової. У мене є своя версія щодо того, чому так багато жінок на Сході України вважають, що партія представляє інтереси, скоріше всього, великого капіталу. Тому що в цій партії – до речі, в єдиній з усіх виборчих списків – у першій сотні є лише п’ять жінок. І в мене є таке запитання до вас: чому лише п’ять відсотків у вашій прохідній частині? У нас, наприклад, 25 відсотків. Це є неповага до жінки-виборця, яка складає 50 відсотків нашого суспільства? Чи ваші чоловіки бояться розумних жінок? Адже жінка несе в політику, мені здається, і культуру. І хочу продовжити також питання шанованого мною Романа Скрипіна. Чи Партія регіонів визнає результати цих виборів? Чи можуть кияни сподіватися на те, що в нас не буде політичного туризму, що золоту осінь кияни зможуть відсвяткувати в парках і скверах без наметових містечок? І останнє питання... Пані Раїсо, скажіть, будь ласка: чи ваша політична партія підтримає ініціативу президента Ющенка, яку схвалюють мільйони українців, щодо того, що кількість депутатів в наступному парламенті потрібно зменшити до 300 чоловік? Дякую.

Савік Шустер: Ирина, три вопроса... До скольки? До 300-т человек. У нас закон... То есть мы должны в 12 всё закончить, поэтому я...

Раїса Богатирьова: Я буду так швидко відповідати, що всім стане зрозуміло. Навіть тим, хто задає питання мені.

Раїса Богатирьова: По-перше, якщо мова йде сьогодні про 5 наших жінок, яких всі пам’ятають, знають і ведуть саме про них мову, то, значить, це ось такі жінки... А якщо про ваших 25 не ведуть мову, то майже ніхто в країні не знає їх. Це по-перше... По-друге, мої виборці, виборці Партії регіонів, як і ваші виборці... Ви підтримуєте різні політичні сили, різні партії – і я поважаю ваш вибір. Виборці якраз користуються не правом і не способом обирати через статеві ознаки політика, а обирають професійних і підготовлених. А ви любите тих, хто ще вміє тримати удар. І через те нашу партію представляють виборці такі, які обирають незалежно від статі людей, які мають принципи, які відстоюють ці принципи, на які їх вповноважили виборці... І незалежно від статі вони виглядають завжди професійно підготовленими і переконливими. Друге ваше питання торкалося того, що чи після виборів Партія регіонів визнає вибори і результати... Будь-які результати, які встановлені легітимним і чесним способом, які будуть віддзеркалювати волю виборців, незалежно від того, яка партія Партії регіонів подобається чи не подобається, – тоді ми ці вибори визнаємо. І ми знаємо, що сьогодні мають перспективу пройти Блок Литвина, Соціалістична партія, Комуністична партія і решта інших... Я вже не говорю за важковаговика – це політична Партія регіонів... Тому волю виборців ми шануємо, цінуємо і будемо поважати. І ще одне питання... Що стосується кількості депутатів, то давайте взагалі... Ось якщо ми говоримо, що йдемо в Європу, якщо ми користуємося їх критеріями, то як нормується діяльність парламенту і кількість депутатів? В залежності від кількості населення. І сьогодні немає нічого поганого, якщо перерахується кількість депутатів на кількість населення – і тоді кількість депутатів, можливо, буде і 300, і 250. У цьому нічого поганого нема. Важливо тільки зробити це і прийняти спільно закон. Я не заперечую проти того, щоб кількість була і 300, і, можливо, менше.

Савік Шустер: Владимир Щербак, коротко, пожалуйста, потому что у нас очень мало времени.

Володимир Щербак: Дякую, Савік. Юрій Щербак, представник Партії зелених. Я, насправді, не можу погодитися з паном Романом Скрипіним, тому що є вибір. Є не тільки три партії, а більше. Я закликаю, я переконаний, що частина аудиторії тут проголосує і за Партію зелених. Але у мене питання до пані Раїси Богатирьової. Раїса Василівна, я як лікар дуже шаную вас як лікаря. Я вважаю, що ви були одним з найкращих міністрів охорони здоров’я. Але я не можу зрозуміти, чому ваша коаліція не пішла на реформу охорони здоров’я, чому величезні гроші, які виділяються, летять в чорну діру, не дають того ефекту. І ви прекрасно знаєте про стан жалюгідної нашої охорони здоров’я. Дякую.

Раїса Богатирьова: Дякую за запитання. І я одразу дякую за комплімент мені як міністру охорони здоров’я. Насправді, за все одразу взятися неможливо. І ми про це говоримо відверто. Коли майже півроку треба було рятувати країну, витягувати її з економічної діри, коли уряд Януковича почав працювати, то решта часу було неможливо застосувати до таких реформ, як ми би розуміли їх, як хотіло б наше суспільство в охороні здоров’я. І ми не все зробили в освіті, в культурі і таке інше. Сьогодні ми розуміємо, що важлива частина постановки на рейки економічного зростання, боротьби з бідністю – країна вже стала на ці рейки. Тепер і політична воля, і свідомість, і програма реформування галузі охорони здоров’я в програмі Партії регіонів є. Ми її вже представляли. Ми говорили, що і звідки ми будемо брати. А головне – ми говорили, що міністерство охорони здоров’я мусить мати такого менеджера і такого політика, який був би здатним сформулювати для будь-якого президента і для будь-якого уряду програму реформ, яку будуть підтримувати люди. І міністр охорони здоров’я мусить відстоювати не інтереси медиків, а інтереси звичайних громадян в професійному колі медиків. Саме таку реформу буде запроваджувати надалі Партія регіонів.

Савік Шустер: Ярослав Мендусь... От коллеги коллеге... Только вот это последнее...

Ярослав Мендусь: Сьогодні генерал Червонописький, герой афганської війни, голова Спілки ветеранів Афганістану, провів прес-конференцію, де обнародував факти про те, що в Секретаріаті президента готуються у випадку неотримання "Нашою Україною" бажаного результату ввести начебто президентське правління. Про свої сумніви він написав у зверненні до Генеральної прокуратури. 26-го травня були вже раз кинуті війська на Київ. Чи ви і ваша політична сила підтримаєте після виборів ініціативу про необхідність відповідальності Ющенка, командира внутрішніх військ, інших посадових осіб, які відправили війська на столицю? Дякую.

Савік Шустер: Господин Мендусь, согласитесь... Вот согласитесь, что и министр Рудьковский, и вот сейчас это вот... То есть, что большой теракт, что ввод войск – вообще-то не надо так пугать народ.

Раїса Богатирьова: Пане Савіку, ви мені допомагаєте відповідати? Чи як розуміти таку шалену вашу підтримку на мою користь? Дякую, що ви дали можливість висловити своє бачення у відповіді на дуже актуальне і дуже серйозне питання. Партія, яку я представляю, яка мене виховала, чітко завжди говорить, що ми завжди стоїмо на боці закону, що ми вимагаємо не тільки від себе, а й від усіх дотримуватися закону. І в даному випадку ми підтримуємо президента країни Віктора Ющенка, тому що він як головний агітатор нашої країни підписався під лозунгом: "Один закон для всіх". Тобто якщо будуть доведені порушення, то незалежно від того, чи це президент, чи будь-який військовий, чи високопосадовець, чи звичайний громадянин, він буде відповідати за законом. І саме такий принцип ми будемо сповідувати і підтримувати.

Савік Шустер: Раиса Богатырева, у вас есть возможность в последний... То есть обратиться к вашему избирателю...

Раїса Богатирьова: Можливо, я найщасливіша сьогодні серед всіх, хто є тут, хто це дивиться, оскільки я є останньою, хто має право агітувати. Я хочу сказати, що від вашого сумління – це від всіх, хто тут, хто нас чує, слухає і дивиться зараз по телебаченню, хто має можливість розміркувати, подумати і зробити свій вибір... Вибір завжди робити важко, але я переконана, що вибрати є з кого, обрати, я переконана, ви зможете. І головне – прийдіть на ці вибори. Переконана, що саме Партія регіонів має програму, яка має відповіді та інструменти, як всі ці свої обіцянки та пункти виконати. Знаємо, що не все вдалося. Але ми розраховували на п’ять років роботи, а нам дали трохи менше року, коли ми вже прийшли до влади... Знаю, що навіть за цей рік ми не все могли встигнути зробити, але наші політичні побратими робили все для того, щоб допомагати вам і нам робити це. Переконана, що ви підтримаєте коаліцію п’ятого скликання, підтримаєте політичну силу, яку я представляю, на цих виборах. Я знаю, що важко робити вибір. Він завжди за вами. За вами цей вибір. І ви обираєте 30-го вересня свою долю, своє майбутнє. Навіть і долю онуків та дітей. Потурбуйтеся за них. Підтримайте "номер чотири", підтримайте Партію регіонів. Дякую.

Савік Шустер: Итак, спасибо, Раиса Богатырёва. Мы переголосуем вопрос, который мы голосовали в самом начале программы: "Решили ли вы, за какую политическую силу вы проголосуете 30-го сентября?" 19 процентов ещё не знали, что они будут делать 30-го сентября. То есть пойдут на выборы, не пойдут на выборы, за кого будут голосовать... Сейчас посмотрим на то, изменилось ли отношение к тому, что произойдёт 30-го сентября. Итак, спрашиваю: "Решили ли вы, за какую политическую силу вы проголосуете 30-го сентября?" "Да" – это кнопка "Так", которая зелёная. "Нет" – это кнопка красная. Голосуем... Имеется в виду то, за кого голосовать, вообще не голосовать, против всех, не имеет значения... Вот вы решили, что вы будете делать 30-го сентября... Зелёная кнопка – это "Да"... Принялись все голосования? Прекрасно. Смотрим... Просто у меня сегодня очень плохая звуковая связь с редакцией. Потому что у нас столько важных людей, столько охраны, что все мои звуковые каналы перекрыты. Поэтому все всё знают, кроме меня. То есть о том, что происходит в программе. Это правда... Итак, смотрим, какие у нас результаты по переголосованию... (коментуючи діаграму) Значит, 8 процентов аудитории всё же сделали выбор в течение программы. Значит, сейчас у нас не определившихся, не решивших, что они будут делать, – это всего лишь 11 процентов, что немного, надо сказать. Дальше в наших планах что? Это итоги программы глазами нашего художника-карикатуриста Василия Вознюка. Итак, мы смотрим... (коментуючи карикатури) Вот Виктор Ющенко. Как бы он ни хотел, но он является активным участником предвыборной кампании... Что? Это Литвин?

Савік Шустер: Я вам предсказал будущее, да? То есть в президенты... Вот президент...

Савік Шустер: Правильно. Вот галстук не совпадает, поэтому я так решил.

Володимир Литвин: А краватка помаранчева, я так думаю.

Савік Шустер: Значит, вот Литвин – это барьеры, барьеры, барьеры... Это Юлия Тимошенко молится на благо Украины на таком – исламском – коврике... Дальше у нас Пётр Симоненко вместе с капиталистами – они тащат тяжёлое бремя... Дальше Александр Мороз, который отодвигает гром и молнию... И это Луценко, который самообороняется... Я Владимиру Литвину сразу это подарю. Юлии Тимошенко мы передадим, Симоненко убежал, Мороз тоже... Нет, вот Ярославу Мендусю мы отдадим это. Раиса Богатырёва, вас просто не успели нарисовать.

Раїса Богатирьова: Потому что вне критики.

Савік Шустер: Вне критики... Давайте посмотрим на наши традиционные максимумы и минимумы. То есть максимальное и... Правда, я должен сразу оговориться, что последний сегмент – это когда была Раиса Богатырёва у микрофона – мы просто не успели вообще захватить. Значит, до этого момента кто и когда получил максимальную поддержку аудитории? Это максимум...

Ірина Геращенко (фрагмент запису): Український народ на виборах покаже, що є усвідомлення того, що кризу сьогодні можна подолати тільки одним способом – це коли парламент, президент і уряд будуть працювати, як один кулак.

Савік Шустер: Ирина Геращенко. В какой момент у нас было максимальное отторжение?..

Петро Симоненко (фрагмент запису): По современному развитию с нами как с коммунистами никто не спорит. Приходит выборная кампания – и сразу все партии становятся коммунистическими. Они вдруг вспоминают о детях, о женщинах, о стариках, начинают говорить, пересказывая программу Коммунистической партии. Поэтому я ещё раз хочу подчеркнуть самое главное, что мы сегодня современная партия. Мы учитываем, что изменения произошли в обществе...

Савік Шустер: Вот Пётр Симоненко ушёл... Вот оказывается, что не все партии – это Коммунистическая партия. Вот народ с этим не согласен. Значит, у нас абсолютно нету расколов. Сегодня не было раскола общества, что всегда очень хорошо. Значит, дальше я хочу напомнить нашим зрителям, что в 20 часов в воскресенье мы начинаем длинную ночь выборов. Это в 20 часов. В 22 мы дадим уже экзит-полы, а дальше будут приезжать лидеры, мы будем что-то обсуждать, включаться, смотреть... То есть это будет поток информации и поток мнений. Мы будем смотреть, что происходит в стране, как это происходит, что думают победители, проигравшие или... По крайней мере, такие выводы можно будет делать из экзит-полов. Вот какие будут выводы, анализы и прогнозы на следующую неделю... Да, я хочу назвать сейчас... Хочу дать ещё последнюю информацию. Это сайт программы "Свобода". Это www.intersvoboda.com.ua... Заходите, проверяйте, смотрите. Всё, предвыборная кампания закончилась. Я просто надеюсь... Надеюсь, что всё будет хорошо в воскресенье. До свидания. Спасибо.

Стенограма взята з офіційного сайту програми.