До довгого списку державної літературної премії «Воля» 2026 року увійшли 26 книжок від 17 видавництв, що охоплюють досвід війни зсередини, свідчення про воєнні злочини, культурну памʼять та історичну травму ХХ століття. Про це повідомили на сайті Мінкульту.

«У довгому списку "Волі" — українські автори та іноземні письменники, які глибоко досліджують Україну. Вони пишуть про війну, свободу, нашу пам’ять та ідентичність. Премією "Воля" ми прагнемо підтримати цю роботу й допомогти книжкам знайти ширше коло читачів», — зазначила віцепремʼєр-міністерка України з питань гуманітарної політики України — міністерка культури України Тетяна Бережна.

За словами заступниці міністра культури України Богдани Лаюк, у премії «Воля» будують «сучасну інфраструктуру уваги» для літератури. 

«З увагою до традицій і з намірами на майбутнє, у якому мають зʼявлятися сильні сміливі книжки, а їхні автори мають отримувати ресурси для написання нових і відчуття того, що їхні тексти — помітні. Довгі списки демонструють, наскільки різними жанрово й тематично є найсильніші книжки першого циклу премії. У журі попереду складна робота», — сказала Лаюк.

Загалом журі розглянули 95 книг. Головою журі став літературознавець і директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. До складу також увійшли письменник і військовослужбовець Олександр Михед, шотландський літературознавець і перекладач української літератури Уям Блекер, письменниця та перекладачка Ірина Славінська, літературна критикиня та редакторка у видавництві «Темпора» Богдана Романцова. 

Премію вручать у трьох номінаціях: найкраща прозова книжка, найкраща документальна книжка та найкраща документальна книжка іноземного автора про Україну, перекладена українською. Переможець у кожній з категорій отримає приз у розмірі 400 тисяч гривень.

Серед учасників лонглісту в категорії «Найкраща прозова книжка»:

• «Будь ласка, не бійся», Павло Паштет Белянський, Vivat — роман про чоловіка, звичний світ якого руйнується 24 лютого 2022-го, а він сам опиняється перед найважчим вибором — як урятувати найдорожчих, не втративши себе серед абсурду й темряви.
• «Він повертається в неділю», Ірена Карпа, Книголав — роман про те, як війна й бажання відшукати у вирі подій дім, любов або й самих себе повʼязують долі людей, яких розділяють тисячі кілометрів.
• «Євшан», Катерина Зарембо, Віхола — історія про українську науковицю та матір трьох дітей, яка опиняється через війну в Німеччині й намагається побудувати нове життя, зберегти родину й віднайти власне розуміння дому.
• «Кінотеатр «Космос»», Влад Нед, Видавництво Старого Лева — міський роман про чоловіка, який після втрати роботи повертається до рідного Харкова, влаштовується кіномеханіком у старий кінотеатр і, розплутуючи таємницю минулого цього місця, наново відкриває для себе Харків і самого себе.
• «Летиція Курʼята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про батька», Віра Курико, Лабораторія — історія Летиції Курʼяти, яка вигадує химерні оповідки про свого загадкового батька, намагаючись віднайти про нього правду, подолати самотність і зрозуміти, де в понівеченому війною світі закінчується вигадка, а де починається реальність.
• «Микольцьове щастя», Мирослава Кирильчук, Видавництво Юлії Сливки — роман про буремні сторінки української історії — прихід радянської влади, примусову колективізацію та боротьбу УПА, — описані через приватну історію чоловіка, який прагне щастя та мусить вирішити, чим ладен жертвувати.
• «С.К.А.М», Аліна Сарнацька, Видавництво — роман про трьох людей, життя яких обʼєднують мрії про просте щастя, любов і повернення додому, а також про ціну, яку необхідно платити за майбутнє в реальності, де війна безжально змінює долі й випробовує людяність.
• «Тісні люде», Галина Пагутяк, Локальна історія — роман про старого священника, який лишається сам на сам зі спогадами, гріхами й невимовленим болем, аби в передсмертній сповіді, поміж суворих приписів віри, забобонів і спокус віднайти шлях до себе справжнього — не святого й не грішника, а звичайного втомленого чоловіка.
• «Т-щастя», Артем Чапай, Видавництво 21 — антиутопічний роман про Україну під окупацією, де колишній військовий намагається протистояти болісній реальності, зберегти свободу вибору і взяти відповідальність за власне життя.
• «Чобіток Зельмана», Олена Стяжкіна, The Ukrainians Publishing — роман про чоловіка, який, йдучи крізь лабіринти памʼяті, родинних конфліктів і втрат, намагається зібрати докупи історії своїх рідних — живих і мертвих, перетворюючи спогади на іронічний та водночас ніжний внутрішній театр, де переплітаються любов, образи та близькість смерті.

До категорії «Найкраща документальна книжка» увійшли:

• «Агент із ведмедиком. Шпигунські ігри Віктора Петрова (Домонтовича)», Едуард Андрющенко, Vivat — біографія українського інтелектуала й агента Віктора Петрова-Домонтовича, що, ґрунтуючись на розсекречених і досі не доступних архівних матеріалах, розповідає про його подвійне життя.
• «Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь, Видавництво Старого Лева — збірка короткої прози про досвід великої війни, віру, братерство, страх, любов і смерть на фронті, де через особисті свідчення автор міркує про силу людей, Бога і книг, що допомагають вистояти попри травми і втрати.
• «Гра в перевдягання», Артем Чех, Meridian Czernowitz — збірка есеїв про внутрішній досвід українського солдата, його боротьбу за збереження себе у війську, втрату цивільної ідентичності й колективну травму війни, що руйнує та змінює цілі покоління.
• «Донбас як метафора», Катерина Яковленко, ist publishing — дослідження українського сходу крізь призму мистецтва, літератури, історії та міфів, спроба відтворити його багатошаровий образ через архіви, артефакти, ландшафти й памʼять про те, що зникло або залишилося поза межами доступного.
• «Життя на межі: Україна, культура та війна», Тетяна Огаркова, Володимир Єрмоленко, Дух і Літера — збірка філософських есеїв, у яких автори через особисті спостереження та історії людей із прифронтових територій осмислюють, як війна змінює звичні уявлення про життя та фундаментальні людські цінності.
• «Його називали морем. Балада на девʼять голосів», Лесь Белей, Kovyla Publishing — книжка з девʼяти особистих монологів про історію Великого Лугу, Каховське водосховище й наслідки руйнування Каховської ГЕС у 2023 році.
• «Культурна колонізація. Страх, приниження і опір України в радянській імперії», Радомир Мокрик, Локальна історія — дослідження, що висвітлює російсько-радянську культурну колонізацію України, опір шістдесятників і дисидентів та наслідки імперського впливу після 1991 року.
• «Оленівка. Злочин. Памʼять. Поламана система», Ганна Курцановська, Марія Климик, Оксана Расулова, Тетяна Катриченко, The Ukrainians Publishing — документальне дослідження теракту в Оленівці, що поєднує свідчення українських військовополонених, памʼять про загиблих і аналіз міжнародного гуманітарного права.
• «Проти культурної амнезії. Есеї про національну памʼять та ідентичність», Віра Агеєва, Віхола — збірка есеїв про роль культурної памʼяті у формуванні української національної ідентичності і спротив навʼязаним тлумаченням минулого.
• «Усе на три літери», Дмитро Крапивенко, Видавництво Ukraїner — відверта подорож реаліями українського війська під час війни, сповнена особистих спогадів, емоцій та роздумів про військову службу, загиблих захисників і тих, хто боронить країну нині.

До переліку в номінації «Найкраща документальна книжка іноземного автора про Україну, перекладена українською» потрапили:

• «В одну річку двічі. Мізогінія як зброя Росії», Софі Оксанен, Комора — есе про мізогінію як інструмент російської державної політики й сексуальне насильство як зброю у війні проти України.
• «Дельфіни і Вельзевул», Войцех Тохман, Човен — документальна проза про людей і тварин, які опинилися в зоні бойових дій та окупації під час російсько-української війни.
• «Наша війна. Злочин і забуття: потреба в стратегічному мисленні», Ніколя Тензер, Дух і Літера — аналітичне дослідження війни Росії проти України, причин недостатньої реакції західних демократій та необхідності стратегічних змін.
• «Про свободу», Тімоті Снайдер, Човен — філософсько-політичне дослідження свободи, її звʼязку з добробутом, відповідальністю та спільною дією в суспільстві.
• «Столик із видом на Кремль», Павел Решка, Човен — автобіографічний репортаж польського журналіста про переосмислення Росії крізь особистий досвід і події 2014–2024 років.
• «Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956», Мирослав Шкандрій, Локальна історія — дослідження українського націоналізму 1920–1950-х років крізь призму політики, історії та літератури.

Нагадаємо, Міністерство культури України разом з Києво-Могилянською академією започаткувало нову щорічну державну премію «Воля» у липні цього року. Завданням премії є підтримка літератури в Україні та її інтеграція в глобальний дискурс, промоція читання та розвиток книжкового ринку. 

Фото: Мінкульт