Коли ви отримали перший банківський досвід? Сучасні діти знайомляться з банківським продуктом дедалі частіше не в «дорослі» вісімнадцять, а в початковій школі. Деякі банки дозволяють оформити для дитини від 6 до 14 років дитячу картку, привʼязану до рахунку когось із батьків або опікунів. Гадаєте, це чергова «забаганка» сучасності? А от і ні, вважає співзасновник і партнер компанії iPlan і автор ютуб-каналу «Сімейний бюджет» Любомир Остапів. Це — сучасний і доволі ефективний інструмент навчання майбутніх дорослих, як приймати зважені фінансові рішення й помірковано ставитися до своїх грошей.

Водночас перші фінансові рішення у свої 18—20 років молодь ухвалює під впливом соцмереж, де успішні інвестиції, швидкі заробітки й дорогий спосіб життя часто виглядають простішими, ніж насправді.

То як виглядає здоровий фінансовий шлях молодої людини? З якого віку варто починати говорити про гроші й навіть довірити чаду банківську картку? Про це ми поговорили з Любомиром Остапівим. Його компанія, зокрема, розвиває освітній напрямок і прагне навчити і дорослих, і малих українців фінансової грамотності та хороших фінансових звичок (і, до речі, має безплатний курс з особистих фінансів). То які ж звички варто формувати ще в школі чи університеті та як навчитися на чужому досвіді, а не на власних втратах?

— Ви часто спілкуєтеся з молоддю про особисті фінанси. Які помилки найчастіше роблять молоді люди у цій сфері?

— Найчастіша помилка — брати невиправдані споживчі кредити на дорогу техніку. Добре, якщо це техніка для роботи. Але якщо це остання модель iPhone, куплена просто тому, що «у всіх є, і я хочу», то людина сильно переплачує в рамках своїх обмежених коштів.

— А які фінансові звички радите завести людям у 18—20 років?

— Молодь зазвичай має невеликі доходи. Оптимально молодій людині було б випрацювати звичку вести бюджет. Записувати доходи і витрати. Це дає розуміння, скільки грошей вона витрачає за місяць, куди. Хтось скаже «я і так розумію», але тільки спробувавши якийсь час моніторити свої витрати, ви відчуєте ефект. Побачите, де можна заощадити, якщо є потреба. Інша корисна звичка — відкладати. Це формує базу для фінансової грамотності.

— Банки пропонують кешбеки, розстрочки, кредитні ліміти, купуй зараз — плати потім. Що з цього є корисним інструментом, а що може стати пасткою для молодої людини?

— Кешбек — корисний інструмент, якщо він не змушує вас витрачати більше, ніж планували. А ось кредитний ліміт — продукт лише для фінансово дисциплінованих. Якщо вже ним користуватися, то бажано мати кредитний ліміт лише на одній картці. І завжди розуміти, коли, з яких коштів його погасите. У молоді часто-густо такого розуміння немає — доходи несистемні, доводиться розраховувати на допомогу батьків. А у когось такої розкоші немає. Тому краще спробувати цей досвід із появою системних заробітків.

Сервіс розстрочки дозволяє отримати товар зараз, а сплачувати частинами колись потім. Він створює ілюзію, що покупка майже безплатна, хоча насправді людина просто переносить витрати на майбутнє. Виняток — справді необхідні дорогі покупки, наприклад, техніка для навчання чи роботи. Але ж частіше за все тут ідеться про купівлю iPhone нової моделі, щоб бути «як усі». Це невиправдані витрати.

Молодим людям завжди раджу поставити собі просте питання: з яких грошей я заплачу за цю покупку за місяць чи два? Логіка «куплю зараз, а потім розберуся якось» майже завжди приводить до фінансових проблем.

10 речей, які має знати випускник школи про фінанси за рамкою фінансових компетентностей МОН та НБУ. Інфографіка

— Ви часто розповідаєте про фінансове планування, постановку цілей. А як щодо молоді, котра тільки-тільки стає на ноги у фінансовому плані? Які фінансові цілі варто поставити собі такій молодій людині, зважаючи на різний рівень доходів?

— Перша фінансова ціль молодої людини — не інвестиції, а фінансова подушка. Але щоб навчитися регулярно відкладати гроші, потрібна мотивація. Тому я раджу починати не з абстрактної ідеї «накопичити на майбутнє», а з конкретної цілі, яку можна досягти за рік. Поїхати в подорож. Купити новий ноутбук. Відвідати важливу конференцію чи накопичити на навчання. Коли людина побачить, що регулярні невеликі заощадження справді працюють і допомагають досягати бажаного, формується звичка накопичувати. А вже після цього можна переходити до дострокових цілей, як-от інвестицій.

Є окрема категорія молодих людей, які намагаються перескочити цей етап і відразу починають інвестувати в криптовалюти чи акції. Але найчастіше це спроба швидко подвоїти капітал, зробити зі своїх ста доларів двісті. Швидкі гроші — це ризиковані інструменти, тому такі перші інвестиції нерідко завершуються збитками.

— Чому?

— Тому що доходи низькі. Такий молодий інвестор хоче вкласти свої сто доларів так, щоб із них пошвидше вийшло двісті. А ми розуміємо, що частіше за все це ризиковані інвестиції, які закінчуються втратою капіталу. З іншого боку, це теж певний інвестиційний досвід. Краще у двадцять років втратити сто доларів, ніж у тридцять — тисячі.

— Можна інвестувати зі старту усвідомлено й ефективно?

— Звісно, простий приклад — облігації внутрішньої державної позики. Ці папери купили легко через застосунок банку. Це такий може бути перший інвестиційний досвід в Україні. Колись починали з депозитів, тепер їх альтернативою фактично стали ОВДП.

— Які банківські продукти зараз має людина у 18 років — кілька карток у різних банках, кредитку?

— Більшість має рахунки у двох банках, часто це необанки. На мою думку, молодій людині цього досить. Що стосується кредитної картки, то я не бачу потреби оформлювати її одразу після повноліття. Банки часто пропонують кредитний ліміт автоматично, але молодій людині краще спочатку навчитися керувати власними грошима. Кредитний ліміт стає корисним інструментом лише тоді, коли людина добре розуміє, як він працює, і вміє користуватися ним без ризику накопичити борги.

— У якому віці варто оформити свою першу банківську картку?

— Я за те, щоб перші картки зʼявлялися у віці 8—10 років. І можна переходити від готівкових кишенькових на банківські картки. Батьки поповнюють «дитячі» картки й бачать рух коштів по них, тоді як готівку дітлахи можуть використовувати поза батьківським контролем. Що дають кишенькові? По-перше, показують скінченність коштів. Витратив на картці всі гроші — все. Тоді дитина починає думати, які пріоритети у витратах визначити. По-друге, батькам варто допомогти дітям проаналізувати цей досвід: чому так, як було б більш ефективно використати бюджет.

Фінансовий маршрут молодої людини: від подушки до інвестицій. Інфографіка «ДМ»

— А як зробити так, щоб дитяча картка мала справді навчальну мету, а не була просто модною забаганкою? Багато батьків зараз скажуть: картку дитині оформили, а її ставлення до грошей не змінилося. Як витрачала їх імпульсивно, так і продовжує.

— Тут ідеться про залученість батьків у процес користування цим інструментом. Якщо батьки показують власний приклад і допомагають дитині прожити її помилки, це працює. Але знову ж — не просто «прожити», а проаналізувати, зробити висновки.

— Чи є взагалі різниця між тим, як зараз молодь отримує фінансовий досвід, і як це було, наприклад, десять років тому? Як зараз планують свої фінанси і як тоді?

— Змінилося багато що. Світ став диджитальним. Більше ваги має криптовалюта. З хорошого — стало багато інформації про фінансові інструменти, фінансову грамотність у відкритому доступі. А десять років тому це були книги і газети. З поганого — поряд із корисними порадами у відкритому доступі є багато шкідливих. Дуже багато з них — якісь псевдопоради з тіктоку.

— Чи бачите ви зв’язок між першим банківським досвідом людини та її фінансовим становищем через 10—15 років?

— Тут важить насправді не стільки банківський досвід, скільки навчання фінансової грамотності у родині. Що більше батьки приділяють часу своїм дітям у площині фінансової освіти, то більше вони готові й до банківського досвіду, і до обачних кроків у фінансах загалом, і більш розумно керують своїми коштами у дорослому віці.

— Як соціальні мережі та фінансові блогери впливають на фінансову поведінку молоді? Які поради з тіктоку чи інстаграму ви вважаєте найбільш небезпечними?

— Багато негативного впливу. Соцмережі блискавично поширюють ідеї про швидкі гроші, а молодь їх сприймає за чисту монету. Наприклад, ситуація. Хтось заробив на криптовалютах. І це може бути правдою, чого ж ні. Але це не означає, що кожен заробить стільки ж. А сприймається через соцмережі це саме так. Але це — якщо людині дійсно пощастило. У більшості ж тут багато шахрайства, обману, маніпуляцій. Видають бажане за дійсне. Людина на одному трейді заробила, на пʼяти інших втратила, але ж покаже вам у соцмережі саме той, де був заробіток. У тіктоку чи інстаграмі немає контролю за правдивістю інформації, яка поширюється. Треба це розуміти, перш ніж сприймати якусь інформацію звідти.

Але є і багато корисних джерел. Цей процес неможливо зупинити: ми не можемо заборонити молоді користуватися соцмережами, тому треба постійно наголошувати на критичному мисленні, інформаційній гігієні. Де читати фінансові новини, а де вони можуть бути «з душком».

— Якби ви могли дати одну фінансову пораду собі у 18 років, знаючи все, що знаєте сьогодні, що б це було?

— Інвестуй у себе, вір у себе, фокусуйся на заробітках, але спробуй трішки інвестувати в біржовий індекс S&P500. Хоча б сто доларів! Зараз це можна починати робити у 18 років, а в мій час це було недоступно. Навіщо це робити так рано? Тому що тоді в людини виникає розуміння, що вона має частку в такому-то бізнесі. Хочеш не хочеш, вона буде стежити за тим, як цей бізнес працює, чи платить дивіденди. Є дослідження, які показують, що за невеликих доходів краще інвестувати у власну кар’єру й підвищення заробітку, ніж надмірно себе обмежувати й відкладати все на потім. Але звичку регулярно заощаджувати однозначно варто формувати.