Відновлення України дедалі більше виходить за межі дискусій про фізичну реконструкцію зруйнованої інфраструктури. Якщо ще кілька років тому міжнародний порядок денний концентрувався переважно на питаннях фінансування відбудови, то сьогодні одним із ключових факторів стійкості держави визнається людський капітал — знання, компетенції, професійний досвід, громадянська активність та лідерський потенціал українців. Особливе місце у цьому процесі належить жінкам, які під час повномасштабної війни не лише взяли на себе значну частину соціальної відповідальності, а й стали рушійною силою розвитку громад, підтримки економіки, волонтерського руху, міжнародної адвокації України та формування нової культури суспільної взаємодії. Саме тому питання участі жінок дедалі частіше розглядається не як окремий напрям державної політики, а як одна з фундаментальних передумов успішного відновлення країни та її довгострокової стійкості.

Саме цьому виміру відновлення був присвячений один із центральних сайд-івентів Ukraine Recovery Conference 2026 у Гданську — Human Resource in Recovery – Her Dimension, який об’єднав представників Уряду України, міжнародних організацій, аналітичних центрів, бізнесу та громадянського суспільства для обговорення ролі жінок у процесах післявоєнного відновлення держави.

Захід був організований Українським жіночим фондом у партнерстві з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Офісом Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, Офісом Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також за участі провідних українських аналітичних центрів, міжнародних партнерів та експертного середовища. Такий склад організаторів і спікерів засвідчив, що тема людського капіталу та жіночого лідерства вже давно перестала бути предметом виключно фахової дискусії. Сьогодні вона є невід’ємною складовою державної політики відновлення України та одним із напрямів міжнародної підтримки, який об’єднує органи влади, громадянське суспільство, донорські організації та бізнес навколо спільного бачення майбутнього країни.

У роботі заходу взяла участь голова ГО «Інша Жінка», депутатка Полтавської обласної ради та заступниця регіональної координаторки Коаліції 1325 Жінки.Мир.Безпека в Полтавській області Юлія Цибульська.

Відбудова починається з людей

Головною ідеєю дискусії стало усвідомлення того, що людський капітал є не менш важливим ресурсом, ніж міжнародна фінансова допомога чи масштабні інвестиційні проєкти. Від того, наскільки ефективно держава зможе залучити професійний потенціал своїх громадян, залежатиме не лише темп економічного відновлення, а й конкурентоспроможність України у довгостроковій перспективі, її спроможність утримувати людський потенціал, формувати сучасний ринок праці та забезпечувати сталий розвиток громад.

Війна суттєво змінила структуру українського суспільства. Мільйони людей були змушені змінити місце проживання, сотні тисяч жінок опанували нові професії, очолили власний бізнес, долучилися до волонтерської діяльності, місцевого самоврядування чи громадського сектору. Саме тому під час дискусії неодноразово наголошувалося, що післявоєнне відновлення має ґрунтуватися не лише на реконструкції будівель, доріг чи критичної інфраструктури, а передусім на створенні умов, за яких кожна людина матиме можливість реалізувати свій потенціал незалежно від місця проживання, сімейних обставин чи попереднього професійного досвіду.

Саме тому програма заходу була побудована навколо двох взаємопов’язаних тем. Перша стосувалася потенціалу українок, які сьогодні перебувають у країнах Європейського Союзу та продовжують підтримувати Україну, залишаючись її активними представницями за кордоном. Друга була присвячена економічній інтеграції жінок, які проживають в Україні, але з різних причин поки що залишаються поза ринком праці, хоча саме вони можуть стати одним із ключових резервів для відновлення економіки.

Обидві теми об’єднувала спільна ідея: сучасне відновлення неможливе без максимально широкого залучення жінок до всіх сфер суспільного життя — від підприємництва та державного управління до місцевого самоврядування, громадської діяльності, освіти, науки й міжнародної співпраці. Відповідно, державна політика має бути спрямована не лише на створення нових робочих місць, а й на усунення бар’єрів, які сьогодні стримують економічну активність жінок та обмежують їхню участь у прийнятті рішень.

До дискусії долучилися представники Міністерства соціальної політики України, Офісу Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, Українського жіночого фонду, Open Space Works, VoxUkraine, міжнародних партнерських організацій та українського бізнесу. Символічно, що питання участі жінок розглядалося вже не як окремий напрямок гендерної політики, а як одна із фундаментальних передумов економічної стійкості держави. Усі виступи, попри різну тематику, фактично були об’єднані спільною думкою: людський капітал стає головною конкурентною перевагою України, а тому інвестиції в розвиток людей, освіту, професійне зростання та розширення можливостей жінок мають розглядатися як стратегічні інвестиції у відновлення країни.

Аналітика, що змінює підхід до відновлення

Особливу цінність заходу становила презентація двох масштабних аналітичних досліджень, які пропонують переосмислити традиційні підходи до політики відновлення України. На відміну від багатьох дискусій, що ґрунтуються переважно на експертних оцінках, цього разу учасникам були представлені результати комплексних досліджень, які дозволяють оцінити потенціал жіночого людського капіталу через конкретні статистичні показники та економічні розрахунки. Саме це надало обговоренню особливої практичної цінності, адже сформульовані висновки можуть стати основою для подальшого вдосконалення державної політики.

Перше дослідження — «Ukrainian Women in the EU – An Undervalued Human Resource for Recovery of Ukraine» — фактично руйнує один із найпоширеніших суспільних стереотипів про те, що мільйони українок, які вимушено залишили країну після початку повномасштабного вторгнення, є для України втраченим людським ресурсом. Представлені результати демонструють протилежне: більшість жінок не лише не втратили зв’язок із державою, а продовжують активно підтримувати її розвиток, залишаючись частиною українського економічного, професійного та громадського простору.

За даними дослідження, 67% українок у країнах Європейського Союзу залишаються громадянсько активними, 62% готові працювати дистанційно для українських організацій, а 53% висловили готовність регулярно приїжджати до України для реалізації професійних або громадських проєктів. Автори наголошують, що сучасна політика відновлення має виходити із концепції циркулярної участі, коли фізичне перебування за кордоном не означає втрати економічного, професійного чи громадського зв’язку з Україною. Навпаки, підтримка таких горизонтальних зв’язків збільшує ймовірність подальшого повернення людей або їхньої довгострокової участі у відновленні країни.

Цей висновок є надзвичайно важливим і з точки зору формування державної політики. Він свідчить про необхідність створення механізмів постійної взаємодії з українською професійною спільнотою за кордоном, розвитку програм дистанційної участі, експертного залучення, академічного та професійного обміну, підтримки спільних проєктів між українськими та європейськими інституціями. Іншими словами, мова вже йде не лише про політику повернення, а про формування глобальної української професійної мережі, здатної працювати на розвиток держави незалежно від місця проживання її учасників.

Не менш показовими стали результати другого дослідження — «From Inactivity to Productivity: the Economic Effect of Women’s Integration into the Labour Market», яке вперше в Україні комплексно оцінило потенційний макроекономічний ефект від збільшення жіночої зайнятості.

Згідно з розрахунками дослідників, якщо всі жінки, які сьогодні хочуть працювати, отримають таку можливість, економіка України вже протягом першого року може додатково зрости майже на вісім відсоткових пунктів понад базовий прогноз, що еквівалентно приблизно 16,8 мільярда доларів США додаткового економічного продукту. Водночас дослідження переконливо доводить, що проблема полягає не у відсутності мотивації: 73% непрацевлаштованих жінок планують знайти роботу, а понад 70% готові проходити навчання або професійну перекваліфікацію.

Особливої уваги заслуговує висновок про те, що сучасний ринок праці вже не може оцінюватися виключно через рівень заробітної плати. Для більшості жінок не менш важливими залишаються доступність догляду за дітьми, можливість працювати дистанційно або за гнучким графіком, прийнятний час на дорогу до роботи, безпечні умови праці та перспективи професійного розвитку. Саме ці чинники, на думку авторів дослідження, повинні враховуватися під час формування державної політики зайнятості та програм економічного відновлення.

Фактично результати обох досліджень підтверджують одну принципову тезу: людський капітал не формується автоматично. Він потребує системної державної політики, інвестицій у розвиток професійних навичок, створення умов для поєднання професійної діяльності із сімейними обов’язками, підтримки жіночого підприємництва, програм перекваліфікації та безперервного навчання. В умовах війни ці питання набувають ще більшої актуальності, адже йдеться не лише про економічне зростання, а й про здатність держави зберегти власний людський потенціал, запобігти його втраті та створити умови для повернення й реалізації тих громадян, які сьогодні перебувають за межами України.

Представлена аналітика стала ще одним аргументом на користь того, що сучасна політика відновлення має базуватися на доказах, а не на припущеннях. Цифри переконливо демонструють, що інвестиції у розвиток жінок є не соціальними витратами, а економічно виправданими рішеннями, здатними забезпечити відчутний мультиплікативний ефект як для держави в цілому, так і для окремих громад. Саме тому питання економічної активності жінок дедалі частіше розглядається не крізь призму соціальної підтримки, а як один із ключових чинників формування конкурентоспроможної економіки України.

Від глобальних висновків — до практичних рішень у громадах

Для представників органів місцевого самоврядування та громадського сектору особливу цінність заходу становило те, що представлені дослідження не обмежувалися констатацією проблем. Вони окреслювали конкретні напрями державної та місцевої політики, здатні забезпечити реальне залучення жінок до процесів відновлення. Йшлося про розвиток доступної інфраструктури догляду за дітьми, створення програм професійної перепідготовки, підтримку жіночого підприємництва, розвиток гнучких форм зайнятості, цифрових сервісів та механізмів залучення українок, які тимчасово перебувають за кордоном, до економічного та суспільного життя України.

Для Полтавської області така дискусія має особливе значення. Протягом останніх років у регіоні системно впроваджуються підходи, які повністю відповідають сучасному міжнародному баченню політики відновлення. До цього громадська організація «Інша Жінка» долучається не перший рік, більше того - багато проєктів є системними та які ініціюються на рівні області, і потім масштабуютсья в межах країни. Також свій вклад в спільне поточне та майбутнє робить Коаліція 1325 «Жінки. Мир. Безпека» Полтавської області, яка об’єднує громадські організації, органи державної влади, місцевого самоврядування та міжнародних партнерів навколо реалізації Національного плану дій «Жінки. Мир. Безпека».

У цьому процесі громадські організації відіграють не допоміжну, а партнерську роль. ГО «Інша Жінка» протягом останніх років реалізує комплексні програми підтримки внутрішньо переміщених осіб, розвитку жіночого підприємництва, економічної інтеграції жінок, психосоціальної підтримки, правового консультування, професійного навчання, а також розвитку місцевого жіночого лідерства. Окремим напрямом діяльності організації є формування партнерств між громадами, міжнародними організаціями та бізнесом, що дозволяє залучати додаткові ресурси для розвитку регіону та посилювати спроможність місцевих інституцій.

Фактично багато практик, які сьогодні обговорюються на рівні міжнародних конференцій як перспективні підходи до відновлення України, вже реалізуються у громадах Полтавщини. Саме тому участь представників регіонів у таких заходах має особливу цінність: вона створює двосторонній процес обміну досвідом, коли міжнародні напрацювання допомагають удосконалювати місцеві програми, а успішні українські практики, своєю чергою, стають частиною міжнародного експертного діалогу.

Юлія Цибульська переконана, що сьогодні реалізація Національного плану дій «Жінки. Мир. Безпека» вже не може сприйматися виключно як виконання міжнародних зобов’язань України.

«Представлена під час сайд-івенту аналітика ще раз підтвердила, що рівень участі жінок безпосередньо впливає на темпи економічного відновлення, соціальну згуртованість громад та стійкість держави. Саме тому виконання Національного плану дій “Жінки. Мир. Безпека” має залишатися одним із пріоритетів у кожному регіоні України. Це вже не лише питання забезпечення рівних прав чи представництва. Це питання ефективності державної політики, економічної спроможності громад і якості майбутнього відновлення країни», — наголосила Юлія Цибульська.

За її словами, досвід Полтавської області демонструє, що найбільш результативними є саме партнерські моделі, коли органи влади, громадські організації, міжнародні партнери та місцевий бізнес працюють не паралельно, а як єдина система. Саме така взаємодія дозволяє швидше реагувати на потреби людей, масштабувати успішні практики та забезпечувати сталість отриманих результатів.

Інвестиції у жіноче лідерство — інвестиції у спроможність громад

Окремою складовою успішної участі представників громадянського суспільства України у міжнародних заходах є наявність інструментів, які забезпечують можливість бути присутніми там, де формується міжнародний порядок денний щодо відновлення України. Саме таку роль сьогодні відіграють програми підтримки участі представниць жіночих, правозахисних та адвокаційних організацій у міжнародних конференціях.

Участь Юлії Цибульської у сайд-івенті Human Resource in Recovery – Her Dimension стала можливою завдяки програмі travel grants, що реалізується Українським жіночим фондом. Такі гранти дозволяють представницям громадянського суспільства бути не лише слухачками міжнародних дискусій, а й повноцінними учасницями процесів формування політик, представляти досвід своїх громад, налагоджувати партнерства та інтегрувати український практичний досвід у міжнародний експертний простір.

Юлія Цибульська висловила щиру вдячність Українському жіночому фонду та його директорці Наталії Карбовській за системну підтримку жіночого руху та розвиток програм, які відкривають можливості для участі представниць регіонів України у міжнародному діалозі.

«Сьогодні надзвичайно важливо, щоб на міжнародних майданчиках були представлені не лише центральні органи влади, а й громадянське суспільство, яке щодня працює безпосередньо з людьми та громадами. Саме такі програми дозволяють доносити міжнародним партнерам реальний досвід українських регіонів, демонструвати успішні практики та водночас повертати додому нові знання, партнерства й рішення. Це дуже правильна ініціатива, яку варто не лише продовжувати, а й масштабувати», — зазначила Юлія Цибульська.

За її словами, подібні програми є значно більшою інвестицією, ніж підтримка окремої поїздки. Вони формують професійні міжнародні мережі, зміцнюють спроможність громадянського суспільства, створюють можливості для нових партнерств та відкривають українським організаціям доступ до міжнародної експертизи й фінансових інструментів. У довгостроковій перспективі саме такі горизонтальні зв’язки стають одним із чинників стійкого розвитку громад та ефективного відновлення країни.

Жіноче лідерство як складова політики відновлення

Ukraine Recovery Conference 2026 вкотре продемонструвала, що активна участь жінок у всіх сферах суспільного життя має не лише соціальний, а й відчутний економічний ефект. 

Для Полтавської області ці висновки мають особливе практичне значення. Діяльність Коаліції 1325 «Жінки. Мир. Безпека», проєкти ГО «Інша Жінка» у сфері розвитку жіночого підприємництва, підтримки внутрішньо переміщених осіб, розвитку людського потенціалу, психосоціальної допомоги та економічної інтеграції, перенавчання та перекваліфікація жінок для залучення в традиційно «чоловічі» професії  сьогодні демонструють, що системне залучення жінок до процесів розвитку громад є одним із найбільш ефективних інструментів підвищення їхньої стійкості.

URC 2026 ще раз підтвердила: майбутнє України визначатиметься не лише масштабом міжнародної фінансової підтримки чи кількістю реалізованих інфраструктурних проєктів. Не менш важливим показником успішності стане здатність держави розкрити потенціал своїх людей, забезпечити рівні можливості для їхньої самореалізації та створити умови, за яких кожен і кожна зможуть зробити власний внесок у відновлення країни.

Саме тому людський капітал сьогодні стає головною інвестицією у майбутнє України, а жіноче лідерство — одним із його найпотужніших ресурсів. І саме в цьому полягає головний підсумок дискусії, що відбулася у межах Ukraine Recovery Conference 2026: відбудова країни починається не з бетону чи сталі, а з людей, їхніх знань, професійної компетентності, взаємної довіри та готовності брати відповідальність за майбутнє своїх громад і своєї держави.