— Які ваші враження від конференції? Чи загострення у польсько-українських відносинах зіпсувало атмосферу?

— Я вже був на попередніх конференціях — у Римі, Берліні, Лондоні. Скрізь ділова, нормальна атмосфера. Цього року бізнесу представлено набагато більше, ніж раніше. Думаю, це правильний напрям. Ідея після Риму саме й полягала в тому, щоб посилити ділову складову, більше представляти компанії, готові брати участь у відновленні.

Тут крім таких компаній є ще дуже багато виробників у сфері military tech — дрони, кастомні рішення. Це добре: іноземні політики, бізнесмени й інвестори мають бачити, що таке українські воєнні технології, яка наша спроможність. Є і регіональний вимір — кожна область має свій стенд, кілька громад від кожної. Вони розповідають про реальне життя під час війни. Це теж важливо. Модерує все Міністерство інфраструктури. Компоновка зроблена непогано — є блоки з євроінтеграції, security & defence, регіональний і бізнес-виміри, human capital.

Щодо настроїв на тлі дипломатичного загострення — чесно кажучи, це слон у кімнаті, і ніхто не вдає, що нічого не відбулося. Але якоїсь великої агресії з польського боку я не помітив.

— Ви були на міжпарламентській асамблеї?

— Так, я був на відкритті. Асамблея — її 15-та сесія — відбулася напередодні під співголовуванням віцеспікерки Верховної Ради Олени Кондратюк і віцемаршалка Сейму Польщі пані Моніки Веліховської. Польща була представлена, колеги-депутати брали участь у дискусії. Питання польсько-українських відносин там, звісно, порушували. Але дискусія залишалася нормальною, цивілізованою. Зрозуміло, що треба шукати порозуміння — це не питання вибору між народами. Польща дуже допомогла Україні та продовжує допомагати. Конференцію організовує добре.

— А чи правда, що президента Польщі Кароля Навроцького не запросили на конференцію? Це був демарш?

— Не можу коментувати. Я звичайний гість, перебуваю тут у складі урядової делегації. Не уповноважений говорити про те, як формувався список учасників.

— Більшість лідерів вітали Україну з відкриттям першого переговорного кластера. Як оцінюєте подальший прогрес? Чи варто очікувати нових зрушень уже в липні?

— Ми, звичайно, налаштовані на якомога швидше відкриття всіх кластерів. Над цим працює наш переговорник Тарас Качка і команда в Києві та Брюсселі. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос публічно про це говорила. Сьогодні ми чули заклики до прискорення від країн Балтії — Латвії, Литви, Естонії. Сподіваємося, що спільна мудрість 27 країн переможе. Будь-який сигнал про євроінтеграцію в нинішніх умовах — це дуже важливий сигнал для України.

— Ви чули виступ прем’єра Словаччини Роберта Фіцо? Це зміна риторики чи стратегія?

— Я був на відкритті й чув. Але коментувати виступи колег — неправильно, я все ж таки не просто депутат, а перший заступник голови Верховної Ради. Скажу загальне враження від відкриття: воно було дуже насиченим. Представлені і ЄС, і Німеччина як один із ключових контрибуторів. Виступ прем’єра Туска був навіть менш політичним, ніж можна було очікувати — більше об’єднавчим. Відчувалося, що він вкладає свій політичний капітал у те, щоб ця кризова ситуація між країнами якнайшвидше вирівнялася. Виступи країн Балтії та Східної Європи загалом свідчать про те, що Польща є регіональним лідером. І ми всі маємо будувати східноєвропейський фланг як коаліцію безпеки навколо України, Польщі й інших країн — відбудовуючи одночасно і захист, і економіку.

— Наступна конференція відбудеться в Таллінні. Чи є конкретні цілі — що ми хочемо почути на URC-2027?

— Результатів насправді дуже багато, і вони накопичуються рік за роком. Два роки тому в Берліні я публічно звертався до партнерів — навіть трохи соромив: багато розмов, багато настанов, а Миколаїв досі не мав чистої води. Зараз цей проєкт реалізований — за кошти міжнародних партнерів і Світового банку. У Миколаєві є чиста вода. Можна навіть узяти пляшку на стенді Агентства відновлення. Дуже багато регіональних проєктів, що починалися саме на URC, вже реалізовані. Це треба розуміти: URC — це місце для підписань і фіналізацій. Але переговори тривають цілий рік. Те саме з енергетикою — дуже багато зроблено за два роки, і все починалося тут.

Тому є такий тренд — знецінювати ці конференції, казати, що всі приїхали невідомо навіщо, поселфитися і випити вина. Такого теж вистачає, як на будь-якому великому івенті. Але тут дуже багато професіоналів. Мери, голови громад — яка до них претензія? Вони їдуть шукати гроші для зруйнованих територій. Яка може бути претензія до мера Харкова Терехова чи мера Миколаєва Сєнкевича, які просять про допомогу з усього світу? Ми всі просимо про допомогу для України, для регіонів, для ППО. Те саме — урядові делегації з їхніми двосторонніми зустрічами. Бізнес заводить знайомства. Громадянське суспільство проводить дискусії.

Цього року з’явилося щось нове — вимір, безпосередньо пов’язаний із відкритим кластером. Тут відбудуться дискусії за відповідними напрямками: боротьба з корупцією, верховенство права, публічне адміністрування. Тобто те, що нам треба робити далі, які закони приймати. У нас зараз досить амбітні завдання.