14 травня в межах сайд-івенту медіаконференції LMF-2026 відбулася інтерактивна сесія «Нерозказана історія: як оживити висвітлення подій на ТОТ». На ній говорили про те, як формується публічне уявлення про тимчасово окуповані території та як медіа можуть покращити роботу з цією темою.

Анастасія Руденко, керівниця видання «Східний варіант», яке було засноване в Луганську ще у 2008 році, розповіла, що окуповані території нині є новинними пустелями. За її словами, релокованим медіа стає дедалі важче дістати будь-яку інформацію звідти, тому вони постійно шукають нові способи комунікації зі своєю аудиторією. 

«Наприклад, два роки тому ми запустили гарячу лінію і за цей час отримали понад 350 звернень. Зараз нас теж заблоковано, але завдяки партнерам ми присутні у VPN-браузерах. Водночас ми постійно поширюємо інструкції про те, як нас читати. Ми по крихтах збираємо те, що відбувається на тимчасово окупованих територіях. Кожна така історія — на вагу золота, але не кожна доходить до публікації. Це теж важливо розуміти. У нас розроблені протоколи дій: якщо небезпека для людини перевищує суспільну користь, ми не публікуємо матеріал. Також важливо прибирати будь-які ознаки ідентифікації. Це те, з чим ми постійно маємо справу і чого маємо бути свідомі», — поділилася Руденко.

Вона також зазначила, що «Східному варіанту» як регіональному виданню бракує підтримки з боку загальнонаціональних медіа та більшої цитованості в них, щоб інформація була почутою, а людські історії не залишалися лише на одному інтернет-майданчику.

На фото: Денис Казанський і Анастасія Руденко

Керівниця проєкту «РІА Південь», головна редакторка ТРК «Мелітополь» Світлана Залізецька розповіла про результати опитування, яке її команда провела в Запоріжжі напередодні медіаконференції у Львові.

«75% Запорізької області окуповано, а в самому Запоріжжі, де розташовується наша релокована команда, проживає понад 200 тисяч переселенців. Коли ми почали запитувати: "Чи цікавитеся ви новинами з окупації?", були люди, які казали: "Так, цікавимося", але не змогли назвати джерело. Один чоловік з Гуляйполя сказав: "Я не читаю, бо не може журналіст, який сидить у Польщі, писати правду про те, що відбувається в Гуляйполі". Були такі, хто відверто казав: "Наша психіка вже дуже втомилася. В окупації багато негативних новин. Ми не хочемо читати про це"», — поділилася Залізецька.

Вона також розповіла, що один з опитаних побачив новину про те, що в Мелітополі зараз нібито відбуваються протести, хоча насправді в матеріалі журналісти використали кадри ще з 2022 року, чим спотворили реальність для аудиторії. У цьому контексті Світлана Залізецька висловила ідею створити обʼєднання медіа, які виїхали з тимчасово окупованих територій і могли б спільно збирати та верифікувати новини звідти, аби пізніше їх поширювали на національному рівні.

На фото: Єлизавета Жарких і Світлана Залізецька

Програмний директор ГО «Детектор медіа», член Наглядової ради Суспільного мовлення Вадим Міський, відповідаючи на запитання про належність висвітлення подій на окупованих територіях українськими медіа, сказав, що наразі ситуацію не можна назвати сприятливою.

«Переважно це фічери, які де-не-де потрапляють, коли є якась сильна людська персональна історія. Це з одного боку дозволяє зрозуміти глибину трагедії, а з іншого — не дозволяє зрозуміти її масштаб. Присутність у новинах — це трішки інше, ніж присутність в окремих текстах, інтерв'ю, історіях. І от саме в новинах загальнонаціональних медіа — абсолютна новинна пустеля. Це, звісно, потрібно виправляти», — зазначив він.

Міський нагадав, що цього року «ДМ» спільно з Програмою «Партнерство за сильну Україну» (PFRU) ініціювали спеціальну номінацію  «Найкращий матеріал на тему життя українців в умовах тимчасової окупації» на конкурсі «Честь професії», на яку подали 91 матеріал.

«Серед них можна виокремити декілька категорій. Найбільше — про дітей, яких забирають в "Юнармію", про те, як намагаються перепрошити їм мозок, про індоктринацію і так далі. Друга категорія — про людей, які вибираються з окупованих територій і часто зазнають під час цього значних втрат. Є кілька історій про спротив, протестні рухи. Ще одна категорія — релігійні справи: як захоплюють церкви, релігійні громади. Ці історії доволі різноманітні. Вочевидь, їх небагато, але щось потрапляє в українську медійну повістку», — сказав програмний директор «ДМ».

На фото Вадим Міський

Вадим Міський висловив сподівання, що в наступні роки проведення конкурсу ця номінація стане постійною, що спонукатиме журналістів дедалі більше писати про окуповані території. Він також наголосив на важливості державної підтримки медіа, які працюють з темами окупації.

«Ми багато років покладалися на донорів, які фінансують український незалежний медіасектор. Це дуже важливо, і всі медійники за це вдячні. Але зв'язок України з окупованими територіями — це насамперед наша відповідальність. У нас є держава, яка через платників податків акумулює великі ресурси. Потрібно думати про те, як можна не тільки на "Тисячовесну" гроші витратити, а й спрямувати їх на контент про наших співвітчизників, які опинилися в скрутних умовах в окупації і заслуговують на те, щоб ми про них не забували», — додав Міський.

Під час сесії фахівчиня аналітики фонду «Партнерство за сильну Україну» Ксенія Іванишина презентувала результати дослідження медійного, культурного та наративного ландшафту тимчасово окупованих територій. 

«Один із наших напрямків — це робота з викликами окупації, а саме гуманізація людських історій, створення і поширення правдивих наративів про населення, яке перебуває під окупацією. У цьому контексті нам хотілося зрозуміти, наскільки комплексно ми можемо дослідити інформаційне середовище: про що пишуть і говорять, яке наповнення цієї інформації і які є сліпі зони в цій темі», — розповіла Іванишина.

Дослідження показало, що в соціальних мережах новинні повідомлення про окуповані території становлять лише 0,3% від загальної кількості. У телеефірах ця тематика фігурує у 5,2% сюжетів.  

Про ТОТ найчастіше (у 44% випадків на телебаченні і у 46% у соцмережах) говорять у контексті військової активності Сил оборони. Водночас про жителів цих територій розповідають у контексті злочинів Росії або інтеграційної політики Кремля, а їхні особисті історії висвітлюють доволі рідко.

За словами Іванишиної, найбільше про тимчасово окуповані території пишуть медіа з прифронтових областей, зокрема з Херсонської та Запорізької. Водночас чим довше територія перебуває під окупацією, тим менше про неї згадують. Як приклад, вона навела Луганську область, де, згідно з дослідженням, найменша кількість незалежних медіа, а в загальнонаціональних медіа про регіон згадують все рідше.

У події також взяли участь заступниця головного редактора херсонської медіаплатформи «Вгору» Єлизавета Жарких і креативний директор Львівського медіафоруму Отар Довженко. Модерував зустріч журналіст, блогер, політичний оглядач Денис Казанський.

Нагадаємо, 14 травня у Львові стартувала дванадцята медіаконференція LMF-2026, фокусна тема якої — «Реальність під ударом: завмерти, тікати чи боротися?». Захід відкрили промови голови ГО «Львівський медіафорум» Олі Мирович та журналіста, правозахисника й ветерана війни Максима Буткевича. Подія триватиме до 16 травня і обʼєднає іноземних та українських медіафахівців.

Фото: LMF