Голова профільного комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв планує подати на розгляд парламенту на 15-й сесії проєкт про зміни до Закону про медіа, але після двох інших невідкладних законопроєктів: про меценатство та щодо вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини.

Законопроєкт «Про внесення змін до закону “Про медіа”» вже понад рік очікує на друге читання. Спочатку в парламенті говорили, що він, як і решта євроінтеграційних законів, прив’язаний до руху України в ЄС. Потім його хотіли ухвалити в пакеті з проєктом змін до закону «Про рекламу». Тепер цей проєкт тісно пов’язаний із напрацюванням законів для імплементації European Media Freedom Act, а це треба зробити до кінця 2026 року. Микита Потураєв запевняє, що робитиме все можливе, щоб зміни до закону про медіа парламент розглянув ще на поточній сесії, але не може гарантувати його ухвалення, оскільки парламент зараз, за його словами, перебуває в напівпаралізованому стані. І не лише через розслідування НАБУ. «Проблема має комплексну природу», — пояснив він в інтерв’ю «Детектору медіа».

Голова комітету вважає, що у падінні рівня довіри до парламенту винні зокрема й журналісти. За його словами, медіа постійно подають негативні новини про парламент, люблять клікбейтні заголовки, узагальнюють, коли не варто. Мовляв, коли висувають підозру одному народному депутату або один депутат реєструє абсолютно непрохідний законопроєкт, журналісти пишуть загалом про парламент.

Комітет працює над проєктом № 12253 про внесення змін до закону «Про рекламу», зокрема шукає шляхи збільшення рекламних надходжень теле- і радіоканалам. «Я пропоную розширити часовий коридор на телебаченні та радіо для реклами вина і пива українського виробництва. Понизити планку з 23-ї години до 20:00, може 21:00. Реклама міцного алкоголю залишиться без змін — з 23-ї. Також пропоную бетинг (ставки на спорт) зсунути з 24:00 до 21-ї. Реклама казино залишається без змін — з 24:00», — каже Потураєв. Запевняє, що готовий узяти на себе відповідальність, хоча зізнається, що не всі члени комітету підтримують таку лібералізацію.

Голова комітету каже, що над проєктом про рекламу працюють спільно не тільки з медіаіндустрією, а й із Мінкультури та Мінцифри. Завдячуючи цьому, вдалося «зашити» в проєкт дієвий механізм блокування сайтів із піратським контентом.

Комітет контролює виконання програми щодо створення 1000 годин національного контенту, наразі очікує на урядову постанову, яка має дозволити 4 млрд грн, запланованих у держбюджеті на цей рік, зробити «перехідними». Це дасть можливість виробникам довгострокових проєктів використовувати їх і наступного року.

«Детектор медіа» поговорив із Микитою Потураєвим про законопроєкти, рекламу, а також про стратегічні комунікації та майбутнє телеканалу «Рада».

— Микито, які шанси ухвалити зміни до закону «Про медіа» на цій сесії парламенту, або хоча б цього року? Проєкт №12111 «Про внесення змін до закону “Про медіа”» ухвалено у першому читанні ще у грудні 2024 року.

— Я дуже сподіваюсь і буду наполягати, щоб закон ухвалили до кінця цієї весняно-літньої сесії. Тому що ми почали вже роботу з підготовки текстів законів щодо імплементації EMFA (European Media Freedom Act). І оскільки в проєкті №12111 вже є деякі положення з EMFA, то відповідно нам треба чітко розуміти, коли буде його ухвалено.

EMFA в один закон не імплементуєш, потрібно буде мінімум два, а то і три. І щоби не створювати забагато текстів, краще, звичайно, спочатку прийняти №12111. Бо зараз уже почала гальмуватися робота по EMFA. Робоча група каже, якщо №12111 буде прийнятий, тоді певні розділи EMFA вже не треба буде нікуди вписувати. Якщо не буде прийнятий, тоді, відповідно, треба деякі розділи звідти брати і вставляти в один із тих текстів, який буде підготовлений на імплементацію EMFA. Але це просто дурна робота. Я категорично проти цього.

Мені зараз треба провести через напівпаралізований парламент два закони: про меценатство (№14276) і щодо вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини (№14391). Вони теж невідкладні насправді. Тому що там і питання евакуації культурних цінностей, і поновлення проведення Мінкультом конкурсів на керівні посади, бо вони ж із 22-го року фактично на стопі. У мене план дуже простий: хочу зараз провести ці два закони, а потім одразу №12111.

— Визнання проєкту №12111 євроінтеграційним позаторік вважалося перевагою. Але тепер стало зрозуміло, що він, як і решта медійних законів, не рухається взагалі. А якщо євроінтеграція затягнеться ще на п’ять років? А галузь уже потребує цих змін.

— Євроінтеграційний прапорець усе одно допоміжний, тому що він наразі в листі зобов’язань поруч із EMFA. Дякувати партнерам з Брюсселя, бо це саме Єврокомісія наполягла. І дякую віцепрем’єр-міністру з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Тарасу Качці, який із розумінням до цього поставився. Проєкт у переліку зобов’язань жорстко хронологічно прив’язаний до кінця року.

Але оскільки це пов’язані закони (№12111 і EMFA), то відповідно треба спочатку ухвалити №12111, і після цього закінчувати роботу над EMFA. І вже у вересні-жовтні вносити в сесійну залу закони по EMFA — два, три, неважливо. Сподіваюсь, що вкладемося в два.

— Тобто є шанси до кінця року?

— Є зобов’язання, а щодо шансів не знаю. Нещодавно проєкти по МВФ провалили.

— Останнім часом ми взагалі бачимо, що парламент не в змозі ухвалити навіть надзвичайно важливі закони для країни. Бракує голосів. Це пов’язують із розслідуваннями НАБУ. Справді небажання голосувати — це реакція твоїх колег на розслідування НАБУ?

— Проблема має комплексну природу. Я не хочу зараз нікого звинувачувати в маніпуляціях, кожен веде свою PR-кампанію, й антикорупційні органи теж. Але хочу наголосити, що нічого спільного ці провалені голосування з міфічними конвертами (справа про виплати в конвертах депутатам — «ДМ») не мають. Не треба видумувати і поширювати ці вигадки на широкий загал. Причина зовсім в іншому. Причина в тому, що в підозрах, які були висунені по так званій справі Юрія Киселя, чорним по білому записано, що депутати начебто за гроші голосували. І далі йде перелік законів, у якому і закони МВФ, і європейського макрофіну, навіть певні ратифікації, зокрема, закон про ратифікацію угоди між урядами України й Хорватії щодо розмінування в Україні.

А в чому ж тоді суть протесту? Виходить, що всі, хто за це голосував, робили це на якихось корупційних підставах? Звичайно, у мене і колег виникає логічне питання: «Що це таке?». Тобто я голосував сумлінно з 2019 року за всі наші міжнародні зобов’язання. А тепер виходить, що я щоразу, коли голосував, вчиняв кримінальний злочин? І таке питання у всіх.

І це, на жаль, створило передумови, щоб у фракції відбувся розкол. Є депутати, я зокрема, які продовжують голосувати за міжнародні зобов’язання. Просто я розумію, що на одній шальці терезів — моє невдоволення і навіть особисті ризики, а на інший — державна стійкість України. Бо без міжнародної фінансової допомоги ми програємо війну.

Думаю, що я доволі зрозуміло пояснив ситуацію щодо цього антикорупційного розслідування. Зрозуміло, що можуть бути розслідування, хтось може отримати звинувачення, хтось ні. Це робота антикорупційних органів. Я не голосував за закон, який обмежував їхню незалежність. Це була моя принципова позиція. Потім я переконував колег голосувати за повернення незалежності антикорупційних органів. Це відомі факти. Але це не означає, що я згоден із тим, які звинувачення висунуті. І з тим, які запитання під час допитів ставлять. Бо, вибачте, це підважує основи парламентаризму. Кожна фракція проводить аналіз законопроєктів, готуючи відповідні таблички. Це нормальна робота. Кожна фракція визначається, як їм голосувати щодо того чи іншого законопроєкту, які поправки підтримувати, а які ні. І хибна історія — намагатися на цьому побудувати якісь звинувачення, бо це і є парламентаризм. Ми всі, в кожній фракції і групі про щось між собою домовляємося. Іноді не домовляємося. Як от, наприклад, із голосуванням щодо незалежності НАБУ і САП. Я не голосував, а хтось голосував «за». Це означає, що за збереження незалежності НАБУ і САП або я з однодумцями голосував за гроші, а ті, хто голосував проти, робили це безплатно? Чи навпаки — ми безплатно голосували за збереження незалежності, а інші — за гроші?

А насправді це нічого не означає. Ось у чому штука. Не треба придумувати те, чого немає. І не треба ставити під сумнів наріжні камені парламентаризму як такого. Покарання за те, що ти голосуєш усупереч своїй фракції, є в різних парламентах — і в британському, і французькому, і німецькому. Якщо ти системно голосуєш суперечно з позицією фракції, то щодо тебе можуть застосовувати певні санкції. Наприклад, партія тебе може не підтримати на майбутніх виборах або тебе можуть зняти з керівних посад. І це нормально. Бо є право на власну думку у кожного, а ще є фракційна дисципліна. Фракційна дисципліна працює всюди.

— Медіа повідомляли, що до НАБУ вже викликали понад 20 народних депутатів. Тебе викликали?

— Знаю, що викликають голів комітетів на допит у якості свідків. Я в НАБУ ще не був, допит перенесено з поважних причин.

— Чи не вважаєш ти, що блокування ухвалення законів під час війни — це якась диверсія? Чи це тимчасова незгода зараз голосувати, як знак протесту?

— Не згоден щодо диверсії. Бо закони UFP (Ukraine Facility Plan) почали провалювати раніше, ніж сталася ситуація з цим першим законом з пакета МВФ. І ми побачимо, що закони UFP, тобто європейський макрофін, чудово провалювали також інші фракції та депутатські групи. Так кому висувати претензії в диверсії? А ми втратили понад 2 млрд євро через те, що своєчасно не прийняли ті закони. І ті, хто не голосував, ще мав нахабство писати потім у себе в соцмережах, що це уряд подав такі погані закони, тому ми за них не голосували. Але уряд подав закони, повністю погоджені з партнерами, які гроші дають. Тому тут претензії не до нас, а до всіх абсолютно. А взагалі у кожного парламентаря є право погоджуватися чи не погоджуватися з законом. Інша історія, що зараз, на мій погляд, навіть незгода має важити менше, ніж відповідальність за те, чим завтра країна буде платити бюджетникам, пенсіонерам і військовим, а також оплачувати зброю.

І перш ніж звинувачувати в неголосуванні «Слуг народу», подивіться на сайті Верховної Ради статистику голосувань, хто як голосував за останні пів року. Це неважко зробити. Подивіться, на кому відповідальність за провалені закони по макрофінансовій допомозі, які ми своєчасно вносили. Так що безгрішних у цій історії немає. Я сподіваюся, що парламент усе ж таки збереться, згуртується і проголосує. Депутати дуже різні, фракції теж дуже різні, але ми бачимо, що навіть уламки того ж ОПЗЖ все ж таки голосують за критично важливі закони для країни. Не можу сказати, що в парламенті зараз є депутати, які чекають на московські війська.

Тому, думаю, парламент вийде з цієї кризи, як уже не раз виходив з інших важких ситуацій. Але, на жаль, не все зводиться до антикорупційних розслідувань. Є ще один дуже серйозний фактор. Адже на тлі того, коли ми змушені приймати дуже непопулярні рішення (фіксація стелі щодо продажів на цифрових платформах, ПДВ для ФОПів тощо), уряд водночас роздає гроші направо-наліво. У фракції кажуть наступне: «А чого це ми маємо голосувати за ці вкрай непопулярні рішення, за які нас усі розпинають? Де економічний аналіз, скільки реально роздає уряд, а скільки реально можна отримати в бюджет із цих непопулярних рішень? Де економічний аналіз ефективності урядових програм, які уряд запровадив і продовжує запроваджувати (типу “Національний кешбек”). Нас просять голосувати, бо інакше буде біда. А народним депутатам потрібні розуміння й аргументи, порівняльний аналіз. Бо депутати приймають непопулярні рішення, отримуючи свою мегатонну хейту, а уряд при цьому буде роздавати гроші».

А потім із кожної праски, я вибачаюся, розповідають, що це найгірший парламент в історії України, й мені від цього гірко й смішно. Бо я бачив і дуже добре знав усі парламенти, окрім хіба першого. Ми в нинішньому складі Ради голосували за абсолютно всі реформи, які були погоджені з західними партнерами, але про це вже ніхто не згадує.

— Президент сказав, що народні депутати, які хотіли скласти мандат, мають продовжувати виконувати свої обов’язки у Верховній Раді або ж піти служити на фронт. Цитую: «Можуть бути різні бажання і різне ставлення до них, але у нас воєнний стан і треба захищати нашу державу. І тому народним депутатам доведеться або служити в парламенті згідно з українським законодавством, або я готовий проговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт», — заявив Зеленський. Що ти думаєш з цього приводу? Можливий такий сценарій? Можливо, президенту краще зустрітися і поговорити з депутатами?

— Президент сказав усе коректно. Це в продовження нашої дискусії з Наталією Лигачовою і з іншими колегами на «Редколегії», що медіа перестали відрізнятися від соцмереж. Тут висмикнули цитату, поставили її поза контекстом — і давай її ганяти в новинах. З чого складається тут хибне враження від того, що сказав президент? Президент відповідав на конкретне запитання. Чи є люди, які хочуть залишити парламент і що з цим робити? І він відповів, що їм просто треба пам’ятати: якщо вони йдуть із парламенту, то втрачають право на відстрочку від мобілізації. Так це ж правда. Він же нікого не залякував. А понеслося: він залякував, він тиснув на фракцію. Що за дурня?

— За роки великої війни, відповідно до соцопитувань, довіра до парламенту постійно падала. На твою думку, як підняти рівень довіри до законодавчого органу? Адже таке знецінення роботи парламенту на руку передусім рашистам.

— Це питання до медіа — і не лише. Що я, власне, на «Редколегії» і казав: «Усі їздять на поганих новинах». Що переважно пишуть про парламент, що він запровадив якісь погані реформи, що комусь із депутатів висунули звинувачення в корупції тощо. Або пишуть «У Раді хочуть запровадити…». А це новина про те, що якийсь один депутат написав якийсь законопроєкт, який не має жодних шансів пройти. То до чого тут весь парламент? А при чому тут усі депутати, коли є якийсь один корупційний випадок? Це хіба стосується всього парламенту? Може, перестанемо рахувати по підозрах, а почнемо рахувати по вироках?

Ми не можемо ходити на третій поверх кулуарів Верховної Ради до журналістів і казати: «Друзі, розкажіть, які ми хороші!». Ми ходимо і розказуємо, які закони підтримали, яка буде користь від цих законів тощо. Це потім десь розходиться? Та ні. Чи це не розходиться, тому що це нікому не потрібно? Та ні, звичайно, потрібно. Просто про це клікбейтний заголовок не напишеш.

А те, що країна всі роки великої війни живе на тих законах, які ми проголосували, нікому не цікаво? Так що ми можемо зробити? У нас є план роботи парламенту, є план, який приносить нам Генштаб Міністерства оборони. Є також план по наших міжнародних фінансових євроінтеграційних зобов’язаннях. І у кожного комітету є свій окремий план. Відповідно до всіх цих планів ми й працюємо.

— Повернемося до медійних законів. Які медійні законопроєкти ви виноситимете в сесійну залу на цій сесії?

— У нас зараз усе ніяк не закінчиться дискусія по проєкту № 12253 про внесення змін до закону «Про рекламу». Я казав про це, знову-таки, на «Редколегії», що, можливо, буду збирати ширше коло експертів для обговорення. Хотілося би по певних речах дійти згоди, а потім уже показувати напрацювання.

На ринку грошей обмаль, нових джерел не проглядається. Я переконаний, що треба відкрити ті джерела, які мені самому не дуже подобаються. Пропоную і беру на себе відповідальність. Бо не всі депутати в комітеті це поділяють, хочу це підкреслити, у комітеті дискусія з цього приводу. Я пропоную розширити часовий коридор на телебаченні та радіо для реклами вина і пива українського виробництва. Понизити планку з 23-ї години до 20:00, може 21:00. Реклама міцного алкоголю залишиться без змін з 23-ї.

Також пропоную бетинг (ставки на спорт) зсунути з 24:00 до 21-ї. Реклама казино залишається без змін з 24:00. І дозволити спонсорство з боку бетингових компаній. Бо у нас дурна ситуація. Тут не лише медіаінтереси. У нас зараз страждають від цього наші спортивні команди, спортивні клуби. Бо по всьому світу зараз саме бетингові компанії є найбільшими спонсорами спорту.

Закон, який усе заборонив, призвів тільки до того, що всі пішли в «чорну» та в «сіру» зони. І ми не маємо ні реклами в медіа, ні легальної підтримки спорту. Ми маємо купу піратських сайтів, «чорних» казино та «чорних» бетингових майданчиків. Ось що ми отримали. І це абсолютно ненормальна ситуація.

Плюс зашили в проєкті дуже важливу історію, яку відпрацювали знову-таки з Мінцифрою та медіаіндустрією. Ми зашили туди нарешті дієвий механізм блокування сайтів із піратським контентом. У цьому всі зацікавлені. Play City зацікавлене блокувати сайти, на яких крутяться нелегальні казино, нелегальні бетингові компанії. А ми зацікавлені блокувати сайти з піратським контентом, які вони підтримують. І тут у нас повністю сходяться інтереси.

Я сподіваюся, що ми по цьому закону дійдемо консенсусу, і знову-таки з обмеженнями і застереженнями, але запустимо в індустрію певні додаткові немалі гроші. З іншого боку, ми отримаємо чітку регуляцію. Зрозуміло буде, як буде боротися Play City з тими, хто порушуватиме законодавство, які будуть санкції. І у нас нарешті вперше з’явиться механізм блокування тих, хто порушує авторське і суміжне право.

— З січня канал «Рада» не мовить у телемарафоні. Є шанси, що він туди повернеться? Чи планують депутати відновити прямі трансляції засідань парламенту в його ефірі, а не тільки на ютубі?

— Щодо повернення «Ради» в марафон нічого не чув. Моя думка щодо майбутнього цього каналу була висловлена, коли ми розглядали проєкт урядової постанови про канал «Рада». Ми тоді сказали: «Згідно з законом “Про медіа” Кабмін має написати закон. Напишіть закон і приносьте його нам. Тоді ми будемо щось обговорювати». Щодо того, як працює «Рада», це питання більше до апарату парламенту, за регламентом комітету це не наше питання. Ми чекаємо на закон.

— Чи контролює комітет виконання бюджетної програми про створення 1000 годин національного контенту? Що тобі відомо з цього приводу? Відбудеться обіцяний фестиваль-пітчинг проєктів? Чи встигне до кінця року Мінкультури реалізувати 4 млрд грн на цей проєкт?

— Контролюємо, звичайно. Ми чекаємо на постанову уряду, над якою працює Тетяна Бережна з командою Мінкульту. Вони там прострочили вже терміни, які самі собі встановили. Ми чекаємо на текст, ознайомимося і далі подивимося, як воно буде реалізуватися.

— Вони ж на комітеті восени говорили, що у травні вже буде фестиваль-пітчинг проєктів.

— Думаю, що з урахуванням того, що постанова досі не прийнята, шанси на те, що щось станеться в травні, мінімальні.

— А як тоді реалізувати цю програму до кінця року?

— Що нас трошки заспокоює, що є порозуміння в Кабміні, й у постанові буде прописано, що це перехідні гроші.

— Тобто їх можна буде використовувати і наступного року?

— Так, вони підуть і на наступний, і може не лише на наступний, це перехідні гроші. Тому я і колеги з комітету більш-менш спокійні в цьому сенсі. Тобто можна буде подавати більш довгі проєкти й отримувати на них гроші в цьому році та в наступному. Тобто це непогано. Добре. Але я думаю, що реально не травень, можливо червень.

— Торік восени під час перерозподілу повноважень між Міністерством культури та Держкомтелерадіо не тільки фактично зникла частина назви міністерства «стратегічні комунікації», а й функція. Бюджетна програма з такою назвою залишилася у Мінкультури, а держустанову передали Держкому, але без коштів. Стратегічні комунікації вже не на часі?

— Вважаю, що на часі, але, знову-таки, це зона відповідальності уряду. Хотілося би, щоб якось ці питання зрушили з місця. Дійсно є певні неузгодженості. Наскільки знаю, вони частково подолані, але може я помиляюся.

До речі, останні наради, зокрема щодо і №12253, ми проводили за модерації профільної віцепрем’єрки Тетяни Бережної, були залучені і Мінкульт, і Мінцифра. Тобто це насправді непогано, що медійна політика там залишилася. Хотілося би, щоб інформаційна політика запрацювала. Мені здається, це було би абсолютно доцільно, але поки що, на жаль, ситуація невизначеності.

— У зв’язку з передачею повноважень Держкому передали також МПІУ, яке нещодавно ще раз передали, але вже напряму під Кабмін, а точніше — віцепрем’єр-міністерці з гуманітарних питань. Це означає, що ми посилюємо державне мовлення?

— Ні. МПІУ (Мультимедійна платформа іномовлення) — це по суті державний медіахолдинг. Те, що державний медіахолдинг перебуває під Кабміном, це нормально. Ну, нас же не дивує, що «Нафтогаз» чи «Укрзалізниця» під Кабміном. З точки зору логіки управління — це норм. Інша справа, що я супротивник існування державних медіа. Я вважаю, що там має бути наглядова рада. І у МПІУ за законом теж має бути наглядова рада, як у будь-якій державній компанії. І це було би окей на 50%. На 100% було б окей, якби ми це трансформували повністю в аналог НСТУ (Національна суспільна телерадіокомпанія України).

Фото: Світлани Остапи