Відверта розмова про ініціативу Президента "1000 годин контенту" (4 млрд грн в бюджеті 2026 на аудіовізуальний контент) на Конгрес Культури / Culture Congress. Коротке резюме довгочиту нижче - прошу Tetyana Berezhna дати собі і нам всім час не зганьбитися.

Мені дуже дуже прикро, що навколо Володимир Зеленський немає притомних людей, які можуть популярно пояснити Президенту, що такі ініціативи (1 млн дерев, 3000 км, 1000 грн, 1000 годин контенту ...) дратують думаючих українців і стають історичними мемами для широкого загалу.

Чи потрібен україномовний контент - так. Чи потрібні кошти на контент - так. Чи потрібен оцей гранд-наратив - ні. Чи потрібно 4 млрд разово сьогодні-на-завтра - ні. Чи потрібен оцей фестиваль популізму з міжнародними зірками, які обиратимуть проєкти - ні.

Сира непродумана політика, де незрозуміло який контент і якій кількості якій аудиторії потрібен (дитячий? серіальний?...). Вибудова окремого лендингу для разової програми, який незрозуміло хто буде підтримувати. Проєкти, які треба "склепати" для пітчингу за пару місяців. Відсутність механізмів і обґрунтований спротив установ (Український культурний фонд, Український інститут книги та ДержКіно України), бо більше коштів на персонал для них не передбачено (а хтось має договори підписувати і нести відповідальність). Чи буде створена альтернативна бюджетна механіка для цих коштів (хто та як їх виплачуватиме) - відкрите питання.

Млява спроба натягти ідею про контент на питання національної ідентичності дуже влучно відкоментувала Olena Apchel - ми несемо відповідальність за обороноздатність нашої культури, строкатість наших уявлень про якість культури (контенту) є нашою силою - як обʼєднати цю строкатість з обороноздатністю - це розмова на роки. (далі мої тези) Натомість ми хочемо гранд-наратив за 1000 годин контенту. Шалений принтер національної ідентичності.

Мої рекомендації - Міністерство культури України має провести дослідження щодо браку контенту (кому якого контенту бракує, залучити наших захисників та захисниць для розуміння потреб у контенті - що дивляться в окопах і вдома), проаналізувати вплив контенту на підтримку фронту (без надлишкового квазі-патріотичного пафосу та примітивної пропаганди) та проаналізувати шлях контенту в Україні (хто та скільки його реально робить і може зробити) і має використати оцей планований фестиваль популізму (пітчинг) як майданчик для дискусії про нову якість та кількість українського контенту та політику його підтримки - разом з шановними західними продюсерами та зірками. Покажіть контент, який спрацював і вже працює. Поясніть логіку своїх пропозицій. За результатами проговорення запустити адекватно сплановану програму (з продуманою логікою інтервенції та показниками впливу, а не лише оцими 1000 годинами «якогось» контенту) з адекватними конкурсами у вересні 2026 року - зробіть ще одну яскраву подію з зірками та лелітками. Дайте собі і нам всім час не зганьбитися.

Прикро, що ми робимо це шаленство контенту за кошти міжнародних донорів. Прикро, що цією гранд-ідеєю ми забираємо час міністерки та людей у міністерстві від інституційної реформи мережі закладів культури (мінімальні зарплати, тарифні сітки...), евакуації та інших пріоритетніших у воєнний час завдань.

Дуже дякую Коаліція дієвців культури за цю тему та дискусію, а Інститут стратегії культури за майданчик Конгресу.

Автор: Володимир Воробей, директор агенції економічного розвитку PPV, керівник групи ключових експертів проєкту RES-POL, член наглядових рад Українського культурного фонду, Промприлад та Львівської національної академії мистецтв

Джерело: фейсбук-сторінка Волобимира Вороб'я