Західні медіа аналізують пропонований США «мирний план». Дехто називає його капітуляцією, деякі шукають у ньому російський слід, а дехто цитує поради Віткоффу, який його просуває, звернутися до психіатра.

Перші згадки

Перша згадка про мирний план завершення російської-української війни з’явилася у виданні Axios 20 листопада. А наступного дня згадка про план із 28 пунктів з’явилася в мережі Х. Її опублікував один зі співавторів статті в Axios, американський журналіст Барак Равід.

Він опублікував в Х уривок своєї статті, в якій розкрито «секретний» план завершення війни в Україні. У повідомленні йдеться, що американці таємно обговорювали з росіянами нові зусилля з завершення війни, що передбачало передачу Україною території, яку вона досі контролює, Росії.

«Він, мабуть, отримав це від К...», — так відгукнувся на допис спеціальний посланець Дональда Трампа Стів Віткофф. «Він явно думав, що надсилає особисте повідомлення», — пише журналіст Марк Стоун із Skynews.

«Хто такий “К” у посланні Віткоффа? — запитує автор і відповідає: Це, ймовірно, Кирило Дмитрієв, який став неофіційним посланцем Путіна у Вашингтоні. Дмитрієв, який народився в Києві та здобув освіту в Стенфорді, по суті, є російським колегою Віткоффа».

Автор не ставить питання, чому Віткофф прибрав свій коментар. Але ми можемо припустити: можливо, він хотів приховати, що такі пропозиції надійшли з Москви.

У статті The Washington Post «Канал Маямі: як зустріч у кулуарах сформувала новий ультиматум Україні» (The Miami Channel: How a backchannel meeting shaped the new Ukraine ultimatum) 20 листопада розкрито інші деталі роботи над планом.

У статті повідомляється, що було виявлено існування неформального «кулуарного каналу» (backchannel), який використовували високопосадовці з адміністрації США та їхні українські й, можливо, інші європейські колеги для обговорення потенційних шляхів завершення війни або принаймні встановлення умов для деескалації.

У статті йдеться про секретну зустріч, що відбулася в Маямі, де за участю представників адміністрації Трампа і російського дипломата Кирила Дмитрієва (підсанкційного в США) було опрацьовано план завершення війни в Україні.

Ця зустріч, ідеться в статті, викликала занепокоєння серед офіційних осіб США через обхід формальних процедур і пропозиції, що збігаються з російськими вимогами, зокрема щодо територій.

Картину доповнює Reuters, згідно з повідомленням якого за 20 листопада, у цій зустрічі наприкінці жовтня взяли участь спеціальний посланець президента США Стів Віткофф, зять президента Дональда Трампа Джаред Кушнер і Дмитрієв, який очолює Російський фонд прямих інвестицій (РФПІ), один із найбільших суверенних фондів Росії.

Близький соратник президента Росії Володимира Путіна, Дмитрієв відіграв провідну роль у переговорах зі США щодо війни та кілька разів зустрічався з Віткоффом цього року. Адміністрація Трампа видала спеціальний дозвіл на в’їзд, повідомив Reuters один високопосадовець США. Між тим Дмитрієва та його фонд було внесено до «чорного списку» урядом США у 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Санкції фактично забороняють американським громадянам і компаніям мати з ними справу.

Кореспондент британської The Guardian Люк Гардінг 20 листопада зробив свого роду лінгвістичний аналіз англійського тексту плану і висловив упевненість, що «деякі фрази в “мирній пропозиції” США для України, схоже, були спочатку написані російською мовою. У кількох місцях ця мова звучала б російською, але англійською виглядає досить дивно».

Він пише: «У третьому пункті плану з 28 пунктів ідеться: “Очікується, що Росія не вторгнеться в сусідні країни, а НАТО не розширюватиметься далі”. “Очікується” — це незграбна пасивна конструкція в англійській мові. Російський варіант — “ожидается” — має більше сенсу і є звичною формою дієслова».

«Україну та її європейських партнерів було виключено з процесу розробки», — завершує свою статтю Гардінг.

Роль України

У вищезгаданих статтях у Reuters і Washington Post також повідомляється, що заступник Ради нацбезпеки й оборони України Рустем Умєров начебто брав участь у технічному обговоренні цього плану. Під час його візиту до Маямі йому було представлено пропозицію, після чого США через Туреччину передали її Україні, а потім показали Києву. Умєров характеризував свою роль як технічну і заперечував наявність серйозних обговорень із представниками США.

Публічно він прокоментував, що Україна вивчає всі пропозиції партнерів, але не приймає жодних рішень, які порушують суверенітет або безпеку України. Умєров також повідомляв про переговори з американською делегацією, очолюваною міністром Сухопутних військ США, щодо підходів до встановлення справедливого миру і подальших кроків.

Отже, зробимо висновок. Умєров, за його словами, відігравав роль контактної особи, яка отримувала і передавала інформацію про ці секретні переговори, але підкреслював, що остаточні позиції України не були предметом змін поза офіційною владою і що режим переговорів був дуже обережним щодо суверенітету та «червоних ліній» України.

Одначе 21 листопада AP з посиланням на високопосадовця адміністрації, який не мав права коментувати публічно та говорив на умовах анонімності, повідомило, що Умеров погодився з більшістю пунктів плану після внесення кількох змін, а потім представив його Зеленському.

Позиція США

У статті Reuters сказано, що багато американських чиновників були не поінформовані про деталі цієї ініціативи, і серед них — спеціальний уповноважений з питань України Кіт Келлог, який планує піти у відставку у січні. Ідеться, що в плані є пункти, які вже раніше відкидав держсекретар США Рубіо.

Зокрема, Україна має поступитися частиною територій на сході країни, які наразі контролює, визнати Крим російським, узяти зобов’язання не вступати до НАТО — йдеться в публікації.

Ці вимоги автори статті прямо називають такими, що відповідають позиції Росії й були вже озвучені в попередніх пропозиціях, які офіційно відкидали як неприйнятні в Держдепартаменті США.

У статті міститься суперечлива інформація щодо ролі Державного департаменту та його голови Марко Рубіо у підготовці плану.

З одного боку, в матеріалі наводять слова високопоставленого американського чиновника, який зазначив, що держсекретаря Марко Рубіо було ознайомлено з цим 28-пунктовим планом, хоча час цього брифінгу невідомий. «Секретар Рубіо був залучений протягом усього процесу напрацювання плану щодо завершення війни в Україні. Будь-які інші твердження — помилкові. Це охоплює обговорення з обома сторонами для обміну ідеями щодо стійкого миру», — цитують в статті Томмі Піготта, головного заступника речника Держдепартаменту.

Проте інші офіційні особи та джерела, з якими поспілкувалося Reuters, заперечують таку координацію та говорять, що цього плану не погоджували з Держдепартаментом і він містить раніше відкинуті вимоги (територіальні поступки, відмова від НАТО, визнання Криму російським).

Речниця Білого дому де-факто підтвердила, що цей план є позицією Білого дому. Вона сказала, йдеться в статті, що будь-яка мирна угода має забезпечити гарантії безпеки для України, Європи та навіть Росії. Трамп висловився, що очікує затвердження цього плану до Дня подяки, натякаючи, що військова допомога Україні може бути скорочена, якщо Україна не погодиться.

Вікно можливостей тиснути на Україну створене корупційним скандалом

«Представники адміністрації Трампа користуються своєю перевагою саме тоді, коли українські лідери борються з принизливим корупційним скандалом... Чиновники Трампа, відзначаючи розслідування про корупцію довкола Києва, заявляють, що це найкраща та найреалістичніша пропозиція миру, на яку Україна може розраховувати», — писало видання Politico 21 листопада.

«У Києві ширяться чутки, що ФБР тисне на українську антикорупційну поліцію, змушуючи її розслідувати справи людей із найближчого оточення Зеленського, щоб змусити його проковтнути гірку “мирну угоду” США... Багато хто говорить, що антикорупційні органи виконують вказівки зі Сполучених Штатів щодо підриву авторитету Зеленського, щоб змусити його піти на угоду», — писав Spectator 21 листопада.

«Тиск на Зеленського посилився на тлі того, як США просувають мирну пропозицію, розроблену спільно з Росією, яка передбачає значні поступки з боку України. Це збіглося в часі з масштабним корупційним скандалом, який підриває позиції президента...» — повідомляв PBS із посиланням на AP.

Член Палати представників США Дон Бейкон, республіканець від штату Небраска, ветеран ВПС, розкритикував план. Його цитує AP. «Неприйнятно», — написав він у соціальних мережах. «Це Мюнхен 1938 року», додав він, маючи на увазі дипломатичну угоду, спрямовану на забезпечення миру з нацистською Німеччиною, яка, як пізніше з’ясувалося, проклала шлях до Другої світової війни.

AP інформує, що інші республіканці також виступають із критикою плану. Вони наполягають на тому, що США мають посилити тиск на Росію за допомогою додаткових санкцій, щоб змусити Путіна капітулювати або прийняти умови України. Близький до Трампа прихильник України Ліндсі Грем та інші виступають категорично проти територіальних поступок і припинення військової допомоги.

Позиція Європи

Назва статті Politico за 21 листопада говорить сама за себе: «Віткоффу потрібен психіатр»: європейці обурені планом Трампа нажитися на заморожених російських активах».

Головна емоція та позиція європейських дипломатів — лють та відчуття ігнорування через:

Відсутність консультацій. Європейські чиновники були обурені тим, що мирний план, який вимагає від України величезних поступок, розроблявся в секретному «закулісному каналі» між посланцем США Стівом Віткоффом і російськими представниками, при цьому без консультацій із Києвом або ключовими європейськими союзниками.

Жорстку риторику. Обурення було настільки сильним, що один високопоставлений політик ЄС нібито заявив, що Віткоффу «потрібно звернутися до психіатра» через його пропозиції.

Тривогу в Брюсселі викликав пункт американського плану, який стосується 140 мільярдів євро заморожених російських державних активів, більшість із яких зберігається у Європі, переважно в Бельгії.

Європейці місяцями працювали над складною юридичною схемою, щоб використати прибутки від цих активів як забезпечення для великого кредиту Україні («репараційний кредит»). Американський план, навпаки, передбачає використання цих самих активів для американських зусиль із повоєнної відбудови, при цьому США можуть отримати 50% прибутку від цієї роботи.

Європейці назвали таку ідею «скандальною», оскільки вважають, що США намагаються «нажитися» на активах, які Європа намагається використати на користь України. Старші посадовці ЄС підкреслили, що президент США не має повноважень розморожувати чи керувати активами, що зберігаються в європейських юрисдикціях.

Попри обурення, європейські лідери швидко скоординували свою публічну позицію — принцип «нічого про Україну без України». Прем’єр-міністр Великої Британії, президент Франції та канцлер Німеччини терміново зідзвонилися з Володимиром Зеленським, щоб підтвердити, що будь-який мирний план має бути підтриманий Україною та Європою, а його умови не можуть визначатися Вашингтоном і Москвою. Так, міністерка закордонних справ Естонії Кая Каллас озвучила загальну позицію, що тиск має чинитися на агресора (Росію), а не на жертву (Україну).

Деякі європейські політики вважають, що цей тиск США, попри його токсичність, може прискорити узгодження та спрямування європейської фінансової допомоги та кредитів Україні, щоб Київ мав більше фінансової стійкості у переговорах.

У суботу 21 листопада європейці на саміті G-20 після годинної зустрічі підготували ретельно сформульовану відповідь на план США щодо припинення вогню в Україні, повідомляє Bloomberg.

Після кількох люб’язних зауважень щодо того, що американський план має «важливі елементи» та формує основу для майбутнього врегулювання, вони переходять до суті та кажуть, що він «вимагатиме додаткової роботи».

«…Ми вважаємо, що цей проєкт є основою, яка потребуватиме додаткової роботи», — йдеться у заяві європейців щодо України, яку також підтримали Канада та Японія.

«Ми готові долучитися, щоб забезпечити сталий майбутній мир, — ідеться у повідомленні. — Ми чітко дотримуємося принципу, що кордони не повинні змінюватися силою. Ми також стурбовані запропонованими обмеженнями Збройних сил України, які зроблять Україну вразливою до майбутніх нападів».

Що це значить для України

Аналітик сайту Just Securuty Деніел Фрід аналізує юридичні та безпекові аспекти запропонованого плану.

За його словами, запропоновані у плані гарантії безпеки є юридично нікчемними порівняно зі статтею 5 Статуту НАТО. У документі немає механізму «автоматичного втручання» (automatic trigger). Це означає, що у разі повторного нападу Росії, США та гаранти лише зобов’язуються «провести консультації», що фактично повторює помилки Будапештського меморандуму 1994 року. Без присутності іноземних військ (tripwire forces) ці гарантії не стримають Росію.

Вимога закріпити нейтралітет у Конституції та відмовитися від НАТО ставить Зеленського перед неможливим вибором. Змінювати Конституцію під час воєнного стану заборонено українським законодавством. Це дає Зеленському легітимний аргумент відкласти виконання цієї вимоги до завершення війни та проведення виборів, що фактично ламає «швидкий графік» Дріскола (генерал Дріскол привозив цей план до Києва для ознайомлення — «ДМ»)

Найсильніша опція Зеленського, на думку автора статті, — перекласти відповідальність на народ. Автор статті радить Києву погодитися розглядати план лише за умови його ратифікації на всеукраїнському референдумі. Оскільки референдум неможливий під час війни, а соціологія показує неприйняття територіальних поступок, це дозволяє Зеленському сказати «так» переговорам, але «ні» капітуляції, виграючи час (6—12 місяців).

Використання США корупційного досьє (зокрема проти оточення Умєрова) для тиску в геополітичних питаннях є короткозорим і небезпечним прецедентом, ідеться далі в тексті. Хоча корупція в Україні є реальною проблемою, прив’язка її до територіальних поступок Росії підриває довіру до інститутів США та виглядає як шантаж, а не боротьба за верховенство права.

Прийняття плану в нинішньому вигляді (особливо пунктів про скорочення армії та здачу решти території Донеччини) містить вищий ризик для існування української держави, ніж продовження війни. Існує висока ймовірність, що підписання угоди призведе до внутрішнього громадянського конфлікту або військового перевороту в Україні, чим неодмінно скористається Росія для повної окупації.

Зеленському радять не відкидати план публічно (щоб не втратити підтримку Трампа), а застосувати тактику «конструктивного затягування», вимагаючи деталізації кожного пункту та посилаючись на демократичні процедури (парламент, референдум), які неможливо обійти.

В останні години

Після численних публікацій та реакції Європи та України, зокрема порівняння плану з Мюнхенською угодою Невілла Чемберлена з Адольфом Гітлером 1938 року,  Дональд Трамп раптово заявив у суботу, що його «мирний план», розроблений Москвою, «не був остаточною пропозицією».

Президент США сказав журналістам під час короткого виступу в Білому домі: «Ми хотіли б досягти миру. Це мало б статися давно… ми намагаємося покласти цьому край, так чи інакше ми повинні покласти цьому край», — повідомляє The Guardian.

Фото: Укрінформ