Міжнародна організація «Репортери без кордонів» оголосила лауреатів цьогорічної премії за свободу преси. 33-тя церемонія вручення нагородили відбулася на фестивалі, присвяченому 40-річчю організації в Парижі.

«Нагороди RSF за свободу преси — це момент, коли ми вшановуємо жінок і чоловіків, які завдяки своїй праці та невпинній відданості журналістиці стикалися — і продовжують стикатися — з бомбардуваннями, цензурою, ув’язненням та іншими формами переслідування просто тому, що вони журналісти: вперті, невблаганні та рішучі у захисті правди», — сказав гендиректор RSF Тібо Брюттен.

Премію вручили у пʼятьох категоріях: «За мужність», «За вплив», «За незалежність», Премія Мохамеда Маїґи за африканську розслідувальну журналістику та Фотопремія імені Лукаса Долеги. 

Так, у номінації «За мужність» нагородою відзначили азербайджанську журналістку та головну редакторку Abzas Media Севіндж Вагіфгізі, яка 20 червня 2025 року була засуджена до дев'яти років позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями у «контрабанді іноземної валюти».

«Севіндж Вагіфгізі продовжує бути незламним голосом незалежних медіа в Азербайджані. Вона відмовляється піддаватися страху, і під час суду вона сміливо стверджувала, що "правда — це те, чого уряд боїться найбільше". У в'язниці ця молода журналістка розробила форму особистого опору, адаптуючись до тюремного життя та продовжуючи свою журналістську роботу», — зазначили в RSF.

Премію «За вплив» здобула 21-річна палестинська журналістка Бісан Оуда. Журі зазначило, що візитівкою журналістки стала фраза «Це Бісан з Гази, і я досі жива». Цей слоган також став назвою її шоу, що отримало премію «Еммі» та виходить в ефір на телеканалі «Аль-Джазіра».

Бірманська журналістка Шін Даеве отримала премію «За незалежність» за висвітлення екологічних проблем та впливу громадянської війни в М'янмі. 

10 січня 2024 року військовий суд засудив її до довічного ув'язнення, яке пізніше термін було скорочено до 15 років, за «співучасть у тероризмі». Останніми роками Шін Деве працювала позаштатно для кількох медіа, а раніше була журналісткою бірманської служби «Радіо Вільна Азія» (RFA).

Премію Мохамеда Маїґи за африканську розслідувальну журналістику вручили журналістові та головному редакторові L’Événement Атіану Сержу Улону з Буркіна-Фасо.

У грудні 2022 року він опублікував розслідування щодо підозри у розкраданні коштів високопоставленим військовим офіцером, призначених для Добровольців захисту Вітчизни (VDP). В результаті його притягнули до військового трибуналу. Окрім того, що він є автором нагороджених розслідувань, журналіст також написав кілька книг, у яких, зокрема, досліджувалися питання зростання тероризму та військових переворотів. Його викрали з його дому 24 червня 2024 року підозрювані члени Національного розвідувального управління (ANR) і насильно призвали до армії.

Французького фотожурналіста Робіна Тутенгеса відзначили Фотопремією імені Лукаса Долеги за його роботу в Ефіопії, куди він подорожував під прикриттям у травні 2025 року, щоб висвітлювати діяльність Фано, націоналістичного ополчення регіону, та їхнього повстання проти федеральних сил у столиці Аддис-Абебі на тлі повідомлень про зростання зловживань щодо цивільного населення.

Нагадаємо, на премію за свободу преси від «Репортерів без кордонів» 2025 року були номіновані 15 журналістів, дев'ять медіа та п'ять фотожурналістів з 18 різних країн.

Зокрема, редакція миколаївського онлайн-медіа «МикВісті» цьогоріч ввійшла до короткого списку премії у номінації «За незалежність».

Фото: RSF