30 вересня на Київському залізничному вокзалі відбувся закритий документальний перформанс про досвід партнерів/ок українських воїнів і ветеранів. Виставу втілив незалежний «Дикий театр» та українська режисерка і сценаристка Наталка Ворожбит за ідеєю Veteran Hub, а також за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну» та «Укрзалізниці».  

На основі реальних історій героїнь

Документальний перформанс розкриває досвід коханих воїнів через реальні історії, кожна з яких є символом сили, любові та витримки. Вони демонструють шлях дружин і партнерок, які залишаючись поза службою, несуть на собі невидимий тягар очікування, тривоги та відповідальності. Партнерки живуть між двома світами — військовим і цивільним, часто залишаючись непомітними для суспільства.

Фото: Анна Зубенко

Одна з героїнь вистави, Лілія Іващик, ділиться: «Для мене це був дуже складний крок — знову пережити всі ці події та розповісти про свій досвід. Спочатку здається, що ти вже звик до своїх почуттів, навчився з ними жити, але коли починаєш говорити, знову все повертається, ніби це відбувається тільки зараз. Проте я вирішила, що не можу мовчати. Моя місія – через свою історію, яку озвучила в документальному перформансі, знову і знову нагадувати суспільству про військовополонених, бо ця проблема нікуди не зникла».

Ідея створення вистави виникла у Veteran Hub під час дослідження «Шлях коханої воїна». Це допомогло зрозуміти, як партнери/ки військових проживають війну, які виклики долають, та як їх можна підтримати у цей нелегкий час. Тому мета перформансу поставити питання гідного визнання вкладу коханих військових та ветеранів.

«Ця вистава — не лише мистецький жест, але й адвокація прав коханих військових. Ми прагнемо привернути увагу міжнародних делегацій, послів, урядовців, міжнародних організацій до важливості підтримки та визнання ролі коханих воїнів», – говорить Іванна Ватраль, менеджерка проєктів у Veteran Hub.

Фото: Анна Зубенко

Створення документальної вистави — це перформанс, побудований на особистих історіях коханих воїнів, які необхідно бачити, відчувати та визнавати. Він дає можливість дізнатися про виклики й потреби коханих воїнів від них самих і стати поштовхом до соціальних змін.

«У нашій країні кожен переживає свій власний біль і трагедію, але ми не завжди це розуміємо. Ми можемо їхати в одному вагоні з людиною, навіть не підозрюючи, що вона чекає близьку людину з полону або втратила когось на війні. Я вважаю, що ці історії потрібно розповідати, щоб ми ставали ближчими одне до одного. Це дає можливість краще зрозуміти, як живуть українці сьогодні», – зазначає сценаристка вистави Наталя Ворожбит.

Фото: Анна Зубенко

Емоційне занурення у досвід коханих воїнів і ветеранів

Мета вистави — створити простір для глядачів, де вони можуть глибше зрозуміти, що відчувають партнери/ки військових під час війни. Це історії про силу, витривалість, любов і особистий вибір, які дарують натхнення і нові цінності. Глядачі почули про їхнє життя та найважливіші переживання від першої особи, дізналися про цей досвід таким, який він є.

«Я дуже рада, що Дикий театр став частиною цього важливого проєкту. Ми часто намагаємося втекти від реальності, але є речі, які ми не можемо ігнорувати. Це вистава про реальність, яка болить, але яку потрібно показати. Ми всі ходимо вулицями з людьми, про чиї переживання можемо не здогадуватися. Ця вистава дає можливість побачити їхні історії, відчути їхній біль і силу», – говорить Ярослава Кравченко, натхненниця Дикого театру. 

Місцем проведення вистави був обраний залізничний вокзал не випадково — це символічне місце зустрічей і розставань, де щодня перетинаються сотні життів. Часто ми не помічаємо один одного у метушні, але саме тут, під час подорожі, ми можемо почути історії тих, хто поруч. Аби створити атмосферу справжньої поїздки, на вокзалі звучали оголошення, а у вагонах працювали провідниці, які подавали чай «Бойовий чай», кошти з якого направляються на придбання кейсеваків для воїнів на передовій.

Фото: Анна Зубенко

Вистава привертає увагу до питання ролі партнерів/ок українських воїнів і ветеранів. Вони мають стати невіддільною частиною суспільного діалогу, а їхній досвід має бути помітним. Через цю виставу організатори прагнули привернути увагу до унікальних викликів і потреб коханих військових і ветеранів, показати їхню незамінну роль у нашій спільній боротьбі.

Довідково:

Veteran Hub — мережа підтримки для воїнів та їхніх близьких. Організація надає психосоціальні послуги ветеранам і ветеранкам, їхнім родинам і коханим людям. А також об’єднує аналітичний центр і розробляє рішення сталої підтримки. Veteran Hub заснований у Києві у 2018 році.

Дикий театр — український незалежний театр, створений 2016 року театральною менеджеркою Ярославою Кравченко. Він спрямований на провокацію та відвертий діалог із глядачем. Головний вектор — створення гостро соціальних, радикальних вистав. Залучення молодих художників, режисерів, акторів, композиторів, перекладачів, відеомейкерів.

Фонд «Партнерство за сильну Україну» (ФПСУ) — це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. За спільної підтримки уряду України та урядів-партнерів Фонд реалізує проєкти, в першу чергу, на деокупованих і прифронтових територіях, спрямовані на посилення стійкості України в умовах російської агресії. Метою ФПСУ є зміцнення спроможності українського уряду надавати місцевим громадам критично важливу підтримку в співпраці з громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором. 

Укрзалізниця – національний перевізник пасажирів та вантажів. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Укрзалізниця евакуювала понад 4 млн людей, з них близько 1 млн дітей. Компанія щодня проводить евакуацію поранених військових. Важливою ініціативою є програма «Інклюзивна залізниця», яка включає в себе проєкти безбар'єрності, відновлення ветеранів на роботі після служби, а також психологічну підтримку та реабілітацію залізничників, які постраждали внаслідок війни.