Онлайн-медіа Ukrlife.tv — воно ж «Українське інтернет телебачення» (без дефіса) — має ютуб-канал на 782 тисячі підписників та майже мертвий сайт, на якому дублюється контент з ютубу.

Наприкінці 2023 року постійна ведуча Ukrlife.tv Людмила Немиря повідомила, що втратила доступ до ютуб-каналу. Після цього вона запустила власний — «Ukrlife.tv з Людмилою Немирею», використовуючи не тільки ту ж назву, а й логотип.

Маариф Алієв, який є власником каналу Ukrlife.tv, на початку липня 2024 року повідомив про перезавантаження роботи медіа. Він позиціює його як «опозиційне медіа», що «сприяє зміцненню демократії». Натомість серед гостей каналу є чимало сумнівних експертів, таких як Дмитро Співак, Руслан Бортник, Гарі Табах, колишній ведучій NewsOne Віталій Дикий, підозрюваний у виправдовуванні російської агресії Дмитро Корнійчук та інші, кого «Детектор медіа» неодноразово згадував у текстах про канали Макса Назарова та Василя Апасова, «Вишка», Politeka, «Новини.Live» тощо.

Розповідаємо, хто замінив Немирю на посту ведучого, що відомо про Маарифа Алієва та які наративи поширює цей канал після перезапуску.

 Колектив Ukrlife.tv у 2022 році. Фейсбук Маарифа Алієва

Ютуб-канал Ukrlife.tv було створено 29 квітня 2013 року (за інформацією самого ютубу), хоча засновник Мааріф Алієв називає ще більш ранню дату — 5 вересня 2012 року, день запуску «Українського інтернет телебачення». 

У січні 2024 року багаторічна ведуча і генеральна продюсерка каналу Людмила Немиря написала у фейсбуці, що її шантажують. «Людина, яка забрала мою половину каналу Ukrlife.tv і викинула мене з бізнесу, зажадала від мене відмовитися від “Ukrlife” у назві мого нового каналу, інакше вона викладе якісь записи, над якими старанно працювала ці два місяці. Він навіть надіслав мені фрагмент і запропонував подумати», — написала Людмила Немиря. На каналі на той момент вона вже не працювала кілька місяців.

При цьому медійниця відмовилася розповісти «Детектору медіа» про деталі того, що сталося. Не називала вона й імені того, хто її шантажує, пояснивши, що не збирається влаштовувати публічний скандал, а натомість планує звернутися до суду. Про судову справу з цього приводу досі невідомо.

Що відомо про власника Ukrlife.tv

До 2023 року обличчям Ukrlife.tv, що офіційно зареєстроване як ТОВ «Українське інтернет телебачення» (так, без дефіса. — «ДМ»), була Людмила Немиря. Однак, за інформацією YouControl станом на 25 вересня, вона має лише 20% власності, а інші 80% компанії належать Маарифу Джафар-огли Алієву. Зареєстроване ТОВ 29 березня 2012 року, тоді засновників було троє — Алієв, Немиря та підприємиця Ірина Козярчук, яка ні до цього, ні після пов’язаною з медіа не була. З ТОВ вона вийшла ще у 2014 році, а її частка перейшла Маарифу Алієву.

Окрім Ukrlife.tv, Алієв є керівником будівельних фірм ПАТ «Київбуддеталькомплект» і ТОВ «Марстек», а також туристичної фірми «Марлена» та ТОВ «СМС-Юкрейн», яка займається вантажним обладнанням. За інформацією YouControl, «Українське інтернет телебачення» й інші компанії, окрім туристичної, зареєстровані за однією адресою — вулиця Сагайдачного, 25-Г у Києві. Судячи з коментарів на фейсбук-сторінці Алієва, «Марлена» теж була розташована на Сагайдачного.

Станом на серпень 2024 року ці компанії не подали фінансову звітність до фіскальних органів та/або органів статистики, тож YouControl не бачить актуальної інформації. Однак база вказує, що 30% акцій ПАТ «Київбуддеталькомплект» належать найбільшому київському забудовнику «Київміськбуд», який неодноразово був фігурантом журналістських розслідувань і кримінальних судових справ.

Особисте життя Маариф Алієв не афішує. На його фейсбук-сторінці вказано, що він живе в Києві, а за вже згаданим YouControl, у нього є будинок у селі Підгірці на Київщині. Проте дописи в соцмережах опосередковано вказують, що він нині живе у Франції.

За інформацією джерела, близького до каналу Ukrlife, яке побажало залишитись анонімним, Мааріф Алієф хотів продати ютуб-канал і шукав покупця. Проте підтвердити цю інформацію з відкритих джерел не вдалося.

Додамо, що спонсорами каналу є медичний центр «Призма», розташований за тією ж адресою, що й Ukrlife.tv, а також алкогольна компанія «Гетьман», що належить колишньому регіоналу Олегу Баляшу.

Ведучі Ukrlife.tv: власниця «голої» сукні та «Людина року»

Про те, що на Ukrlife.TV вже немає Людмили Немирі, власник Мааріф Алієв публічно повідомив лише через пів року — в липні 2024 року. Хоча нову ведучу знайшли менш ніж за два тижні — нею стала Христина Тишкун, яка почала вести ефіри в грудні 2023 року.

Тишкун не є професійною журналісткою: як вона вказує на своїй сторінці у фейсбуці, вона юристка. Проте стала медійною наприкінці 2021 року, коли разом із заступником міністра освіти Ігорем Гарбаруком завітала до мерії Львова у сукні з напівоголеними грудьми. Як писав Daily Lviv, Тишкун назвалася помічницею заступника міністра. Коли її зовнішній вигляд обурив коментаторів у соцмережах, виявилося, що вона просто подруга Гарбарука. Йому ж довелося виправдовуватися за свою супутницю, після чого він звільнився.

 Тишкун у «голій сукні» біля Ігоря Гарбарука й Андрія Садового

  Хритина Тишкун перед банером МОН

«Я не працівниця Міністерства освіти і я не державна службовиця, — розповідала Тишкун в етері "Сніданку з 1+1". — Я їхала до Львова не на офіційний візит і ніколи не була помічницею заступника міністра. Ми з Ігорем Миколайовичем працювали над спільним проєктом, він був головним ідеологом цього проєкту і куратором. Я була пов’язана з цим проєктом з боку медійності та комунікації, а не як його працівниця.

Я сама зі Львова, і напередодні католицького Різдва я хотіла провести час із друзями. І так вийшло, що після певного заходу Ігор Миколайович поїхав на зустріч, а я думала, що просто його почекаю. Скажу чесно, хотіла подивитися на Андрія Івановича (Садового), він мені завжди імпонував, він мені цікавий як особистість, як професіонал своєї справи. Хотіла познайомитися і зробила фото».

Згідно з інформацією YouControl, Тишкун була помічницею адвоката Олега Дубовика в адвокатському бюро Advisers і засновницею компанії БК «Забудова». З лютого 2021 року керівником і власником компанії є інший підприємець — Ігор Олєйнік.

Христину Тишкун можна побачити й у ролі моделі — у 2023 році вона брала участь у показі ліванського дизайнера Елая Рукоса.

  Христина Тишкун на показі Елая Рукоса

У соцмережах Тишкун ніяк не показувала свою роботу на Ukrlife.TV, є лише одне фото в інстаграмі біля стели на в’їзді в Донецьку область. Наступного дня після публікації фото на Ukrlife.tv вийшло інтерв’ю Тишкун із військовим, який дістав поранення, але повернувся на фронт.

В інстаграмі Тишкун постить здебільшого фото в сукнях і купальниках. А от на фейсбуці її постійно відмічає засновник благодійного фонду «Мураха» Андрій Боєчко. Під їхнім спільним фото є коментар, що Христина Тишкун є юристкою та волонтеркою фонду.

У березні 2024 року вона взяла участь у благодійному аукціоні, який, за інформацією Мінкульту, був організований за сприяння Головного управління розвідки та БО «Благодійний фонд “Мураха”». В рамках аукціону збирали кошти на закупівлю медикаментів та амуніції для військовослужбовиць.

Авторкою артоб’єктів, які виставляли на аукціоні, була колишня заступниця міністра інфраструктури Олександра Клітіна. Під час заходу Андрій Боєчко нагородив Клітіну медаллю, як вона вказала на фейсбуці, за благодійність. За дизайном вона схожа на недержавну нагороду «Волонтер України». Тишкун теж отримала відзнаку, але «За сприяння Збройним силам України». Крім того, ім’я Христини Тишкун є у списку нагороджених медаллю «За звитягу», яку видає Козацька гвардія України.

Фото Олександри Клітіної та Христини Тишкун, яке вона підписала «Силіконовий батальон» і додала, що це жарт

Останнє відео з Тишкун на каналі з’явилося наприкінці січня 2024 року. А з 13 лютого 2024 року вести канал почав сам Мааріф Алієв. Перше відео з новим ведучим каналу Вадимом Герасимовичем з’явилося 4 липня. Наступного дня Алієв опублікував уже згадану відеозаяву, в якій розповів, що поки він вів програми, паралельно шукав нових журналістів: «Зараз у нас будуть нові ведучі, нові журналісти — і Ukrlife буде робити перезапуск».

Чи є зараз у каналу редакція та який у неї склад — ані на ютуб-каналі, ні на сайті Ukrlife.tv не зазначається. Але з 6 липня в ролі ведучого можна побачити лише Вадима Герасимовича.

Формат від цього перезапуску ніяк не змінився — це все ті ж інтерв’ю з політологами, ексдепутатами, аналітиками, до яких Герасимовичу не звикати. Окрім Ukrlife.tv, він працює на каналі Politeka із сумнівним контентом. Причому на обох ютуб-каналах Герасимович розмовляє з тими ж гостями, тож інтерв’ю відрізняються лише логотипами каналів.

 Ukrlife.tv та Politeka

На відміну від Христини Тишкун, Вадим Герасимович є професійним журналістом зі стажем. Зараз він працює старшим викладачем кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету. Згідно з його резюме, він є кандидатом політичних наук, викладав у Національному авіаційному університеті й Оптико-механічному коледжі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газеті «День», ведучим ютуб-каналу Active TV, вів проєкт «Чудова четвірка» на каналі ZIK. До червня 2022 року Герасимовича можна було побачити й у «Єдиному телемарафоні» — він був ведучим телеканалу «Рада», навіть вів денний етер у перший день повномасштабного вторгнення.

  Вадим Герасимович на каналі «Рада». Фейсбук Вадима Герасимовича

У минулому Герасимович — помічник заступника голови КОДА та член Громадської ради Міністерства молоді та спорту.

От чого в резюме університету Герасимович не вказав, так це нагороду «Людина року» у 2020 році в номінації «Нова генерація року». Через пандемію COVID-19 нагородження відбувалося у 2021 році одночасно за 2020 та 2019 роки. Тож нині закритий проросійський телеканал «Наш» тоді отримав спеціальну премію «За створення сучасного інноваційного телеканалу в інформаційному просторі України». Відзнаку «Фінансист року» отримав Євген Мецгер, колишній голова правління АТ «Укрексімбанк», який напав на знімальну групу журналістів «Схем».

«Інформаційно-новинним телеканалом року» став канал «Україна 24», який закрився після виходу Рината Ахметова з медіабізнесу у 2022 році. Замість нього з’явилися телеканал «Ми — Україна» та ютуб-канал «Фабрика новин», де тепер працюють деякі ексведучі каналів Медведчука.

А «Журналісткою року» стала ще одна підопічна Медведчука — Діана Панченко, яка у 2022 році поїхала до окупованого Донецька, за що отримала підозру в держзраді. З 2023 року, за інформацією Oboz.ua, Панченко живе в Росії та продовжує працювати на російську пропаганду.

  Вадим Герасимович і Діана Панченко

Тоді Герасимович написав в інстаграмі: «Я вітаю з заслуженою перемогою в номінації “Журналіст року” свою колегу, ведучу телеканалу Newsone Діану Панченко. Приємно, коли суспільне визнання та нагороду здобувають ті, хто цього найбільше заслуговує».

Проте, на відміну від неї, зараз Герасимович у соцмережах підтримує Україну — в спорті, на «Євробаченні», радіє успіхам ЗСУ та постить військові збори.

  Інстаграм Вадима Герасимовича

Опозиційне медіа чи платформа для пропагандистів?

Якщо Тишкун вела випуски переважно українською мовою, то з приходом Герасимовича канал знову став російськомовним. Знову, бо російська була основною мовою каналу ще за Людмили Немирі.

Заголовки за Герасимовича стали аж надто кричущими: «Впереди самое СТРАШНОЕ!», «Война будет УЖАСНЕЙ», «Осенью будет ЖЕСТЬ!», «МИРОВАЯ ВОЙНА НЕИЗБЕЖНА!» (орфографія авторів збережена). І така емоційність принесла каналу вдесятеро більше переглядів. Якщо з Людмилою Немирею зазвичай випуски набирали по декілька десятків тисяч переглядів, з Христиною Тишкун перегляди знизилися до декількох тисяч, то Герасимович збирає сотні тисяч, або ж до пів мільйона переглядів.

 Заголовки випусків Ukrlife.tv

Що ж до «опозиційної» риторики, яка справді має існувати в будь-якому суспільстві, то за гучними словами спікерів нерідко стоять російські наративи та ледь проглядаються хоч якісь обґрунтування. Наприклад, ексдепутат Ігор Мосійчук називає слова Зеленського щодо «справедливого миру» «цинічним шулерством»: «Зеленський представляє партію війни, ніякого миру він не хоче, і ніякого Плану миру на листопад не існує. Це брехня». За словами Мосійчука, в Україні є три партії: партія війни, до якої окрім Зеленського входить і Порошенко (хоча важко їх уявити однопартійцями), партія миру — ті, хто справді хоче досягнути миру в Україні, але Мосійчук не каже, яким саме чином, та партія капітулянтів на чолі з Арестовичем, які хочуть здати все Росії. Він використовує словосполучення, що поширюють російські медіа, зокрема «ляльководи Зеленського», «Україна винна у тисячах смертей» тощо.

Про «зовнішнє керування» Україною розповідає і Дмитро Співак: «Америка у квітні 2022 року прислала сюди Бориса Джонсона, який сказав “давайте воювати, а ми вам допоможемо” — і понеслась». Наче війна була спровокована західними країнами, а не Росією.

Є серед гостей каналу і болгарський «політолог» Пламен Пасков, який із 2000 року живе в Москві, а за професією є ветеринаром. Він каже, що лише американці та британці вирішують за весь світ, кому де воювати, кому вмирати та жити. Також він каже, що у 2024 році була припинена дія 50-річних домовленостей після війни Судного дня, яка, за його словами, означала перехід світу на нафтодолар, і непоновлення цих домовленостей якось спричинило низку замахів на політичних діячів, які, випадково чи ні, підтримують Росію: «Цей договір закінчився 16 червня 2024 року. Тоді спробували вбити Роберта Фіцо (хоча замах на нього був у травні. — “ДМ”), відбувались інциденти з кортежем Орбана (жінка на BMW виїхала за шлагбаум і врізалася в мотоцикл офіцера поліції, який супроводжував автомобіль Орбана. — “ДМ”), була спроба вбити Мухаммеда бен Салмана (повідомлення про це з’явилися теж у травні, але виявились фейками. — “ДМ”), знищили Раїсі (він загинув у катастрофі гелікоптера. — “ДМ”) та погрожували Вучичу». Якщо нам не вистачало теорій змов, то Пламен Пасков зробить усі випадковості невипадковими й поєднає їх із фейками.

Віталій Дикий, говорячи про народних депутатів, використовує узагальнення. Мовляв, творять що хочуть і списують усе на війну. Він каже, що між народом і депутатами є «величезна прірва» і що начебто з’явилися такі собі дворяни, яким байдуже на війну.

Насправді якщо в Україні залишаються корупціонери, які заробляють на війні, то водночас є депутати, які долучилися до лав ЗСУ, деякі з них загинули. Узагальнення «вмирає простий народ — нардепи відкупаються» є маніпуляцією, яка грає на руку Росії.

Якщо деякі спікери говорять у випусках відверто проросійські наративи та при цьому ці спікери з’являються на каналі по декілька разів на тиждень, можна припустити, що ці «опозиційні» погляди відповідають позиції власника каналу або його інтересам.

Ми звернулися до власника каналу Марифа Алієва з запитаннями, чи є він єдиним власником каналу, чому з проєкту пішла Людмила Немиря, як на канал потрапила Христина Тишкун і чи шукає він покупця Ukrlife.tv. Також ми запитали Вадима Герасимовича про те, чому він пішов із телеканалу «Рада», чому веде Ukrlife.tv російською мовою та чи не вважає тези запрошених спікерів проросійськими. «Детектор медіа» доповнить матеріал у разі отримання відповіді.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»