Короткометражна трилогія «Фільми з передової» є спільним проєктом Медіацентру ЗСУ та «Архіву війни».

«Архів війни», заснований у березні 2022-го спільною командою ГО «Докудейз» та Infoscope, є некомерційною партнерською платформою для зберігання цифрових даних, яка створює єдиний реєстр матеріалів, пов’язаних із повномасштабним російським вторгненням в Україну. Початковими цілями декларувалася документація воєнних злочинів проти України, захист від дезінформації, боротьба з російською пропагандою та збереження історії українського спротиву. Втім, ця ініціатива дуже швидко вийшла за означені межі й зараз «Архів війни», окрім усього іншого, працює фактично як продакшн-студія, а «Фільми з передової» є вже третім кінопроєктом платформи.

Альманах складають новели «Бадабум», «Плем’я Апача» та «Хочеш літати — копай». Автором фільмів є Сергій Лисенко. Він закінчив Київський університет театру кіно та ТБ у 2005 році. З 2014-го більшість його фільмів присвячена російсько-українській війні, Майдану, громадянському суспільству й захисту природи. У 2022 році Сергій мобілізувався до лав ЗСУ, працює в зоні бойових дій як військовий оператор. Власне, кожна з трьох короткометражок — це репортажна замальовка з «передка».

Так, «Бадабум» — справжній трилер про виконання складного завдання під час контрнаступу на Запоріжжі: супроводити машину розмінування якомога ближче до позицій противника, аби та могла зробити прохід у мінному полі.

Лисенко відстежує всі етапи операції: нарада на КСП з командиром 36 окремої бригади морської піхоти, Героєм України Віктором Сікозою, швидке планування з саперами, перебіжки й маневри під обстрілами та той самий «великий бадабум» усього лише за 100 (!) метрів від ворога.

Кадр фільму «Бадабум»

Зйомка йде паралельно з гоупро-камери та з дрона, що додає адреналіну. Режисер встигає, втім, не тільки утримувати гостроту сюжету, але й вимальовувати характери: кожен із наших хлопців має власну харизму та неповторну манеру спілкування, оці всі «абажаю», «я надто старий для цього лайна», “живі будем — не помрем».

Кадри фільму «Бадабум»

«Плем’я Апача» — найкоротший (лише 9 хвилин) епізод — історія бойового хрещення навідника танку. Апач — це командир танку згаданої 36 окремої бригади морської піхоти.

Кадр фільму «Плем’я Апача»

На відміну від попередньої частини, в кадрі майже ніхто не говорить. Бачимо лише підготовку до виїзду, прогрів двигуна, завантаження боєкомплекту, сам виїзд, стрільбу (знов-таки, кожний постріл показано як зсередини машини, так і ззовні — з дрона). Апач розмірковує за кадром: «За цей час хоч сім’я зробилася… Все одно працюють одні й ті самі»; «Не встигаєш боятися. Навіть якщо напряму їдеш — нема часу».

І ось вони повертаються з завдання, мовчки — і в очах навідника — весь щойно пережитий досвід. «Боятися чи нє… Та коли?». Танкової родини щойно побільшало.

Кадр фільму «Плем’я Апача»

«Хочеш літати — копай» — кілька сценок із життя підрозділу ударних безпілотників 47 окремої механізованої бригади «Магура». Тут немає вже звичних, хай і ефектних зйомок згори з падінням на голови окупантів зарядів. Лисенко показує більш прозаїчну сторону роботи безпілотних сил. Для того, щоб літати вбивчими «пташками» над ворожими траншеями, треба спочатку викопати й замаскувати укриття. Добре обладнана позиція зберігає життя своїм і допомагає результативно відбирати життя в чужих.

Кадр фільму «Хочеш літати — копай»

От Лисенко і спостерігає, як хлопці копають, облаштовують укриття за всіма правилами, сиплючи дотепами та смішними історіями (випадок із якимось Едиком Кислим, що висів у мішку з-під картоплі, вартий занесення в аннали військового гумору). На Хмельниччині лопату називають роскаль, а деінде — шухля. Країна у війську зустрічається сама з собою. Цю спільність не здолати.

Кадр фільму «Хочеш літати — копай»

Фільмуючи на фронті, Сергій Лисенко дав голос усім, навіть епізодичним героям, наповнив рамку репортажу добре змальованими портретами. І вчергове нагадав, що найміцніше залізо — це люди.

Титульне фото: кадр фільму «Хочеш літати — копай»