Про перебіг і структуру фестивалю читайте тут, тут, тут,  тут,  тут і тут.

Після початку повномасштабного вторгнення через постійну небезпеку обстрілів ОМКФ вимушено перетворився на мандрівний фестиваль. Торік він проходив у Чернівцях. Цьогоріч відбувається в Києві. На насиченості програми це не позначилося. Поза конкурсом маємо добірку фільмів-призерів Канн і Берлінале, в Європейській конкурсній програмі —  роботи режисерів Старого Світу від Грузії та Норвегії до Іспанії та Швейцарії, а в Національному конкурсі заплановані прем’єри 10 повнометражних українських картин. Сеанси проходять у Будинку кінематографістів і в кінотеатрі «Оскар».

У середу в Національній конкурсній програмі показали байопік про дисидента, духовного лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва «Киснева станція» (реж. Іван Тимченко, Україна — Чехія — Словаччина). Діється в СРСР у 1980-му. Мустафа відбуває чергове заслання у якутському селищі Зирянка. Троє людей прямують до нього через величезну країну, і наміри в них дуже різні. Хтось хоче його побачити, хтось — знищити, а хтось — захистити. Найпереконливіша складова фільму — Борис Орлов у ролі Джемілєва. Небагатослівний, стриманий, точний у жестах та інтонаціях.

Кадр із фільму «Киснева станція»

Звісно, щодня в тій чи тій секції показують фільм про війну. В «Спеціальних показах» відбулася прем’єра нового фільму Олександра Кирієнка «Врятувати коника».

Кадр із фільму «Врятувати коника»

Ця документальна картина — з тих, що робляться більше з розрахунку на іноземну авдиторію. Головним героєм і оповідачем запросили англомовного журналіста, фотографа й мандрівника Еда Голда, який має великий досвід роботи в зонах бойових дій. Ед сідає на мотоцикл і мчить Україною. Він веде розслідування доль дітей, які постраждали внаслідок повномасштабної війни Росії проти України — в Дніпрі, Маріуполі, Краматорську. Власне, згаданий у назві коник — це закривавлена дитяча іграшка, знайдена на місці одного з терактів росіян — ракетного удару, внаслідок якого на вокзалі Краматорська загинула 61 людина. В Кирієнка й Голда вийшла дуже емоційна історія про жертв воєнних злочинів, здійснюваних російськими нелюдами.

Кадр із фільму «Дім»

А в Європейській конкурсній програмі був показаний ще один — після «Артура і Діани» — явний претендент на фестивальні нагороди. «Дім» Алекса Монтої (Іспанія) — це сімейна драма ібсенівсько-чехівського штибу. Двоє братів і сестра приїздять до родинного обійстя, де вони виросли. В них свої порахунки одне з одними, свої біди, їх переповнюють спогади про батька й маму, про дитинство. А головне питання, яке невідворотно постає, хай би як від нього не ховалися: продавати цей такий дорогий серцю, але по суті вже нікому не потрібний будинок, чи ні? Ця меланхолійна, щемлива історія довго відлунює в пам’яті вже після фінальних титрів.

Фото надані ОМКФ