Оскільки інформаційний простір України наповнений повідомленнями про загиблих співгромадян: цивільних та військових, дорослих та дітей, — Інститут масової інформації розробив рекомендації щодо коректного висвітлення смертей у медіа, йдеться на сайті ІМІ.

«В умовах війни Росії проти України, висвітлення смертей є надзвичайно важливим завданням для медіа. Йдеться про увіковічнення пам’яті, а також фіксацію історичних подій, зокрема, про документування російських злочинів проти українського народу, що є ключовим для досягнення справедливості та привернення уваги світової спільноти до цих подій.

Водночас така діяльність вимагає особливої відповідальності, а також чутливості, оскільки висвітлення теми смертей може завдати додаткової психологічної травми родинам загиблих та всім, хто постраждав від війни. Адже кожна смерть — це не просто інформаційний привід, а трагедія, яка вплинула на життя багатьох людей», — ідеться в повідомленні.

Рекомендації щодо коректного висвітлення смертей у медіа:

• При висвітленні смертей варто пам'ятати, що головна мета журналістів — це інформування суспільства, а не збільшення відвідуваності ресурсу шляхом тиску на емоції людей. Тому під час опису жертв уникайте емоційних епітетів, пам'ятайте, що ця тема і без них є травматичною. Співчуття має бути основним принципом під час підготовки такого матеріалу.
• Перед тим як робити матеріал про загиблих, журналісту варто переконатися, що сумна новина не стане несподіванкою для сім’ї померлого. Завжди варто пересвідчитися у поліції, лікарів чи офіційних осіб щодо того, чи точно родичам уже сповістили про це.
• Використовуйте такі лексеми: загиблі, жертви, померлі. Неетично називати загиблих трупами, оскільки ви пишете про особистість, а не просто про фізичну оболонку. Завжди пам'ятайте, що це, можливо, була чиясь близька людина.
• Припустимо вживати слово «тіла» в разі узагальнення. Проте це неетично у випадку конкретної ідентифікованої особи.
• Висвітлюючи причини смерті, опирайтеся лише на достовірні джерела або на офіційні дані. У журналістських матеріалах загалом не місце чуткам та домислам, тим паче при висвітленні настільки чутливої теми.
• Не використовуйте в матеріалі зображень обличчя мертвої людини, при можливості обирайте світлини, зроблені за її життя. Загалом варто виважено підходити до ілюстрування матеріалів світлинами. Необхідно уникати ілюстрацій та відео, де великим планом зображені наслідки насильства: кров, тіла жертв, їхні останні хвилини життя. Також варто уникати опису моторошних деталей смерті. Це може ще більше травмувати родичів та близьких загиблого.
• Не варто забувати і про загалом психологічно-емоційний стан людей, який значно погіршився після повномасштабного вторгнення. Велика кількість матеріалів про смерті та деталі зображення загибелі людей можуть поглибити депресивні стани.

Особливості висвітлення загибелі військових

• Перед тим як повідомляти про загибель військовослужбовця, журналіст має переконатися, що рідним та близьким уже офіційно повідомили цю жахливу звістку. Оприлюднення імені загиблого військового доречне лише після офіційного підтвердження.
• Незважаючи на резонансність смерті військовослужбовця, варто дізнатися у близьких про доречність та контекст висвітлення події. При репортажах з похоронів військовика варто враховувати, що на таких подіях можуть перебувати люди, яких не варто ідентифікувати.
• Також варто проявляти емпатію до родини загиблого і не фотографувати впритул людей, які перебувають у траурі і, можливо, ще в повній мірі не усвідомили свою втрату.
• Якщо ж в руки журналіста потрапили резонансні та унікальні кадри загиблих військових, і журналіст вбачає важливість їхньої публікації, то фото можна оприлюднювати лише у тому випадку і в такий спосіб, щоб загиблих було неможливо ідентифікувати.

Як журналісту працювати з родиною загиблого військового

• При роботі з людьми, що пережили травму, варто виявляти максимум емпатії. Намагатися відчувати стан героїв, емоції та співпереживати.
• Журналісту варто налагодити контакт з родиною загиблих, щоби постраждалі не відчували додаткового стресу від присутності сторонньої людини. Доречно буде висловити співчуття.
• Важливо запитати у постраждалих, чи готові вони взагалі розмовляти з журналістом, особливо під час похоронів близької людини. Якщо ні, то в такому випадку неприпустимо нав’язуватися з власними питаннями.
• Якщо ж людина погодилася розмовляти з журналістом, варто розуміти, що значний стрес може впливати на розумову діяльність і людина може сказати те, чого, можливо, не хотіла озвучувати, тому важливо через певний час узгодити матеріал з потерпілим.
• Варто завчасно обговорити питання і чітко встановити межі під час розмови.
• Слід бути максимально точними у передачі інформації. Матеріали не мають містити оціночних суджень журналіста чи інших інтерпретацій події.
• Якщо у людини є потреба виговоритися, варто дати їй таку можливість. Але необхідно розуміти, що певні речі можуть бути сказані не для публікації.
• При роботі над репортажем під час похоронів неприпустимо поводити себе нахабно, нав’язуватися до різних людей з різними питаннями, йти туди, куди вас не запрошували, впритул без попередження робити крупний план фото чи відео загиблого, а також інших людей без їхньої згоди. Не порушуйте особисті кордони присутніх на події.
• Не варто провокувати людей на емоції чи маніпулювати ними. Некоректними є питання на кшталт «Що ви відчуваєте?»

Читайте також: 

• 22% українських редакцій використовують ШІ на постійній основі — опитування ІМІ
• Зростає кількість замовних матеріалів в онлайн-медіа, — дослідження ІМІ
• ІМІ випустив пам'ятку щодо взаємодії з журналістами для військових та правоохоронців

Фото: колаж ІМІ