Оригінал публікації на сайті «Інституту масової інформації» за посиланням

Зміни в українському законодавстві традиційно посилюють позиції української мови впродовж останнього десятиліття. Щоправда, законодавство не завжди ретельно виконується, але для такої сфери, як аудіовізуальні медіа, існує як державний регулятор – Національна рада з питань ТБ і РМ, так і більше можливостей моніторити мовні порушення в контенті. 

Із 17 липня 2024 року змінюється формулювання пункту 7 частини 8 статті 40 Закону України «Про медіа» . Поки що ця норма діє в тимчасовій редакції, яка має такий вигляд: 

«У програмі, у тому числі фільмі, виконаних державною мовою, допускається використання інших мов без дублювання або озвучення у таких випадках...

7) у виступах, інтерв’ю, коментарях, поясненнях, запитаннях тощо осіб, які беруть участь у програмі (крім, ведучих (дикторів) програми), або в окремих репліках ведучих (дикторів) програми в обсязі, обумовленому творчим задумом програми».

Натомість надалі розглядувана норма закону матиме такий вигляд (цитуємо поряд з іншими пунктами, адже цього вимагають формулювання норми):

«У програмі, у тому числі фільмі, виконаних державною мовою, допускається використання інших мов без дублювання або озвучення у таких випадках:

1) у репортажі з місця події (крім мови та реплік журналістів відповідного медіа)…

4) у будь-яких творах, виступах, виконанні тощо мовами корінних народів України…

6) у вжитих учасниками програм сталих виразах, коротких фразах чи окремих словах іншими мовами;

7) у спонтанних репліках чи виступах учасників програми, що транслюється у прямому ефірі, крім ведучих (дикторів) програми, якщо загальна тривалість таких реплік, виступів не перевищує 10 відсотків тривалості програми. Під час трансляції програми у записі репліки, виступи, що не відповідають вимогам пунктів 1, 4, 6 цієї частини, мають бути дубльовані, озвучені або субтитровані державною мовою».

Як бачимо, зникає можливість для ведучих програми використовувати недержавну мову в окремих репліках, «обумовлених творчим задумом програми», а також іншим особам давати інтерв’ю якоюсь мовою, крім української. Репліки й виступи недержавною мовою від інших учасників програми, крім ведучих, можуть бути хіба спонтанними, тобто це не має бути постановний виступ у прямому етері (коли заготовлені слова промовця чи принаймні планується виступ іншою мовою). Також тривалість таких виступів і реплік не має перевищувати 10% самої програми, тобто ведучий повинен у такому разі приблизно розраховувати співвідношення спонтанного іншомовного виступу до загального хронометражу й знати, коли зупинити промовця. 

Окремо врегульовано трансляцію в записі програм, де звучить інша мова, крім української: репліки й виступи іншими мовами мають бути дубльовані, озвучені чи субтитровані українською, крім випадків:

1) мовлення з боку не пов’язаної з медіа особи в репортажі з місця події;

2) звучання мови корінного народу України;

3) сталих виразів, коротких фраз чи окремих слів іншою мовою. Всі решта випадків передбачають певну форму перекладу українською, зокрема будь-які ситуації, не вказані в якомусь із пунктів ч. 8 ст. 40 Закону «Про медіа». 

Звичайно, що нова мовна норма Закону «Про медіа» має ще пройти обкатку практикою. Але варіантів для зловживання нормою (наприклад, через постійних російськомовних експертів, «суддів» програми) стане явно менше. Щоправда, з падінням  популярності телебачення і радіо аудиторія дедалі більше переходить на інтернет-платформи, де контент переважно іншомовний, зокрема багато російського. Реалістичність же регулювання самих таких платформ наразі під великим питанням.

Колаж: ІМІ