Ми женемо русифікацію у двері, а вона лізе у вікно. У Києві розпочалися зйомки серіалу під назвою «Батя». Що з цим не так?

По-перше, легким помахом руки знайшовся російський серіал під такою самою назвою «Батя». Він про зовсім інше, але збіг назви є.

По-друге, в українській мові є слово «батько». Зменшувально-пестливі форми цього слова — «тато» й «татусь». Слова «батя» в українській мові немає (є, однак лиш у розмовній, згідно з Тлумачним словником. — "ДМ").

Натомість воно є в російській мові — до того ж у мові нижчих суспільних прошарків, бо освічені росіяни зазвичай називають батька «папа». А «батя» — це з лексикону того самого «глибинного народу».

Кажуть так і українці — зрусифіковані. Я чую це слово здебільшого від маргінальних типів алкоголічної зовнішності у ситуаціях на кшталт: «Батя, выручи на сто рубасов». Серед певної публіки вважається за ввічливе звертатися до незнайомих старших людей словами «батя» та «мать», а до ровесників — «братан» і «сеструха». Усі перелічені слова принаймні адресовані не родичам — з одного й того самого дискурсу.

А ще я ніколи не чув, щоби начальника або визнаного авторитетного фахівця в Україні називали «батя». Чув «шеф», «бос», «професор», «маестро», причому як про чоловіків, так і про жінок. Називати начальника батьком — це визнавати свою меншовартість і неповну суб’єктність. Боюся, в цьому разі ноги ростуть із пісні «Комбат-батяня» російського гурту «Любе». А може, з фільму «Брат-2», у якому родинні звертання до чужих людей навіюють: уся Росія — це родина, а Путін — «усенародний батя». І в кожному мікросоціумі — аналогічно.

А далі можете звинувачувати мене в домислах. Але мова людей — це віддзеркалення їхнього мислення. І якщо майбутній шедевр серіального мистецтва має назву «Батя», в ньому, дуже боюся, взагалі буде чимало кальок із російської реальності. Бо мислення російськими категоріями — це матриця: або все таке, або нічого.

Тож дуже боюся, що в серіалі звучатиме: «Наш батя — справжній мужик!». Коли я чую це слово, хочеться відповісти: «Мужик — це в лаптях і за поребриком». Бо в українській мові такого слова немає. Та й слово «баба» означає літню жінку й тільки її. В українській мові є пара «дід і баба», але немає пари «мужик і баба». А є горде й шанобливе «чоловік і жінка».

Бо, якщо вдуматися, і в російській мові слово «мужик» — зневажливе й означає те саме, що й слово «мужлан» — «мужик неотёсанный», маскулінний, але некультурний і неосвічений. Даруйте за приклад, але уявіть собі, що Пушкін сказав би своєму другові: «Пущин, ти — мужик!». У такому разі Росія не дізналася б про існування Дантеса, бо до дуелі з ним Пушкін би не дожив.

Не виключаю, що значне поширення останнім часом «глибиннонародних» російських слів може бути свідомою роботою російської пропаганди — як і старою звичкою копіювати все російське.

Знову: російський дух, мислення російськими категоріями — це матриця, й за одним її елементом можна з великою ймовірністю передбачити інші. От тому й боюся, щоб майбутній серіал не став калькою з російських серіалів про ментів, із характерними для них відносинами — й між правоохоронцями, й із іншими людьми.

Якщо ж без широких тлумачень, то слово «батя» — суто російське просторічне. Серіал із такою назвою навіюватиме, що воно є нормативним в українській мові. Впихуватиме його в українську мову.

Титульне фото: телеканал «2+2»