Ярина Ключковська: «Державної комунікації з приводу падіння літака Іл-76 в Росії, по суті, не було»
Ярина Ключковська: «Державної комунікації з приводу падіння літака Іл-76 в Росії, по суті, не було»
Сьогодні, 24 січня, близько 11 ранку в Бєлгородській області впав російський літак Іл-76. Про його падіння або збиття повідомили численні українські медіа. Росія заявила, що в літаку перебували українські військовополонені, яких начебто мали обміняти. ГУР МО згодом повідомило, що обмін мав статися, але в розвідці не мають достовірної інформації щодо тих, хто перебував у літаку. Міністерство оборони України, представник Офісу Президента, Генштаб ЗСУ зробили низку заяв, які не заперечили, але й не підтвердили ні сам факт перебування в літаку громадян України, ні причетність ЗСУ до збиття літака. Офіційні спікери лише повідомили, що розбираються в ситуації, закликали не поширювати неперевірену інформацію та сказали, що згодом повідомлять деталі.
«Детектор медіа» звернувся до експертки, фахівчині з комунікацій Ярини Ключковської та попросив її оцінити реакцію державних органів на подію. Публікуємо її коментар.
Державної комунікації від України з приводу падіння літака Іл-76 в Росії, по суті, не було. Не було ні чіткого розуміння, що відбулося, ні скоординованих заяв. Тотальний хаос. І це, насправді, в якомусь сенсі типово для кризових ситуацій, тому що в державних органах, у тому числі на рівні національної безпеки, немає процесів кризової комунікації. Тому й зараз також немає розуміння, що держава хоче сказати.
Можу лише припустити, що в даному випадку компетентні державні органи насправді не знали, що відбулося. Неможливо сформувати якісну позицію, не розуміючи, яке в неї підґрунтя. Але завжди є можливість будувати комунікацію, навіть якщо всієї інформації немає, та для цього потрібні відповідні компетенції і процеси, яких у державі, наскільки мені відомо, не існує.
З іншого боку, росіяни явно були готові комунікувати те, що сталося. І тому для мене це виглядає як спланована російська акція. В них є чітка позиція, чітка комунікація, яка розповсюджується і вже зараз формує картину в міжнародних медіа. Тому це непрямо, в моїх очах, підтверджує, що це спецоперація. Метою якої може бути що завгодно: зупинити всі наступні обміни полоненими; приховати наявні злочини, зокрема, загибель військовополонених у тюрмах від катувань; або просто підірвати довіру до влади в Україні. Ми знаємо, що росіяни проводять багато інформаційно-психологічних спецоперацій, як вони їх називають, з метою розхитати українську державу, підірвати довіру до української влади в своїх інтересах.
Підсумовуючи: цю комбінацію, розіграну на шаховій дошці, Росія виграла. У всіх світових медіа безліч публікацій про падіння літака в Бєлгороді. І немає публікацій про страшні обстріли Харкова, які були напередодні.
На даний момент ми від комунікаційників влади не отримали чіткої відповіді на запитання: чи були військовополонені на тому рейсі, чи ні. В будь якому разі, як тільки буде розуміння ситуації, хотілося б від держави чесної та правдивої комунікації. Нагадаю, що Росія не вперше комунікує про падіння літака на підконтрольній собі території. Пам'ятаємо падіння малайзійського літака рейсу МН-17 в 2014 році, коли теж Росія дуже довго не давала доступу до місця падіння і в результаті якийсь період навіть вигравала інформаційну битву. Зараз ситуація ще легша для них, тому що це їхня територія, їхній літак, і звичайно, стороннім особам, зокрема українським, буде дуже важко встановити, що насправді відбулося.
Якщо українці діяли на підставі неправдивих розвідувальних даних, на підставі хибної інформації, це треба визнати — це питання відповідальності держави перед своїми громадянами, в тому числі перед загиблими, перед їхніми родичами, якщо це дійсно відбулося. Перед усіма військовополоненими та тими, чиї рідні в полоні, — нагадаю, це тисячі і тисячі людей (лише офіційно в нас порядку 8 тисяч людей у полоні), і ще величезна кількість непідтверджених, тих, хто вважається зниклими безвісти, тобто йдеться про велику кількість людей. І хоч би що насправді відбулося, хотілося б, щоб держава, її уповноважені представники в комунікації пам'ятали, що перша їхня відповідальність — не перед своїми політичними цілями, а перед живими людьми.
Фото: російські телеграм-канали