Познайомилися ми з Паличем в уже туманному тепер вісімдесятпочатковому році, коли Володимира Павловича Мостового всі називали «Мостом» і він весело розповідав байки про оточення живого ще тоді Брежнєва. Оточення те, мабуть, було українське, бо дружину генерального секретаря КПРС називали Віктора Петрівна. Тобто не Вікторія Пєтровна, а саме Віктора Петрівна. Всі сміялись. Або принаймні посміхались. І це була чи не головна ознака присутності поруч Володимира Павловича Мостового — сміх і посмішки.

• Читайте також: Владимир Мостовой: «Мы столько раз были обмануты, в том числе и журналисты. Теми, в кого мы верили»

Потім, як пишуть графомани, «прошли годы». Мостовий із Мостовою вирішили створити газету. І газета ця вийшла зовсім непоганою — справжньою, багатовимірною, чесною, гордою, і навіть, я б сказав, шляхетною.

У це «Дзеркало» дивилися президенти й прем’єри, українці й іноземці, міністри, депутати, чиновники, але передовсім — громадяни. І що цікаво, всі, окрім громадян, час від часу прагнули це «Дзеркало» затулити. Не подобалося президентам і прем’єрам, як вони виглядають у цьому люстерці.

Була така національна гра українського істеблішменту під назвою «Хто закриє “Дзеркало тижня”». І тільки витончена хитрість і всеосяжна стійкість та благородство Володимира Мостового зберегли газету. Ну, і Бог допомагав. Бо як же без нього?

• Читайте також: Комісія з журналістської етики має бути політично й ідеологічно незалежним органом, — Володимир Мостовий

Хто такий Володимир Мостовий? Це плацдарм української преси. Це той маленький клаптик вітчизняного медійного суходолу, який створив Палич, і від якого дуже повільно, щоразу помиляючись і падаючи, почало проростати щось нове і, сподіваюсь, інше. Коли я думаю тепер і згадую Палича, в голову лізе словосполучення «феноменальний внесок». І головне слово тут «феноменальний».

Зараз нам не дано збагнути силу й велич померлого. Як і завжди в історії, тільки наступні покоління зрозуміють, хто такий Володимир Мостовий. Сьогодні нас оточує вже багато дзеркал, і ми бачимо в них себе з перемогами й поразками, розумом і дурістю, шляхетністю та підлістю, альтруїзмом та егоїзмом.

Уявити собі, що колись усе це вміщувалось у єдиній газеті «Дзеркало тижня» з єдиним головним редактором Володимиром Мостовим, — неможливо. Феноменальним Володимиром Мостовим. Веселим Володимиром Мостовим. Дотепним Володимиром Мостовим. Інтелектуальним, дуже людяним, дуже потрібним Володимиром Мостовим.

Дякую тобі, Паличу, від усіх, хто був поруч!