Ця «сварка» між секретарем РНБО і паном А. щодо того, що Росія намагається сформувати нову агентурну мережу в Україні за допомогою псевдоекспертів та «акторів-розвідників», для мене актуалізує тему росіянізації українського медіапростору.

Бо ми ж бачимо, як після першого шоку від широкомасштабного все більше і більше відгризає і відгризає собі нові його шматки, нарощує і нарощує аудиторію.

Є ціла купа відомих вам досліджень, які підтверджують це.

Можу нагадати хоча б про те, що майже 1,5 млрд з 4,4 млрд з усього масиву переглядів ютубівських експертів (35%) - це росіяни, хороші і різні (дослідження «Текстів»).

Є лідерські в цьому сенсі канали, де росіян в ролі експертів значно більше.

Але з росіянами носяться не лише різнорідні фабрики новин.

Телеканали, присутні в єдиному телемарафоні, теж їх люблять росіян експертів.

Бачила також дані, що кожен п’ятий спікер російськомовного іномовлення FreeДом - росіянин, і там також немало експертів з колишнього спільного простору «язика межнационального общенія»  з колишнього ссср.

Я не можу зрозуміти: якщо ви хочете працювати на аудиторію русскоязичного пространства, то навіщо ви знову тягнете це пространство сюди?

Хоча основну аргументацію, чому, я можу вам і спросоння переказати.

Що такі алгоритми ютуба і вони дуже люблять росіян; що «нас слухає Казахстан або рускіє нємци» ; що ці «експерти» — це колишні однокласники/однокурсники/учні/вчителі путіна, які мають якісь джерела «упутіна»  чи інсайди «відпутіна»; що ютубам треба за щось жити, а це збирає великі аудиторії; що українські експерт(к)и не такі популярні, хто буде їх дивитися, ну і т.д.

Усі ці аргументи — гидота.

Я розумію українських блогерів і блогерок, яким вистачає сили говорити з «Казахстаном» чи «русскімі нємцамі» російською, робити для них спеціальний окремий контент, але це українські блогери і блогерки, з українською позицією, які цю позицію російській і російськомовній аудиторії і доносять.

А от засилля на ютуб-каналах українських телеканалів та інших медіа цих усіх почесних випускників шкіл кгб ссср, служилих і бивалих аналітиків-конспірологів загрозливе тим, що вони говорять з УКРАЇНСЬКОЮ аудиторією.

Вони нас вчать, як жити, як оцінювати дії армії чи влади (якої вже є, але нашої), які реформи робити, яку корупцію бороти і т.д.

Нас, а не росіян.

От у чому загроза.

Мене дуже дивують усі ці юні, і не надто, ведучі, які захоплено кліпають оченятами, складають ручки як випускниці бєстужевських курсів, в очікуванні безцінної аналітики.

«Иваниванич, а скажите пожалуйста, что задумал путин?» 

«А как ви считаете, Иваниванич, украинская власть правильно делает?» 

Це все просто підриває інтереси України.

Я не розумію, як заради переглядів, трафіку або просто по тупості це можна продовжувати робити.

І це нормалізує уявлення аудиторії, що російська «експертиза» є природною частиною інформростору України. Такими стараннями за рік-два він знову може стати єдіним медіапространством.

Це формує (і вже сформувало) запит на якогось представника цього простору (аля «актор-розвідник») як суб'єкта політичного процесу.

Це консервує і зміцнює в багатьох людях цю довоєнну ідентичність «какая разница, лишь би чистая улица» — замість того, щоб розмивати і змінювати її на українську.

Але найбільше мене дивує, що секретар РНБО про це сказав лише тоді, коли актор-розвідник почав свої неконтрольовані гастролі.

До цього, наскільки я розумію, це все вважалось нормальним.

Вважалось нормальним і правильним формувати цілий прошарок виборців, які, незважаючи на кількість смертей, втрат, на кількість злочинних дій росіян, шукатимуть у виборчих списках опжз-дженеріки.

Але, здається, я забагато хочу від поціновувачів трухи.

Тетяна Трощинська, головна редакторка «Громадського радіо»

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал публікації за посиланням.