Фільм «Лишатися (не) можна» — не про роботу Херсонського драмтеатру. Це фільм про історію незламності херсонців

Фільм «Лишатися (не) можна» — не про роботу Херсонського драмтеатру. Це фільм про історію незламності херсонців

27 Вересня 2023
2373
27 Вересня 2023
12:00

Фільм «Лишатися (не) можна» — не про роботу Херсонського драмтеатру. Це фільм про історію незламності херсонців

2373
Питання «Поїхати з окупації чи лишитись вдома? Врятувати своє життя чи зберегти домівку?» є наскрізними у фільмі режисера Сергія Зейналова та постають перед кожним героєм історії.
Фільм «Лишатися (не) можна» — не про роботу Херсонського драмтеатру. Це фільм про історію незламності херсонців
Фільм «Лишатися (не) можна» — не про роботу Херсонського драмтеатру. Це фільм про історію незламності херсонців

У документальній стрічці «Лишатися (не) можна», онлайн-премєра якої відбулася 21 вересня, йдеться про роботу Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Він відновив свою роботу після деокупації міста, але через постійні обстріли російських військових працює в укритті. У центрі оповіді — спогади працівників театру про життя в окупації, про рішення поїхати, ще складніший процес евакуації та повернення додому. Хтось досі не наважується повернутись у місто, яке нещадно обстрілюється кожного дня, а хтось не зміг поїхати з Херсона, не в силах покинути рідну домівку.

У фільмі режисер Сергій Зейналов, який також родом із Херсонщини, дав героям змогу поділитися своїми думками, переживаннями, болем і сподіваннями.

Директор театру Олександр Книга розповідає, що, переживши викрадення росіянами зі своєї оселі в Олешках, після допитів та обшуків, вирішив разом із родиною поїхати з окупації. Головний режисер Сергій Павлюк, який брав активну участь у проукраїнських мітингах і з яким неодноразово проводили «бесіди» ефесбешники, у квітні 2022 року разом із дружиною та дітьми також їдуть із міста. Обидва розповідають, що рішення поїхати було непростим. І обидва повернулись у Херсон одразу після його деокупації.

Актриса Ольга Бойцова каже, що в неї було постійне почуття провини через те, що поїхала: «Я виїхала, мені добре, а насправді не добре». Зараз вона грає у відновленій театром моновиставі «Кицька на спогад про темінь», у якій розповідає історію переселенки з Донбасу у 2014-му, добре розуміючи свою героїню тепер, коли й самій довелося стати вимушеною переселенкою. У виставі вона варить борщ, щедро приправлений гіркими слізьми, яким потім пригощає глядачів.

А от акторка Тетяна Проворова — одна з небагатьох творчих працівників театру, хто не поїхав із міста ні під час окупації, ні зараз — під обстрілами. «Це мій дім. Тут мої батьки, мій син, мої тварини. Тут моє життя», — каже вона.

Зйомки документального фільму «Лишатися (не) можна» проходили у травні-червні 2023 року — безпосередньо в Херсоні після його затоплення внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС і в Києві під час підготовки премʼєри однойменної вистави «Лишатися (не) можна».

У фільмі багато контрастів, особливо коли діється в Херсоні. Кадри зруйнованих і понівечених обстрілами будинків, українських прапорів на руїнах, порожніх вулиць змінюються яскравими кадрами з театрального укриття, у якому лунає музика та вирує життя. Тут показані буденні реалії життя прифронтового міста. «Потрібно поїхати у супермаркет купити продукти на борщ. — Не знаю, як туди їхати, на ХБК “прильоти”». Це діалог директора й адміністратора театру, і це для них уже звична реальність.

— Скільки в Херсоні працює кав’ярень?

— Десь п’ять максимум.

— Це через «прильоти»?

— «Прильоти» — то вже не страшно, а те, що відвідувачів немає, — от що страшно.

Це важко зрозуміти людям із тилових міст, але таке життя в місті прифронтовому. Таким його побачив режисер стрічки. І, мабуть, невипадкова й кольорова гама у фільмі. Темне тло на всіх інтерв’ю з героями, кольори з’являються лише на херсонських вулицях. Зруйнованих, порожніх, але все одно живих.

Та й сам театр Куліша перетворився на гуманітарний штаб, а його сцена — на склад гуманітарки. «Це апокаліптичний сценарій вистави, яка називається “Життя”», — говорить директор Олександр Книга. Діалоги працівників театру, які відбуваються на сцені, тепер про «прильоти» та загиблих від обстрілів, тільки це не уривок із вистави — це їхнє справжнє життя. Обстріли в місті не припиняються, поки триває концерт у театральному укритті та поки вариться борщ на кухні для вистави «Кицька на спогад про темінь».

«Лишатися (не) можна» — це не лише назва документального фільму, а й назва вистави Херсонського театру, яку творча команда поставила в Києві, коли ще Херсон перебував в окупації. Вона також документальна, адже актори в ній розповідають свої історії життя, боротьби, спротиву, виїзду на підконтрольну Україні територію.

Фільм, по суті, не про роботу Херсонського драмтеатру імені Куліша — це фільм про історію незламності херсонців. В окупації та під обстрілами. Як і вистава, «Лишатися (не) можна» є так званим театром свідка, адже майже всі актори в ній були свідками російських воєнних злочинів.

Серед колективу театру є херсонці, які жодного дня окупації не покидали місто. У фільмі вони діляться своїми історіями життя «під дулом» і мотивацією вибору. «Є вибір і наслідки цього вибору. Усі інше покаже час», — говорить у фільмі акторка Тетяна Проворова.

Постає питання: а чи зможуть виходити на одну сцену, як раніше, ті, хто поїхав, і ті, хто залишився?

«Має бути діалог між тими, хто поїхав, і тими, хто залишився», — каже актриса Римма Зюбіна, яка грає разом із херсонцями у виставі «Лишатися(не) можна». І, здається, документальний фільм Сергія Зейналова і став спробою такого діалогу.

Переглянути фільм можна на онлайн-платформі Megogo безплатно.

Режисер фільму: Сергій Зейналов

Сценаристи: Сергій Зейналов, Еліна Вольська

Продюсер: Сергій Зейналов

Менторський супровід: Світлана Рудюк

Оператор: Ігор Судаков

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2373
Читайте також
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Ігор Судаков
271 дн. тому
Дякую за професійний погляд на наш фільм. Тішуся.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду