Російський медіаринок. Як телеканал «Дождь» виправдовує злочини Росії

Російський медіаринок. Як телеканал «Дождь» виправдовує злочини Росії

13 Липня 2023
1483

Російський медіаринок. Як телеканал «Дождь» виправдовує злочини Росії

1483
Інститут масової інформації розпочинає серію матеріалів про ринок російських медіа, незалежно від того, в якій країні вони базуються нині. Ми прагнемо дослідити, чи дотримуються інфоресурси журналістських стандартів, які висвітлюють теми, кого запрошують як експертів і чи не просувають наративів кремлівської пропаганди.
Російський медіаринок. Як телеканал «Дождь» виправдовує злочини Росії
Російський медіаринок. Як телеканал «Дождь» виправдовує злочини Росії

Утиски й упереджене ставлення до росіян – те, в чому вчергове звинуватив європейців російський телеканал «Дождь». Медіа не вперше закидає Заходу «русофобію» і подає інформацію так, ніби ставлення до громадян країни-агресора змінилося знічев’я. Утім, чи не намагається «Дождь» за міркуваннями про «цькування» росіян відвернути увагу від свого контенту з порушеннями стандартів якісної журналістики? 

22 червня 2023 року «Дождь» завантажив на однойменному ютуб-каналі відео під назвою «Ненавидеть россиян сейчас популярно». В ролику ведуча і директорка інформаційної служби телеканалу Катерина Котрікадзе звинувачує Європу в нібито розквіті ксенофобії: «Рассуждать о русских или россиянах, осуждать их, призывать к ответу, приставлять к стенке, запрещать их или отменять теперь модно. Потому что можно»

Інфоприводом для ролика стала заява президента Чехії Петра Павела. В інтерв’ю Радіо Свобода він зауважив, що співчуває росіянам, яким довелося виїхати за кордон через рішення Москви про широкомасштабне вторгнення до України, утім «усі росіяни, які живуть у західних країнах, мають бути більше під наглядом у порівнянні з минулим, бо вони є громадянами країни, яка веде агресивну війну». Павел згадав, що в період Другої світової війни під суворим наглядом уже опинялися японці, які проживали в США. 

В інтерв’ю CNN президент Чехії уточнив, що його заява не була закликом переміщувати росіян до таборів для інтернованих, як свого часу чинив президент США Франклін Д. Рузвельт, зокрема з американськими громадянами японського походження. Павел зазначив, що згадав про японців в історичному контексті, щоб показати, що обмеження проти громадян країни, яка воює, застосовувались і в минулому, але він не казав про схвалення рішення Рузвельта. Окрім того, в пресслужбі чеського президента наголосили, що теза про «нагляд» стосувалася тих росіян за кордоном, хто має «фактори ризику».

Утім, кремлівська пропаганда вмить скористалася необережною заявою Павела і стала поширювати фейк про нібито заклик Праги до ЄС запроторити росіян до концтаборів. Ведуча «Дождя» Катерина Котрікадзе, своєю чергою, хоча й показала в ефірі спростування від Павела, але побудувала все відео на припущеннях і гіперболізації наслідків заяви чеського президента. Висновок Котрікадзе також робить зі своїх гіпотез:

«Так мы скатимся в прошлое и получится, что не только Владимир Путин войдет в историю как людоед, отказавший своим гражданам в прогрессе, но и другие, вышедшие из тени, обладатели красных паспортов – гоните их. Спустя годы кому-то будет очень и очень стыдно, но лучше все-таки не допустить этот позор сейчас».    

Редакція «Дождя» систематично заперечує колективну відповідальність росіян за війну РФ проти України. Тож обмеження Заходу щодо громадян РФ через мовчазну підтримку війни працівники телеканалу часто пов’язують саме з «ксенофобією» чи «русофобією». Так, ведуча «Дождя» заявила, що за «праведним гнівом жертви» нині буцімто приховують потаємні образи, комплекси й травми. І додала: під жертвою має на увазі не лише українців, яких нині вбивають, а отже до них претензій немає, а всіх постраждалих від російського та радянського режимів. Усе це домисли й маніпулятивне інтерпретування подій.

Схожим чином «Дождь» реагував, коли на початку грудня 2022-го латвійський регулятор анулював телеканалу ліцензію на мовлення «через загрозу національній безпеці та громадському порядку». Головний редактор Тихон Дзядко тоді назвав рішення представників Латвії, куди тимчасово перебралося російське медіа після початку повномасштабного вторгнення РФ до України, «фарсом». А директорка інформаційної служби «Дождя» Катерина Котрікадзе скаржилася на політизованість і наголошувала на нібито багаторічній «кришталевій» позиції телеканалу щодо російської анексії Криму. 

Нагадаємо, причинами відімкнення слугували демонстрація мапи з Кримом у складі Росії, використання в ефірі словосполучення «наша армия» в значенні російської армії-окупанта і, зрештою, заява ведучого «Дождя» Олексія Коростельова. В ефірі від 1 грудня 2022 року він закликав російських глядачів повідомляти телеканалу про проблеми в армії РФ. «Мы надеемся, что многим военнослужащим мы смогли помочь, в том числе, например, с оснащением и просто элементарными удобствами на фронте», – додав Коростельов. Заява спричинила резонанс. Тож наступного дня «Дождь» заявив, що сказане ведучим було обмовкою, утім, оскільки це могло ввести глядачів в оману, Коростельова вирішили звільнити. Щоправда, коли стало зрозуміло, що Національна рада з електронних ЗМІ Латвії не змінить рішення щодо ліцензії «Дождя», гендиректорка телеканалу Наталя Сіндєєва закликала Коростельова і всіх незгодних з його звільненням повернутися.    

Слідом за Латвією мовлення «Дождя» припинили Естонія та Литва. Рішення латвійського регулятора підтримав український Медіарух. 4 липня 2023 року Ризький суд залишив чинним анулювання ліцензії телеканалу «Дождь» і назвав припинення мовлення «найкращим рішенням». Натомість організація «Репортери без кордонів», яка із самого початку виступала проти дій латвійського регулятора, у лютому 2023-го ще й вручила «Дождю» відзнаку на підтримку довіри до якісної журналістики. Медіаорганізація зазначила, що «Дождь» буцімто «роками доводив свою незалежність від Кремля». 

Наприкінці грудня 2022 року «Дождь» отримав європейську ліцензію від Комісаріату з питань ЗМІ Нідерландів. Якщо регулятор не відкличе дозвіл, російський телеканал – тепер уже під комерційною назвою TV Rain – зможе транслювати свій контент у ЄС ще протягом п’яти років з моменту отримання ліцензії. 

То наскільки насправді «кришталевою» є позиція телеканалу «Дождь» у питаннях російсько-українських відносин та військової агресії РФ проти України? 

Медведєв і Ко: з чого починався «Дождь»

«Ліберальний», або ж «опозиційний» – саме так низка західних та українських ресурсів називають російський телеканал «Дождь». Своєю чергою, другу характеристику 2019 року заперечувала сама гендиректорка телеканалу Наталя Сіндєєва. В інтерв’ю ютуб-каналу «Эмпатия Манучи», який на той момент ще не був відкрито прокремлівським, Сіндєєва зазначала, що «Дождь» не є і ніколи не був опозиційним:

«Губернатор мог прийти в эфир и понимал прекрасно, что никто не будет его здесь "мочить". А сейчас – не потому, что мы будем "мочить", – наши конкуренты, наши враги, наши недоброжелатели, которые не только физически нас отключали, проверяли, они еще и развели огромную информационную кампанию по дискредитации "Дождя», что мы оппозиция».

Керівництво і працівники телеканалу неодноразово пояснювали присутність представників російської влади у своїх ефірах тим, що на «Дожде» висвітлюють різні точки зору. Таку позицію можна було б розцінити як незаангажовану, але тільки за умови, що журналісти не дозволяють спікерам маніпулювати та поширювати дезінформацію, ставлять уточнювальні запитання і уникають компліментарності. Утім, ввімкнення провладних політиків і підконтрольних Кремлю сил на «Дожде» нерідко перетворювали телеканал на майданчик для виголошення пропаганди, замість того щоб сприяти його об’єктивності. Не кажучи вже про те, що виголошення екстремістських закликів ніколи не може прирівнюватися до «точки зору» і нібито свідчити про дотримання балансу думок. Та про все по черзі. 

До створення «Дождя» його засновниця Наталя Сіндєєва працювала генеральною продюсеркою на радіостанції «Серебряный дождь», де також була акціонеркою. За словами Сіндєєвої, вона вклала у створення каналу власні кошти. Співінвестором «Дождя» став її чоловік Олександр Винокуров, який був власником банку «КИТ-Финанс». Російський Forbes оцінював статки Винокурова у 230 млн дол. від продажу різних активів. 

Телеканал «Дождь» (повна назва «Дождь. Optimistic Channel». – Ред.) розпочав роботу 27 квітня 2010 року. У Forbes повідомляли, що, оскільки каналу не вдалося одразу домовитися про мовлення через кабельні мережі, транслювати контент почали в інтернеті та з квітня 2010 року через супутник – у пакеті програм НТВ+, що входив до державного холдингу «Газпром-Медіа». 

Вийти на новий рівень «Дождю» допоміг сам тодішній президент РФ Дмитро Медведєв, який 25 квітня 2011 року завітав до телеканалу на екскурсію. 

Цей візит, зокрема, висвітлювали російські державні інформагентства та федеральні телеканали. «Я как пряник тульский довольная!» – коментувала «подію» Сіндєєва. Через кілька років вона розповіла, що після приходу Медведєва рекламодавці та посадовці перестали сприймати «Дождь» як «маргінальний» канал. У липні 2011-го транслювати «Дождь» таки погодився оператор кабельного телебачення «АКАДО», з яким медіа намагалося налагодити співпрацю ще у 2010 році.   

«Дождь» транслював візит Медведєва в прямому ефірі. Все видавалось аж надто неформальним: перешіптування російського президента з гендиректоркою телеканалу, хіхікання і навіть невимушений поцілунокпорвані джинси Сіндєєвої замість офіційного дрес-коду. За майже 40 хвилин перебування президента Росії на телеканалі, включно з розмовою за круглим столом, журналісти не поставили йому жодного гострого чи бодай критичного запитання. Усе це схиляє до думки, що візит відбувався на умовах взаємної лояльності.

Важливо також зазначити, що прессекретаркою Медведєва з 2008 року до 2018-го була Наталія Тімакова, яку Сіндєєва називала своєю подругою. Хоча гендиректорка «Дождя» і стверджувала, що нібито на момент приходу Медведєва на «Дождь» їхні стосунки з Тімаковою не були такими близькими. 

Скриншот, на фото 2013 року зліва направо Наталія Сіндєєва, Поліна Дерипаска, Наталія Тімакова та Ксенія Собчак  

Водночас Сіндєєва дружила з президентом Національної асоціації телерадіомовників РФ Едуардом Сагалаєвим – не останньою людиною в російському інфопросторі. Сіндєєва розповідала, що скаржилася Сагалаєву на нестачу ньюзмейкерів і вони мріяли про візит Медведєва на телеканал.

Визначити «переламний момент», коли саме «Дождь» став асоціюватися в медійників та аудиторії поза межами Росії з чимось «опозиційним» і хто доклав зусиль до формування цього іміджу, складно. Втім, попри регулярне і показове «закручування гайок» існування телеканалу з реноме чи то «опозиційного», чи то «незалежного», але який водночас розуміє «правила гри», очевидно, було на руку Кремлю. Тож навіть після висвітлення протестів на Болотній площі та Євромайдані, скандалу через опитування про блокаду Ленінграда («Нужно ли было сдать Ленинград, чтобы сберечь сотни тысяч жизней». – Ред.), відімкнення «Дождя» від кабелю і присудження у 2021 році статусу «іноагента» російський істеблішмент продовжував відвідувати ефіри телеканалу аж до самого повномасштабного вторгнення РФ до України.

Одне з ноу-хау «Дождя» – проведення лекцій та майстер-класів на телеканалі від спікерів різних професій, зокрема політиків. Так, 17 травня 2015-го «Дождь» запустив проєкт «Президент-2042», у межах якого протягом трьох тижнів транслювали лекції політиків і політологів. Телеканал приймав заявки від повнолітніх росіян, але тих, які молодші за 25 років, тобто які не застали СРСР, щоб знайти серед них майбутнього президента Росії. Раніше ніж 2042 року на зміну влади працівники телеканалу, схоже, не розраховували взагалі. Намір же розпрощатися з режимом бодай через 27 років пояснювали «невічністю» чинної влади: «В 2042 году Владимиру Путину будет 90, а Дмитрию Медведеву – 77, поэтому уже сейчас они должны поплотнее усесться перед телевизором, включить «Дождь» и узнать, кто он – президент-2042».  

Аж двічі учасникам проєкту організовували «лекції» тодішнього голови партії «ЛДПР» Володимира Жириновського: вперше все відбувалася в російській Держдумі, вдруге політика запросили до студії «Дождя». Зустрічі ніким не модерувались і не припинялись ані коли Жириновський просував агресивну кремлівську пропаганду та дезінформацію, ані коли вдавався до екстремістських закликів та підбурював росіян до злочинних дій проти українців.

Жириновський спочатку переконував: російська влада вдається до насильства всередині держави, що нібито є благом, і без цього Росія розвалиться, як свого часу СРСР. Далі заявляв, що мета армії – не захищати, а гинути, вбивати й нападати на чужі території: «Армия – для войны! Война – убивать! […] Вы говорите, что не хотите, чтобы погибали солдаты? Но это неизбежно! Зачем революция нужна была на Украине?! При Януковиче жили лучше! Сейчас – хуже! Но они совершили революцию. […] Везде армии двигаются – учения, воюют». Коли ж хтось із учасників «Президент-2042» заперечив, що навчання мають проводитися на своїй території, Жириновський назвав це «онанізмом».

«Учения проводятся там, где есть угроза государству! […] Давайте сидеть дома, закроем все, солдат нет! Чем будем заниматься? Вышиванием?! […] Наплевать на Крым, на русских?! Вы были в Крыму? Там – русские. Над ними сейчас бы издевались! Как в Донбассе. Пытали бы, убивали, заставили бы бежать из Крыма!» – виправдовував очільник «ЛДПР» воєнні злочини РФ проти України.   

Наступного разу в студії «Дождя» Жириновський озвучував тези своєї передвиборчої програми. А саме обіцяв завоювати Україну та фактично перетворити українців на рабів, якщо буде така необхідність:

«Я закончу войну на Украине, и над Киевом будет висеть русский флаг! […] Дадим работу всем нашим безработным. Не хватает? С Украины привезем миллионы людей, которые будут жить и работать! […] Только сила! Ракетная дубина! Тогда нас будут уважать и мы все получим! […] Как нас сегодня изображают? Русские «ватники»: пьют, матом ругаются, сидят на печи, ничего не могут делать. Мы – идиоты. Из нас делают посмешище – это учебники истории для всех школьников Украины. Они нас сегодня ненавидят, в них воспитали, что мы – враги! Что мы – азиаты! Что нас нужно уничтожать!»  

Неодноразово на «Дождь» навідувалась і прессекретарка МЗС РФ Марія Захарова. В серпні 2015-го, тобто вже не в межах проєкту «Президент-2042», її також запросили провести на телеканалі «майстер-клас». Чого навчала Захарова, невідомо. На сайті та ютуб-каналі «Дождя» немає інформації про захід, утім збереглося відео, де ведучий телеканалу Антон Желнов підтверджує, що цей епізод таки був. 

22 грудня того ж року Захарова стала гостею програми Hard Day's Night на «Дожде». Щоправда, хард-ток бесіда не нагадувала. «Рад приветствовать нашего гостя. Сегодня это Мария Захарова, официальный представитель российского МИДа, или глава департамента по информации и печати, так формально называется твоя должность,  ваша должность», – привітався тодішній головред «Дождя» Михайло Зигар. «На ты. Мы же все в жизни «на ты», – попросила Захарова. Якщо коротко, розмова з представницею МЗС Росії була ілюзією хард-току. Журналісти з різних ресурсів вказували Захаровій на «недипломатичну» мову постів у соцмережах і тут же цікавилися, чому в порядку денному відомства стало менше новин про Україну, про «бандерівців» зокрема. Завершення бесіди за неформальністю могло б конкурувати з візитом Медведєва у 2011-му: разом із Захаровою журналісти підіймали келихи «червоного». «Чтобы мы друг другу звонили больше по каким-то неформальным поводам, обсуждали действительно инстаграмы и фейсбуки, а не переброску того или иного оружия или что-то, связанное с ядерным», – виголошувала тост пресаташе. 

Загалом «Дождь» дійсно запрошував як спікерів та лекторів людей з різними політичними поглядами. Ймовірно, на тлі однотипних спікерів на федеральних телеканалах це і допомогло «Дождю» завоювати частину «ліберальної» аудиторії. Водночас під маркою нібито об’єктивної журналістики, що дає висловитися всім, «неупереджений» канал запрошував до своїх ефірів маргіналів, пропагандистів та воєнних злочинців.

Візьмемо, наприклад, випуск програми «Собчак. Живьем» від 13 листопада 2014 року. Гостем Ксенії Собчак був один з ватажків проросійських заколотників, кремлівський ставленик Олександр Бородай, якого відрекомендували як «бывшего премьера Донецкой народной республики». Така собі спроба легітимізації незаконного збройного формування «ДНР» та її представників. Протягом інтерв’ю Собчак не протидіяла, ба навіть підігрувала, пропаганді та дезінформації, що просував Бородай. Зокрема, мовчала, коли ватажок терористів розповідав про нібито громадянську, братовбивчу війну на Донбасі. Текстову довідку для спростування слів Бородая телеканал теж не дав. Замість гострих запитань про падіння малайзійського «боїнга» в Донецькій області Собчак цікавилася в кремлівського ставленика, як він зміг «розрулити» ситуацію, що відчув, коли дізнався про катастрофу, і через що переживав найбільше після лютого 2014-го. Словом, вийшла «душевна» бесіда, що не становить суспільного інтересу, натомість покликана сприяти симпатії до агресора.    

«Воссоединение и вечная дружба!»: як «Дождь» висвітлював російську окупацію Криму та Севастополя?

Нині «Дождь» показово наголошує на тому, що Росія анексувала Крим – слово «окупація» телеканал зазвичай у цьому контексті не вживає і стверджує, нібито працівники телеканалу це завжди розуміли та виступали проти. Але якщо це так, чому тоді «Дождь» неодноразово підозрювали в «кримнашизмі»?

Нагадаємо, у січні 2017-го, тобто задовго до того, як Латвія оштрафувала «Дождь» за мапу з Кримом у складі Росії, телеканал заборонили в Україні. Причинами тоді стали знов-таки мапа з російським Кримом як свідчення невизнання телеканалом державних кордонів України, а також те, що «Дождь» так і не надав Національній раді адаптовану під українське ТБ версію для трансляції, без російської реклами. Інцидент із мапою на латвійському телебаченні у 2022 році телеканал пояснював «технічною помилкою», тоді як у 2017-му «Дождь» посилався на дотримання російського законодавства. Хай там як, у своїх ефірах «Дождь» не обмежувався «фейковими» мапами для легітимізації російської окупації Криму.

21 березня 2014 року ведучий «Дождя» Михайло Фішман розпочав свою програму «И так далее» з привітань із нагоди «воссоединения» Криму з Росією.

«Сегодня особенный день! День, который войдет в историю! День, когда все россияне в едином порыве встречают своих новых друзей, новых братьев, новых соседей, новых граждан нашей огромной, великой родины. Позади их тернистое путешествие, позади трудности безвременья и оторванности от истории и от родной страны. В торжественной атмосфере воссоединения и вечной дружбы президент России и представитель крымской общественности подписали Договор о вхождении Крыма в состав России!» – це лише уривок промови Фішмана, яка тривала 1 хвилину і 43 секунди.

Далі жодних уточнень від Фішмана чи телеканалу не було. Після «полум’яного» спічу розпочалася трансляція репортажів, де злочинне захоплення Росією Криму називали «присоединением». Утім, цей випадок чомусь не набув резонансу. В грудні 2022-го, саме після відкликання латвійської ліцензії «Дождя», хтось виклав промову Фішмана на ютубі. Ведучий поспішив виправдатися:

Промова Фішмана, справді, виглядає награно. Утім, навіть якщо повірити версії про сарказм, рішення «Дождя» розповісти про «договір» щодо російської анексії Криму в такий спосіб є якщо не спробою «всидіти на двох стільцях», то грубим порушенням журналістських стандартів. Аудиторія ресурсу, який позиціює себе як інформаційний канал, не зобов’язана розбиратися в тонкощах психології, театрального мистецтва чи, зрештою, читати думки журналістів. Якби Фішман наприкінці промови заявив, що «розіграв» глядачів, це ще можна було б списати на прийом для привернення уваги аудиторії. В іншому разі це маніпуляція і перекладання відповідальності. 

Та це ще не все. «Дождь» поширював фейки й пропаганду з провладних ресурсів без належного бекграунду та роз'яснення, чому вони є дезінформацією. Після псевдореферендуму в Криму «Дождь» публікував заклик українського президента-втікача Віктора Януковича влаштувати таке в усіх регіонах України. 

А ось під виглядом «новини» анонс заходів, присвячених «святкуванню» анексії: 

Окрім того, «Дождь» брав інтерв’ю та коментарі в представників окупаційної влади Криму. Водночас журналісти та ведучі телеканалу не зазначали, що ці особи підконтрольні Кремлю й отримали посади внаслідок незаконних дій РФ, усупереч міжнародному праву. В таких розмовах працівники «Дождя» вкотре не протидіяли поширенню пропаганди. Зокрема, кремлівський ставленик Сергій Аксьонов розповідав Ксенії Собчак і Михайлу Зигарю про «братовбивчу» війну на Донбасі й запевняв, що начебто український уряд прагне «нашкодити» Криму та жителям на південному сході України.

І, зрештою, на рахунку «Дождя» однобокий сюжет від 24 вересня 2014 року про концерт, який організували для кримчан у Москві. Всі герої ролика радіють анексії: в різних формулюваннях повторюється думка, нібито Україна так не «піклувалася» про Крим, як Росія. Підконтрольна Кремлю так звана міністерка культури окупованого півострова Алла Соколова взагалі розплакалася на радощах: «Счастье, что эти дети вырастут под мирным небом! Так страшно, когда стреляют в твоих детей!» 

«Дождь» про квазіреспубліки

У разі висвітлення війни на Донбасі з 2014 року «Дождь» вдається до тих самих порушень, що й стосовно Криму. Зокрема, йдеться про використання пропагандистського «новоязу», як-от «ополченцы» в значенні проросійських заколотників, яких підтримує Кремль, цитування провладних інфоресурсів та спроби легітимізувати воєнних злочинців РФ. Для наочності наводимо кілька публікацій на «Дожде» з переліченими порушеннями в різні роки: 

Наголошуємо, російський телеканал, який набув слави «ліберального», довгий час розповідав про війну на Донбасі як про нібито «громадянську»: між «ополченцями» чи «сепаратистами» та українською армією. Висвітлення подій на фронті в такий спосіб продовжувалося навіть після збиття в Донецькій області малайзійського «боїнга» 17 липня 2014 року. Так, у репортажі від 2 вересня 2014-го журналіст «Дождя» Тимур Олевський, який знімав бої під Іловайськом, дивувався свідченням українських військовополонених про те, що вони воюють проти російської армії.    

«Какие-то продолжаются столкновения между силами украинской армии и непонятно уже теперь кем – противником, который наступает со стороны "Иловайского котла". С расстояния несколько километров бой выглядит даже красиво. Дымки и поле… А там на самом деле настоящая война происходит. Я вернулся в Мариуполь и узнал, что сегодня волонтеры, которые помогают местным территориальным батальонам, продолжали активно копать окопы и готовиться к возможному наступлению с самых разных сторон сил, которые они здесь почему-то называют российской армией», – заявляв Олевський   

Нагадаємо, із середини серпня до початку вересня 2014-го тривали бої за місто Іловайськ у Донецькій області. Тоді Росія та Україна домовилися про «зелений коридор» для українських військових, які опинилися в оточенні підконтрольних Кремлю бойовиків та регулярних військ РФ. 29 серпня російські сили порушили домовленість, унаслідок чого загинули 366 українців, ще 429 бійців отримали поранення, а 128 потрапили в полон. 

Через рік після трагедії в Іловайську «Дождь» поїхав знімати репортаж до реабілітаційного центру так званих ополченців у Ростові-на-Дону. На сайті телеканалу хизувалися, що першою серед російських знімальних груп у будівлю змогла потрапити саме команда «Дождя». 

Телеканал також знімав сюжети про росіян, які стверджували, що воювали на Донбасі як «добровольці». В серпні 2015 року глядачам розповіли історію Вячеслава Ісаєва, який воював проти українців у складі приватної військової компанії (назву ПВК в матеріалі не наводять. – Ред.). Ісаєв стверджував, що поїхав на Донбас «по желанию сердца, помочь русским людям». Росіянин розповідав про конфлікти між представниками російських сил і як від цього страждають рядові солдати. Наприкінці Ісаєв звернувся до Путіна: «Владимир Владимирович, они, правда, того не стоят. Наши жизни, российских людей, вообще не стоят вот этого всего. Пускай сами между собой разбираются». «Дождь» знов-таки не дає жодних уточнень до репортажу, тож видається, ніби на Донбасі точиться «громадянська» війна, а «місіонерську» російську владу просять не допомагати жителям Донбасу, бо від цього, зрештою, страждають самі росіяни.

«Нужно перестать нагнетать истерику»: що казали на «Дожде» напередодні широкомасштабного вторгнення РФ

10 лютого 2022 року «Дождь» запросив прессекретарку МЗС РФ Марію Захарову поговорити про загрозу широкомасштабного вторгнення Росії до України. Хіба канал не усвідомлював, що Захарова поширюватиме ту легенду, яка вигідна Кремлю? Покладатися на джерело, яке систематично поширює дезінформацію та пропаганду, прикриваючись нібито дотриманням «балансу думок», неприпустимо і маніпулятивно. На момент розмови ведучої Котрікадзе із Захаровою було відомо про майже 70% військового угруповання, яке Росія сконцентрувала біля українських кордонів. Натомість посадовиця закликала насамперед західні ЗМІ «не нагнітати істерику»«Если это зависит от нашей стороны, то ни о какой агрессии речи быть не может, но при этом также неоднократно говорили, что все, что мы сейчас наблюдаем, очень похоже на готовящуюся Западом провокацию».     

Напередодні широкомасштабного вторгнення «Дождь» продовжував публікувати фейки, як, наприклад, В ЛНР заявили о гибели мирных жителей в результате атаки Украины, з посиланням на федеральне пропагандистське агентство ТАСС.   

23 лютого 2022-го, вже після визнання Росією незаконних збройних формувань «ДНР» та «ЛНР», ведуча Анна Монгайт говорила з депутаткою Держдуми РФ від комуністичної партії Ніною Останіною. Фракція КПРФ ініціювала звернення Путіна щодо квазіреспублік. Депутатка зазначала, що визнати «ДНР» та «ЛНР» треба було вісім років тому і що саме стільки Донбас страждає. Монгайт не заперечувала кремлівській пропаганді. Замість уточнення, через кого насправді страждає Україна, ведуча заявила, що «вина на обеих сторонах: и на России, и на Украине». 

Про Бучу і колективну відповідальність: «Дождь» після 24 лютого  

Одразу після початку широкомасштабного вторгнення РФ до України ведучий і головний редактор «Дождя» Тихон Дзядко назвав «спецоперацію» війною і зізнався, що помилявся щодо вторгнення. Телеканал показував кадри обстрілів Росією різних міст України. Дзядко проговорив, що воєнні дії ведуться не лише на території Донецької та Луганської областей, як заявляла російська влада. 

Утім, після 24 лютого 2022-го «Дождь» не перестав поширювати фейки, посилатися на недостовірні та сумнівні джерела інформації і маніпулювати. Так, в ефірі від 26 лютого журналістка телеканалу Аліна Дідковська спочатку зачитала повідомлення ФСБ РФ про те, що Україна обстрілює Ростовську область, а потім, посилаючись на анонімний прокремлівський телеграм-канал Readovka ніби на якесь авторитетне джерело, зазначила, що там теж повідомляли про обстріли Україною ростовського військового аеродрому.      

Коли ж світ облетіли жахливі кадри воєнних злочинів РФ у місті Буча, що на Київщині, «Дождь» відкрито говорив про те, що відповідальність лежить саме на російських військових. Але без маніпуляцій не обійшлося. Ведучий Михайло Фішман підсумував розповідь про Бучу тим, що «и Путин, и Лавров знают, что Буча – не фейк, не инсценировка, не провокация. Точно также, как они оба знают, кто в августе 2020-го отравил Навального «новичком». Наведене порівняння є неспівставним і цинічним. 

Та ще більш грубого порушення припустилися ведучі «Дождя» і сімейне подружжя Катерини Котрікадзе та Тихона Дзядка, розповідаючи про Бучу на власному ютуб-каналі. Станом на 10 липня 2023 року канал «Котрикадзе Дзядко» налічує 181 тисячу підписників. В ефірі, який присвятили воєнним злочинам у Бучі, спочатку показали жахливі фото і відео деокупованого міста й спростували фейк кремлівської пропаганди, що нібито воєнні злочини є «постановкою». Утім, хто винний у смертях українців, автори каналу не зазначили. Далі Котрікадзе і Дзядко вирішили поспілкуватися про події в Бучі з російським журналістом Максимом Товкайлом, який навіть не був у місті після деокупації. 

«Доводы российской стороны, что российские военные не причастны к этому и что это постановка, выглядят малоубедительно. […] Я не специалист в судмедэкспертизе. Абсолютно дилетантским взглядом кое-где удивило, почему, если трупы лежали несколько дней, одежда недостаточно пыльная. Но тут нужно сравнивать фотографии. Я не сравнивал – это платные подписки, и не было времени, с разных ракурсов», – заявив Товкайло. 

Далі журналіст наголосив, що Росія не надала доказів непричетності стосовно своєї провини, а аргумент Кремля, що нібито трупи на відео рухаються, не витримує критики. Утім, озвучення будь-яких припущень щодо «не досить запилюжені» в таких чутливих темах непрофесійне і маніпулятивне. Не кажучи вже про те, що людина, яка не має фаху і не була на місці злочину, навіть за фото з різних ракурсів не має права робити будь-які висновки щодо трагедії.    

Попри серйозні порушення, поширення дезінформації і кремлівської пропаганди «Дождь» продовжує наполягати на своїй нібито незаплямованій репутації. Низка працівників телеканалу, зокрема Катерина Котрікадзе та Анна Монгайт, виступають категорично проти колективної відповідальності росіян за злочинну війну проти України й міркують про «цькування» росіян.

Щоб виправдати відсутність у Росії масових протестів проти дій Кремля, працівники телеканалу часто стверджують, нібито громадяни країни-агресора мовчать, бо бояться в'язниці й терору. Тільки підтверджень цьому немає, тож усе зводиться до озвучення домислів і маніпуляцій статистикою. Наприклад, у відео «Это война Путина или россиян?» ексдепутат Держдуми РФ Дмитро Гудков згадує два соцопитування некомерційної організації «Левада-Центр», що провели до широкомасштабного вторгнення. Гудков заявляє, що «это война человека с уязвленным самолюбием», посилаючись на те, що 50% росіян вважали українців «братським народом». Утім, ця теза кремлівської пропаганди не заперечує іншій – нібито Росія «рятує» українців-«братів» від міфічних «нацистів». Також ані Гудков, ані ведучий «Дождя» Михайло Козирєв, який модерував розмову, не згадали про опитування «Левади», згідно з яким 73% респондентів підтримують дії російських військових в Україні.

***   

Інститут масової інформації наголошує на грубих порушеннях журналістських стандартів російським телеканалом «Дождь». Ми закликаємо міжнародні медійні організації та європейських регуляторів мовлення ставитися розважливо до всіх інфоресурсів і не записувати медіа в «ліберальні» чи то «опозиційні» лише за принципом несхвалення рішення Кремля про широкомасштабне вторгнення.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1483
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду