Одразу після підписання цього документу радянський рупор газета "Правда" почала активно друкувати промови Гітлера, Геббельса, Герінга. З підручників історії прибирали цілі абзаци, які стосувалися неприязні радянської влади до німецьких нацистів. І радянські люди вже майже повірили в цю несамовиту дружбу. Аж поки 22 червня 1941 року німці не напали на СРСР.

Майже одразу за вторгненням нацистів на територію України у Львові пройшли масові вбивства єврейського та польського населення. У своїй книзі "Нотатки з кухні "Переписування історії" український історик Володимир В’ятрович згадував ці події. Він зазначає, що 1945 року, коли по закінченню Другої Світової війни СРСР створила Надзвичайну комісію, яка мала розслідувати цей злочин та встановити істину, винуватців таки знайшли. Ними, за версією Радянського Союзу, були генерал-губернатор Польщі Ганс Франк, генерал німецького вермахта Отто Ляш та ще кілька десятків керівників СС. 

Але це, як з’ясувалося пізніше, було неправдою. За цими звинуваченнями СРСР хотів приховати той факт, що українці настільки ненавиділи радянську владу, що одними з перших сформували у складі німецької армії військовий підрозділ "Нахтігаль". Велика кількість наших співгромадян бажала тоді у будь-який спосіб боротися з більшовицьким режимом та Йосипом Сталіним зокрема. Про це радянська влада говорити не могла.   

Сьогодні пропаганда нашого головного ворога суттєво впливає як на медійну сферу в Україні та світі, так і на політичні рішення або заяви під час російсько-української війни. 

Розглянемо як приклад підрив Каховської ГЕС 6 червня 2023 року. Після цієї трагедії, яка спричинила екологічну, гуманітарну, економічну катастрофи в басейні річки Дніпро в Херсонській, Миколаївський, Запорізькій, Одеській областях та у Криму міжнародні ЗМІ в перший день трагедій вийшли з неоднозначними матеріалами про те, що винуватець поки що не очевидний. Дехто навіть ставив під сумнів винуватість Російської Федерації. 

Але висвітлюючи інформацію двох сторін, проти фактів з українського боку – подавали російську пропаганду, припущення. Наприклад, медіаексперт Сергій Чернявський видання "Херсон Онлайн", в місті, яке чи не найбільше постраждало від затоплень проаналізував 7 найбільших видань США та Канади. Він прослідкував, що жодна з них не назвала винуватця трагедії, хоча вже більше року дамба перебувала в руках окупантів.  

Офіційні міжнародні організації, як то ООН або Червоний хрест, взагалі не висловили своєї позиції. 

Ця страшна подія та реакції на неї показали, яким чином протягом великої війни в Україні російська пропаганда впливає на міжнародні ЗМІ, а через них – на уряди їхніх країн. 

За допомогою пропаганди, вириваючи факти з контексту, відразу закидаючи інформаційне поле величезною кількість версій вороги викривляють дійсність та її сприйняття у оточуючих. По факту, що конкретно вони роблять:

• маніпулюють (найвідоміший приклад – запущений меседж на початку великої війни "не все так однозначно" у випадку з ГЕС "немає достовірних даних, що саме сталося, необхідний час, щоб це дослідити".
• дезінформація – вони відверто брешуть. Це коли у випадку з ГЕС вони почали заявляти, що то не вони.
• створення ворожого образу – вони активно почали розганяти інформацію про те, що українська сторона не достатньо робить для порятунку населення. Хоча ми бачили, що вся Україна кинулася рятувати, усіх кого можна.
• "розлюднення жертви" – зауважили, що вони не говорять про людей, а нас називають нацистами? Це те ж частина пропагандистської роботи, щоб за цифрами та жертвами, не було видно реальних людей і їхніх доль. 

З початку нападу на нас задля розповсюдження своїх пропагандистських ідей Росія постійно намагалися не називати речі своїми іменами. Аби через підміну понять змінити ставлення суспільства та міжнародного політикуму до подій.

Наш агресивний сусід створив, так би мовити, власний вордінг. Для зменшення значення подій навколо України, вони на рівні закону заборонили називати війну війною, продовжують говорити про неї, як про спецоперацію, і використовують для цього абревіатуру СВО. Так само в їхньому новоязі з’явилися, наприклад, "хлопок" замість "вибух" або "жест доброї волі" замість "відступ". Цей окремий словник використовується для спотворення фактів, маніпуляцій зі значенням та наміром. 

Після підриву Каховської ГЕС, скажімо, Росія одразу ж видала кілька варіантів, чому це сталося. Згодом вийшла зі спростуванням усіх, потім – звинуватила Україну та почала розповсюджувати фейкові знімки нібито ракетного обстрілу. В цьому і був їхній головний промах – цивілізований світ проаналізував дані експертів, які стверджували: через те, що ця дамба будувалась вже після Другої світової війни, вона була надійно укріплена. А, отже, надміцна для руйнації від ракетного удару.

Зрештою, світ визнав, що українська сторона фізично не могла зруйнувати Каховську ГЕС. І нещодавно депутати Європарламенту погодились: підрив дамби – воєнний злочин рф. Ніяк інакше.  

Протягом останніх років російська пропаганда все більше вдосконалюється. Її вплив є беззаперечним. Проте, і методи протидії також стають більш досконалими. Але саме підрив Каховської ГЕС показав, що і Україна навчилася грати за новими правилами.

Як було до цього: Вони брешуть – ми спростовуємо, пояснюємо, показуємо факти. І так через час під пари днів до пари тижнів повертаємо все на свої місця. Так цього разу це все те ж було. Навіть відомий історик Тімоті Снайдер нагадав світовим журналістам, що не можна фактам з українського боку протиставляти пропаганду з російського – це не журналістика.

Та саме цього разу українці додали ще один аспект – подали до міжнародного суду на Путіна за екоцид. Що роблять москалі, реальні проблеми вони переносять в інформаційне поле і ми там боремося і часто перемагаємо, але це лише інформаційне поле. Але цього разу ми їх знову повернули на землю.

Злочин стався на нашій землі, загинули люди, тварини, нанесено величезну шкоду екології, економіці і за це вони мають відповісти не лише в інформаційному полі, але й в реальному житті. І шлях покарання вже розпочато!

Тетяна Кухоцька, політолог, піарниця