«Ми не знаємо, хто розпочав війну»

Коли місяць тому кореспондентка CNN Селіна Ван запитала у громадян Китаю, як вони ставляться до президента Росії Володимира Путіна, то один чоловік відповів, що російський лідер йому подобається, бо «він крутий і жорсткий чувак». Інша жінка сказала, що сподівається, що Росія виграє війну, але мир все ж найкраще. Ще одна китайка відповіла, що на війну та втрату життів боляче дивитися, тому Америка не повинна давати зброю Україні, й вона вірить у мирний план лідера країни Сі Цзіньпіна. Утім, жінка нічого не чула про ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна. Ще один дідусь сказав, що «ми не знаємо, хто розпочав війну». «Це українці, чи не так?» — запитав він.

Це нерепрезентативне опитування китайців на вулиці дає унікальний погляд на думку громадян комуністичної країни про російсько-українську війну. В інформаційно закритій країні, де комуністична партія цілковито контролює медіа, складно провести незалежне опитування, хоча західні дослідники й намагаються. На початку року European Council on Foreign Relations та Оксфордський університет провели опитування жителів великих китайських міст. Під час цього опитування 42% респондентів погодилися, що війну треба припинити якнайшвидше, навіть якщо Україні доведеться піти на територіальні поступки. 79% опитаних назвали Росію «партнером» або «союзником». Однак автори опитування відзначили, що такі результати «слід інтерпретувати з обережністю», бо люди могли боятися висловлювати свою думку. 

«З того, що бачу я і що знаю від своїх колег у Тайвані та Гонконзі, то вони всі наголошують, що левова частка китайців — за Росію, вони не підтримують Україну. Хтось це називає свідомим вибором (до чого схиляюся і я), хтось каже, що це вплив пропаганди, але факт залишається фактом. Китайці масово підтримують Росію, виступають проти України та вимагають у Зеленського зупинити війну», — пояснює MediaSapiens Артур Харитонов, президент громадської організації «Ліберально-демократична ліга України».

Саме згадані наративи найчастіше поширюють китайські медіа, висвітлюючи російсько-українську війну.

«Миролюбна політика Китаю»

Китайське медіасередовище — одне з найзакритіших у світі. У рейтингу свободи слова Китай посідає шосте місце з кінця (175-ту сходинку серед 180 країн). «Репортери без кордонів», які щороку публікують цей рейтинг, називають комуністичну країну «в'язницею для журналістів». 

Держава володіє найбільшими медіагрупами — такими як інформаційне агентство «Синьхуа», центральне телебачення Китаю, Китайське національне радіо, газета «Женьмінь жибао». Щодня ці редакції, як пояснюють «Репортери без кордонів», отримують вказівки від відділу пропаганди Комуністичної партії про те, що та як саме висвітлювати. Свій інформаційний вплив Китай намагається поширити й на решту світу за допомогою іномовлення — державні телекомпанії China Global Television Network (CGTN) і Radio China International (RCI) — та англомовні газети China Daily, Global Times.

«Усе, про що йдеться в китайських медіа, це так чи інакше точка зору китайської держави. Китай дуже уважно ставиться до формування як внутрішнього інформаційного простору, так і зовнішнього, і формує відповідно свою політику», — пояснює  в коментарі MediaSapiens Юрій Пойта, керівник азійської секції New Geopolitics Research Network, запрошений науковий співробітник тайваньського Інституту досліджень національної оборони та безпеки.

Китай також жорстко регулює інтернет. Пекін заборонив західні соцмережі та розробив власні, які контролює уряд Китаю.

«Усе, що перебуває у соціальних мережах Китаю, так чи інакше підпорядковане китайському курсу. Соціальні мережі та компанії, які забезпечують інформаційну безпеку, також працюють над тим, щоби забезпечити просування правильних наративів з точки зору КНР. Вони в автоматичному режимі вивчають соціальні настрої, виявляють небезпечні теми для обговорення та відразу їх блокують», — пояснює Пойта.

Маючи повний контроль над медіа, китайська комуністична партія регулює наративи й про війну в Україні. Експерт каже, що тема України не домінує в китайських медіа, а з'являється, коли потрібно відреагувати на важливі події чи продемонструвати «миролюбну політику Китаю й те, як Пекін посилює свої позиції у світі».

«Усі фейки, які можна уявити в Росії, можна побачити в Китаї»

Із самого початку вторгнення китайські медіа намагалися адаптувати російські наративи про війну, поширюючи фейки про неонацистів, біолабораторії та пояснюючи вторгнення необхідністю Москви протидіяти розширенню НАТО.

«Усі фейки, які можна уявити в Росії, можна побачити в Китаї. Частина китайців вірить у те, що Буча була інсценована. Про злочини росіян у Китаї не згадують, будь-які обстріли й атаки на цивільні об'єкти, на міста спрощуються, зачищаються від інформації. Вони дуже люблять Кадирова, продаються солодощі з обличчям Кадирова», — розказує президент громадської організації «Ліберально-демократична ліга України» Артур Харитонов. 

Репортаж про «Азов», що повністю повторює наратив російської пропаганди

Слово «війна», коли мова заходить про вторгнення Росії, китайські медіа воліють уникати, називаючи її «кризою», «конфліктом чи «ситуацією».

«Росію тут просто виключають із дискусії як винуватицю конфлікту, а наголошують на тому, ніби вона захищає свої інтереси, мовляв, у неї не було вибору. "Українська криза", "українське питання" — це також із метою зменшення відповідальності Росії або щоб узагалі винести Росію за дужки цієї дискусії, ніби це якась внутрішня проблема України, яка якимось чином виникла», — пояснює Юрій Пойта.

Іноді китайські ЗМІ вживають словосполучення «російсько-українська війна», але частіше офіційна пропаганда використовує слова «війна» та «вторгнення» на позначення конфліктів, які розпочинали США. Як підрахували дослідники, за перші 11 місяців війни в Україні китайські дипломатичні та пов’язані з державою акаунти медіа у твітері згадували Сполучені Штати більш ніж удвічі частіше, ніж Росію у твітах зі згадкою про «війну». 

До того ж російську позицію в китайських медіа загалом частіше чути, ніж українську. В ефірі китайських державних медіа та в соцмережах постійно з'являються коментатори з російських медіа. Як показав аналіз, за згадуваний період ті ж акаунти цитували міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова втричі частіше, ніж його українського колегу Дмитра Кулебу. Китайські дипломати приблизно у вісім разів частіше цитували президента Росії, ніж президента України. 

«Україна не є суб'єктом»

Війну в Україні Китай використовує перш за все для просування власних цілей і наративів у протистоянні із західними демократіями. Саме на Захід найчастіше Пекін перекладає відповідальність за вторгнення Росії. Критика західних санкцій, постачань зброї та заклики до миру й діалогу — основні наративи в китайських медіа.

«Учасники війни — США і НАТО з одного боку та Росія — з іншого. Україна не є учасником. Україна є жертвою провокаційної політики США. Вона є зоною впливу, Україна не є суб'єктом. Вона є об'єктом, на території якого ведуться ці бойові дії. Це важливо, бо ми бачимо, що ніяк не можуть добитися телефонного дзвінка між Зеленським і Сі Цзіньпіном, тому що Китай не розглядає Україну як суб'єкт. У китайському офіційному дискурсі використовують формулювання, що Україна не повинна бути зоною конфлікту, а повинна бути містком між Заходом і Сходом», — пояснює Пойта.

Антиамериканські та антинатовські наративи з початку вторгнення стали головними в китайських медіа. Дослідники китайської та російської дезінформації зазначають, що антиамериканізм був основним елементом китайських державних ЗМІ та дипломатичних матеріалів протягом останніх кількох років, але на НАТО вони нападали рідше. У 2021 році китайські державні ЗМІ та дипломатичні облікові записи у твітері згадували «НАТО» у понад 1200 твітах, при цьому «НАТО» і «розширення» згадувалися лише в 52 твітах. У 2022 році ці загальні показники зросли, використання цих двох слів збільшилося на понад 540% і 1700% відповідно.

«У них спільні наративи»

Китайські медіа не лише переказують російські наративи, а й активно співпрацюють із російськими пропагандистами. Під час візиту Сі Цзіньпіна до Москви в березні російські й китайські державні медіа підписали меморандум про співпрацю, який «передбачає обмін і спільне виробництво контенту, співпрацю в царині інноваційних досліджень і розробок у галузі медіатехнологій».

«У них спільні наративи, вони обмінюються інформацією. У них повне злиття», — коментує Артур Харитонов взаємодію між російськими й китайськими медіа. 

Він зазначає, що китайські медіа мають кореспондентів у Росії, а росіяни працюють у Китаї. Він також звертає увагу на китайські канали, які працюють із російськими військовими. Наприклад, репортер частково державного каналу Phoenix TV Лу Юйгуан був чи не єдиним акредитованим у Росії іноземним журналістом, який на початку вторгнення відвідав Маріуполь, потрапив у СІЗО в Оленівці після вибуху та розповідав про українських нацистів у пропагандистському фільмі.

Інший канал «CGTN на русском» — китайське іномовлення — заблокований в українському ютубі. Він часто дає слово російським «аналітикам» і залучає російських кореспондентів. Наприклад, один із них — Дмитро Маслак, у минулому — журналіст каналу міноборони Росії «Звезда», теж отримує доступ до російських військових. Попри те, що цей канал повторює російські наративи та веде мовлення з Москви, він за цей рік залучав кореспондентів в Україні — Валерія Мельникова, який знімає у своїх сюжетах фейкових експертів, Віктора Мельникова, харківську журналістку Ліну Миронову, в сюжетах якої майже не трапляється слово «війна» — є лише фрази про те, що в деяких областях України «неспокійно», а міста «бомблять» неназвані війська.

Репортаж Маслака про останній «Рамштайн»

Артур Харитонов, президент «Ліберально-демократичної ліги України», вважає, що Україна не може вплинути на китайські медіа та наративи, які вони поширюють, але може обмежити їхню роботу в Україні.

«Єдине, що ми можемо, що нам необхідно зробити, — вже давно накласти санкції на China media group, Phoenix TV та на всю китайську пропаганду», — закликає експерт.

Ілюстрація: Микола Шиманський