Новий канал випустив четвертий сезон ситкому «Будиночок на щастя». Його герої — дві сімейні пари: Макс і Маша, Василь і Люба. Перші приїздять жити в село з міста, другі — місцеві мешканці. Упродовж трьох сезонів Макс і Маша були російськомовними, що, вочевидь, мало підкреслити їхню прогресивність. Нині ж ми бачимо, що ці герої перейшли на українську. Судячи з коментарів, більшості глядачів до цієї трансформації байдуже, хоча є невеличка частина задоволених змінами і невеличка частина тих, хто просить повернути двомовність.

Але найважливіше в цьому сезоні те, що в ньому грає Галина Безрук, акторка, яка з 2015 року живе в Росії й відмовилася звідти виїздити після початку повномасштабної війни. Про саму війну вона мовчить, у соцмережах постить сімейні фото та інформацію про свої вистави. Кілька днів тому вона, приміром, анонсувала одну з прем’єр словами: «Ці декілька місяців обіцяють бути дуже спекотними!» Прикметно, що в українському медіапросторі анонсують приблизно той же рівень напруги, але із зовсім іншого приводу.

Ще в березні акторка Наталка Денисенко розповіла: Безрук надіслала їй повідомлення, що нічого про війну не писатиме, адже боїться, що «її посадять на 15 років». У 2016 році вона вийшла заміж за російського актора Артема Алексєєва, в них народилася донька. У жовтневому інтерв’ю для «Газети.ru» акторка дала зрозуміти, що обирає сім’ю. Хоча раніше публічно звинувачувала чоловіка в насильстві і зрадах. «Ті прокльони, які шлють, я вже навіть не читаю. Просто бачу перше слово і одразу блокую. Я навіть не розбираюся, не маю часу кожному диванному критику пояснювати ситуацію, яка у мене склалася. Якщо хоч трохи увімкнути мозок, абсолютно зрозуміло, чому я там, де є. Хто мій чоловік, хто моя дитина, яка в них національність. Я обираю сім’ю. Найближчих для себе людей — себе і сім’ю», — сказала вона.

Також Безрук вочевидь цінує кар’єру, яку вдалося побудувати в Росії: зйомки у фільмах і серіалах, роботу в «Театрі мюзикла».

«І можна тисячу разів звинувачувати нас у тому, що ми, артисти, продажні, але кожен, напевне, сам для себе вирішує. Хто знаходить вихід у тому, щоб поїхати, покинути колектив, покинути все і бути у спокої десь за межами країни. Я особисто знаходжу щастя в тому, щоб виходити на сцену. Це мій порятунок. Мене можна ненавидіти за це чи, навпаки, любити, але факт лишається фактом — щоби зберегти свою цілісність, мені потрібно займатися улюбленою справою», — сказала вона.

Інколи Галина Безрук таки згадує публічно про війну, але завуальовано: бідкається, що їй погано, вона переживає, майже не має життєвої енергії і хоче, аби все швидше закінчилося. Російську агресію проти України називає «ситуацією»: «Ситуація у світі кошмарна», «раніше, коли ситуація була простішою» і так далі. Її ж чоловік ще й переймається, що в будь-який момент йому може прийти повістка.

Усе це, в принципі, можна зрозуміти. У людей є право вибору. І обрати сім’ю, а не Батьківщину — це, принаймні, позиція. І доволі поширена. Телеведуча з Одеси Регіна Тодоренко теж давно живе в Росії, заміжня й має двох дітей. Молодшого вона народила торік і назвала Мир, чим наразилася на скандал. Про війну — ані слова, в інстаграмі вона постить розбори гардеробу, дітей, походи на світські заходи та принципи здорового харчування від чоловіка. Донька Ольги Сумської Антоніна Паперна теж у Москві, для українців її сторінки в соцмережах закриті, але ми час від часу отримуємо коментарі від її мами. Акторка твердить, що донька дуже переживає, але не може нічого зробити, бо має дитину й чоловіка. Ось що вона говорила у травні в інтерв’ю програмі «Вікна-новини»: «Якби я, як мама, могла вплинути хоч на що-небудь, я б це зробила. Це страшний біль. Дуже важко, коли дитина там, і ти не знаєш, коли ти її побачиш. І онуки там. Все те лайно, яке пишуть мені деякі українці з приводу цієї ситуації, — це ще болючіше».

Вибір цих людей, як не крути, справа особиста. Але як бути з їхньою появою в наших медіа? Бо питання це не настільки очевидне, як могло би здатися. Вже під час війни в нас по телебаченню з успіхом показували серіал «Інтерни», в якому глядачі могли насолоджуватися Іваном Охлобистіним. Зараз це задоволення, напевне, було би сумнівним, але для такого ефекту російському акторові потрібно було вже геть втратити клепку, хоча цей процес почався багато років тому. За «Свати» взагалі була епічна битва між Мінкультом та «Кінокварталом» і «1+1». Один із головних акторів Фьодор Добронравов після загарбання Криму заявив, що схвалює такі дії, бо є патріотом Росії. За це він потрапив до «чорних списків» українського Мінкульту, а отже фільми за його участі не можуть демонструватися на телебаченні. Саме тому «Кіноквартал» і тогочасний топменеджер «1+1» Олександр Ткаченко почали боротьбу за Добронравова й у 2019 році обласний адміністративний суд Києва скасував постанову.

Усього за два місяці до повномасштабного вторгнення в ефір «1+1» і російського каналу «Россия 1» вийшов сьомий сезон «Сватів», який фільмували в Білорусі та Грузії і в якому практично не було нічого українського: абсолютно російська дійсність із балалайками, маслєніцею та згадкою про тамтешній закон «про пропаганду гомосексуалізму». А сам Добронравов, крім схвалення окупації півострова, встиг навіть двічі незаконно з’їздити в окупований Крим із гастролями. Перші серії пробували озвучити українською, але шанувальники та виробники були так категорично проти цього, що надалі просто вирішили озвучку скасувати, порушуючи закон. Навколо цього тоді (лише рік тому) зчинилася гучна дискусія, що традиційно ілюструвалася різними мемами.

І лише після початку великої війни показувати й дивитися «Сватів» стало дещо зашкварно. Аж надто з червня, коли Добронравов приїхав навідати поранених російських військових у Самарі. Серед них, до речі, виявилося дуже багато фанатів «Сватів» (росіяни кажуть «Свáти»), актор їм розповідав про зйомки і що герої серіалу — це типові мешканці будь-якого регіону Росії.

Телевізійні менеджери зазвичай змінюють принципи роботи, контент і ухвалюють якісь рішення, спираючись на реакцію аудиторії. Аудиторія змінює свої рішення під впливом снарядів, блекаутів, руйнувань, масових убивств та спільного горя. Що ж, суспільство справді змінилося. Ані Лорак і Світлана Лобода влітку 2021 року синхронно зібралися повернутися на український ринок: влаштували невеличкі концерти в Одесі, побачили позитивну реакцію і сміливо запланували великі виступи на весну. Тобто суспільство було цілком готове до повернення обох співачок, які раніше обрали Росію, і чекало на концерти. Але ця позиція категорично змінилася після 24 лютого і, як бачимо, Лорак скасовують концерти навіть поза Україною, а Лобода місяцями вигадує, як би всидіти на двох кріслах, звалюючись з обох.

Можемо й згадати недавній випадок із анонсами шоу «Вагітна у 16» на СТБ. Після критики цього рішення керівництво каналу перенесло показ на невизначений час через його недоречність.

А що ж тоді з «Будиночком на щастя» й Галиною Безрук? Ну, третій сезон вийшов у квітні, коли позицію акторки вже обговорювали. Спротиву від глядачів не було, на ютубі ми бачимо пристойну кількість переглядів — у середньому мільйон із гаком. У коментарях я знайшла лиш поодинокі прояви обурення чи здивування тим, що канал випускає серіал з акторкою, яка досить чітко висловила свою позицію й аргументи, аби лишитися в Росії. Решта радіють, що можуть подивитися продовження улюбленої історії й відволіктися від реальності. Між тим, припускаю, якби стартував показ «Орла і решки» з Регіною Тодоренко, точно зчинився би ґвалт.

Нинішній сезон «Будиночку на щастя» знімали ще у 2021 році, коли Безрук ще могла приїздити в Україну. Зважаючи на успіх ситкому, завершувати його буде шкода, тому, можливо, Галину Безрук замінять на іншу акторку. Але шанувальники точно сумуватимуть.