Російське втручання у президентські вибори у Франції: гра розпочалася

Російське втручання у президентські вибори у Франції: гра розпочалася

26 Січня 2022
2640
26 Січня 2022
11:00

Російське втручання у президентські вибори у Франції: гра розпочалася

Дмитро Золотухін
Медіаексперт, ексзаступник міністра інформаційної політики України (2017-2019 рр)
2640
Емманюель Макрон опиняється у політичному бутерброді з двома потужними політикинями, які можуть скористатися практично необмеженими фінансовими ресурсами Кремля.
Російське втручання у президентські вибори у Франції: гра розпочалася
Російське втручання у президентські вибори у Франції: гра розпочалася

Останніми днями і тижнями ключова увага української аудиторії прикута до рішень і політики господарів Білого дому. Трошки менше уваги звертають на події, що відбуваються у країнах — учасницях нормандської четвірки. Однак Німеччина за рахунок своїх недружніх дій щодо України все ж таки посіла значуще місце в порядку денному українських соцмереж. Щоправда, здебільшого у форматі мемів та зловтішань щодо недолугої зовнішньої політики німецької влади.

А от події у Франції незаслужено відійшли на другий план. Натомість саме події в Парижі в наступні три місяці будуть значно впливати на контекст подій цієї частини світу. 10 квітня 2022 року у Франції відбудеться перший тур президентських виборів. Список кандидатів відомий і майже половина французів вважає, що Емманюеля Макрона переоберуть на другий термін.

Він поки що випереджає в рейтингах своїх найближчих конкуренток — лідерку «Національного об'єднання» (колишній «Національний фронт») Марін Ле Пен та кандидатку від правих «Республіканців» Валері Пекресс. Обидві відстають від чинного президента на десять пунктів у першому турі. А у другому Макрон переміг би будь-кого з них.

Однак цікавим є не цей факт, а те, що, схоже, у Франції далі панує проросійський політичний мейнстрим, під який Емманюелю Макрону необхідно підлаштовуватися. Враховуючи проросійську позицію Берліна щодо поставок зброї Україні, необхідно знати й вивчати стан справ у Парижі, щоби зміни в поведінці нормандської четвірки не були аж настільки неочікуваними. Адже майже всі кандидати у президенти Франції мають проросійський шлейф.

 

Хто така Валері Пекресс?

У 2021 році Валері Пекресс виграла праймериз правої французької політичної партії «Республіканці» та стала кандидаткою у президенти Франції. Партію «Республіканці» заснували Жак Ширак та Ален Жюппе двадцять років тому, а її лідером був президент Ніколя Саркозі. 

У листопаді 2016 року кандидатом у президенти від правих «Республіканців» назвали колишнього прем’єр-міністра Франсуа Фійона, про загрози з боку якого я тоді детально писав. На той час обидва ключові кандидати у президенти Франції — Марін Ле Пен і Франсуа Фійон — були близькими друзями Кремля.

Після кримінальної справи, порушеної проти нього за незаконне наймання парламентських робітників, Фійон відійшов від політики. На знак подяки від Кремля за лобіювання російських інтересів у Франції розпорядженням уряду Росії від 10 червня 2021 року Франсуа Фійона висунули кандидатом у члени ради директорів російської державної компанії «Зарубєжнєфть». Фійон отримав це тепле місце як «президент консалтингової компанії Apteras», яка давно співпрацює з російськими партнерами. Крім того, у грудні 2021 року Фійон увійшов до ради директорів російської нафтогазової компанії «Сібур», зі складу якої вигнали колишнього зятя президента Володимира Путіна Кирила Шамалова. Ймовірно, Шамалов був покараний за розлучення з дочкою Путіна.

Коли ви вже зрозуміли, ким був і є колишній кандидат від «Республіканців» Франсуа Фійон, достатньо сказати, що нинішня кандидатка Валері Пекресс була й залишається його близькою соратницею. Декілька разів Пекресс входила в уряд Фійона як міністерка вищої освіти та наукових досліджень, міністерка бюджету, державної служби та прессекретарка уряду. Разом із нею на посаді держсекретаря з питань транспорту працював і наш давній знайомий любитель «російської анексії» Криму, а нині депутат Європарламенту Тьєрі Маріані, який палко підтримував Фійона під час його президентської кампанії.

Однак найбільш промовистим фактом про Валері Пекресс є те, що не встигла вона публічно оголосити свою програму кандидатки у президенти, як російські державні медіа прийнялися завзято «вилизувати» її у своїх сюжетах. Батьків Пекресс називають «інтелектуалами та шанувальниками Достоєвського і Толстого», які відправили її в «Артек». Сама Пекресс чудово володіє російською мовою. Батько Валері — Домінік Ру — працював генеральним директором корпорації Bollore Telecom, яка контролює значну частку медіаактивів у Франції. Експерти говорять, що його зв’язки можуть бути використані для медіапідтримки доньки.

Днями Валері Пекресс навіть опублікувала спеціальну серію свого подкасту, де розповідає про свій досвід перебування в Росії та свій погляд на російську літературу та політичну дійсність, кажучи, що з Кремлем треба поводитися жорстко. Однак на фоні таких заяв Валері Пекресс вже стала фігуранткою міжнародного скандалу, який міг бути інспірований російськими спецслужбами. В середині грудня 2021 року Пекресс їздила до Вірменії, де зустрічалася з президентом цієї держави. Аж потім її інкогніто доправили до територій Нагорного Карабаху, в’їзд до яких зараз контролюється російськими військовослужбовцями, яких там чомусь називають «миротворцями». Президент Азербайджану Ільхам Алієв висловив невдоволення цим візитом в інтерв’ю азербайджанським телеканалам. Відповідаючи на питання журналістів, він чітко дав зрозуміти, що слова представників російської «миротворчої місії», буцімто вони не знали про візит Пекресс, яка їхала приватною машиною, він вважає нещирими.

Пекресс зустрілася з президентом невизнаної Республіки Арцах і висловила підтримку, чим, безумовно, підлила оливи у вогонь протистояння. Внаслідок цього уряд Азербайджану передав Франції ноту протесту. Особливої пікантності ситуації надає той факт, що такий самий візит у той самий час здійснив і буцімто конкурент Валері Пекресс у президентській гонці — радикал Ерік Земмур. Щоправда, Земмур так само виступає з проросійських позицій, тому конкурентом Пекресс його можна назвати умовно. Він радше є особливим політичним проєктом, покликаним налякати французів та мотивувати їх голосувати за Пекресс як більш помірковану політикиню.

Скандал набув масштабнішого продовження, коли Валері Пекресс написала заяву в поліцію на президента Азербайджану Ільхама Алієва, який буцімто погрожував її вбити, що є повною нісенітницею. Більше того, міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан негайно став на бік своєї співвітчизниці, назвавши слова Ільхама Алієва «неприйнятними». У відповідь представник Меджлісу Азербайджану Самед Сеїдов висунув вимогу, аби Ле Дріан перепросив.

Аналізуючи цей кейс, слід згадати і особистий конфлікт між Емманюелем Макроном та президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, що розгорівся після різких висловлювань Макрона на адресу мусульман у 2020 році. А нещодавно міністр внутрішніх справ Франції (до речі, колишній член партії «Республіканці») взагалі анонсував потенційне закриття мечетей через мову ворожнечі, яка нібито лунає у проповідях окремих імамів.

Навіть французькі журналісти підкреслюють, що провокаційний візит Пекресс до Нагірного Карабаху відбувся за підтримки Кремля. Тож тільки уявіть, які спецоперації Кремль буде проводити у Європі, якщо Пекресс буде обрано президенткою.

 

Шерше Ле Пен…

23 квітня 2017 року відбувся перший тур президентських виборів у Франції. Через скандал навколо Франсуа Фійона та його дружини у другий тур вийшли Емманюель Макрон та Марін Ле Пен із результатами 24% та 21% відповідно. Іншими словами, лідерка партії «Національне об’єднання» Марін Ле Пен усе ще має шанси на вихід у другий тур виборів і в 2022 році.

На результати другого туру, що відбувся 7 травня 2017 року, серйозно вплинуло спільне журналістське розслідування французького видання Mediapart та латвійського порталу Re:Baltica, що вийшло напередодні.

Розслідування розкривало тонкощі фінансування партії Марін Ле Пен російським олігархатом на чолі з Олександром Бабаковим, нині заступником спікера Державної Думи Росії, офшорні компанії якого прямо зараз намагаються рейдернути Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат у взаємодії з людьми, які пов’язані з Ігорем Коломойським.

За інформацією французьких та латвійських розслідувачів, Віліс Дамбіньш — директор керуючої компанії, що контролюється Олександром Бабаковим, та співвласник компанії Financiere Egine S.A. (Люксембург), — особисто зустрічався щонайменше з двома представниками партії «Національне об’єднання» (тоді — «Національний фронт»), щоб обговорити умови надання російських кредитів. 17 березня 2016 року в Женеві Дамбіньш зустрівся з депутатом Європарламенту Жан-Люком Шафхаузером. У 2014 році саме Шафхаузер та Олександр Бабаков зіграли ключову роль в отриманні «Національним фронтом» першого кредиту з Росії від Першого чесько-російського банку.

За даними Re:Baltica та Mediapart, у 2014 та 2015 роках ще одна офшорна компанія, яку контролював Дамбіньш, Spencerdale Limited (BVI), через люксембурзьку компанію East West Communication Group виплатила 250 тисяч євро дослідницькому центру Académie Européenne, одним із засновників якого є Жан-Люк Шафхаузер. Ще 140 тисяч євро Шафхаузер отримав за допомогу в залученні «Національним фронтом» кредиту з Росії.

Після отримання першого кредиту для «Національного фронту» у 2014 році Шафхаузер долучився до західних політиків, які визнали легітимність референдуму 2014 року, за яким Крим «увійшов» до складу Росії. Він також їздив спостерігачем на «вибори» в окупованих Росією частинах Донецької та Луганської областей, а навесні 2017 року відвідав «ІІІ-й Ялтинський міжнародний економічний форум» як представник політичної коаліції французьких радикальних партій «Об’єднання темно-синіх» (Rassemblement Bleu Marine).

Таким чином, представники французьких політичних сил могли за гроші забезпечувати російській агресії проти України легітимність. 

Jean-Luc Schaffhauser 

Шафхаузер підтвердив журналістам, що у 2016-му на зустрічі в Женеві обговорювалася можливість співпраці з російськими банками, і латиш Дамбіньш, який представляв інтереси Олександра Бабакова, запропонував послуги кількох організацій, у тому числі банку «Стратегія». Наступного дня після зустрічі, 18 березня 2016 року, кредит, отриманий у 2014-му «Національним фронтом» від Першого чесько-російського банку, був переуступлений маловідомій московській фірмі «Конті». За словами Шафхаузера, партія Марін Ле Пен надіслала офіційного листа до російського Центробанку, де порадили не платити за кредитом, вважаючи рішення про його продаж фірмі «Конті» актом шахрайства.

Ще за три місяці — в червні 2016 року — партія Ле Пен вирішила взяти кредит у три мільйони євро (під шість відсотків річних) у московському банку «Стратегія» для фінансування передвиборчих кампаній. А ще за місяць банк «Стратегія», як і Перший чесько-російський банк до нього, втратив банківські ліцензії. За даними джерел, після закриття банку «Стратегія» обговорювалася можливість залучення ще одного кредиту в російському банку НКБ, який у грудні 2016 року також втратив ліцензію.

У бесідах із журналістами Віліс Дамбіньш заперечував журналістам свої зустрічі з Валлераном де Сен-Жюстом — скарбником партії Марін Ле Пен. Як і те, що він виступав від імені Бабакова. Однак у розпорядження журналістів потрапили фотографії цієї зустрічі.

Дамбіньш керує компанією Financiere Egine, що зареєстрована в Люксембурзі та має офіс у Ризі. До середини 2015 року цю посаду обіймав Вадим Гінер, син Євгенія Гінера — одного з найближчих партнерів Олександра Бабакова. Крім того, Дамбіньш працював директором V.D. Nominees Limited — офшорної компанії, зареєстрованої на Маршаллових островах. За даними Panama Papers, V.D. Nominees Limited управляла компаніями AED International Ltd. (належить Олександру та Ользі Бабаковим) та NYX Management Limited (належить Євгенію Гінеру та Михайлу Воєводіну, партнерам Бабакова), зареєстрованими на Британських Віргінських островах.

Дружина Михайла Воєводіна Наталія Селіванова є співвласницею люксембурзької компанії Financiere Egine S.A. Олександр Бабаков, Євгеній Гінер та Михайло Воєводін мають стосунок до нідерландської компанії VS Energy International N.V., яка довго контролювала низку українських обленерго, окремі з яких передала під управління холдингу Ріната Ахметова ДТЕК. Однак джерела свідчать, що обленерго у Херсоні, Кропивницькому та Житомирі залишаються під їхнім контролем. Вони ж контролюють головну енергетичну компанію в Севастополі.

Компанія «Європейська академія» (Académie Européenne), до складу наглядової ради якої входив Шафхаузер, стала основною ланкою в отриманні кредитів для партії Марін Ле Пен. Тоді ж, у 2014 році, у Стразбургу, де ця компанія була зареєстрована, Жан-Люк Шафхаузер пропонував наглядовій раді «Європейської академії» включення до складу її учасників помічників Олександра Бабакова — Михайла Плісюка та Олександра Воробйова, які працюють у некомерційній організації «Інститут Організації договору про колективну безпеку». У червні 2017 року міністерство фінансів США наклало санкції на Бабакова, Плісюка та Воробйова. 

Крім участі росіян, у протоколі зборів наглядової ради «Європейської академії» йдеться про надання кредиту «Національному фронту» на суму 10,56 мільйона євро. Саме після цієї зустрічі та прийняття «смотрящих» від Бабакова у склад наглядової ради компанії Шафхаузера партія «Національний фронт» отримала від Першого чесько-російського банку кредит на аналогічну суму (мінус комісії для банку і «Європейської академії»).

Впродовж усього 2014 року Шафхаузер співпрацював із Плісюком та Воробйовим, ймовірно, відпрацьовуючи гроші, сплачені Кремлем за просування російських наративів на рівні Європарламенту. Про це свідчать копії онлайн-листування між ними, які є у розпорядженні Mediapart.

 

«Прощавай, Емманюель»?

Отже, Емманюель Макрон опиняється в політичному бутерброді з двома потужними політикинями, й обидві можуть скористатися практично необмеженими фінансовими ресурсами Кремля. Крім того, поза всяким сумнівом можна констатувати, що у французькому суспільстві є магічний захват російською культурою, який не має нічого спільного із сучасним станом Росії та носіями цієї культури, які живуть в один із нами час. Ще курйознішим є факт, що такий магічний захват міг бути підживлений носіями російської культури, які тисячами тікали від більшовицької чуми, що перетворилася на такий милий Путіну Радянський Союз. Іншими словами, можливо, французи якраз і люблять те, що було знищене кадебістами, одним із яких і є Володимир Путін.

Так чи інакше, навіть якщо зараз політичний рейтинг Емманюеля Макрона дає підстави для оптимізму, за наступні два місяці може статися що завгодно. Особливо враховуючи те, як поводилися російські спецслужби в ході президентської кампанії у Франції 2016—2017 років.

Врешті-решт, не можна не відзначити, що Макрон сам позитивно вплинув на могутність російського лобі у Франції, заграючи з Путіним. Згадати хоча б його наполегливу активність щодо повернення Росії до ПАРЄ. Але побажаймо йому успіху. Адже в разі його програшу й перемоги Пекресс або Ле Пен безвідмовна любов Ангели Меркель до російського аб’юзера буде здаватися українцям дитячою грою.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2640
Читайте також
30.09.2021 11:30
Дмитро Золотухін
для «Детектора медіа»
2 931
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Підтримай нас! Стань частиною проєкту!
Щодня наша команда готує для вас найсвіжі та незалежні матеріали. Ми будемо надзвичайно вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваша підтримка – це можливість зробити ще більше!
Підтримати нас
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду