Незалежна медійна рада розглянула випуск програми «Таємниці ДНК» від 27 жовтня 2020 року на телеканалі СТБ про сироту Едуарда Фінтотвіджі, який шукав своїх біологічних батьків.

На випуск поскаржилася Наталія Лесик, про яку згадували в цьому випуску як нібито матір Фінтотвіджі. Вона заперечує факт материнства й не брала участі у випуску. Лесик стверджує, що після виходу програми в неї погіршилися стосунки з родичами, які впізнали в ній нібито матір Фінтотвіджі.

НМР звернула увагу, що СТБ свідомо намагався не розкривати особу Лесик: її прізвище жодного разу не називали та не показували її зображень. Водночас у програмі взяла участь двоюрідна сестра Наталії Лесик (її розповідь розкриває інформацію, яка потребує згоди Лесик); показали зображення могили її матері (ці фрагменти дозволили односельцям ідентифікувати, кому належить могила, хоча на відео прізвище на хресті було затерте); розповіли історію родичів Лесик (це дозволяє ідентифікувати її колегам по роботі, родичам, знайомим) та включили запис телефонної розмови Лесик з журналістами, на оприлюднення якої вона не давала згоди. У НМР уточнили, що СТБ не відповів на звернення, чим підтвердив, що не отримав згоди на оприлюднення запису. Це порушення Цивільного кодексу та права Лесик на таємницю кореспонденції.

Розголошення без дозволу відомостей про материнство в ЗМІ не може бути виправдане правами того, хто шукає батьків. Незалежна медійна рада вирішила, що СТБ не забезпечив достатнього рівня знеособлення даних та, всупереч прагненню приховати особу Лесик, фактично розкрив її як нібито біологічну матір Фінтотвіджі для досить широкого кола людей.  

При розгляді матеріалу НМР не оцінювала питання правдивості чи неправдивості інформації про те, що Едуард Фінтотвіджа є сином Наталі Лесик, натомість метою було визначити, чи порушив СТБ права на приватність Лесик.

Незалежна медійна рада дійшла висновку, що телеканал СТБ у випуску № 14 своєї програми «Таємниці ДНК» (другий сезон, 27 жовтня 2020 р.) порушив п. «и» ч. 1 ст. 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст.ст. 7 і 14 Закону України «Про захист персональних даних», чч. 1 і 2 ст. 306 Цивільного кодексу України, пп. 3 і 13 Кодексу етики українського журналіста. Рада не оцінює достовірності або ж недостовірності інформації, поданої в програмі.

З повним висновком Незалежної медійної ради можна ознайомитися тут.

Незалежна медійна рада є постійним громадським моніторинговим та консультативним органом, який розглядає спірні ситуації щодо недотримання медійного законодавства, міжнародних стандартів висвітлення інформації у медіа, порушень норм журналістської етики, а також надає рекомендації органам влади та іншим зацікавленим особам задля вдосконалення ними регулювання у медійній сфері.

Незалежна медійна рада була заснована п’ятьма провідними медійними громадськими організаціями («Центр демократії та верховенства права», «Інститут масової інформації», «Інтерньюз-Україна», «Детектор медіа» та «Фундація «Суспільність») і складається із 15 членів. Голова ради – Антоніна Черевко, секретарі – Олена Голуб і Павло Моісеєв.