Річниця Незалежності держави більше нагадує не день народження, що відзначає окрема людина, а новий рік, який настає для всіх громадян. Свято, коли важливо не лише підбивати підсумки минулого, але й із надією дивитися в майбутнє. На тридцятиріччя української Незалежності «Детектора медіа» попросив медійників зазирнути вперед іще на десять років. І написати листа на сороковий ювілей нашої держави.

Що станеться із суспільством, екологією, культурою, технологіями? Як зміняться медіа? Чи / чим закінчиться війна? Якою буде Україна у 2031 році?

Ми вже публікували есеї власної кореспондентки в Україні «Новой газеты» Ольги Мусафірової, очільника Центру журналістики Київської школи економіки Андрія Яніцького, співзасновника Громадського радіо Андрій Куликова, виконавчої директорки «Радіо Культура» Ірини Славінської, головної редакторки агенції розслідувань «Слідство.Інфо» Анни Бабінець, журналіста «Української правди» Романа Кравця. Сьогодні читайте лист у майбутнє екскерівниці Українського культурного фонду, директорки hromadske Юлії Федів.

Якою я бачу Україну у 2031 році?

Щодня ставлю собі питання про майбутнє нашої країни та моє місце в ньому.

Особливість майбутнього в тому, що воно неочікувано настає, коли ми вранці розплющуємо очі — і яким буде ранок нового дня, залежить у першу чергу від того, як ми з вами провели вечір попереднього.

Десять років для країни, як і для людини, — це значний період. У нашій країні вже вісім років іде війна, і, на жаль, більшість із нас десять років тому, в 2011 році, навіть не могли прогнозувати події, які сколихнули країну в 2013-му. Чи є можливість змоделювати майбутнє, спрогнозувати ймовірність тих чи інших подій та витратити десять років на те, щоб лише позитивні прогнози були реалізовані? Адже чим більше людей об’єднаються навколо ідеї сильної країни, тим більше шансів цю силу зростити.

Як я моделюю для себе Україну-2031: це країна сильних особистостей, які вміють ухвалювати зважені рішення та не бояться нести за них відповідальність. Це держава, де створено безпечне середовище для чесних ціннісних людей, які можуть розвивати себе і своє оточення. У 2031 році діє сильна судова гілка влади, а рівень правової грамотності громадян створює можливість суспільного договору з метою дотримання погоджених правил із закликом до дії.

І тоді ті, хто справді є злочинцем, дістають покарання, а невинні можуть жити вільно. Мрію, щоб інститут «сірих кардиналів» та «рєшал» пішов у небуття, а мережування та системоутворення мали позитивні конотації, а не були маскуванням корупційних схем та інструментами знищення людей. Хочу, щоб інститут репутації в Україні мав цінність і суди брали на розгляд та захищали мораль і правду, чесне ім’я людини.

Мрію, щоб економіка нашої країни зміцніла завдяки розвитку малого та середнього бізнесу, а великий бізнес став соціально та культурно відповідальним. Хочу, щоби політика була за правилами, а стигматизація за позицію відійшла в небуття. Гуманізм та плюралізм були б цінностями, а професіоналізм — позбавлений гендерного та ейджистського булінгу.

Мрію, щоби профіцит бюджету та високий рівень ВВП дали можливість кожному українцю жити для близьких та рідних і працювати в задоволення, а не виживати.

Впевнена, що важливу роль у тому, щоб усе намріяне збулося, будуть відігравати чесні та незалежні медіа. Адже саме вони надають нам із вами всю інформаційну палітру для ухвалення щоденних рішень — від того, якою мовою розмовляти, які податки куди сплачувати й до того, яку сукню / штани носити та яку їжу споживати. Тому важливо розвивати український медіаринок, демонополізувати канали передачі інформації від носіїв до споживачів.

Сильних поки в нашій державі бояться та знищують, маю надію, що за десять років сильні та вільні духом будуть цінністю і все це буде завдяки чесним медіа.

Намріяла країну загального добробуту й готова за неї боротися, але чи готові до цього ви?