Днями заступник глави Офісу президента України Кирило Тимошенко підтвердив ідею команди нового президента Володимира Зеленського, висловлену ще під час виборчої кампанії, про створення державного російськомовного каналу, який буде «боротися за уми» українців на окупованих територіях Донбасу та Криму, а також за уми росіян на території РФ. Ці наміри нової влади викликали неоднозначну реакцію серед медійних експертів. Зокрема, голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова розкритикувала ідею окремого російськомовного каналу для Донбасу, назвавши його «телегетто». Протилежну думку має постійний автор «Детектора медіа» Борис Бахтєєв, чию колонку ми публікуємо. «Детектор медіа» готовий продовжити дискусію та оприлюднити й інші аргументи за чи проти ініціативи Офісу президента.

Гарячі суперечки розгорілися довкола ідеї нової влади — створити новий російськомовний канал усесвітнього мовлення, який мав би вплив і на жителів окупованих територій, і на росіян, і на цілий світ.

Для мене зовсім неочікувано залунали дуже гучні голоси: мовляв, русифікація повертається! Нас знову затягують до імперії! Ґвалт!

Російська мова перетворилася для багатьох нас на маркер «свій- чужий». В умовах війни це абсолютно логічно, але рівно до тієї межі, коли ідея доходить до абсурду. Усе ж таки, якщо людина не ходить у вишиванці, це зовсім не означає, що вона — «ватник». І, навпаки, якщо людина ходить у вишиванці, це зовсім не означає, що людина та — патріот, а не хоче із себе такого вдавати.

Тож от вам запитання: газета «Зеркало недели» — вона протягом двох десятиліть затягувала Україну в імперські тенета, правда ж? А сайт «ЛБ»? А російськомовні захисники Донецького аеропорту — всі вони були засланими козачками? Ми, взагалі, розуміємо, що такий підхід може образити, й дуже сильно образити? А з іншого боку — переважно україномовний канал «ZIK» і сьогодні є взірцем патріотизму, бо переважно україномовний, ви з цим згодні?

«Всі українці розуміють українську мову — то їм не потрібен російськомовний телеканал». То що ж, ніхто не уявляє, що недостатньо надати інформацію — конче важливо, щоб адресна аудиторія її сприйняла, захотіла її сприймати? Ми можемо скільки завгодно дуже принципово намагатися вплинути на жителів окупованих територій виключно українською мовою. А вони, жителі окупованих територій, так само принципово не будуть цей канал вмикати. Усі будуть задоволені, егеж? Ми зможемо поставити жирну галочку у графі «Виповнені міроприємства», жителі окупованих територій так і залишатимуться сам-на-сам із російською брехнею, обом сторонам буде гарно й чудово.

Так от, дуже значна частина донбаської аудиторія принципово буде сприймати лише російськомовну інформацію, а україномовну — не те що не сприйматиме, а просто не слухатиме. Це погано? Так, погано, дуже погано. Чи можна це виправити? Так, можна — але лише в перспективі, коли ті жителі Донбасу стануть дивитися на Київ, а не на Москву. Зробити це у зворотному порядку не вийде, за всього бажання не вийде. І, здається, це — абетка. Тяжко хворому не прописують курс реабілітації раніше, ніж курс інтенсивного лікування.

Уже років із п'ятнадцять лунають пропозиції: потрібна, конче потрібна проукраїнська, патріотична інформація російською мовою — бо інакше весь патріотизм перетворюється на проповідування серед уже навернених, серед своїх. Але всі спроби розбиваються об високопатріотичні вигуки: «Не можна! Росія — імперія!» Так, імперія, але, як казав класик, навіщо ж стільці ламати?

Трохи історії. Не можна оцінити роль, яку у справі краху СРСР зіграли «ворожі голоси». От тільки «Голос Америки» мовив на СРСР російською — а ще українською, вірменською, литовською й багатьма іншими. А міг би англійською — от тільки хто би в СРСР його тоді слухав? Те саме робили «Радіо Свобода — Радіо Вільна Європа», «Німецька хвиля», «Бі-бі-сі», «Голос Ізраїлю». То що ж вони — не патріоти своїх країн були, що не мовили англійською, німецькою, івритом? Затягували аудиторію у кремлівські тенета? Ні, якраз витягували з тих тенет — у зручний і найдоступніший для аудиторії спосіб.

Аналогічне запитання: а що, Росія сьогодні поширює свою брехню виключно російською? Ні, вона поширює її багатьма зручними для цільової аудиторії мову — й саме з цієї причини впливає на ту аудиторію.

Ми забуваємо: оголошуючи про наміри створити російськомовний канал, автори ідеї оголошували саме про світове мовлення. А отже, аргумент: «В Україні всі розуміють українську, то нема чого тут російськомовний канал організувати» — цей аргумент підмінює предмет дискусії. Маніпулює, й маніпулює грубо. А чи, на переконання щирих патріотів, мовити за межі України — це теж «зрада», сама по собі?

Там будуть «Свати»? Можливо, й вони. Можливо, й канкан зі стриптизом. Що завгодно — аби лише цільова аудиторія ЗАХОТІЛА цей канал дивитися. А серед цього «що завгодно» буде легше вкраплювати проукраїнську інформацію — й так, агітацію теж. Саме так діє російська пропагандистська машина: от вам цікавеньке, а поміж ним, мов двадцять п'ятий кадр — дезінформація.

І не варто забувати: Росія дуже зацікавлена в тому, щоб усесвітній російськомовний проукраїнський канал ніколи не став реальністю. Тож різними гебістськими методами Росія буде використовувати «корисних патріотів», праведних і правовірних.

Що відбувається нині з ідеєю російськомовного каналу? А те, що й завжди: всі гарячково сперечаються про форму, а до змісту вже й увага не доходить.

Бо чи може цей російськомовний канал виявитися русифікаторським, проімперським? Чи може замість українського аналогу «Голосу Америки» стати таким собі «Голосом Росії з України»? Так, може — ще й як може. Але от щодо цього, щодо контенту, щодо того, що на ньому може бути, а що не може — от щодо цього ми й мали б дискутувати, якщо хочемо бути конструктивними, якщо хочемо досягти мети, а не демонструвати що є сили свій патріотизм, та й тільки. Якщо хочемо робити, а не робити вигляд.

І, звісно ж, за цим каналом повинен буде бути жорсткий контроль (не наглядацтво, а саме контроль), і суспільний, й інституйований — то й варто сперечатися, як цей контроль організувати, щоб він був дієвим та ефективним, але не скручував каналові руки.

Фото: prm.ua