Обраний минулого травня на платформі економічних реформ, Берлусконі реанімував власну ідею продати два з трьох каналів держтелебачення. Уперше він заявив про це, коли безуспішно балотувався на посаду прем”єра у 1994 році. Зараз RAI потужно конкурує з приватною телекорпорацією “Mediaset”, яку Берлусконі розвинув протягом 70-80 років у головного комерційного телевізійного мовника Італії, який транслює низку популярних передач, ігрових шоу і дублює закордонні кінофільми. Скептики кажуть, що Берлусконі ризикує порушити наявний статус-кво - телевізійну дуополію – який дозволяє “Mediaset” бути справжнім монстром на рекламному ринку, тоді як RAI обмежене щорічним лімітом продажу рекламного часу на сумму 2 трильона лір (1,03 мільярда євро). Минулого року “Mediaset” мав 65% від обсягу телевізійної реклами в Італії, що є більше ніж 62% позаторік. Корпорація, яку сімейство Берлусконі контролює через холдингову компанію “Fininvest”, користувалася торік прихильністю 43.1% глядачів, тоді як державні канали RAI дивляться трохи більше - 46.5%. ``Роздержавлення каналів RAI зараз не вигідне Берлусконі,'' заявляє професор політекономії Університету Болоньї Стефано Замагні. А професор Американського університету в Римі Джеймс Волстон вважає, що “коли б він хотів би знищити конкурента, краще було б тримати RAI під урядовим контролем”. Телевізійні критики також сумніваються, що Берлусконі вистачить політичної волі побороти величезну і розгалужену бюрократію, яка керує RAI і яка налаштована проти приватизації. Спробу роздержавити дежртелебачення Італії здійснила минула адміністрація. Але у жовтні уряд Берлусконі наклав заборону на купівлю 49% передавальної ситеми RAI американською фірмою “Crown Castle”. Мотив – дуже дешева ціна продажу. RAI спробувало опротестувати рішення Берлусконі, пояснюючи гострою потребою в коштах, але безуспішно. Проте опозиційні партії попсували імідж уряду, звинувативши його в саботажі держтелебачення. Сам Берлусконі у січні пояснив, що продаж інфраструктури RAI можливий, “коли їхні фінанси будуть приведені у повний порядок. Наразі продаж неможливий, бо це дуже дешево”. Побіжно Берлусконі заявив, що італійці не будуть проти, якщо американський медіа-магната Руперт Мердок (з яким, до речі, Берлусконі зустрічається досить часто) чи хтось інший з-за кордону купить два державні телеканали. Фінансові аналітики оцінюють їхню загальну вартість від 5 до 7 мільярдів євро. Але Детектор медіа оцінили ці заяви Берлусконі, як спробу відвести увагу громадськості від процесу перепризначення керівництва RAI. Причому, як повідомляє агентство “Рейтер”, призначення керівників держтелебачення перетворилося на справжнє парламентське шоу, адже йшлося про затвердження не тільки керівника дежТБ і кожного з трьох телеканалів, але й про шеф-редакторів служб новин. Після гострих дебатів наприкінці лютого спікер парламенту підписав постанову про призначення головою правління RAI Антоніо Бальдасара, екс-голову Конституційного суду, який належить до правих політичних сил, що підтримують чинного прем”єра. “Сильвіо Берлусконі очолює систему інформації, що надає йому повну перевагу. Але це не може гарантувати плюралізму і демократії в Італії”, оцінив ситуацію лідер ліво-центристської опозиції Франческо Рутеллі.

Деякі Детектор медіа зауважують, що прем”єр хоче швидше продати RAI, аби уникнути болючої і небезпечної процедури розслідування конфлікту інтересів. Як “Детектор медіа”повідомляла минулого тижня, італійський тижневик “Лєспрессо” навів данні соцопитування, за яким майже 80% італійців заявили, що Берлусконі має неприпустимий конфлікт інтересів і змушений обирати – чи ухвалювати урядові рішення, які не сприяють його медіа-імперії, чи відхиляти їх, щоб не втратити позицій.