Це не перша спроба Асамблеї ухвалити ці документи. Двічі законопроекти не підтримувала верхня палата парламенту — Сенат. Їх називали «неефективними» та «посяганням на свободу слова».

Проте, користуючись правом вирішального голосу в разі протилежних поглядів між палатами, Національна асамблея все ж винесла свій вердикт: законопроекти схвалено. Тепер їх має підписати президент. Але законопроекти ще можуть бути оскаржені Конституційною Радою Франції у зв'язку з можливими порушеннями свободи слова.

Чому з’явилися закони проти інформаційних маніпуляцій?

Минулого року Франція відчула закордонні втручання у виборчі перегони. Перед другим туром президентських виборів у мережу злили переписки штабу кандидата в президенти (а нині – президента) Емманюеля Макрона (Macron Leaks). Тоді виборча комісія не радила ЗМІ публікувати ці матеріали, а представникам штабу — давати коментарі, щоб не вплинути на голосування.

Перед виборами російські ЗМІ активно розганяли «зраду» в медійному просторі. Наприклад, Sputnik називав Макрона агентом США. Його команда прямо заявила: їхній сайт, бази даних і комп'ютерні мережі постійно під хакерськими атаками з Росії. У квітні було оголошено, що російські державні ЗМІ Sputnik і RT не будуть мати доступ до самого кандидата і всіх подій, пов'язаних із ним.

«У мене завжди були чудові відносини з іноземними журналістами, але вони повинні бути журналістами. Якщо хтось поширює наклеп, то це вже не журналісти… Russia Today та Sputnik не поводились як органи преси, вони поводились як органи впливу та пропаганди, і навіть брехливої пропаганди. Я відчув, що вони не повинні мати доступ до моєї штаб-квартири», — казав Макрон. Після його перемоги у виборах цим медіа не надали акредитацію в Єлисейському палаці (резиденції президента Франції).

На початку 2018 року президент Франції заявив, що фейки навмисно розмивають лінію між істиною та брехнею, підривають віру людей у ліберальну демократію. Тоді ж він розповів про розробку владою «юридичного механізму для захисту демократичного життя від фейкових новин».

Навесні 2018 року Національній асамблеї пропонують розглянути законопроект «Для боротьби з інформаційними маніпуляціями», який розробила партія президента «Вперед, республіко!». Ця політсила має більшість в Асамблеї: 308 портфелів із 577.

Доки в парламенті розглядали законопроект, французькі аналітики підготували детальний звіт про те, що саме варто вважати інформаційними маніпуляціями. Це – навмисне та масове поширення неправдивих чи упереджених новини у ворожих політичних цілях. У таких маніпуляцій є три складові:

• це скоординована кампанія;
• вона поширює неправдиву інформацію, що свідомо змінена;
• є політичний намір завдати шкоди.

Які головні новації законів?

20 листопада Національна асамблея ухвалила тексти законопроектів №190 та №191. Головний — №190, другий — допоміжний. По суті, ці документи є збірками поправок до Виборчого кодексу, Закону про свободу комунікації, Освітнього кодексу тощо.

Головних новацій чотири:

• збільшення прозорості функціонування онлайн-платформ (таких як Facebook, Twitter та інших);
• надання права регулятору — Вищій аудіовізуальній раді (CSA) — в передвиборчий період припиняти трансляцію мовника, якщо він поширює потенційно небезпечну інформацію і перебуває під впливом іноземних держав;
• суди мають за 48 годин розглядати справи, які стосуються видалення неправдивої інформації;
• в Освітній кодекс додаються слова про важливість «критичного аналізу інформації», «перевірки достовірності інформації» тощо.

Як саме французькі депутати хочуть зробити Facebook «прозорішим»?

Мова йде про всі інтернет-платформи, у яких кількість користувачів перевищує певний поріг — деталі будуть визначені окремим наказом. Такі сервіси, згідно із законом, мають стежити за правдивістю інформації, поширеної у передвиборчий період.

Сервіси також повинні:

• надати користувачеві чесну, чітку та прозору інформацію про фізичну особу чи компанію, від імені якої платформа отримує гроші за рекламу повідомлення;
• інформувати користувача про використання його особистих даних у контексті такої реклами;
• оголошувати суму, яка була отримана за рекламу такого вмісту, якщо ця сума перевищує встановлений поріг;
• збирати цю інформацію в електронному реєстрі, який має бути доступним для громадськості, та регулярно оновлюватися протягом передвиборчого періоду.

Також ці платформи мають вживати заходи для боротьби з неправдивою інформацією. А користувачам повинні забезпечити можливість легко вказати на таку інформацію. Сервіси мають оприлюднювати інформацію щодо вжитих заходів і надсилати звіт про їхню ефективність Вищій аудіовізуальній раді.

Крім того, компанії повинні призначити спеціального представника, який буде у Франції відповідати за дотримання норм нового закону.

Які медіа може блокувати регулятор на період виборів?

У Франції укладання угоди між регулятором та медіа є обов’язковою умовою видачі ліцензії на мовлення. ЗМІ, які не використовують частоти, що призначаються CSA (наприклад, супутник, кабель, ADSL тощо) також мають укладати угоду, коли їхній річний бюджет не перевищує €75 тис. для радіо та €150 тис. для телебаченням.

Тепер Вища аудіовізуальна рада може відхилити укладення такої угоди якщо інформація, яку поширює ЗМІ «є загрозою людській гідності, свободі людини і її власності; небезпечна для плюралістичного характеру висловлення думок, чи загрожує дітям і підліткам, збереженню громадського порядку; загрожує національним інтересам, в тому числі нормальній роботі державних інституцій». Якщо мовник є під впливом іноземної держави, Рада може оцінити заявку на укладання угоди, врахувавши вміст, який публікує заявник або його дочірні компанії.

Важливим стає саме питання впливу інших країн на ЗМІ. Через це дехто називає ці закони прямо спрямованими проти російських Sputnik та RT.

За три місяці перед початком загальних виборів (перший день місяця) Рада може переглянути контент таких медіа. Якщо ці ЗМІ навмисно транслюють неправдиву інформацію, що може вплинути на голосування, регулятор має право призупинити трансляцію медіа до закінчення процедури голосування. Про таке рішення він повідомляє всі причетні сторони, які можуть надати свої роз’яснення впродовж 48 годин. Якщо рішення регулятора залишається незмінним, він повідомляє про нього операторів, які мають припинити трансляцію медіа.

Ухвалюючи рішення, Рада може враховувати інформацію, яка поширюється дочірніми структурами медіа, але не може базувати своє рішення на цих фактах.

А що з маніпулятивними новинами на онлайн-платформах?

Регулятор може звертатися до них із рекомендаціями щодо боротьби з неправдивою інформацією. Компанії, як уже зазначалося, мають звітувати регулятору про свої успіхи в такій боротьбі.

Хто вирішує, що неправдиве повідомлення треба прибрати?

Таке рішення має винести суд. У передвиборчий період суд може розглядати справи про правдивість повідомлень щодо яких надійшла скарга. Це рішення має бути прийняте за 48 годин. Якщо подається апеляція — вона також розглядається за 48 годин.

Саме на суд покладене зобов’язання звертатися до третіх сторін (провайдерів, онлайн-платформ чи хостингів) з вимогою припинити поширення певної інформації.

На яку інформацію можна скаржитись і хто це може робити?

До суду може звернутись будь-яка особа (чи група осіб), якій поширена інформація завдала шкоди. Але окремо наголошується, що зробити це може і кандидат, який бере участь на виборах, і будь-яка політична партія.

Скаржитися можна, «коли навмисно (штучно або автоматизованим шляхом через певні публічні он-лайн сервіси) масово розповсюджуються неточні або хибні посилання та твердження певних фактів, які можуть змінити чесність майбутніх виборів». Тобто є три головні критерії: неправда, штучне чи автоматичне поширення, масовий характер.

За що критикують ухвалені документи?

Критики сумніваються в його ефективності. Приміром, консультант Фонду інноваційної політики Фарід Гюхем (Farid Gueham) писав у Le Monde, що навіть пришвидшене судочинство щодо неправдивої інформації не завадить її творцям створити ще один акаунт у соціальних мережах і поширювати її далі. Так ця інформація зможе набрати мільйони переглядів по всьому світу ще до блокування.

Також закон критикують ті, хто сумнівається, що суди зможуть швидко і точно розібратися, чи інформація є правдивою. Захисники документу переконують, що суди будуть ухвалювати рішення лише в очевидних випадках.

Видання FranceSoir пише, що у французькому законодавстві вже й так є багато статей, які контролюють поширення неправдивої інформації. Наприклад, у Законі про пресу передбачено штраф у 45 тис. євро за поширення «будь-якими засобами помилкових новин чи сфабрикованих частин інформації». Хоча в новому законі акцент навіть не на покаранні за поширення таких повідомлень, а саме на швидкому її видаленні.

«Репортери без кордонів» (RSF), міжнародна організація, яка захищає свободу слова, також підкреслювала: ті повідомлення, проти яких працюватиме цей закон не мають нічого спільного з журналістикою. Разом з тим, вона називала закон «більш небезпечним, ніж ефективним».

Довгий час RSF і Національна спілка журналістів Франції виступали проти контраверсійсного визначення законом «фальшивої інформації», під чим пропонувалося розуміти «будь-яке посилання або твердження факту, позбавленого елементів, які можна перевірити, щоб впевнитися у його правдоподібності». На їхню думку, воно суперечить Європейській конвенції з прав людини і може привести до самоцензури журналістів. Судячи з ухваленого 20 листопада тексту закону, цю дефініцію прибрали.

Генеральний секретар RSF Кристоф Делуар (Christophe Deloire) також наголошував: у майбутньому автори фальшивої інформації, зможуть маніпулювати тим, що їхнє повідомлення не заборонив суд, а отже — йому можна довіряти.

Фото: cdn.cnn.com