Стабільне і стійке суспільство, гнучкі та скоординовані урядові інституції, кооперація державного, недержавного і приватного секторів — ось головні постулати протидії гібридним атакам Кремля.

Європа будувала другу лінію Мажино

Відлік десятиліття такої загрози організатори конференції починають із російсько-грузинської війни 2008 року. Президент України Петро Порошенко зазначив: тоді ще не знали, як називати подібну агресію. Він наголосив, що нині країна перетворилася на «східний фланг НАТО» й тут відшліфовуються технології, які загрожують не лише Україні.

Петро Порошенко

«Інформаційні атаки, спроби дестабілізації ситуації всередині країни, енергетичний шантаж, повне ембарго й закриття ринків, агресивне нав’язування свого порядку денного через агентів впливу, через агентів у політичній, культурній, суспільній сферах, розпалювання соціальних конфліктів, дуже важлива складова гібридної війни — вплив через релігійні організації — це той далеко не повний московський інструментарій, який отримав нарешті назву гібридного», — перелічив Президент.

Метою гібридної війни він назвав підрив підвалин демократичного світу. Інформаційним впливам Петро Порошенко присвятив окремий блок промови. Він вважає соціальні мережі ключем до свідомості й підсвідомості націй — їх активно використовує Росія у своїх інформаційних маніпуляціях. У свою чергу контрольовані РФ медіа, такі як Russia Today, приносять антиамериканізм усередину американського суспільства, а в європейське — євроскепсис.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, порівняла сучасну оборону Європи з лінією Мажино — системою французьких оборонних споруд, яку німці обійшли під час Другої світової війни. Нині Росія діє подібним чином.

Іванна Климпуш-Цинцадзе

«Поки держави вибудовували військове супроводження, супротивник їх обійшов і почав діяти на полі бою, яке було несподіваним: вибори, соціальні мережі, кіберпростір. Те, що було раніше на другому плані, стає першим. Для тих, хто атакує, не обов’язково силою завойовувати території, якщо можна завойовувати свідомість. Ті переваги демократії, якими ми пишаємося, стають вразливими точками», — каже Іванна Климпуш-Цинцадзе.

На тому, що гібридна війна стала військовою концепцією Російської Федерації, акцентував екс-президент Латвії (2007–2011) Валдіс Затлерс. Таким чином РФ вдається вести військові дії без оголошення війни. За його словами, російські урядові, економічні та кримінальні еліти працюють спільно для досягнення одних цілей. Крім того РФ додатково наймає волонтерів, недержавні організації, формує політичні партії у країнах її інтересу. Пан Затлерс наголосив, що це масштабна система заходів та а́кторів, якими керують ГРУ та ФСБ.

Валдіс Затлерс

«Ми теж відчуваємо політичний тиск Росії. В нас теж розповсюджується дезінформація. Інформаційна війна — це ключова частина. Агресор концентрується на найбільш слабких місцях держав. Це може бути політична нестабільність, економічна, етнічна, соціальна нерівність. Він розпалює конфлікти між сусідами», — сказав Валдіс Затлерс.

Антоніо Міссіролі, помічник Генсека НАТО з питань нових викликів безпеці, вважає: необхідно надалі створити такі умови, щоби наслідки гібридної атаки були значно вищими за переваги, які вона може принести.

Антоніо Міссіролі

Спікери неодноразово поверталися до тези, що агресора можна зупинити лише тоді, коли в нього не буде причин продовжувати свої дії. Також ішлося про прогалини в міжнародному законодавстві, якими користується Росія. Вона постійно діє в «сірій зоні» з розрахунку на безкарність такої агресії.

Володимир Горбулін, перший віце-президент НАН України, сказав, що, ведучи гібридні операції, агресор постійно намагається підсилити невизначеність, розмити розуміння, хто з ким воює. Для підсилення невизначеності також активно використовуються засоби масової інформації.

Володимир Горбулін

«Ніколи ще засоби масової інформації в Росії не були настільки інфіковані своєрідним “вірусом сказу”. Агресія в інформаційному просторі та конфліктогенність — це той продукт, який Росія активно намагається експортувати не лише до України, але й до Європи та США. Вона підтримує руйнівні наративи, спрямовані проти України та демократичних держав. Росія активно використовує переваги інтернету, застосовуючи масові атаки в соціальних мережах. Згадаймо їхню “фабрику тролів”. В Україні для посилення розбрату та ненависті також використовуються досить чутлива релігійна тема», — сказав аналітик.

Медіа як зброя

Велику увагу на конференції приділяли дезінформації, яку поширюють у традиційних і нових засобах масової інформації. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій наголосив, що «це війна не лише за життя людей, але й за їхні серця і душі».

Андрій Парубій

Міністр України з питань тимчасово окупованих територій і ВПО Вадим Черниш зазначив: Росія в цьому плані використовує радянський метод «рефлексивного контролю». Його мета — змусити осіб чи групи людей робити власні висновки, що базуватимуться на фіктивних посилах і контролюватимуться тим, хто маніпулює. Часто для цього використовують «армії ботів», які можуть вивищувати якусь проблему чи просувати необхідні тренди.

Вадим Черниш

Важливим тут є питання прозорості фінансування. І йдеться не лише про традиційні ЗМІ, але й про фінансування масових рекламних кампаній у соціальних мережах. Лише нещодавно Facebook і Twitter зробили відкритою інформацію про оплати політичної реклами на цих платформах.

Сучасні дії Росії в інформаційному просторі — це асиметрична відповідь Заходу після холодної війни. Так вважає Яніс Сартс, директор Центру передового досвіду НАТО зі стратегічних комунікацій у Ризі. Він каже, що спочатку методи такого впливу були апробовані Кремлем на самих росіянах. Коли ж вони показали успішний результат, Москва почала використовувати їх і в інших країнах.

Яніс Сартс

«Ці методи справді з радянських методичок 1970-х років. Але, здається, зараз вони виявилися навіть більш успішними. Чому так сталося? По-перше, Захід не давав відсічі таким впливам. По-друге, інформаційне середовище сьогодні надає значно більше можливостей. Колись КДБ вкинуло історію про те, що СНІД створило ЦРУ. Їм для розкручування цього наративу треба був місяць. Зараз агент у Санкт-Петербурзі може робити, приміром, п’ять таких історій, перевіряти в інтернеті, яка з них буде найбільш ефективною, а потім її розповсюджувати. І на це все йому треба буде вже навіть не місяць, а тиждень», — каже Яніс Сартс.

Він радить урядам підвищувати медіаграмотність населення — його стійкість до таких маніпуляцій. Також варто впроваджувати власні наративи, а не лише спростовувати ворожі.

Заступник Міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін вважає, що зараз немає сенсу заперечувати окремі фейки Росії, оскільки вони часто повторюються і є частиною своєрідного серіалу з дезінформації. «Це одна історія, яка триває довгий час. Один метанаратив і одна мета — переконати аудиторію в якихось вкрай простих неправдивих ідеях. Такі серіали поділяються на сезони. Часто вони можуть суперечити одне одному», — розповідає пан Золотухін.

Дмитро Золотухін

Прикладом таких «сезонів» він вважає намагання Росії прив’язати Україну до ІДІЛ. В одній порції дезінформації Україну називають полігоном для підготовки бойовиків Ісламської Держави, а в іншій — її ціллю.

Старший науковий співробітник Atlantic Council, член робочої групи East StratCom (2015–2018) Якуб Каленський вказав на небезпеку російських пропагандистських ЗМІ, які працюють на Заході, — RT та Sputnik. Він пропонує ввести спеціальне маркування для таких каналів, подібно до маркування «Куріння вбиває» на пачках цигарок. «Такі попередження щодо цих медіа, можливо, допоможуть великим західним компаніям краще усвідомити, що гроші, які вони вкладають у рекламу в цих медіа, підуть на фінансування російської армії», — наголошує Каленський.

Якуб Каленський

Представниця Українського кризового медіа-центру Любов Цибульська звернула увагу учасників дискусії на те, що російські медіа зараз активно мілітаризують російське суспільство. Це несе загрозу з трьох причин. Перша — ЗМІ Росії дегуманізують жителів Європи й Америки. Друга — один ворог мобілізує населення. Третя — Кремль активно переконує, що саме Російська Федерація є жертвою, а Захід на неї нападає. «Тобто, якщо Росія вирішить зараз напасти на іншу країну, то Кремль матиме у цьому значну підтримку населення», — вважає Любов Цибульська.

Любов Цибульська

Підрив цифрового світу

Окрему сесію конференції присвятили питанням кібербезпеки і загроз у цьому напрямку. Це питання не є суто технічним, а переходить у розряд стратегічних, бо такі атаки мають наслідки не у віртуальному, а часто й у реальному житті.

Мерле Майгре, виконавчий віце-президент зі зв’язків із державними органами CybExer Technologies, звернулася до уроків, які Естонія винесла після кібератаки Росії у 2007 році. Тоді була атакована цифрова інфраструктура країни.

Мерле Майгре

Перший урок полягає в тому, що технології ніколи не є сталими, вони зношуються й ламаються. Тобто інвестиції в цифрові інновації мають іти паралельно з витратами на їхню підтримку і вдосконалення. По-друге, тоді стало зрозуміло: не лише недержавні групи можуть бути джерелом кібератак, але й уряди. Вони фінансують хакерські групи, які потім атакують критичну інфраструктуру інших держав. Кібероперації тепер стали стандартним інструментом для розвідки та впливу. По-третє, стало очевидним, що кібероперації можуть бути спрямовані на втручання у виборчі процеси країн.

Також пані Майгре наголосила: урядам треба звернути увагу на кіберграмотність населення. «Треба викладати кіберграмотність поряд з іншими основними предмети в навчальних закладах. Тобто слід пояснювати базові речі, подібно до того, що “треба мити руки перед їжею”. В Естонії діти із семи років отримують смартфони, й нам треба розповідати їм про приватність даних тощо. Однак це стосується не лише дітей, але й батьків, дідусів і бабусь, самих учителів. Так само слід освічувати політиків, які приймають рішення. Саме комплексний підхід дає результат. В Естонії проходження тесту з кіберграмотності є обов’язковим для усіх держслужбовців», — сказала Мерле Майгре.

Агресор у гібридній війні дуже гнучкий, тому уряди також мають уміти швидко адаптуватися. Так вважає Генрі Колліс, заступник директора з питань безпеки та оборони Служби комунікації уряду Великої Британії. Він розповів про нову стратегію протидії кіберзагрозам цієї країни, яка була схвалена 2016 року. Вона передбачає підвищення співпраці всередині самого уряду, щоб відповідь на кібератаки була комплексною. За словами пана Колліса, досягти злагодженої й тісної роботи різних відомств украй непросто, бо кожне з них прагне розмежувати свої зони відповідальності й, відповідно, отримати на них більший бюджет.

Генрі Колліс

Він розповів, що за два роки роботи стратегії їм вдалося відбити 1100 кібератак. Важливу роль у цій роботі відіграв і приватний сектор, із яким кооперується уряд. Ще один важливий аспект — підготовка спеціалістів. Приміром, нині влада Великої Британії розробила спільно з університетами навчальний курс і заохочує молодь будувати кар’єру в системі кіберзахисту.

Леонід Євдоченко, голова Держспецзв’язку, розповів про напрацювання України в цьому питанні. Приміром, у 2016 році було ухвалено Стратегію кібербезпеки, яка лягла в основу закону «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». За його словами, впродовж двох років Україні також вдалося вирішити питання підготовки фахівців, вибудувати взаємодію з міжнародними партнерами та провести інформаційну кампанію щодо важливості захисту даних.

Леонід Євдоченко

Представник міністерства закордонних справ Польщі Марек Щигель додав, що кібератаки будуть підпадати під статтю 5 Північноатлантичного договору: збройний напад на одну або кілька країн у Європі чи в Північній Америці вважатиметься нападом на всіх членів альянсу. «Нещодавно на зустрічі у Варшаві цей аспект іще раз підтвердили. Таким чином інформаційний простір прирівнюється до інших: землі, води й космосу», — сказав Марек Щигель.

Марек Щигель

Екс-голова Військового комітету НАТО (2012–2015) Кнуд Бартелс зазначив, що наступна гібридна війна не буде схожою на ті, які ми бачили. І хоча це є великим викликом для країн, але також і рецептом протидії — не варто концентруватися на одному напрямку. Слід підвищувати поінформованість щодо можливих операцій, союзникам варто обмінюватися розвідувальними даними й більше тренуватися, проводити спільні навчання.

Фото надані Офісом віце-прем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.