Про це під час круглого столу «Як забезпечити якісне інформування аудиторії ЗМІ під час виборів», ініційованого Незалежною медійною радою, сказала Наталія Лигачова, голова НМР та ГО «Детектор медіа».

Круглий стіл був організований з метою вироблення рекомендацій від незалежних медійних організацій щодо того, яким чином забезпечити отримання споживачами справді якісної інформації напередодні та під час виборчих перегонів.

«Напередодні виборів нам передусім варто звернути увагу на суспільного мовника, який є нашим великим досягненням, результатом того, що ми успішно скористались «вікном можливостей» після Революції Гідності і провели спочатку закон, а потім і реформу. Однак зараз маємо недофінансування і намагання різних гілок влади тиснути на мовника. Ситуація з суспільним мовником дуже важка. І одне із завдань всіх медійних організацій, власне, як і команди Зураба Аласанії в столиці та філіях, є вплив на всі гілки влади задля дофінансування мовника якщо не в цьому році, то хоч в наступному. Інакше це загрожує припиненням мовлення в регіонах», – наголосила Наталія Лигачова.

Крім цього, експертка привернула увагу до закону, що заклав підвалини прозорості медіавласності, але дієвість якого була знівельована численними депутатськими правками.

«До прикладу, Нацрада може запроваджувати санкції за несвоєчасне подання даних, але не за некоректні дані. Бачимо і розуміємо, що власники медіа навчились добре обходити цей закон. Де треба, ховають бенефіціарів, показують фіктивних людей, що гарно продемонструвало розслідування журналістів «Схем» на прикладі 112 каналу. Дуже подібна ситуація і щодо каналу NewsOne. З огляду на ці фактори та відсутність політичної волі доповнити закон про прозорість медіавласності законом  про прозорість фінансування медіа, по суті, зводиться нанівець можливість громадськості контролювати, хто саме впливає на редакційну політику великих медіа-груп», – каже Лигачова.

Діячка також зауважує, що проблема цензури власників нікуди не зникла, як не зникла й олігархічна природа ЗМІ в Україні. И, на жаль, на відміну навіть  від 2004 року, коли, здавалося б, в країні був справді жорсткий автократичний режим,  журналісти поки не готові публічно про це заявляти, навіть після свого звільнення з каналів, де цензура набуває особливо жорстких форм.

Наступним аспектом, який потребує уваги медіаспільноти та вироблення спільного плану дій, є «джинса», якою наразі заповнений інформаційний простір.

«Вона не буде нами поборена цілковито, але ми маємо зробити все для цього можливе. Наразі разом з Комісією з питань журналістської етики готуємо документи для формування єдиних правил гри під час виборів. Ми так вже діяли в 2012 році, і на прийняття таких правил гри була воля власників великих холдингів, крім 1+1, і незалежних медіаорганізацій. Зараз ще повної картини немає, але будемо вступати в перемовини з менеджерами холдингів і  з журналістами. Нам не потрібні зараз революції, а лише спроможність журналістів протистояти тиску власників всередині. Нам треба підтримати цей рух всередині телеканалів, з одного боку. З іншого, треба зрозуміти, на які  правила гри в інтересах суспільства  здатні наразі погодитися власники», –коментує Наталія Лигачова.

Додатково Наталія Лигачова нагадала і про дилему, яка виникає з огляду на існування російської пропаганди та зовнішньої агресії щодо України.

«Для мене найбільшою проблемою зараз є те, що часто критика влади, яка насправді дуже необхідна і  є  ознакою демократії, часто набуває перебільшених форм, емоції переважають над фактами і врешті-решт ця критика йде на користь російській пропаганді. Часто те, що ми відносимо до російської пропаганди, збігається з тим, що зараз просуває опозиція.  Якби навіть перебільшення, занадто емоційна критика лунала б в мирний час, ми б ставилися до цього з розумінням.  Але зараз наша країна переживає зовнішню агресію. Зараз часто  важко розділити меседжі роспропаганди і  звичайної критики влади. І дуже важко спрогнозувати, хто скористається плюралізмом і балансом, за які ми завжди боролись», – окреслює проблему Наталія Лигачова.

Однак вона зазначає, що усвідомлення цієї дилеми не свідчить про необхідність цензурування чи ігнорування принципів демократичної журналістики.

«Рішення я вбачаю просте: особиста відповідальність за свій контент, щоб емоції не переважали над фактами і критика була конструктивною. Я – прихильниця конструктивної журналістики, і переконана, що саме в цьому напрямку мають діяти медіа, які хочуть принести суспільству користь. Попри все, не варто забувати, що ситуація в країні, де є зовнішня агресія, відрізняється від конкуренції в мирній країні, де є протиборство різних сил, нехай і популістичних», – підсумувала Наталія Лигачова.