10:00
Четвер, 7 Червня 2018

Кіно без глядача, бо глядач – без кіно. Про Рахівський кінофестиваль

На Закарпатті закінчився перший Рахівський кінофестиваль, маленька культурна подія, яка, тим не менше, зіграла значну роль – одночасно втішила певну частину рахівчан і викрила великі соціокультурні проблеми міста та всього регіону.
Кіно без глядача, бо глядач – без кіно. Про Рахівський кінофестиваль
Кіно без глядача, бо глядач – без кіно. Про Рахівський кінофестиваль

Ідею триденного фестивалю запропонувала міськраді Рахова громадська організація СУК («Сучасне українське кіно»). І склала доволі розлогу програму, цілком гідну і великого міста, в якій репрезентувалося сучасне українське кіно за два останні роки (координатором виступила Оксана Костан). Фестивальними заходами фактично опікувалася мерія на чолі з міським головою Рахова Віктором Медведем: організовувала, агітувала та займалася рекламною кампанією.

Головним завданням ініціаторів та організаторів було залучити сімейну аудиторію, таким чином поєднати дозвілля з культурною акцією. Тому й фільми підбиралися різноманітні, усіх форм і жанрів. Від анімації був «Микита Кожум’яка», від документалістики – «Будинок “Слово”», «Жива ватра» й «Українські шерифи», від широкого прокатного кіно – фільми «Інфоголік», «Межа», «Стрімголов», «Припутні», «Гніздо горлиці» й «Червоний». Приємним бонусом опинилася надана фестивалем «Чілдрен кінофест» британська дитяча стрічка «Моллі Мун і чарівний підручник».

Та фільми були не єдиним, чим фестиваль відзначився – частину з них особисто представляли або їхні творці, або учасники. Так, у перший день до Рахова приїхав презентувати «Живу ватру» її режисер Остап Костюк, у другий – «Українських шерифів» головні герої Віктор Кривобородько і Володимир Рудьковський, а на третій день – «Гніздо горлиці» Римма Зюбіна.

Режисер фільму «Жива ватра» Остап Костюк

Акторка Римма Зюбіна

Три події можна назвати центральними на фестивалі: це приїзд Римми, яку після фільму закидали питаннями і просто не відпускали зі сцени, а наприкінці долучили до акції солідарності #FreeSentsov; показ «Інфоголіка», що зібрав найбільшу кількість глядачів, і – дитячі заходи. Фільм «Моллі Мун…», на щастя дітлахів, показали двічі, оскільки захват від стрічки не мав меж, а додатком до цього були уроки відеоанімації: близько 30 малюків від 7 до 15 років ліпили зі скульптурного пластиліну фігурки, а потому з допомогою мобільних телефонів і програми Stop Motion робили покадрову зйомку їхніх рухів, що разом утворювали мультфільми – маленькі дитячі дива.

Цікаво, що саме дитяча аудиторія виявляла найбільшу активність. Діти не тільки вимагали другого показу фільму «Моллі Мун…», вони ходили на чималу кількість фільмів, і не обов’язково дитячих – на «Гнізді горлиці» займали перші ряди, а після перегляду саме вони ставили найбільше питань Риммі Зюбіній. Натомість, старша молода аудиторія, віком від 15 до 25 років, практично була відсутня на показах. А в додатку до того, що загалом сеанси відзначилися вкрай низькою глядацькою відвідуваністю, відкрилася суттєва проблема – цільової аудиторії, культурного дозвілля мешканців маленьких міст і їхньої байдужості до кіно.

Проблему утворив цілий комплекс причин. Перше – це те, що в місті немає жодного кінотеатру. Єдиний, який був, – «Мир» – перепрофілювали зі згоди облради і перетворили на денс-клуб. Друге – це те, як виглядає місце проведення фестивалю – місцевий Будинок культури. Він повністю позбавлений комфорту і презентабельного вигляду, що, у свою чергу, ніяк не можливо змінити через брак коштів у бюджеті і неможливість наповнити цей бюджет через відсутність підтримки на обласному рівні реформи децентралізації й не підписаний (до початку травня) закон про об’єднання територіальних громад. А разом із цим, як це не дивно, – через підписання закону про безвізовий режим: катастрофічною проблемою мер міста Василь Медвідь назвав тотальний виїзд людей, що уможливив «безвіз» і дав це зробити легко і безборонно. «Ми не можемо конкурувати за рівнем зарплати із сусідніми Румунією, Польщею чи Чехією», – пояснює міський голова. Тож до 40% працездатного населення виїхало, а це стосується і молоді післяшкільного віку.

Будинок культури, у якому проходив кінофестиваль

Попри складність проведення фестивалю і низький результат, розвивати культурний напрямок через позиціонування кіно є перспективним. Утворення кінокомісії, як це не так давно зробили сусідні Ужгород (Закарпатська кінокомісія), Чернівці (Буковинська), Івано-Франківськ, Львів і Тернопіль, – реальний шлях, і вже показовий. Тож другий рахівський фестиваль обіцяє бути.

Фото надані автором

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1000
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
Опитування
/
Результати
Чи подобається вам поточний формат
Так, подобається!
Ні, не подобається!
Я не підписаний на розсилку «Детектор медиа»!
Коментар, або свій варіант:
Чи подобається вам поточний формат
Так, подобається!
7.1% (1)
 
Ні, не подобається!
21.4% (3)
 
Я не підписаний на розсилку «Детектор медиа»!
71.4% (10)
 
Коментар, або свій варіант:
0.0% (0)
 
Загалом відповідей: 14
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop