19 квітня за ініціативою Національної ради з питань телебачення і радіомовлення відбулося розширене засідання робочої групи зі створення правил захисту дітей у медіа. На засіданні були присутні четверо членів Нацради (Юрій Артеменко, Ольга Герасим’юк, Валентин Коваль, Олександр Ільяшенко), представники трьох найбільших медіагруп (StarLightMedia, «1+1 медіа», «Медіа Група Україна»), НСТУ та Ради Європи, співробітники апарату Нацради, психологи (Любов Найдьонова, Олександр Вакуленко, Антоніна Муштенко, Надія Луньова, Тетяна Цюман, Олена Нагула), громадськість (представники ГО «Детектор медіа», «Ла Страда-Україна», ЦЕДЕМ, НАМ, АППК, ІМІ та інші – зокрема, ваша автор виступила на початку засідання з короткою доповіддю «Як кореспондуються практики вітчизняних телекомпаній із досвідом європейських мовників»). Головувала на засіданні Ольга Герасим’юк.

Ще по дорозі на це засідання один із його учасників запитав, у чому, на мою думку, причина таких палких і довгих суперечок всередині телеіндустрії стосовно правил захисту дітей від шкідливого контенту: мовляв, щодо цього питання у відкритому доступі є чи не найбільше напрацювань у країнах ЄС, а попри це робоча група існує вже два роки і дискусії в ній точаться гарячі. Як на мене, причина криється в тому, що критична маса представників телеіндустрії досі живе в старій парадигмі: «ми порушуємо закон і ховаємося, а якщо нас упіймають, то відбиваємося від регулятора». Натомість цивілізований світ давно прийшов до моделі співрегулювання телевізійної галузі: коли регулятор трохи більше довіряє мовникам в окремих питаннях, а мовники в окремих питаннях добровільно самообмежуються. Причому питання захисту дітей – лише одне з тих, які можна вирішити за допомогою співрегулювання. Інші актуальні для нашого ринку проблеми: визначення російсько-української копродукції, правила розміщення алкогольного спонсорства, а якщо дивитися ширше, то підписання Кодексу мовлення як комплексного документу.

Західний досвід свідчить, що переважна більшість випадків, коли приватні компанії добровільно себе в чомусь обмежували, була викликана потенційною загрозою з боку регуляторних органів, судових позовів з боку споживачів або громадськості. Наприклад, деякі західні кондитерські компанії не розміщують спонсорство своїх брендів у дитячих програмах, хоча закон їм прямо цього не забороняє: вони вважають, що обмежитися вигідніше, ніж відбиватися від постійних звинувачень із боку батьків. Вони ухвалюють такі рішення на рівні штаб-квартир і розповсюджують їх на всі ринки своєї присутності – в тому числі й на Україну. Що ж стосується нашого телевізійного ринку, то на ньому немає великих західних інвесторів із їхніми просунутими практиками – отже, й до правил співрегулювання ми мусимо прийти самотужки, хоча й спираючись на західний досвід.

З усіх державних органів, які регулюють медійну сферу, найбільше в питанні запровадження співрегулювання наразі просунулася саме Нацрада: за її безпосереднього втручання StarLightMedia, «1+1 медіа», «Медіа Група Україна», НСТУ та НАМ наприкінці минулого року підписали спільний акт узгодження «Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства, при залученні до медіавиробництва». Після довгих дискусій медіагрупи, зокрема, погодилися унеможливлювати ідентифікацію дітей – жертв сексуального насилля глядачами (не називати їхніх прізвищ, не показувати обличчя, не оприлюднювати назви населених пунктів тощо). Попри те, що Inter Media Group теж брала участь у розробці цього акту, вона відмовилася його підписати, оскільки, мовляв, його положення дублюють або не відповідають нормам чинного законодавства. Але ж у тому-то й суть само- та співрегулювання: добровільні самообмеження мають уточнювати вимоги законодавства або навіть бути суворішими за них – інакше механізм не має сенсу.

Цікаво, що до телеканалів Inter Media Group у Нацради немає артикульованих претензій стосовно захисту прав неповнолітніх, через що позиція групи лишається незрозумілою. Претензії в Нацради є до «України» та СТБ. Першому регулятор нещодавно призначив позапланову перевірку через один із випусків шоу «Говорить Україна», а також звернув увагу на нещодавнє висвітлення в цьому ж шоу історії з побиттям у Чернігові дівчини-підлітка. СТБ трохи раніше Нацрада оштрафувала за кілька анонсів та випусків програм «МастерШеф», «Один за всіх», «Хата на тата» та «Битва екстрасенсів», і наразі канал має намір оскаржити це рішення в суді. І тут, до речі, дає про себе знати одна проблема, яка щоразу вилазитиме боком також і при розмовах про співрегулювання: згідно чинного українського законодавства, суд бере до уваги експертні висновки лише певного кола експертів, куди не входять, наприклад, Незалежна медійна рада чи громадська рада при Нацраді, до яких практикує звертатися регулятор.

Питання з класифікацією експертів так само гостре, як і питання з підтвердженням кваліфікації психологів, котрі на телеканалах мають працювати з неповнолітніми героями програм. До речі, шкода, що на засідання робочої групи з боку телеканалів прийшли переважно юристи – продюсерів делегував лише канал «Україна»: все-таки при переказі частина інформації втрачається. Крім того, саме продюсери здатні прояснити багато виробничих моментів. Наприклад, у відповідь на пропозицію психологів взагалі не знімати сюжети про сексуальне насильство за участі реальних дітей співзасновник студії Ivory Films Ілларіон Павлюк пояснив, що на практиці більшість таких історій стосуються не минулих ситуацій, а таких, що тривають саме зараз, потребують вирішення і часто саме хтось із батьків зацікавлений у публічності як у єдиному способі знайти вихід. Дуже сумно, що українці не знаходять допомогу там, де її мали б надати (зокрема, в правоохоронних органах), і звертаються по допомогу до телебачення, природа якого – все-таки більше розважати, інформувати та опікуватися рейтингами, ніж вирішувати складні соціальні проблеми.

Своє бачення редакційних правил щодо захисту неповнолітніх від шкідливого контенту та їхньої участі в телевізійному виробництві на засіданні робочої групи запропонувала лише StarLightMedia. Решта присутніх мовників погодилася взяти їх за основу та спільно доробити. Запропоновані StarLightMedia правила передбачають, зокрема, поділ контенту на шкідливий (заборонений до показу) та такий, що здатен негативно вплинути на неповнолітніх. Останній пропонується маркувати за аналогією до вікових позначок кіносеріального виробництва: загальна аудиторія, «12», «16» та «18». Також у проекті редакційних правил описані процедури отримання згоди на участь неповнолітніх осіб у телевиробництві, підходи до спілкування з дітьми тощо.

Запропоновані редакційні правила є доволі ліберальними для мовників, оскільки містять часові обмеження тільки для показу контенту з позначкою «18» і тільки для нього ж – обмеження щодо того, що можна показувати в анонсах програм. Існують побоювання, що на практиці такий підхід може не вирішити наявну суперечку між мовниками та регулятором щодо того, яким чином слід захищати неповнолітніх. Також, на думку заступниці директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Любові Найдьонової, документу не вистачає процедур імплементації правил: хто і як буде моніторити, чи вони виконуються та чи когось покарано за порушення.

Зрештою вирішили задля вироблення критеріїв шкідливого для дітей контенту ще раз звернутися по допомогу до Ради Європи, чиї експерти з Литви та Нідерландів 25 квітня проведуть для учасників робочої групи семінар. Також Ольга Герасим’юк анонсувала підготовку певних змін до законодавства, хоча й не уточнила, яких саме. Попутно учасники робочої групи визначили напрямок для підготовки наступного акту узгодження: вирішили сформулювати головні принципи захисту прав дітей при висвітленні суїцидів. Розробку проекту документу доручили Любові Найдьоновій, Олексію Лазаренку (коаліція «Права дитини в Україні») та Мар’яні Закусило (ГО «Детектор медіа»).

Фото: Hochu.ua