«Слідство.Інфо» vs. ICU: раунд 2. Медіапідсумки 16–22 травня 2016 року
«Слідство.Інфо» vs. ICU: раунд 2. Медіапідсумки 16–22 травня 2016 року
Цього тижня вийшов другий випуск програми «Слідство.Інфо», присвячений офшорам Петра Порошенка (перший, нагадаю, був 3 квітня). Цього разу автори сюжету відмовилися від емоційних паралелей з військовими діями й зосередилися на сухих фактах, намагаючись довести, що юристи Президента в обхід українського законодавства перевели з України на Кіпр 4 млн євро. Лінія захисту президентських радників зосередилася на доведенні того, що фактичного переказу коштів не було, а натомість мав місце обмін статутного капіталу на акції. Протягом трьох днів сторони зробили в бік одна одної кілька пострілів через ЗМІ: 18 травня в ефірі «Громадського ТБ» та «UA:Першого» вийшла власне програма, 19 травня піарники ICU розіслали в ЗМІ документи, які мали на меті спростувати подану в ній інформацію, 20 травня журналісти «Слідства.Інфо» на підтвердження правильності своїх висновків оприлюднили коментар юристки з Кіпру, а того ж дня ввечері піарники ICU розіслали в ЗМІ контр-коментар юридичного радника президентської компанії з того-таки Кіпру.
На фоні цього публічного «обміну люб’язностями» в стінах парламенту розгортався паралельний процес: 18 травня, до виходу програми в ефір, її керівник Дмитро Гнап разом з іншими журналістами-розслідувачами взяв участь в антикорупційних слуханнях, організованих Комітетом по боротьбі і запобіганню корупції, а 20 травня нардепи Олег Ляшко, Віктор Вовк, Олег Березюк, Єгор Соболєв та Юлія Тимошенко зареєстрували проект постанови №4704 «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів, оприлюднених у засобах масової інформації щодо використання офшорних компаній Президентом України та іншими вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави». Так що історія з президентськими офшорами ще дуже далека від завершення.
Наприкінці тижня знову запрацював сайт «Миротворець», який вивісив оновлений список журналістів, що отримували акредитацію в «ДНР». Оновлений список датований лютим 2016 року, містить 5412 записів, серед яких 2082 стосуються російських журналістів, 1816 – журналістів інших країн, а решта, за виразом авторів «Миротворця», – «місцевої проросійської терористичної босоти». Я вже писала минулого тижня, що під шумок кампанії з дискредитації журналістів окремі політики почали говорити про необхідність встановити державний контроль за контентом ефірних та кабельних телеканалів, організувати законодавчу та технічну можливість блокування інтернет-ресурсів, що розпалюють ворожнечу, ненависть і підривають національну безпеку України (ураховуючи гучність скандалу, зараз під роздачу потраплять антипіратські ініціативи), а також збільшити фінансування для інформування українських громадян на тимчасово окупованих територіях. Інформування громадян у Криму та окупованому Донбасі – справа хороша, а от що стосується державного контролю за контентом ЗМІ, то для наочності наслідків такого кроку можу навести діалог з одного забороненого нині серіалу про післявоєнну Одесу:
«– Ти під час війни румунам збрую шив.
– Я з гнилої шкіри її шив. І трьох євреїв у себе переховував.
– Вони ж на тебе й шили. Ти їм і досі не сказав, що війна закінчилася».
До речі, про заборони. 17 травня Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (щодо визначення передач європейського виробництва)». Закон виключив російський продукт з європейського і, таким чином, включив його до 30-відсоткової неєвропейської квоти. І, що ще важливіше для телеринку, до цієї ж 30-відсоткової квоти він включив російсько-українську копродукцію, яка раніше не потрапляла під обмеження (щоправда, не знаю, чи не стане наразі більше так званих програм-контейнерів). І поки «Опоблок» та «Інтер» протестують проти цього законопроекту, зареєструвавши в парламенті проект відповідної постанови, гравці з амбіціями на продакшн-ринку намагаються прискорювати продаж свого контенту на нові території. Зокрема, цього тижня Film.ua Group відзвітувала про продаж на Marché du Film анімаційного фільму «Руслан і Людмила» в Польщу (Polsat), Францію (KLB), Болгарію (ProFilms) та Іран (Cinema 24), а фентезі «Сторожова застава» – в Іран (Cinema 24). А «1+1 медіа» підбила підсумки продажу десяти своїх розважальних і документальних проектів у Польщу, Казахстан, Латвію, Естонію, Молдову, Ізраїль, Білорусь та Росію (серед цих проектів, до речі, є й багатостраждальний «Інспектор Фреймут», який уже показали в Польщі).
На відміну від минулого тижня, коли «Громадське ТБ» пережило кілька публічних негативів, цього тижня на його вулицю прийшло свято: мовник отримав згоду Нацради на видачу йому супутникової ліцензії на десять років. А в НТКУ все було навпаки: після радісного минулого тижня в зв’язку з перемогою Джамали на «Євробаченні-2016» цього тижня до мовника прийшла сумна звістка – він програв апеляцію Euronews щодо стягнення понад 10 млн євро і в результаті навіть може стати банкрутом. Попереду – касація. А також – спільна стратегічна сесія «Громадського ТБ» із Суспільним мовником, призначена на червень. Нагадаю, що сторони мають до кінця року напрацювати дорожню карту співпраці на наступні п'ять років.
А наостанок покажу вам цікавий інтернет-експеримент: ТСН.ua запустив у YouTube слоумуві «Голодні ігри» і пропонує глядачам у режимі реального часу спостерігати за тим, що станеться швидше – зіпсується гамбургер чи проросте грядка. На жаль, глядачі цей експеримент поки не оцінили, але мені здається, що колег варто заохотити за сміливість: діджитал підкорюється лише тим, хто не боїться помилятися.
Фото - www.cloudpro.co.uk