Відомий український поет, інтелектуал, дослідник життя й творчості Великого Кобзаря Євген Маланюк відзначав, що в суспільній свідомості нації відклалися два образи Тараса Шеченка, які він називав «міфами».

Перший у XIX сторіччі створили народники. Саме їм завдячуємо створенням образу, а насправді стереотипу Шевченка як «кожушаного поета», який оплакував жіночу недолю і захоплювався прекрасними сільськими пейзажами.

«На тім тлі і в тій атмосфері, - писав Маланюк, - покалічена цензурою і в пень закобзарена суспільством поезія Шевченка обернулася у вельмишановну, але майже мертву реліквію, а образ Шевченка сплощився і завмер народницькою іконою, перед якою відбувалися нелегальні і безнадійно-панахидні відправи».

Такий міф, можливо, й допоміг «простому українському народові» сприйняти Шевченка, відчути його своїм, але він аж ніяк не відповідав його справжньому образу, а головне мав демобілізаційний і антиреволюційний характер, а отже спричинявся до деградації національної свідомості.

Другий «міф», практично силою вже у ХХ сторіччі нав'язала українцям радянська пропаганда.

В мороці соціалістичного реалізму Шевченко постав як «пролетарський поет», який мав стати виразником соціальних прагнень робітників і селян, а отже передбачав «світле комуністичне майбутнє».

«Трагізм цієї псевдонародної легенди полягає в тім, що точнісінько як у випадку з "кожухом і шапкою", авторами її були земляки поета. Сучасні бєлінські лише скористалися з творчості наївних шевченколюбів і відповідно обробили і спопуляризували готовий матеріал», - писав Маланюк.

Іншими словами, парадокс полягає в тому, що як народники, так і більшовики фактично домагалися однієї мети - приховати справжній образ Шевченка.

Нинішня війна за незалежність і соборність України має свій духовний та інформаційний виміри. Зброєю і словом відстоюємо право бути господарями у «своїй хаті», а відтак на справжнього Шевченка.

Згаданий тут Євген Маланюк побачив його таким:

Не поет - бо це ж до болю мало,

Не трибун - бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все - «Кобзар Тарас»

Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше - бунт буйних майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розстала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,

Гонта, що синів свяченим ріже,-

У досвітніх загравах - степа

З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч - усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

9 березня стартує радіомарафон «Шевченко мобілізує». В прямому ефірі Українського радіо твори Шевченка читатимуть бійці й командири Збройних сил України, Національної гвардії, прикордонники, добровольці. До нації словами Тараса Шевченка звертатимуться українці, які зі зброєю в руках захищають Україну й український народ від московських окупантів і проросійських бандитів.

У такий спосіб Тарас Шевченко відкриється перед Україною і світом у своєму справжньому образі. Незримо, духовно він стане в авангарді нашої збройної боротьби з імперською Москвою. Героїчний дух його поезії стане бойовим духом української нації.

Кожен, хто в ці шевченкові дні приєднається до марафону як декламатор чи слухач, хто відкриє в ці дні «Кобзаря», без сумніву, долучиться до національно-визвольної боротьби. При цьому кожен, хто це зробить, обов'язково відчує себе одним із «мертвих, живих і ненарожденних», тобто частинкою великої й непереможної нації. Зрештою, за честь у ці дні бути поруч зі світочем і символом України - Тарасом Шевченком.

Богдан Червак, перший заступник Голови Держкомтелерадіо України

Ілюстрація - tisk.org.ua