З гучних заяв про саботаж і «сприяння діяльності терористичних організацій» уловлюється новий тренд того, що значить «жити по-новому». Тим часом суспільство демонструє щиру готовність заковтувати історії про шпигунів і щиро їм вірити.

Поки країна воювала в Дебальцевому й очікувала реформ у Києві в Концерні радіомовлення, радіозв'язку та телебачення розгортався гостросюжетний бюрократичний детектив з елементами шпигунського трилеру.

Стець - Півнюку

Про своє відсторонення від посади Олександр Півнюк, генеральний директор Концерну РРТ, а простіше кажучи - мережі веж та опор, на яких стоять телерадіопередавачі, дізнався з фейсбуку Юрія Стеця, керівника новоствореного «міністерства пропаганди»:

«Знайомтесь, Олександр Півнюк. Генеральний директор Концерну РРТ. Це саме та людина в Державі, яка, як на мене, саботує відновлення трансляції українських телеканалів та радіостанцій на сході. Він, а також його підлеглі сприяють поширенню телесигналу російських телеканалів та телеканалів так званих ЛНР, ДНР на тимчасово окупованих територіях. Так це чи ні, дізнаємось протягом найближчих днів від компетентних органів. Я свою думку озвучив...

Сьогодні підчас засідання Уряду щодо цієї "людини" прийняті наступні рішення:

1) відсторонити Півнюка О.В. від займаної посади;

2) створити урядову комісію, яка протягом десяти днів має надати оцінку діям Півнюка О.В.;

3) звернутись до силових структур з вимогою розпочати кримінальне провадження за фактом сприяння діяльності терористичних організацій».

«Я ніде не писав, що Півнюк поплічник терористів. А от саботажник - так», - Юрій Стець сам запропонував зустрітися і прокоментувати свій пост у ФБ й позицію щодо Концерну.

Перша й головна претензія: не відновлено мовлення на Донецьк і Луганськ, погана ситуація з трансляцією українських телеканалів у Луганській і Донецькій областях.

Друга: проплати за обслуговування захоплених об'єктів (електроенергія, зарплати).

Третя: відмова відсторонювати від роботи працівників захоплених об'єктів КРРТ, зокрема й тих, яким висунуто звинувачення у співпраці з терористами. Зокрема, таке звинувачення СБУ висунула проти директора Луганського відділення концерну.

Як прокоментував губернатор Луганської області Геннадій Москаль, після того як проти луганського керівника КРРТ СБУ розпочало кримінальне провадження, ситуація з мовленням почала виправлятися, а дії керівника луганського відділення КРРТ він характеризує як «ідеологічну диверсію проти України».

«Захоплена у Луганську представниками терористичної організації "ЛНР" філія, використовуючи український радіочастотний ресурс, транслювала 16 російських телеканалів, зокрема "Первый канал Всемирная сеть", "Россия 24", LifeNews, "Россия 1", а також місцевий телеканал "ГТРК ЛНР "Луганск 24"», - йдеться у повідомленні СБУ про відкриття кримінального провадження щодо керівника луганської філії КРРТ.

«Та ясно же, що ті вежі треба було вимкнути, переїхати сюди й займатися тут питаннями трансляції українських мовників і на визволені, і на захоплені території», - переконаний Геннадій Москаль.

Півнюк - Стецю

«Наші працівники сидять там і захищають об'єкти від мародерства, здійснюють ремонтні роботи. Як їм не платити?» - пояснює свою позицію Олександр Півнюк.

Про луганського керівника він каже так: стара людина, пережив інфаркт, як я міг його звільнити. «Я не вважаю його терористом», - наполягає Півнюк.

«Нам невідомо про жоден епізод співпраці наших людей із терористами», - каже Півнюк. Головна логіка: люди пропрацювали в Концерні багато років, тепер до них прийшла війна, об'єкт, на якому вони працюють, захопили, зарплатня від Концерну - їхнє єдине джерело існування в окупації, самі вони мовлення «ворожих» каналів не здійснюють - цим займаються інші люди, які прийшли повісили на опори Концерну свої передавачі й охороняють їх зі зброєю в руках. «Наші працівники забезпечують трансляцію таких каналів, як М1, ТЕТ, Тоніс... Так, це не новинні канали, але це наші люди, і вони працюють», - виправдовує підлеглих Півнюк.

Приміром, керівнику донецької філії Концерну, Миколі Гайдуку, під 70 років. Він обіцяв приїхати до мене на зустріч у Волноваху, проте не зміг - проблеми з перепустками. «Вчора обстрілювали - у нас тут навколо станції був жах», - розповідає він телефоном. Переконує, що робить усе від нього залежне, щоб мовили українські канали. «А відключити їхні канали ми не можемо - їх же охороняють», - розповідає він.

Щодо відновлення мовлення українських телеканалів із контрольованих територій, то фахівці кажуть про кілька моментів: зруйновані вежі, перебиті релейні лінії, по яких місцеві компанії доставляють сигнал, глушіння сигналу з окупованих територій.

Об'єкт Концерну у Волновасі Донецької області колись був лише маленькою релейною станцією.

«То викликає до себе керівник місцевої адміністрації і каже: мені треба, щоб перестали мовити російські канали. То перелазять через паркан четверо військових і кричать на мене: "Вимикай російські телеканали!" А як? Якщо вони мовлять з Донецька, де висота вежі 360 м, а в мене лише 80 м. Ніякого спеціального обладнання глушити в нас нема», - пояснює ситуацію Олександр Трегубов, керівник відділення Концерну у Волновасі.

До речі, в сепаратистів глушильне обладнання є й вони його активно використовують. «Пару днів тому в новинах керівник "Еспресо ТВ" прямим текстом заявляє, що вони отримали ліцензію на мовлення на такій-то частоті... Ну нащо ж так?! Вони все одно вирахують частоту і поставлять заглушку, але не треба їм полегшувати задачу», - дивується Трегубов бажанню людей рапортувати в ефірі.

Про звинувачення Півнюка в сепаратизмі ні Трегубов, ні його колеги з Маріуполя говорити не захотіли - мовляв, ми його всього кілька разів у житті бачили, звідки ми знаємо. Людина як людина.

Півнюк і шпіонаж

В Олександра Півнюка репутація «міцного радійника», але нерішучого керівника. Підлеглі кажуть: в житті голосу ні на кого не підвищив - дуже не любить конфліктувати. Такою ж є його поведінка не тільки з підлеглими, а й із керівництвом - не стратег, але грамотний виконавець. Ідеальний керівник мирного часу.

Своїм поверненням на посаду генерального директора КРРТ навесні 2014 року Півнюк завдячує впливу Миколи Княжицького. Нині в Княжицького інші інтереси - комітет із питань культури й духовності. Півнюк залишився без політичного даху, що в українських реаліях автоматично означає звільнення - соціальні ліфти як до Майдану, так і після працюють, на жаль,  тільки в такий спосіб, і якщо ти нічий, то ти ніде.

Тому, що стосується Півнюка і Концерну, то справа не у звільненні, а в тих методах, якими це звільнення реалізується.

І тут цікава історія: щоби звільнити Півнюка проведено одну з найгучніших публічних кампаній постреволюційного часу. Прес-конференції й проплачені мітинги, спроба захопити Концерн за допомогою найнятих на Майдані сотень, що представлялися «Правим сектором» Києва. Гасла, що звинувачували Півнюка в допомозі терористам і сепаратистам. Півнюка, який погано говорить російською і, як згадав у розмові один із підлеглих, у машині слухає диски Павла Зіброва.

Цікаво, скільки коштує понад десяток мітингів із найнятими студентами й намальованими плакатами плюс щотижневі прес-конференції у ледь не всіх інформагенціях - «Укрінформі», «Інтерфаксі», УНІАНі, «Кризовому медіа-центрі»... Стільки прес-конференцій собі не можуть дозволити потужні громадсько-культурні ініціативи, не кажучи вже про те, що прес-конференція з одними й тими ж меседжами - це нонсенс із погляду піару. А ще є моральний бік справи: людям, які наймають студентів, щоб ті стояли з плакатами «Геть Півнюка!», у пристойному товаристві руки не потиснуть. Але хто вони і як пов'язані з Міністерством інформаційної політики і Юрієм Стецем?

Обличчями кампанії «антипівнюк» були колишні працівники КРРТ Павло Білоножко та Михайло Слов'янин. Проте коли йдеться про великі бюджети, навряд чи доцільно підозрювати, що скромні прес-секретар і юрист державного підприємства оплачували цю масовку своїм коштом. Але хто?

Певний час підозрювали, що за кампанією стоїть Костянтин Захаренко, колишній директор Концерну, проте коли почалися сюжети по «Інтеру», стало зрозуміло, що Захаренку такі витрати явно не по кишені. В якийсь момент, після програшу в суді (а в цьому бюрократичному детективі ще був суд, який підтвердив законність призначення Півнюка на посаду) «антипівнюківська» кампанія вщухла. В медіасередовищі це коментували так: власникам «Інтера» прозоро натякнули, що їхній інтерес до Концерну безпідставний...

Зараз новий виток кампанії по звільненню Півнюка, новий - але під старими гаслами «антиукраїнської діяльності» і за участі тих самих людей.

«Кажуть, ніби я хочу підім'яти під себе Концерн РРТ - мені це нецікаво і я не збираюся цього робити», - категорично заперечує останнє припущення Юрій Стець.

А на запитання, чому його звинувачення щодо Півнюка так подібні на гасла «бійців Захаренка», відповідає так: «Я взагалі не знаю, хто такий Захарченко чи Захаренко». Хоча багато хто з наших джерел стверджує, буцімто вони є приятелями.

Зараз працює урядова комісія Кабінету Міністрів, її висновки поки не оприлюднено, але самі члени комісії кажуть про те, що на них чиниться серйозний тиск - вони мають знайти порушення в роботі Півнюка. Тим часом заступник Юрія Стеця Артем Біденко пише у фейсбуку, що бачив звіт урядової комісії, де «на десятку сторінок перелічено факти, які підтверджують підтримку сепаратистів (зокрема, виплату зарплат, невживання відповідних заходів)». Однак звіт так і не оприлюднено.

Сам Олександр Півнюк написав заяву за власним бажанням. Поки подальша доля Концерну невідома, обов'язки гендиректора виконує заступник Півнюка Володимир Іщук. Поки це технічне наступництво. Відповідь на те, хто справді має інтерес до посади Півнюка й Концерну, ми отримаємо з наступного призначення.

... Здається, в країні наступає новий період кадрової політичної кадрилі - ясно, що це традиційний танець будь-якої нової влади, але в теперішньому її варіанті є нові фігури - саботаж, антиукраїнська діяльність, сприяння діяльності терористичних організацій. Причому доводити ці звинувачення ніхто й не збирається: у міфі головне не точність фактів (міф якраз ігнорує факти), а невтомне повторення одного й того самого у варіантах.

Найбільш сумно, що і суспільству потрібні якраз не факти, а міфологія. Суспільство, на очах якого нинішня влада легко відпускала злочинних попередників, дала втекти Януковичу й знищила докази проти беркутівців, тепер готове зі смаком з'їсти будь-яку казку про шпигуноманію. Тож інформаційна політика влади є запопадливою відповіддю на це спрагле бажання міфу про те, що все в нас добре, а перемогти у війні, як і розпочати реформи, нам заважають злі антиукраїнські сили. З обкатки саме цієї міфології як основи майбутньої інформаційної політики розпочинає Міністерство інформаційної політики. Сезон полювання на відьом розпочато.

«Детектор медіа» готова почути й інші точки зору щодо обставин зміни керівництва Концерну РРТ.