На початку 2015 року український актор, гуморист і режисер-постановник дитячого історико-пригодницького фільму Віктор Андрієнко разом зі своїм колегою по журі в Київській лізі КВК «Отклик» Ярославом Біляєвим заснували творче об'єднання Future projects - «Проекти майбутнього», мета якого - створення творчих соціальних проектів для дітей та молоді. Одним з таких проектів, який нині реалізують партнери, є дитячо-юнацький історично-пригодницький фентезійний фільм «Козак Байда».

Які нові теле- і кінопроекти готує Future projects, чи варто кінематографістам брати участь у пітчингах Держкіно, які кіногерої потрібні Україні, як до Віктора Андрієнка ставилися московські колеги під час роботи над телешоу «Большая разница», чому режисер Андрієнко не захотів знімати «Тореадорів з Васюківки», які відносини в нього з Олександром Роднянським - про все це Віктор Андрієнко розповів 13 лютого під час чат-конференції на «Детектор медіа». Пропонуємо вашій увазі повну версію чату.

- Привіт усім! Віктор Андрієнко і Ярослав Біляєв, із яким ми створили об'єднання Future projects, зараз на зв'язку.

- Вікторе, вітаю! А ви не ображаєтеся, що вас досі в народі називають Довгоносик?

- Это нормально. Потому что нельзя отказаться от своего прошлого, так же как и от будущего. Это проект, за который не стыдно. Иногда есть проекты, когда ты просишь, чтобы никто не вспоминал. А этот проект, за который я рад и счастлив, что в нем работал. Сюда можно причислить «Комедийный квартет», «Повне мамаду», «Милицейскую академию» и, конечно же, «Большую разницу» и «Большую разницу-UA» :)

- Присылают ли украинские братья по перу Виктору Андриенко какие-то новые сценарии, наработки, на основе которых можно было бы снять детский фильм или сериал не хуже «Ивана Силы»? Может ли творческая общественность поучаствовать в этом процессе? 2. Одним глазом глянула российские, можно сказать молодежные, сериалы-ситкомы «Физрук» и сейчас «Семейный бизнес». В общем, они не открывают Америку, но зрителя берет - хорошо отработанный, прямо отточенный в каждой фразе, кадре, созданном артистом образе, современный формат восприятия зрелища. Мне кажется, украинскому кино для молодежной аудитории не хватает именно форматного изложения. И вообще, возможно ли так обрабатывать сценарий, снимать у нас? Что думает по этому поводу режиссер Андриенко, открывший свой формат в «Иване Силе»?

- Конечно, идей присылают очень много, и не только развлекательного жанра, но и общечеловеческого. Наше творческое объединение пытается им помочь несколькими вариантами. 1. Предлагать телеканалам наш отечественный продукт. 2. Искать финансирование. 3. Или помочь автору доработать материал до лучших времен, когда у телеканалов будет возможность найти финансы на украинский продукт. Потому что большая проблема телеканалов - что крикнули: «Уберите российские сериалы!», а создать за 15 минут не смогут. Плюс еще нужно финансирование. Телеканалы не готовы к этому. Потому что закупить готовый продукт, но недорогой продукт реально, а если создавать, то данную сумму нужно увеличить на 100%. Поэтому я пытаюсь хорошую идею или продукт перебросить братьям по разуму, моим коллегам из «95-го квартала».

- Вікторе, розкажіть про творче об'єднання Future projects. Хто до нього входить? Чим ви плануєте займатися?

- На це питання відповість Ярослав.

Ярослав: Творча ініціатива пішла він нас із Віктором Андрієнком. Коли конкретні ідеї з'являються, тоді з'являються конкретні виконавці. Навіть зараз ви можете перейти на наш сайт, зайти в розділ «Проекти» й подивитися, що ми встигли за місяць «наколядували». Щодо планів: головний напрям - те, що ми хочемо не словами, а справами показати суспільству на власному прикладі, що в Україні реально допомогти молоді й дітям. Маючи власний успішний досвід, ми поставили собі мету - зосередитися на створенні яскравих і цікавих творчих і соціальних проектів для дітей та молоді. Й цим підтримати їх. А конкретні проекти можете побачити на сайті, їхня кількість збільшуватиметься. Це не буде три чи п'ять проектів, а значно більше. Ба більше, це не значить, що тільки Андрієнко чи Біляєв будуть робити ці проекти. Виконавців буде набагато більше, наприклад, Василь Вірастюк працює з дітьми, також Василь Бендас, який сам інвалід дитинства, він допомагає дітям-інвалідам, тому що розуміє їхні проблеми як ніхто інший. Також Олег Примагенов, відомий актор, режисер, який паралельно з творчою роботою займається педагогічною діяльністю. Багато волонтерів у регіонах, такі як, наприклад, на Херсонщині: Лілія Маломуж допомагає декільком дитячим будинкам, вона шукає талановитих дітей і допомагає їм реалізуватися. Так само Сергій і Катерина Розори у Трускавці допомагають дитячому будинку, і багато-багато інших. За півтора роки, як ми проїхали всю Україну з «Іваном Силою», ми зрозуміли, що треба всім нам об'єднатися в одну недержавну організацію і координувати свою діяльність. Так і з'явилося наше об'єднання.

- Здивуйте мене приємно, пане Вікторе! Розкажіть про наш кінематограф щось таке, чого я не знаю!

- Андрію, ой... Ти ж сам дійсно знаєш, що там коїться. Мені не подобається одне: те, що на пітчинг було подано багато творів, цікавих, розважальних, дитячих, але жоден із них не пройшов. Було викреслено три кінокомедії, зовсім не розглядалося нічого для дитячого кінематографа, тільки чорнуха, негатив, жодного яскравого героя, який може щось зробити. Якщо держава вирішує давати кошти на це в такий тривожний час, то я цього не розумію. Навпаки, людей треба підтримувати, давати більше позитиву, негативу в житті й так вистачає. І головне, дітям треба дати кіногероя, на якого б вони рівнялися. Наприклад, фільм «Іван Сила» завдяки участі в ньому Дмитра Халаджи й Василя Вірастюка не тільки зацікавив дітей і дорослих, а навіть після перегляду фільму діти запитували: «Хто сильніший: Халаджи чи Іван Сила?» Тобто в Україні з'явився перший сучасний кіногерой. І якщо ми старих героїв викинули, нових ще не створили, то давайте на прикладі Івана Сили брати героїв з історії, наприклад, козаків-характерників, гайдуків. Їх так багато в українських казках та у творах Гоголя. Зокрема, в творах Гоголя «Страшна помста», «Пропала грамота», «Червона свитка» та інших. Давайте брати класику, якщо своєї голови бракує.

- Пану Віктору б «Тореадорів із Васюківки» екранізувати чи ще щось подібне з перевіреної часом української дитячої класики. Вийшло б непогано, та й фінансування знайти легше, певно.

- Перше, що мені запропонували - це «Тореодори із Васюківки», але якщо ви його перечитає, то побачите: це абсолютно радянський твір, сучасні діти його не зрозуміють. Тому замість цього я взяв відомий твір сучасного дитячого письменника Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» і зробив із Ігорем Письменним свій сценарій фільму. А як було далі, ви можете побачити з того, що відповів Андрію. З приводу фінансування: те, що ви кажете, - ілюзія. Мені здається, простіше знайти кошти у приватних інвесторів, ніж стояти на колінах перед Держкіно.

- А буде прокат «Івана» в Росії? І як ви ставитеся до торентів та «піратів»?

- Після виходу «Поддубного» (не плутати з Піддубним) навряд чи це можливо та доцільно. Хоча до виходу того фільму «Івана Силу» було показано на двох російських дитячих фестивалях у позаконкурсних програмах, але він мав великий успіх серед маленьких російських глядачів. Хоча цей фільм демонструвався українською мовою, а російського дубляжу немає. Я вдячний Ігорю Письменному, моєму співавтору та співрежисеру, який на цих фестивалях не тільки представляв фільм, а й озвучував наживо російською. Правда, подекуди перекладав з української на українську :) Він просто був такий захоплений, але глядач навіть цього не помітив.

Коли мене запитують, коли ж українське кіно почне заробляти, відповідаю: Тоді, коли закриють піратські сайти». Наприклад, коли фільм «Параджанов» було подано в шорт-лист на «Оскар» від України, то в усьому світі його скачали 300 тис. разів на день. Питання: «Якщо б одне скачування вартувало 5 доларів, то ви б набрали ще на одного "Параджанова" чи "Поводиря"»?

- Віктор Миколайович, чого раптом фентезі і які ваші улюблені фентезі-фільм і фентезі-книга? Не лише українські - взагалі?)) Чи доводилося вам у житті стикатися з надприроднім - пророцтвами, чаклунством, бачити мольфарів та знахарів, спілкуватися з ними?

- Чого фентезі? Тому що я ріс на доброму кіно режисерів Роу, Параджанова, Шестобітова та інших. І всі їхні фільми можна назвати фентезі, хоча називалися вони кіноказка. Бо якщо я напишу на банері: «Козак Байда - фільм-казка», то до мене прийдуть діти від 4 до 9 років. А якщо це фентезі, то мені не треба писати в програмці, що фільм 13+. Моя бабуся читала мені українські казки й казки Верховини, молдавські народні казки. Це три книжки, які були відомі кожному школяру в СРСР. А «Старик Хотабич» і твори Гоголя, Конан Дойля, Дефо з'явилися пізніше. Тобто для цих творів я був уже готовий. Мої улюблені фільми-фентезі: все, що зняв Пітер Джексон по Толкіну, це всі мої улюблені. А до цього «Пропала грамота» з Іваном Миколайчуком кіностудії Довженка, «Чортова дюжина» Одеської кіностудії, Параджанова «Андрієш».

- А какой у Андриенко любимый писатель? Чем зачитывается современный актер и режиссер? Вот у меня, например, - норвежский Эрленд Лу в фаворитах.

- Мне нравится огромное количество писателей. Это Шекспир, Гете, Николай Гоголь, Пушкин, Лермонтов, Шевченко, люблю Конан Дойля, Герберта Уэллса, Булгакова, Клиффорда Саймака, Рэя Брэдбери, о'Генри, и многих-многих других. Из современных только Акунин и только всё, что связано с Фандориным. Если кто-то мне подскажет хорошего автора, я с удовольствием прочитаю. Иногда я открываю книгу современного автора, но в сравнении с перечнем выше - сразу вспоминаю фразу: «Все сериалы современного телевидения и кино составляют в себе в основе 30 сюжетов Шекспира», всё уже придумано до нас.

- Вікторе Миколайовичу, ще одне питання: не думали замахнутися на документальне кіно?

- Так, із задоволенням спробую свої сили в документалістиці, тому що в житті все треба спробувати. Тим паче в мене є досвід: колись я працював на телебаченні і стикався зі створенням документальних та історичних програм. У мене навіть є така ідея з 1995 року, хочу зробити проект про видатних комедійних акторів України. Таких як Тимошенко, Березін, Яковченко, Сова, Крамар, Брондуков та багато інших. Мені здається, що про них хоч і сказано, але дуже мало.

- Який український фільм останніх років, на вашу думку, є найбільш талановитим?

- Зроблено багато цікавих короткометражних фільмів. І дуже радий, що їх зробили молоді талановиті кінематографісти. Не хочу когось виділяти, щоб нікого не образити. Навпаки, хочу підтримувати молодих: наше творче об'єднання Future projects уже брало участь у деяких проектах, котрі ви ще побачите на екрані. Також ми працюємо над новими фільмами, і не тільки Віктора Андрієнка.

- Колись українська анімація була надзвичайно високого рівня. Зараз є намагання відродити цей напрямок. Як ви вважаєте, чи потрібно це робити? Що цікавіше дитячій аудиторії - мультики чи фільми? Що думаєте про «Бабая»?

- Одним із напрямів нашої діяльності якраз пов'язаний не тільки зі створенням анімаційних фільмів, а й із підготовкою майбутніх кадрів в індустрії анімації. Ми співпрацюємо з Київською телеакадемією, яку очолює Олексій Кобелєв. Про «Бабая» можу сказати тільки словами Максима Горького после просмотра английского мюзикла: «О сколько сил потрачено напрасно. А жаль».

- Які телепроекти готуєте? Чи є вже замовлення від телеканалів або попередні домовленості про трансляцію із телеканалами? З якими саме?

- Про частину нових проектів можете прочитати на нашому сайті. А з приводу комерційних деталей не можу поки розголошувати. Співпрацюватимемо з ICTV та Одеською кіностудією. Багато проектів у стадії розробки сценарію.

- В Трускавці знімати будемо? )))

- Ми хочемо знімати, навіть домовилися з ТРК ICTV, вони безкоштовно виділяють ефір для цього розважального продукту, далі чекаємо відповіді від Трускавця.

- Виктор, здравствуйте! Я прочитала в интервью директора «Укркинохроники» Натальи Шевчук, что она вас уговорила взяться доснять фильм «Песня Галагана», из-за растрат, по которым сел в тюрьму один из предыдущих директоров этой студии. Расскажите подробнее историю своих отношений с Натальей Шевчук. Что это будет за кино и когда? Особенно с учетом того, что половина бюджета уже непонятно куда делась, а не снято ничего (это сказала сама Шевчук). Как ей удалось уговорить вас подписаться под это стремное дело?

- Я не имею никакого отношения к сценарию фильма «Казак Галаган», ни юридического, ни физиологического. Хоть фамилия автора Андрыенко. Он даже не мой однофамилец.

- Виктор, однако посмотрите, что говорит Наталья Шевчук: «Ситуация по этому проекту следующая: на подготовительный период уже потрачена половина бюджета фильма (а это 9 млн грн.), не снято ничего. В итоге я нашла выход - это мой давний друг Витя Андриенко. Мы с ним знакомы еще с тех времен, когда я работала в телекомпании "Мегапол", я там снимала юмористическую программу. Был момент, когда мы с ним по очереди режиссировали "Гусаков" на "Интере", но тогда он был еще слабоват как режиссер. За эти годы Витя очень поднаторел в кинопроизводстве, теперь он сделал "Ивана Силу", и я в него поверила как в режиссера. Я его заинтересовала историей с этой картиной, всё честно рассказала, и он согласился мне помочь - переделать сценарий и снять детское колоритное кино. А у него есть реально сумасшедшие связи и возможности, классные сценаристы (такие евреи, заточенные на украинский юмор), каскадеры и так далее. Завершить этот проект не только в интересах нашей студии, но и в интересах Госкино, они тоже каждый год должны отчитываться, где продукт и где выделенные из бюджета деньги». Вы знакомы или нет? Вы не ответили. Это цитата из интервью Шевчук.

- Да, в свое время я ознакомился со сценарием, который предполагает создание абсолютно взрослого кино, чем-то напоминающего «Конотопську відьму» Квитки-Основьяненко. И это не имеет ничего общего с проектом детско-юношеского (13+) фильма «Козак Байда», над которым я сейчас работаю. Его я и предложил взамен, а от «Галагана» отказался, предложив альтернативу. Но пока официального ответа ни от «Укркинохроники», ни от Госкино я не получил. Что там с «Галаганом», не имею ни малейшего понятия.

- Чи подавали проекти на сьомий пітчинг Держкіно і якої тематики вони стосувалися? Якщо ні, чому не подавали?

- Не подавав, тому що не бачив сенсу. Я все про це сказав вище. Якщо відбір не пройшли три комедії і жодна анімація та фільми для дітей, навіщо витрачати час? Краще пройтися з шапкою по друзях. Як казав Булгаков: «Не просите у тех, кто сильнее вас. Сами найдут и сами предложат».

- Доброго дня! Я представляю місцеву телерадіокомпанію. Скажіть, чи можливо отримати ваші старі відеороботи - фільми, серіали, телепрограми з вашою участю, вашим виробництвом для трансляції на нашому телеканалі на безкоштовній основі? Транслювати вітчизняний продукт хочеться, а коштів, щоб придбати - немає, на жаль. Залиште свої координати. Дякую!

- У зв'язку з тим, що, як прийнято в нашій державі, в автора нічого немає, окрім голови і штанів, бо все інше в продюсерів та інших. Звертайтеся до інших. А в майбутньому звертайтеся до нас - творчого об'єднання Future projects. Чекаємо на вас через рік.

- Що ви думаєте про суспільне мовлення в Україні? Чи плануєте співпрацювати й долучитися до створення?

- Ще раз повторюю: творче об'єднання Future projects відкрите до співпраці та спілкування. Для всіх телеканалів та продюсерських центрів, суспільного мовлення.

- Чи задоволені кінопрокатом стрічки «Іван Сила»? Що було найбільшою проблемою? Чи подавали «Івана Силу» до репертуару кінотеатру українського фільму «Ліра»? Чи сприятиме, на вашу думку, цей проект популяризації українського кіно? Чому?

- Прошу, давайте працювати на майбутнє. І говорити про майбутнє.

- Чи хотіли би знімати телекіно? На яку саме тематику?

- У творчого об'єднання Future projects є проект зі зйомок розважально-гумористичного телесеріалу. Позавчора, коли був на прес-конференції Одеської кіностудії, я заявив про це журналістам, та після спілкувався з директором кіностудії щодо створення цього спільного проекту для телебачення.

- Виктор, вы слышали важную новость? Министр культуры Кириленко посетил концерт, приуроченный началу председательства Латвии в Евросоюзе. Новость настолько важная, что министерство решило сообщить об этом отдельным пресс-релизом. А не так давно Кириленко решил подать заяву на священников московского патриархата, которые агитируют за срыв мобилизации. Как вам это нравится? У вас есть претензии к работе Минкульта и Кириленко лично? Ваши как гражданина требования к этому чиновнику?

- Все, что связывает наше творческое объединение Future projects [с Министерством культуры], - то, что мы получили предложении о создание dvd-диска с полной версией «Ивана Силы» и промоматериалов для демонстрации в зоне АТО.

- Добрый день, Витя. Было время, вы тесно общались и, возможно, дружили с Роднянским. Поддерживаете дружескую связь? Следите за его творчеством? Смотрели ли «Левиафан», который он продюсировал? И вообще, вы ведь и сами много работали в Москве. Вас там часто «хохлом» типа в шутку называли? Как вам понравилось с москалями работать?

- С Роднянским меня связывает не только совместная работа, когда он руководил каналом «1+1», а и студенческие годы. И мне приятно, что независимо от уровня кинофестиваля, на которых мы сталкиваемся, или служебного положения, которое занимает Александр Роднянский, мы общаемся как старые друзья. Что касается моих коллег по «Большой разнице», о которых вы, я так понял, спрашиваете, включая Александра Цекало, у меня такие же человеческие отношения. 6 лет, пока я работал в Москве, меня не только не унижали, а называли по имени отчеству и содействовали во всем.

- Почему закрылся проект «Большая разница» и «Большая разница по-украински»?

- Этот вопрос не ко мне, а к Александру Цекало. Могу сказать только одно: весь коллектив украинский и российский сожалеет, что проект закрылся, но все гордятся участием в этом незабываемом и неповторимом шоу. В 2006 году, когда мы снимали первую передачу, я сказал, мы были первыми; тех, кто придет за нами, будут оценивать только по нам. Поэтому нужно сделать все, чтобы проект был неповторим.

- Мы с Ярославом прощаемся с вами! Желаем удачи, терпения и надежды. А мы пошли творить. Спасибо «Детектор медіа» за чат!

Біографічна довідка:

Віктор Андрієнко народився 1959 року в Запоріжжі. Український актор і режисер театру та кіно. Визнаний метр гумористичного жанру. Ще будучи студентом, розпочав зніматися в кіно як каскадер.

Після інституту працював у Київському театрі естради, Одеській філармонії, театрі «Гротеск», театрі «Шарж», Театрі клоунади. Актор та  каскадер Національної кіностудії ім. О. Довженка. Режисер телекомпанії ТЕТ, художній керівник Студія «Автор». Режисер, актор ТОВ «ПРО-ТБ», режисер, актор Студії Technomedia, актор Продюсерського центру «Среда» (теле-шоу «Большая разница», Росія, Україна). Автор, режисер та актор численних робіт в кіно- і на телебаченні, постановник трюків. Фільмографія складається з понад 100 ролей на телебаченні і в кіно. Режисер-постановник дитячого історико-пригодницького фільму «Іван Сила» (2013).

На початку 2015 року Віктор Андрієнко разом зі своїм колегою по журі в Київській лізі КВК «Отклик» Ярославом Біляєвим заснували творче об'єднання Future projects - «Проекти майбутнього», мета якого - створення творчих соціальних проектів для дітей та молоді. Зараз Віктор Андрієнко гастролює по Україні з виставою «Поїзд «Одеса-мама» Ігоря Славинського.

Фото Максима Лісового