Повномасштабна війна змінила в Україні все й, зрозуміло, змінила телебачення. Моніторинг інформаційних каналів, який «Детектор медіа» щомісяця випускав раніше, більше не можна провести у традиційному форматі, адже медіа спіткала різна доля.

«Україна 24» стала частиною марафону «Єдині новини». 5 канал, Прямий та «Еспресо» запустили власний спільний марафон. Ukrlive радикально змінив формат та редакційну політику на проукраїнську. «Наш» фактично закрився. І лише 24 канал не зазнав драматичних змін, а перейшов на воєнне мовлення. Імовірно, це не останні пертурбації в медійному просторі. Щонайменше, вже є рішення РНБО про «реалізацію єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану» та згода Прямого і 5 каналу долучитися до «Єдиних новин». Тож поки що глянемо, що та як ці канали показували окремо. 

Кінець російської пропаганди в Україні

Для початку вкотре оцініть стратегічний геній Росії: вже на третій тиждень повномасштабної війни в Україні не лишилося жодного проросійського телеканалу. Ютуб-канал «Наш», який встигли викинути з національного ефіру за 13 днів до вторгнення, нічого не випускає з 23 лютого. Його проросійський власник Євгеній Мураєв ховається десь у підпіллі. Праймові ведучі перейшли на бік України. Останні три роки «Наш» виправдовував злочини Москви, підривав українські реформи, віддаляв державу від євроінтеграції, брехав про українську агресію. Коротше кажучи, робив усе, аби Росія могла спокійно напасти. Іронічно, що однією з перших жертв цього нападу, як підручний злодія в дешевому кіно, став сам «Наш».

Останні секунди каналу «Наш» на ютубі. Так що, чия тут земля?

 Усі ці звинувачення можна висунути й до Ukrlive (він же Перший незалежний — зараз у каналів спільний ефір). Він виявився останнім у лінії каналів Медведчука, які роками роз’їдали Україну, щоби потім російський павук міг легко висмоктати наші нутрощі. Воєнний час — єдиний, коли не соромно за такі метафори. У перші дні війни тут іще працювали традиційні пропагандисти (Панченко, Піховшек), а в ефірі лунав явний колабораціонізм. Але потім ютуб-медіа видалило всі записи до 2 березня. І тепер веде проукраїнське мовлення. Насправді, на фоні змін у материнській партії «Опозиційна платформа — За життя» виникає серйозне питання, хто і як зараз узагалі керує Ukrlive.

«Героїчне протистояння України Росії» — Медведчук крутиться у своєму вагоні

Чудова ілюстрація нового Ukrlive — висвітлення рішення 20 березня про призупинення роботи проросійських партій, зокрема «ОПЗЖ». Торік, коли Медведчуку лише висунули підозру в державній зраді, його медіа місяцями фонтанували агресією та пафосом. Тепер за весь день 20 березня в ефірі не з’явився жоден спікер «ОПЗЖ». Ведучі не прочитали заяву партії, яка була доступна з обіду. На підтримку російських проксі не став жоден політичний коментатор. Про неї навіть особливо не говорили. Натомість канал вмикав людей із мітингу в Херсоні, які розповідали, що Херсон — це Україна. Гості казали, що Путін понесе відповідальність. Політкоментатор Вадим Карасьов розмовляв в ефірі виключно українською (раніше він принципово використовував російську). А ведучі відповідали гостям «Героям слава!» І це медіа, предки якого ще недавно називали це звертання нацистським. Після років моніторингу ці події виглядають так само реалістично, як «Батько наш Бандера» у щирому виконанні Скабеєвої.

Що ж до форми, то Ukrlive позбувся останніх відомих ведучих — Панченко, Піховшека, Сухачова — та звівся до дистанційних гостьових включень із перервами на виступи президента Володимира Зеленського, брифінги Олексія Арестовича, ролики зі знищеними росіянами, перехоплені розмови окупантів та інший подібний контент. Більше ніяких токшоу та авторських програм пропагандистів.

Фінал каналів Медведчука, яким він мав бути завжди. Ведуча Євгенія Скорина каже «Слава Україні!»

 Вертячи російський корабель

На фоні повномасштабної війни на українському телебаченні почали діяти закони воєнного часу. Наприклад, мовлення 24 каналу тепер виглядає так: умовну четвертину часу медіа ретранслює «Єдині новини», умовну четвертину повідомляє власну інформацію та решту половину ефіру вертить російську армію. І це прекрасно.

Пари та соло ведучі змінюють одне одного за столом, але суть трансляції лишається незмінною: це суб’єктивний переказ новин (а якщо ведучих двоє, то ще й обговорення) із періодичними включеннями гостей. При цьому співробітники 24 каналу ні в чому собі не відмовляють та ефір повниться гумором. Про події в Росії розповідають виключно як «на Росії», саму назву держави часто замінюють чимось типу «запорєбрікової області», російських військових згадують під широким спектром термінів від «русня» до «біологічне сміття». Як ми всі вже знаємо, трапляються й надмірності (за одну з них ведучий каналу отримав дружнє попередження Комісії з журналістської етики).

Типовий ефір Артема Овдієнка та Дарії Кудімової виглядає якось так: ведучі згадують цитату Путіна, що російські військові героїчно «прикривають одне одного», й миттєво додають: «У пакетиках?». Типовий початок їхнього блоку аналогічний: «Давайте до втрат русні та наших здобутків». Дістається також компаніям, які досі працюють у Росії.

Піару політиків тут не помітно. Власник каналу Андрій Садовий коментував лише обстріл об’єктів у Львові. І фінальна мила деталь: 24 канал, як поважний та пристойний мовник, коли показує відео з матюками, закриває лайку в субтитрах. Але не запікує її у відео. Увесь шарм звернень наших Сил спеціальних операцій зберігається.

Війна поза політикою

Стосунки між Петром Порошенком та Володимиром Зеленським ніколи не були простими. Ба більше, головним аргументом п’ятого президента проти шостого була необхідність підтримувати армію та ефективно протидіяти Росії. Згадайте хоча би «справу вагнерівців» чи інші «зради» на кшталт розведення військ. Страшно уявити, що могло би статися, якби зараз у Порошенка вирішили продовжити цю риторику. Але, на щастя, під час смертельної загрози державі «Європейська солідарність» відклала політику вбік. У спільному марафоні «Еспресо», 5 каналу та Прямого взагалі не критикують воєнні рішення влади, обережно виступають проти нейтрального статусу та трохи піаряться.

Ефір цих каналів змінився чи не найбільше серед інформаційних мовників, адже це, здається, єдині медіа нашого моніторингу, які покинули рідні студії та переїхали в, як самі кажуть, бункер. Хоча окремі програми у традиційніших приміщеннях теж збереглися.

Зі зміною локацій мовлення каналів виглядає як справді воєнне. Включення гостей показують на камеру з телефона чи ноутбука. В імпровізовану студію заходять військові та політики з фронтів. На базі «Європейської солідарності» створили 206-й батальйон територіальної оборони. І, судячи з усього, він справді воює та, на жаль, несе втрати. Чимало політиків, наприклад, Юрій Луценко та Андрій Парубій, стверджують (ми не можемо цього перевірити), що приходять у студію прямо з позицій. Колишній генеральний прокурор жартує, що тепер із росіянами боротися значно легше, ніж раніше в юридичній площині.

Звучить мовлення Прямого та «Еспресо» теж як справді воєнне. Тут ви майже не почуєте слова «росіяни», радше «рашисти», «окупанти», «москалі» та «свинота». То колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян якось між іншим згадає, що українські міста будуть відбудовувати російські раби. То ведучі скажуть, що ні до чого не закликають, але нагадають, що українці мають право вбивати окупантів. То Ігор Лапін пошле канцлера Німеччини вслід за російським кораблем, щоб не розповідав про невинуватих простих росіян. Періодично в ефірі показують рекламу, де росіяни вибухають, а ведучі каналів Порошенка посміхаються. Ролик завершується написом «Хороші новини». Імовірно, ще ніколи українські медіа так добре не передавали настрій народу (хоча з погляду журналістської етики це очевидний перебір).

Разом із тим, на Прямому проскакує політичний піар. Володимир Ар’єв згадував, що «армія, мова, віра» виявилися основою виживання. Ростислав Павленко розказував, що Петро Порошенко постійно закликає закордонних партнерів до безпольотної зони і влада теж це робить. Згадують в ефірі і про допомогу армії. Постійну появу членів «Європейської солідарності» у військовій формі можна зарахувати до піару. Але якщо вони справді боронять державу, то це заслужено.

За що Прямий та «Еспресо» хочеться дуже сильно похвалити — це за ставлення до критики влади. До війни ситуація з цим була клінічною, а самого Зеленського на каналах називали навіть «говнокомандувачем». Але тепер ситуація змінилася. Політики дозволяють собі скепсис лише щодо потенційних перемовин про нейтральний статус України — «Європейська солідарність» продовжує послідовно підтримувати шлях у НАТО. І нагадує команді президента, що це записано в Конституції та що інших варіантів українці не приймуть.

В інші, навіть відверто провокативні моменти, «Європейська солідарність» гідно тримається. Імовірно, ви чули, що 18 березня в ефірі Прямого та «Еспресо» Олексій Арестович частково звинуватив у російській агресії Петра Порошенка. Мовляв, роль відіграли зміни до Конституції, які закріпили шлях України до НАТО. Після цього Олег Синютка, нардеп від «ЄС», повторив в ефірі, що з 24 лютого вони не критикують владу. Ведучі дали Синютці ще один пас на його улюблену тему — Андрія Садового. Мовляв, мер Львова розповідає, куди потрапляють російські ракети, хоча цього ж просили не роботи. Синютка відповів, що це робота для ДБР та військової контррозвідки. 20 березня цей же нардеп від «ЄС» заявив в ефірі, що Росії не дадуть змінити українського президента, бо він наш і ми його обирали. Що це за дивне відчуття… повага до Олега Синютки?

Окремо варто згадати, що після рішення РНБО канали Петра Порошенка погодилися долучитися до марафону «Єдині новини» і тепер транслюють його великі шматки вперемішку з власними програмами. Хоча менші фрагменти марафону показували й до цього рішення.

Дуже хочеться вірити, що після перемоги в Україні збережеться хоча би половина тієї єдності, яка є на телебаченні зараз. І не збережеться нічого російського.