Вибори закінчилися й агресивний піар на телеканалах замінили політологічні спекуляції. Різноманітні «експерти» й екскандидати, позбавлені інших гучних тем, увесь тиждень намагалися передбачити політичне майбутнє України. Та оскільки голосування пройшло майже без одкровень, а наслідки виборів ці ж самі люди обговорюють уже три місяці, жодних кардинальних змін у риториці каналів не сталося. Хіба що на Прямому загострилися подвійні стандарти, а канали Медведчука переключилися з піару всієї «ОПЗЖ» на лобіювання окремих округів.

Підсумки виборів

На Прямому каналі оцінка результатів виборів коливалася десь між зневірою та знущанням. «Дива не станеться», «Зеленський пішов у владу, аби зняти новий серіал», «Чи вартий Київ називатися столицею після результатів на округах?», «Нардепи "Слуги народу" голосуватимуть як зайчики», «"Слуга народу" — це секта без права голосу», — ці та інші заяви розбавляли розмови про авторитаризм, популізм і некомпетентність переможців виборів. А ще були порівняння Зеленського з Каддафі та Януковичем, а «слуг народу» у Трускавці — зі студентами, які виїхали на картоплю. Загалом, Прямий активно дискредитував партію Зеленського в усіх її проявах і прогнозував політсилі сумнівне майбутнє. Інколи це доходило до абсурду.

Наприклад, Валерій Івасюк (та кілька інших людей в інші дні) розповідав, що «Слуга народу» планує скасувати депутатську недоторканність, аби народними депутатами можна було керувати за допомогою страху. А нічого, що ще рік тому недоторканність хотів скасувати й Петро Порошенко? Тетяна Чорновол нарікала на можливий закон про імперативний мандат, який  буцімто заборонить «зелененьким» висловлювати свою позицію. Три роки тому схожий механізм використовували в БПП. Ще одна річ, якої остерігається Чорновол, — це відкриті партійні списки. Не зовсім зрозуміло, що саме має на увазі народна депутатка, але, сподіваємося, не ту саму виборчу реформу, яку вона підтримувала. Позбавлення мандату за прогули — теж, виявляється, спосіб тиску й загроза. Що ж тоді окремі народні депутати «Народного фронту» його пропонували? Навіть боротьба Зеленського з олігархами — це небезпечно, бо буцімто може змусити Україну шукати ресурси в Кремлі. Здається, «Європейська солідарність» буде критикувати й рух в ЄС та НАТО, якщо цим почне активно займатися «Слуга народу».

На каналах Медведчука виділялися кілька тенденцій.

По-перше, карикатурне облизування (вибачте, але це найточніше слово) «Опозиційої платфоми — За життя». В’ячеслав Піховшек сказав, що на парламентських виборах було двоє переможців. У сюжеті програми «Тема» післявиборчі цитати членів «Опоплатформи» звучали довше (41 секунду), ніж цитати інших чотирьох партій разом (36 секунд). Олег Волошин стверджував, що в «ОПЗЖ» такі сильні кадри, що ще не відомо, хто буде в опозиції: Медведчук чи «Слуга народу».  

По-друге, майже щодня на каналах Медведчука показували включення з округів, де, як вважають кандидати від «ОПЗЖ», проти них були серйозні порушення. Особливо милими виглядали спроби пропхати в парламент брата Медведчука, який програв вибори «Опозиційому блоку». 23 липня на NewsOne Наталя Королевська включилася двічі за півтори години, щоб розповісти ту ж саму інформацію. Звісно, жодного балансу думок у таких включеннях не було, як і партійного різноманіття у висвітленні порушень.

По-третє, вічно «опозиційні» ЗМІ активно критикували Володимира Зеленського. Мовляв, він піддається тиску праворадикалів і повертається до зовнішнього управління. Що до народних депутатів «Слуги народу», то їх гості каналів Медведчука найчастіше змальовували як простих реалізаторів рішень «верхівки». Крім цього канали Медведчука намагалися всіляко применшити результати виборів. Руслан Бортник розповідав, що за «Слугу народу» у 2019-му проголосувало менше людей, ніж за Партію регіонів у 2007 році (6 млн проти 8 млн). Нестор Шуфрич називав низьку явку «протестом» та «червоною карткою» для влади. І чому пани опезежешники не роблять подібних висновків про свої результати?

Обговорення на 24 каналі на фоні колег виділялися поміркованістю та збалансованістю. Тут теж іноді проскасував неаргументований скепсис щодо «Слуг народу» чи відверта радість із приводу непотрапляння у Верховну Раду Сергія Пашинського, але загалом канал тримався гідно.

Інші яскраві цитати та маніпуляції

П’ять тижнів поспіль канали Медведчука брали інтерв’ю в Михайла Поплавського. Під час цих розмов «співочий ректор» регулярно заявляв, що вся наявна соціологія брехлива, і, за підсумками виборів, його Аграрна партія посяде друге місце, «усім вставить» та інші подібні речі. У результаті «аграрії» набрали 0,5% голосів, а Поплавський раптово зник із усіх ефірів. Сподіваємося, що коли він знову знадобиться Медведчуку, хоча б у когось зі співробітників «112», NewsOne та ZIK вистачить духу нагадати політику про цю ситуацію.

Післявиборний тиждень видався дуже плідним на теорії змови. Тетяна Чорновол на Прямому розповідала, що перенесення Офісу президента в Український дім потрібно для того, щоби, під приводом охорони, гасити будь-які повстання на Майдані. Далі політикиня також заявила, що все це робить ФСБ, бо Зеленський недостатньо розумний для подібних планів. Ведучий Артем Овдієно на 24-му вирішив, що арешт російського танкера — це «договорняк» для обміну моряків. Віктор Скаршевський на ZIK розповідав, що Петро Порошенко, на його думку, інсценував напад на себе біля ДБР. Сподіваємося, всі ці коментатори визнають свої помилки, якщо виявляться неправими.

Щотижня ми думаємо, що Прямий канал уже не зможе вигадати нових образ Володимира Зеленського. І щотижня помиляємося. Цього разу Сергій Поярков показав в ефірі схожий на пеніс огірок і назвав його «сорт Зе-команда». Бонусом тут вирішили, що «Голос» створили спеціально, аби красти голоси в Порошенка. Дмитро Корчинський 27 липня розповідав, що перемир’я з Росією, зокрема, ті, до яких може вдатися Зеленський, закінчаться поїданням українцями своїх дітей. А перемир’я Порошенка чим від цього відрізнялися? І, звісно, на думку гостей Прямого, низька явка означає, що «Слуга народу» представляє в парламенті меншість українців. А хто ж тоді представляє більшість?

Ганна Герман зізналася на ZIK, що щовечора молилася за Олександра Єфремова. Більше того, неприсутність імовірного державного зрадника у списках опозиції, на думку Герман, — це «кінець історії українського парламентаризму».

Хоча вибори й закінчилися, дрейф каналів Медведчука в бік Кремля триває. До «невизнаної агресором» Росії та «винесення питання Криму за дужки» цього тижня додалася ще одна тема — арештований російський танкер. Жоден гість не виступив активно проти слідчих дій, але одразу кілька людей (зокрема, Дмитро Співак, Руслан Бортник, Володимир Кацман) виражали скепсис. Мовляв, до затримання є запитання, воно може негативно вплинути на стосунки з Росією і, взагалі, «ми граємо життями». Як можна погіршити стосунки з кимось, хто танкером перекрив протоку біля анексованого в тебе півострова, ніхто не пояснив.

Пожинати плоди виборів Віктор Медведчук особисто прийшов на свої телеканали лише наприкінці тижня. В одному й тому ж офісі з одним і тим же розташуванням журналістів кум Путіна дав інтерв’ю NewsOne 26 липня та «112» — 27 липня. Стосувалися розмови одного й того ж — успіхів на виборах, поганого «Опозиційного блоку» та мирних планів. Але неочікувано найбільше в цих програмах виділився не Медведчук, а В’ячеслав Піховшек. Мало які ведучі можуть підігрувати хазяїну настільки самовіддано. Ось Піховшек стверджує, що не «Слуга народу», а «Опозиційна платформа — За життя» об’єднала країну. Ось Піховшек називає «Опоблок» «троянським конем», який не зробив нічого доброго для країни, але забрав голоси. Ось Піховшек звинувачує членів «Опозиційного блоку» в «предательстве»: «Голосование за судебную реформу. Голосование, когда они выступали в унисон с Порошенком». Це ще один доказ того, що NewsOne тримає своїх глядачів за ідіотів з амнезією, адже за «зрадницьку судову реформу» голосували, зокрема: Юрій Павленко, Юрій Мірошниченко та Юрій Бойко. Тобто передові медійні обличчя «ОПЗЖ». Також Піховшек запитував, чи досить у Медведчука парламентських сил, аби протистояти «печерній русофобії». І, взагалі, назвав проходження «ОПЗЖ» та особисто кума Путіна в українську Верховну Раду «символом надії». Сміливо можете показувати це інтерв’ю всім, хто розповідає, що канали Медведчука якісь незалежні, вільні чи нейтральні.