22 лютого Віктор Янукович з нагоди третьої річниці своєї інавгурації упродовж чотирьох годин спілкувався в прямому ефірі п'яти загальнонаціональних каналів із народом, відповідаючи на запитання журналістів у студії та громадян у включеннях із регіонів. Телепроект «Діалог з країною» став другим досвідом виходу Януковича «в люди» в такому телевізійному форматі. Вперше подібне телешоу під назвою «Пряма розмова з країною» вийшло в лютому 2011 року.

Наживо проект показували Перший національний (із субтитрами), «1+1», ICTV, «Інтер» і 5 канал, у запису - «Україна».

Головним редактором «Діалогу з країною» був виконувач обов'язків генерального директора Національної телекомпанії України Олександр Пантелеймонов. У студії запитання президенту ставили Савік Шустер («Інтер»), Олена Фроляк (ICTV), Олександр Шилко («1+1»), Андрій Данилевич («Україна») та Лариса Губіна (5 канал). Савік Шустер виступав у ролі модератора.

У регіонах під час прямого ефіру працювало 18 кореспондентів із шести загальнонаціональних каналів і Луганської та Львівської обласних державних ТРК. Зокрема, на київському майдані Незалежності допомагав громадянам ставити запитання кореспондент «Інтера» Максим Драбок, у Житомирській області - кореспондент Першого національного Наталія Малишко, у Дніпропетровську - Олександр Романюк з «1+1», у Полтаві - Дарка Оліфер із ICTV, з урядового кол-центру, куди також надходили запитання для президента, - Ганна Панова з «Інтера».

Про ретельну підготовку до ефіру свідчили обрані в регіонах локації: станція швидкої допомоги в Харкові, перинатальний центр у Полтаві, село в Карпатах, дитячий садочок в Одесі, шахта корпорації Ріната Ахметова, парники в рідному селі Дмитра Фірташа Синьків, газовидобувна платформа на шельфі Чорного моря («вишка Бойка»), Святогірська лавра...

«Діалог з країною» запам'ятався сервільним Кіровоградом, який театрально дякував президенту, і неконтрольованим Києвом, де билися за право поставити запитання. Зрештою Кіровограду режисери трансляції виділили 10 хвилин, Києву - три.

До речі, журналістів, спраглих до таких рідкісних виявів публічності з боку президента, на знімальні майданчики, звідки відбувалися прямі включення, не пустили. Цей ефір задумувався «для людей», а для нелюдей-журналістів Віктор Янукович обіцяє 1 березня провести довгоочікувану прес-конференцію (останню він давав ще в грудні 2011 року).

Цього разу, на відміну від попередньої «Прямої розмови з країною», від журналістів у студії не пролунало жодного запитання щодо інформаційної політики й безпеки, свободи слова (від простого люду їх годі було й почути). Говорили про газ, медицину, соціальне забезпечення, правосуддя, справи Тимошенко й Луценка, парламент, корупцію, погані дороги.

Політолог Володимир Фесенко вважає «Діалог з країною» зразком пострадянської політичної культури. За словами експерта, Янукович «любить контролювати процес розмови з журналістами, а не бути об'єктом інформаційних атак». «Це велика піар-акція. І відповідно формат, який був запропонований, обрали найбільш зручний та оптимальний для Януковича. На відміну від Путіна чи Лукашенка, Янукович - не публічний, не любить спілкування з великою кількістю журналістів. Тобто вибрали навіть технологічно камерний формат, який би був більш зручний для Януковича», - сказав пан Фесенко виданню «Тиждень.ua».

На думку журналіста «Української правди» і ведучого каналу ТВі Мустафи Найєма, «Діалог з країною» виявився невдалим проектом, це стандартне шоу, «нормальний рівень совка». «Займалися цим Дарка Чепак і Сергій Льовочкін, хіба що режисери були з телеканалів», - сказав пан Найєм «Детектор медіа». Особисто для себе він нічого не виніс - зрозумів, що нічого не зміниться, адже меседжі були однозначно позитивними.

 Анастасія Береза, Катерина Городнича, Микола Малуха - про Ділог з країною by Mariana Zakusylo  

«Детектор медіа» поцікавилася думками й інших медійних експертів із приводу ефіру президента Януковича. На наші запитання відповіли Валерій Калниш, Соня Кошкіна, Олександр Мартиненко, Ірина Соломко, Сергій Андрушко.

Валерій Калниш, головний редактор газети «КоммерсантЪ-Украина»: «Страна получила то, что ей приготовили»

- Что вынесли из телевизионного общения президента Януковича с гражданами страны лично вы?

- Я узнал пару-тройку новостей. Ничего серьезного, ничего такого, чего бы я, возможно, не знал или не догадывался раньше, я, конечно, не узнал. Для меня это стало, в общем-то, демонстрацией. Модернизированная история, когда раньше народ звал царя на людное место, чтобы посмотреть. Прошли века - принцип остался тот же. Только теперь это делается непосредственно по телевизору. Народу показывают его правителя.

Эта программа была ориентирована не на журналистов - нас ждет пресс-конференция - это было ориентировано на народ. И те, кто получил такую возможность, донесли свои проблемы до руководителя государства. Практически можно быть уверенным, что он эти проблемы решит. Потому что это проблемы отдельно взятых людей.

Второй момент, который меня, скажем, неприятно удивил - президент почему-то думает, что главным способом решения проблем государства является принятие законопроектов и концепций. Он всё время повторял, вплоть до того, что, скажем, чтобы урегулировать равноправие воинов Афганистана и Великой отечественной войны, обязательно надо законопроект. А законопроектами это вообще никак не делается. То, что существуют такие составные, как личный опыт, простое человеческое общение, он не знает. Ремонтировать дороги - нам надо концепция. То есть перед тем, как ремонтировать дороги, нам надо придумать концепцию, как ремонтировать дороги. И это, конечно, показывает, насколько, собственно говоря, народ далек от президента или президент далек от народа.

- Что, на ваш взгляд, продемонстрировал такой опыт общения?

- На самом деле, это же достаточно искусственная история. Это же не люди, которым просто предложили выступить перед президентом или спросить что-нибудь у президента. Это люди подготовленные. Скажем, в Кировограде, «теплица» Фирташа... Конечно, вопросы согласовывались. Конечно, элемент искусственности, элемент редакторский присутствовал. Мы начинаем с экономики, с отношений с Россией и газом, и заканчиваем всё церковью, на такой духовной ноте. Режиссерская рука присутствует в этом.

Поэтому люди, наверное, для себя что-то вынесли. Те, кто продержался четыре часа, возможно, в очередной раз услышали о том, что скоро-скоро настанет светлое будущее. Дайте мне год, дайте мне два... Скоро мы всё изменим. Я дам поручение, и в ближайшие дни мы действительно примем еще какую-нибудь концепцию.

Раз в год мы слышим очередное задабривание и раздачу обещаний главы государства. Последний раз в таком формате он общался в 2011 году. Было бы интересно проанализировать, что Виктор Янукович обещал тогда и что реализовалось сейчас. Можно такой же эксперимент провести через год, через два года.

- Какие месседжи, с вашей точки зрения, пытался донести до граждан президент, и насколько убедительным он был в их донесении?

- Для меня президент становится убедительным тогда, когда он рассказывает историю из жизни. И президент совсем неубедительный тогда, когда он начинает говорить шаблонными фразами, когда он начинает говорить заученными предложениями. У меня мысленно к нему возникает недоверие. Я понимаю, что это сидит человек, который готов, а когда он говорит, как работал, тогда он убедительный, он пропускает это через себя.

Что касается, скажем, Тимошенко, Луценко, - возможно, это истинные эмоции. Для меня это был, наверное, самый эмоциональный ответ Януковича. Второй эмоциональный момент был - это та женщина, которая в Киеве рассказывала, что не может добиться выполнения решения суда. Вот тогда президент проявился во всей красе. Его надо было не только слушать, но и смотреть. Поскольку мимика, жесты выдают Виктора Януковича, да и любого человека, гораздо больше, чем какие-то слова. Раньше я думал, что есть какой-то элемент отстраненности президента от правосудия, а теперь, когда он рассекал руками воздух, я понял настоящее отношение президента к Тимошенко.

Что касается месседжей - президент думает, что все проблемы можно решить концепцией.

- Увидели ли вы, чего больше всего побаивается президент, каких тенденций в обществе?

- Нет, он вёл себя достаточно суверенно. Возможно, редакторская группа сделала всё возможное, чтобы было удобно. Вот, например, локацией площадки в Киеве выбрали Майдан. Предположим, если бы выбрали Гостиный двор и там оказались активисты-защитники, я думаю, посыл бы был совсем другой. Президенту дали возможность не увидеть того возмущения, которое есть в стране. Даже вопрос о дорогах, который на самом деле беспокоит всех, независимо от политических предпочтений, как-то незаметно прошел. Премьер-министр заявляет, что у нас катастрофа с дорогами, «Автодор» рассказывает о том, что у нас 90% износа дорог, в Киеве Попов рассказывает, что нам надо в ближайшие дни закрыть дырки на этих дорогах, а для президента это возможность говорить об этом 40 секунд.

Он чувствовал себя уверенно, с одной стороны потому, что он сам по себе такой уверенный в себе человек. С другой стороны, ему показали то, что он хотел увидеть. И если президент разволновался, когда услышал историю женщины из Киева, то я могу себе представить, как бы он разволновался, если бы ему рассказали истории о том, как чиновники убивают людей на дорогах.

- Как вы оцениваете то, что Кировограду дали 10 минут эфирного времени, в то время как Киеву - лишь три минуты?

- На самом деле, это действительно та возможность, когда нужно выслушивать регионы. Киеву дали три минуты, и не обошлось без скандала. Но, тем не менее, лучше выслушивать регионы. Это дает больше возможности людям, которые там живут и никогда не приедут в Киев, никогда не увидят больше президента, кроме как по телевизору, хоть как-то попытаться решить свои проблемы. Это мы видим картинку. А люди там стоят часами. Они не уходят, не идут в туалет, они ждут своей очереди, приходит очередь - им отдают полторы минуты и всё. На этом их миссия закончена. Поэтому перевес в пользу областей, маленьких городков - это правильно.

Да, я не думаю, что правильно было отдавать именно Кировограду 10 минут, возможно, интересно было бы послушать маленькое село с Ивано-Франковщины (по-моему, они один вопрос задали).

- Кто из команды президента, из разных групп влияния на него, по вашему мнению или по вашей информации, играл ключевую роль в организации этой акции и в подготовке Януковича к эфиру?

- Я не знаю. Наверное, это проходило через пресс-службу. Организацией занимался УТ-1, судя по всему Пантелеймонов, исполняющий обязанности генерального директора Первого национального - он был главным редактором. Ну а кто стоял за съёмочной группой, кто составлял вопросы - понятия не имею. Не интересовался.

- Какие у вас впечатления от телевизионной составляющей проекта?

- Да, страна получила то, что ей приготовили. Я думаю, что критично настроенные люди, глядя программу, мягко критично улыбались. Потому что острых вопросов не прозвучало. Даже вопрос о Тимошенко и Луценко - это вопрос, к которому президент был готов. Серьезной дискуссии в студии не прозвучало. В регионах она не могла прозвучать априори, потому что там локации выстраивались не по принципу «давайте спросим у президента что-нибудь», а по принципу «давайте президенту скажем то, что мы вам скажем».

Виктор Янукович показал себя со стороны, какой он президент, каков он есть. Насколько президент отвечает потребностям общества, я не знаю. Лично моим требованиям он не отвечает.

Соня Кошкіна, шеф-редактор інтернет-видання LB.ua: «Президент на самом деле уверен, что люди его любят»

- Что вынесли из телевизионного общения президента Януковича с гражданами страны лично вы? Что, на ваш взгляд, продемонстрировал такой опыт общения?

- Каким будет включение, каким будет диалог со страной, стало понятно с первых минут эфира. Виктор Федорович начал диалог уверенно, со спокойствием, демонстрировал, что он очень доволен ситуацией, что она для него комфортна и вообще он всячески расположен долго и содержательно (как он считает) беседовать со страной. В общем, каким будет эфир, как я уже говорила, стало понятно с первых кадров - достаточно было посмотреть на главу государства. Он был достаточно респектабельным, достаточно хорошо держался - это, опять-таки, объясняется тем, что формат был для него крайне благоприятный.

В этом формате импровизация может иметь место, она имеет право на существование, более того она уместна. Но импровизацию может позволить себе только человек, действительно уверенный в себе, а не наигранно пытающийся эту уверенность имитировать. Мне же показалось, что он не отходил от сценария ни на миллиметр и просто выучил ответы.

- Какие месседжи, с вашей точки зрения, пытался донести до граждан президент, и насколько убедительным он был в их донесении?

- В разговоре с народом он был на сто процентов убедителен. Я напоминаю, что журналисты могут ёрничать, но при всём при этом на сегодняшний день Виктор Янукович имеет рейтинг от 24% от действительной социологии и до 30,5% от социологов Банковой. Это реальный рейтинг, очень высокий для любого европейского политика, и это свидетельствует: то, что он говорит, а самое главное то, что он делает, - нравится людям, или, по крайней мере, такому количеству людей.

Можно выделить, что-то вроде «Мы проведем улучшение, мы проведем реформы, мы всё сделаем, чиновники на местах, я откручиваю ноги и нагоняю страх на правоохранителей».

В целом всё как бы органично - он очень крут, очень силён, «воспитывает правоохранителей», все его боятся. Но, как бы, государство, построенное на страхе, это не очень хорошо.

- Дали ли вам месседжи президента представление о стратегии президентской команды на ближайший год и далее?

- У них нет стратегии вообще, я об этом много раз писала. У них не стратегия, а тактика. Тактика - это маневры, они играют в игру не ради какого-то глобального дела, а просто ради этих вот маневров. Суть в том, что стратегию заменяют тактика и маневры.

- Увидели ли вы, чего больше всего побаивается президент, каких тенденций в обществе?

- Я не думаю, что он чего-то боится, я думаю, что президент на самом деле уверен, что люди его любят. Но, как я уже говорила, люди, которые уверены в себе, не боятся импровизации, а Виктор Янукович за всё время не позволил себе никакой импровизации.

- Кто из команды президента, из разных групп влияния на него, по вашему мнению или по вашей информации, играл ключевую роль в организации этой акции и в подготовке Януковича к эфиру?

- Это очень интересный вопрос. Я думаю, что нет на него однозначного ответа, но предполагаю, что ответ зависит от того, считает ли сам Виктор Федорович этот отчёт удачным или неудачным. Если он сам для себя считает его удачным, то я думаю, что найдется очень много людей, которые заявят, что «это я готовил Виктора Януковича к эфиру, и всё организовывал, и всё сделал, и всё так хорошо получилось». И, наверное, неуместно будет называть какие-либо имена тех, кто может претендовать на авторство.

- Какие у вас впечатления от телевизионной составляющей проекта?

- Виктор Федорович держится очень хорошо, и он уверен, что так будет всегда во всём. Он активно это демонстрирует, но посмотрим, как сложится дальше.

Олександр Мартиненко, генеральний директор інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна»: «Я не побачив чогось нового»

- Що винесли з телевізійного спілкування президента Януковича з громадянами країни особисто ви? Що, на ваш погляд, продемонстрував такий досвід спілкування?

- Я керівник інформаційного агентства, тому для мене важливо на базі цього ефіру робити новини. Вони були, їх було кілька. Для нас цей ефір був важливим з точки зору роботи.

Я не думаю, що спілкування відрізнялося від подібних ефірів, які були раніше. Я, чесно, не помітив особливих змін. Президент був таким, мабуть, яким він є. Я не можу сказати, що було щось досить кардинальне для тих, хто бачив раніше такі ефіри.

- Які меседжі, з вашої точку зору, намагався донести до громадян президент, та наскільки переконливим він був у їх донесенні?

- Я ще раз скажу: були новини, пов'язані, перш за все, з тим, що не буде підвищення цін на газ для населення і підприємств. Думаю, що так і планувалося, що в першій частині ефір мав нести меседжі. Тому що чотири години, як на мене, це дуже затягнутий ефір, і дуже важко сподіватися, що хтось концентрувався всі чотири години на цій програмі. Тож головне було винесено на початок - це газ, питання відносно Росії та консорціуму, а також питання щодо Верховної Ради, яке випадково чи невипадково потрапило в цей ефір.

А все інше... Я не думаю, що там було щось важливе. Принаймні в нас новини вийшли з першої частини. Всі інші, крім відновлення Міністерства молоді і спорту, думаю, були не дуже цікавими.

До речі, час виходу в ефір удень, мені здається, не найкращий, тому що значна частина народу в цей час працює, а не дивиться телевізор.

- Чи дали меседжі президента вам уявлення про стратегію президентської команди на найближчий рік і далі?

- Я не думаю, що ставилася мета - дати зрозуміти, яка стратегія президентської команди на найближчий рік і далі. Стратегія, по-перше, не в словах, а в діях, і ми її бачимо, виходячи з тих дій, які робить команда президента за підтримки міністрів і президентської більшості у Верховній Раді. Думаю, що головною метою «Діалогу з країною» було показати президента, який думає про людей, опікується ними, вирішує їхні глобальні чи місцеві питання.

Зі свого досвіду роботи можу сказати: як правило, запитання, які приходять президенту на пряму лінію, відсотків на 50-60 - підготовлені. Й однозначно менше глобальних, тому і з'являються журналісти, які ставлять такі запитання.

- Чи побачили ви, чого найбільше побоюється президент, яких тенденцій у суспільстві?

- Я взагалі не побачив, щоби президент чогось побоювався.

- Хто з команди президента, з різних груп впливу на нього, на вашу думку або за вашою інформацією, відіграв головну роль в організації цієї акції та у підготовці Януковича до ефіру?

- Я думаю, що це, безумовно, прес-секретар Дарка Чепак та всі, хто працював так чи інакше з медіа. Я так розумію, що це Держкомтелерадіо, Перший національний. Ну, а хто готував теми і відповіді, мені сказати важко. Відомо, що супроводженням діяльності глави держави займається адміністрація.

- Які у вас враження від телевізійної складової проекту?

- Я не побачив чогось нового. Взагалі це справа смаку. Якби це робив я, то дещо змінив би. Що стосується власне включень, то мені здалося, що вони були зрежисованими (і всі це бачили). Але я не пам'ятаю, щоб якийсь президент років тому назад виходив в ефіри з незрежисованими включеннями. Певна річ, що все готується, все узгоджується. Інша річ - справа технологій, зробити так, чи це буде видно неозброєним оком, чи це буде якимось чином камуфльовано. Цього разу було по-різному, сname="_GoBack">кажемо так.

- Як оцінюєте те, що Кіровограду дали вдвічі більше ефірного часу, ніж Києву?

- Саме з Кіровограду було позитивне включення, тому дали більше. Це не може бути зрізом суспільної думки. Всім зрозуміло, що це телевізійна технологія. Казати про те, що Кіровоград ставив завдання показати, як люди ставляться до президента, - неправильно, так просто не може бути. Громадська думка вимірюється іншими способами. Тут справді вибирали більш яскраві приклади, і люди своїми словами хотіли показати свою підтримку. Я не бачу в цьому нічого страшного. Тобто ми не можемо казати, що організатори вважають Кіровоград більш важливим за Київ. Ні, просто в Києві всі зрозуміли, що ставлення до президента дещо інше.

Ірина Соломко, оглядач журналу «Корреспондент»: «Відчувається убогість у всьому»

- Що винесли з телевізійного спілкування президента Януковича з громадянами країни особисто ви? Що, на ваш погляд, продемонстрував такий досвід спілкування?

- Я би сказала неправду, якби повідомила, мовляв, очікувала, що це буде відкрите спілкування з людьми, що насправді питання там будуть не підготовлені, люди будуть абсолютно не відібрані, й місця не матимуть певної символічності. Я не очікувала чогось іншого. Мені насправді було соромно за людей, котрі в цьому брали участь. Я навіть, якщо чесно, сумніваюся, що певна частина людей, які про це говорили, насправді в це вірили.

Це просто приниження для країни в цілому, бо складається враження, що все це ми вже бачили в попередніх ефірах, повторюється те, що було тоді, тобто добрий «цар-батюшка», до якого всі приходять, кланяються, «дайте нам, будь ласка, автобус» або ще там щось. Тому й враження таке недвозначне, відчувається убогість у всьому.

- Які меседжі, з вашої точку зору, намагався донести до громадян президент, та наскільки переконливим він був у їх донесенні?

- Я вважаю, що треба дещо розділяти політичні речі, без яких нікуди не подінешся (про Тимошенко й Луценка, про газ і так далі), і те, що стосується громадян. Мені здається, що основний меседж до громадян полягав у тому, що «я роблю все, щоб вам було добре - піднімаю вам зарплати, не сплю ночами, я все знаю, працюю», «у нашій країні стало на 30% менше бідних» і так далі.

- Чи дали вам ці меседжі уявлення про стратегію президентської команди на найближчий рік і далі?

- Вони (президент і учасники «Діалогу...». - ТК) в принципі говорили про все. Стратегія по Тимошенко й Луценку зрозуміла сама по собі, по консорціуму - більш-менш. Звісно, була декларація меседжів, що все буде чудово, але люди більш свідомі розуміють, що покладатися на це не варто. З'явилося розуміння, що в Луценка є шанси, а в Тимошенко, напевно, немає. Звісно, все буде вирішувати суд, але який у нас суд - ми прекрасно знаємо.

Що стосується внутрішньої політики, якоїсь системності розвитку - це навіть абсурдно обговорювати, тому що цей формат було побудовано на окремих точкових моментах: люди окремого району говорять про свої проблеми, і президент обіцяє це вирішити. Тобто, в рамках якоїсь маленької проблеми люди отримали відповідь на свої питання, але, якщо дивитися комплексно в рамках країни, то нічого особливого не висвітлювалося.

- Чи побачили ви, чого найбільше побоюється президент, яких тенденцій у суспільстві?

- Я думаю, що він більш за все боїться Майдану, він навіть сказав, що він відійти не може від Майдану. Можна сказати, що він боїться речей, які неможливо контролювати. Треба розуміти, наскільки все це було зрежисовано, максимально намагалися провести все це по «накатаних рейках», тому мені здається, що це намагання відсторонитися від непередбачуваностей.

- Хто з команди президента, з різних груп впливу на нього, на вашу думку або за вашою інформацією, відіграв головну роль в організації цієї акції та у підготовці Януковича до ефіру?

- Я не володію цією інформацією. Можливо, це були ті, хто готував цей формат і минулого разу. Але враховуючи зміни в політичному розкладі, я не беруся коментувати це питання.

- Які у вас враження від телевізійної складової проекту?

- Ну що ж, картинка була гарною, але все проходило занадто шаблонно: вистроїли людей в ряд - і лікарі, майбутні мами ставлять питання. Ця гарна картинка мене не вражала. Мені здається, що треба було подати більше креативу.

Сергій Андрушко, шеф-редактор програми «Проти ночі з Павлом Шереметом» на ТВі: «Ключовий акцент - це хороша режисура»

- Що винесли з телевізійного спілкування президента Януковича з громадянами країни особисто ви? Що, на ваш погляд, продемонстрував такий досвід спілкування?

- Це вже другий досвід такого спілкування президента з народом, причому такий самий досвід. Мені особисто запам'яталися місця, в яких проводилися включення - овочесховище, військовий аеродром. Видно було, що готувалося це тривалий час, адже потрапити на військовий аеродром не так просто.

Мені запам'яталися його слова, що він киянин, що він запрошував журналістів у «Межигіря».

Не можу не оцінити режисерської роботи, адже одразу видно, що режисер попрацював професійно, відчувається, що люди підготовлені до того, які їм ставити запитання і що їм робити. Єдиний випадок, коли здалося, що режисура вийшла з-під контролю, - це був епізод на майдані Незалежності, коли хтось там хотів поставити запитання, а йому не дали змоги.

- Які меседжі, з вашої точку зору, намагався донести до громадян президент, та наскільки переконливим він був у їх донесенні? Чи дали вони вам уявлення про стратегію президентської команди на найближчий рік і далі?

- Головний меседж - це покращання життя, яке відбулося за останні три роки.

Що стосується стратегії, то нічого особливого я не запам'ятав, і можна лише здогадуватися, що стратегією буде подальше покращення життя.

- Чи побачили ви, чого найбільше побоюється президент, яких тенденцій у суспільстві?

- Мені запам'яталася його фраза, коли він звернувся до ведучих, і вони не змогли відповісти, і це зробив президент, що, наприклад, у розвинутих країнах світу немає такої екстремістської політики з боку опозиції. Мені, власне, здається, це й демонструє те, чого він насправді боїться.

- Хто з команди президента, з різних груп впливу на нього, на вашу думку або за вашою інформацією, грав головну роль в організації цієї акції та у підготовці Януковича до ефіру?

- Я не володію інформацією. Єдине, що я пригадую, це як президент згадав мецената Дмитра Фірташа й те, наскільки він гарно щось організував.

- Які у вас враження від телевізійної складової проекту?

- Мені здається, що ключовий акцент - це хороша режисура.

Фото Павла Старостенка, Руслана Новосьола, Яни Новосьолової, www.pravda.com.ua та з архіву «Tелекритики»