29 січня Печерський районний суд міста Києва оголосив вирок колишньому начальнику Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексію Пукачу за звинуваченням у вбивстві журналіста Георгія Ґонґадзе та перевищенні влади і службових повноважень щодо журналіста Олексія Подольського.

Олексія Пукача засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною займати державні посади, а також позбавлено генеральського звання. Він має сплатити 500 тис. грн компенсації родині Ґонґадзе, а також 100 тис. грн морального відшкодування постраждалому журналістові Олексію Подольському. У відшкодуванні матеріальної шкоди Олексію Подольському суд відмовив. У строк відбування покарання суд постановив зарахувати затримання Олексія Пукача з 21 липня 2009 року.

У своєму останньому слові Олексій Пукач заявив, що зрозуміє вирок тільки тоді, коли Володимир Литвин і Леонід Кучма сидітимуть на лаві підсудних разом із ним. У короткому коментарі журналістам він додав: «Тому спитайте за мотив і за умисел у Литвина і Кучми». У самому тексті вироку суду, за словами адвоката Мирослави Ґонґадзе Валентини Теличенко, свідчення Пукача про цих посадовців і згадки їхніх прізвищ відсутні. З оголошених у суді свідчень, вказівки Пукач отримував від покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Свідчення екс-майора держохорони Миколи Мельниченка щодо ймовірних замовників убивства Георгія Ґонґадзе суд до уваги не взяв, оскільки Мельниченко не був уповноваженим на збирання доказів, коли робив записи в кабінеті другого президента Леоніда Кучми.

І Валентина Теличенко, і сторона захисту мають намір оскаржувати вирок Олексію Пукачу. Адвокат Пукача Григорій Демиденко заявив, що вважає вирок несправедливим і покарання не може бути у вигляді довічного позбавлення волі, якщо не доведено умисел. Адже в суді сам Пукач своєї провини в умисному вбивстві не визнав, заявивши, що не мав наміру вбивати Георгія Ґонґадзе.

Нагадаємо, що вбивство Георгія Ґонґадзе було скоєно восени 2000 року. 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві журналіста трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України - Валерія Костенка, Миколу Протасова і Олександра Поповича, і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 12 до 13 років. Олексій Пукач перебував у розшуку з 2005 року. 21 липня 2009 року його було затримано в селі Молочки Чуднівського району Житомирської області.

Таким чином, 29 січня суд покарав четвертого вбивцю Георгія Ґонґадзе, однак замовників цього злочину так і не назвав. «Детектор медіа» дізналася думку правозахисників і журналістів з приводу оголошеного вироку.

Олексій Подольський, журналіст, якого було викрадено за три місяці до Георгія Ґонґадзе, один із потерпілих у справі:

- Як ви оцінюєте вирок суду Олексію Пукачу? Чи співмірне це покарання зі скоєним злочином?

- Я бачу проблему дещо по-іншому. Адже вирок був зрозумілий ще до початку процесу. Як ви знаєте, я з певного моменту бойкотував цей процес, бо, як я казав на телекамери, «замовний суддя виносить вирок замовному вбивці». Річ у тім, що я заявляв відвід цьому судді двічі. З тих підстав, що він уже обслуговував Кучму ще під час його президентства, коли виносив неправосудне рішення у справі Іляшкевича. Тоді він просто сфальсифікував процес, і, як мені відомо, навіть не привозився підсудний із колонії, оскільки робилася спроба списати на кримінальних виконавців усі три справи щодо мене, Ґонґадзе та Іляшкевича.

Тоді суддя Мельник виніс потрібний вирок і почалася його кар'єра у Печерському суді. Так він став заступником голови суду. Коли мені стало про це відомо, я одразу подав клопотання про відвід, оскільки він не може вести цю справу, бо зацікавлений приховати злочини, у яких він фігурує. І це підтвердилося під час розгляду справу, тому що він відмовився викликати до суду тих, хто, на мою думку, замовив вбивство Ґонґадзе та злочин проти мене - Кучму та Литвина. Я не хотів далі брати участь у цьому процесі, бо не хотів бути декорацією. Тому весь процес був нелегітимний. Суддя взагалі уникнув проведення судового слідства щодо мотивів убивства Ґонґадзе та злочину проти мене. А це означає, що його вирок не є справедливим, бо в ньому не згадується ні Кучма, ні Литвин.

Тому я буду оскаржувати вирок у цій частині. Окрім цього я буду оскаржувати кваліфікацію злочину щодо мене і Ґонґадзе. Щодо злочину проти Ґонґадзе використовується кваліфікація, якої взагалі не існує у кримінальному кодексі - вбивство за злочинним наказом. Такого поняття немає. Також вони застосовують статтю про перевищення службових повноважень. Але у чому перевищення повноважень, якщо таких повноважень не могло бути взагалі!

Натомість є стаття, під яку цілком підпадають злочини, скоєні проти мене і проти Гонгдзе, - катування, тобто насильство з метою примусити щось зробити або не робити. Але це політична стаття, яку наразі досліджують різні правозахисні організації, тому її зараз не хочуть згадувати. І я оскаржуватиму це до самого Європейського суду. Оскільки до нас застосовувалося політичне катування з метою примусити припинити займатися своєю громадською діяльністю. Це катування здійснюється системою, яка зберігається ще з Радянського Союзу, коли вбивали та робили провокації проти дисидентів. Цим займався і генерал Фере, і сам Кравченко. З тією колоди й сам Пукач. І за ними не один десяток, і навіть не одна сотня вбивств та інших злочинів. Але в нас не хочуть визнати наявності цієї системи.

Для цього Пукача тримали у невідомій тюрмі. Адже Верховна Рада свого часу видала закон, яким заборонила СБУ мати навіть свій слідчий ізолятор. Але вони тримають Пукача в СБУ в тюрмі, яка не входить до переліку пенітенціарної системи України, саме для того, щоб приховати усі ці злочини. Тому що Пукач - це носій інформації про злочинну діяльність цієї системи.

Окрім того, мені з матеріалів справи відомо, що було вбито головного свідка у справі - генерала Кравченка. Адже я знаю, що одразу після його загибелі на місце події виїжджала слідча група у складі Генеральної прокуратури та СБУ; ці люди доповіли своїм керівникам (тоді керівниками були Піскун і Турчинов), що Кравченка було вбито. Але ще до проведення експертизи один і другий (Святослав Піскун та Олександр Турчинов. - ТК) на прес-конференції заявили про те, що це було самогубство. Таким чином цю справу також було сфальшовано. Але суддя категорично відмовився розглядати цю позицію та викликати свідків.

Вони взагалі могли після цього не розглядати цю справу. А винести вирок за дві години. Однак вони зробили закритий судовий процес. У цьому процесі суддя не хоче докопуватися до істини, виправляти помилки слідства та встановлювати мотиви злочину. Тому вирок є неправосудним не у частині важкості покарання, а в тому, що суддя приховав від суспільства всю ту інформацію, яка цікавить.

Адже Пукач не є політичною фігурою. Не він цю систему створював і не він винен у тому, що політики, які перебували при владі, вдавалися проти свої опонентів до насильства. Тому Пукач певною мірою теж постраждала сторона, бо його використали як інструмент злочинної діяльності.

Тому я солідарний із Пукачем і теж буду задоволений, коли замість нього на лаву підсудних сядуть і Кучма, і Литвин, і всі ті, хто організовував цю систему.

- До яких дій, на вашу думку, має тепер вдаватися громадськість, щоб було покарано не лише виконавців, а й замовників убивства Георгія Ґонґадзе?

- Громадськість складається з окремих особистостей, і кожна особистість має робити свою справу. Журналісти повинні докопуватися до істини, громадяни - голосувати правильно, а політики - нести відповідальність. Ми маємо боротися з цією системою, якщо хочемо бути поважними людьми, володарями своєї долі та країни. Тому що сьогодні чути подзвін по Ґонґадзе, а завтра може бути по тобі.

Валентина Теличенко, адвокат Мирослави Ґонґадзе:

- Як ви оцінюєте вирок суду Олексію Пукачу? Чи співмірне це покарання зі скоєним злочином?

- Я вважаю, покарання суд призначив правильно. Пукача визнано винним у вчиненні не одного, а низки злочинів, він їх вчиняв обдумано, готувався, притягнув до вчинення злочинів своїх підлеглих. Вину його доведено переконливо.

- Як ви оцінюєте останні слова Олексія Пукача, який стверджує, що разом із ним на лаві підсудних мали бути Кучма і Литвин, хоча у вироку не згадуються їхні прізвища і суд не взяв до уваги свідчення Миколи Мельниченка?

- Я вважаю, що у вирокові є прогалина - не повністю встановлено мотиви Пукача при підготовці та вчиненні вбивства. Пукач неодноразово називав прізвища і Кучми, і Литвина під час досудового та судового слідства поряд із прізвищем Кравченка, але чомусь суд випустив два прізвища і відмовився досліджувати вплив перших двох на Пукача. Підозрюю, що на суд впливали. Саме встановлення мотивів і буде основою апеляційної скарги. Що ж стосується Мельниченка - суд, на мою думку, недостатньо ретельно та уважно проаналізував його свідчення та передчасно визнав їх недопустимими. Це також буде оскаржено.

- Чи називав Пукач під час засідання Литвина та Кучму замовниками?

- Так, називав.

- До яких дій, на вашу думку, має тепер вдаватися громадськість, щоб було покарано не лише виконавців, а й замовників убивства Георгія Ґонґадзе?

- Увага до розслідування справи Ґонґадзе в частині встановлення замовників є критично необхідною для того, щоб переламати небажання держави викрити замовників.

Вікторія Сюмар, виконавчий директор Інституту масової інформації:

- Як ви оцінюєте вирок суду Олексію Пукачу? Чи співмірне це покарання зі скоєним злочином?

- Вирок суду стосовно покарання Олексію Пукачу я вважаю цілком адекватним з огляду на рівень злочину. Таке рішення для мене було очікуваним.

- Як ви оцінюєте останні слова Олексія Пукача, який стверджує, що разом із ним на лаві підсудних мали бути Кучма і Литвин, хоча у вироку не згадуються їхні прізвища і суд не взяв до уваги свідчення Миколи Мельниченка?

- Те, що він сказав стосовно Кучми і Литвина, цілком зрозуміле. Тому що неодноразово йшлося про те, що слідство загравало з Пукачем та, можливо, обіцяло йому інший результат. Але наприкінці він сказав ті найважливіші речі, яких від нього всі чекали. Адже суспільство чекає на прізвища замовників.

І тепер головне питання в тому, що тепер буде із замовниками. Але мені здається, що відповідь на нього лежить не в правовій, а в політичній площині. Я думаю, що це початок нової історії із судом та розслідуванням справи Кучми, яка може багато чого означати для його зятя - Віктора Пінчука. Нині багато говорять про переділ медіаринку, і я боюся, що це може стати одним із інструментів. Справа щодо ймовірних замовників може не розслідуватись об'єктивно, а стати натомість заручником політичної ситуації.

- До яких дій, на вашу думку, має тепер вдаватися громадськість, щоб було покарано не лише виконавців, а й замовників убивства Георгія Ґонґадзе?

- З огляду на те, що суд фактично був закритим, інструментарій громадськості є дуже і дуже обмеженим, бо громадськість не може самостійно проводити розслідування тощо. Вона лише може привертати увагу до цієї справи та не спускати її на гальмах. Це те основне, що ми маємо робити.

Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи:

- Як ви оцінюєте вирок суду Олексію Пукачу? Чи співмірне це покарання зі скоєним злочином?

- Я не ознайомлювався з вироком суду і вважаю, щоб відповідати обґрунтовано на це запитання, все ж таки необхідно цей вирок почитати, подивитися обґрунтування тощо. Але, якщо виходити просто з того, що вважається доведеним, то Пукач, незважаючи на його високий статус в МВС та посаду, яку він займав, був тільки виконавцем чужої волі. І з цієї точки зору, мені видається, що довічне ув'язнення - це надто жорстокий вирок. Окрім того ж, виглядає доволі дивним позбавлення права обіймати керівні посади й довічне ув'язнення, це якось не пасує одне до одного.

- Як ви оцінюєте останні слова Олексія Пукача, який стверджує, що разом із ним на лаві підсудних мали бути Кучма і Литвин, хоча у вироку не згадуються їхні прізвища і суд не взяв до уваги свідчення Миколи Мельниченка?

- Я не можу нічого сказати. Я не вважаю, що Кучма є замовником убивства і мав би бути на лаві підсудних. Це моя особиста думка, ніяких фактів, які б підтвердили це твердження, в мене не має. Але суто інтуїтивно я відчуваю, що Кучма також є жертвою цієї історії. Стосовно Литвина я нічого не можу сказати. Мені здається, що це все з області вигадок.

Я тільки можу зазначити: вважаю неправильним, що в цьому процесі таким чином поставили крапку. Треба шукати замовників убивства, треба вести розслідування, але цього ніхто не хоче робити, оскільки, мабуть, із цієї історією пов'язані люди, які обіймають високі посади. Тому цього не роблять. Я вважаю, це неправильно. Тобто треба вимагати подальшого розслідування цієї справи.

- До яких дій, на вашу думку, має тепер вдаватися громадськість, щоб було покарано не лише виконавців, а й замовників убивства Георгія Ґонґадзе?

- Громадськість мала б вимагати продовження розслідування, щоби правоохоронці шукали замовників убивства. Я підозрюю, що насправді відомо значно більше, ніж оприлюднюється, але просто не висвітлюються всі дані. Знову ж таки, ці підозри суто інтуїтивні, ніяких фактів у мене немає.

Юрій Луканов, голова Незалежної медіа-профспілки України:

- Як ви оцінюєте вирок суду Олексію Пукачу? Чи співмірне це покарання зі скоєним злочином?

- Вирок справедливий. Наскільки я знаю, за законом за такий злочин передбаченим покаранням є довічне ув'язнення, тому згоден із вироком суду. Дуже погано, що справа була закритою, адже громадськості потрібно було побувати на засіданні, дізнатися подробиці. А так я не знаю, що там відбувалося за дверима суду, точного замовника так і не знайдено. Я довіряю адвокату з боку Георгія Ґонґадзе, вона справедливо вимагала довічного ув'язнення. Але проти замовників вирок має бути чітко обґрунтованим.

- Як ви оцінюєте останні слова Олексія Пукача, який стверджує, що разом із ним на лаві підсудних мали бути Кучма і Литвин, хоча у вироку не згадуються їхні прізвища і суд не взяв до уваги свідчення Миколи Мельниченка?

- Ще раз повторюю, що вирок має бути повністю дуже чітко і точно обґрунтованим. А щодо зазначених вище прізвищ, то якщо вони мають причетність, то адвокатам потрібно буде потрудитися, аби довести, що вони мали спільні справи.

- До яких дій, на вашу думку, має тепер вдаватися громадськість, щоб було покарано не лише виконавців, а й замовників убивства Георгія Ґонґадзе?

- Продовжувати тиск, як усередині країни, так і зовнішній. Бо така справа не повинна пройти непоміченою, вона повинна пробудити громадськість. Така моя думка.

Андрій Куликов, ведучий «Свободи слова» на ICTV:

- Як ви оцінюєте вирок суду Олексію Пукачу? Чи співмірне це покарання зі скоєним злочином?

- Я не юрист, щоб оцінювати, наскільки покарання співмірне зі скоєним злочином. Якщо те, що ставлять у провину Пукачу, карають за законом таким покаранням, то напевно, це співмірно. Але інша справа - наскільки доведено його провину. Тому що, наскільки я знаю, справа ще піде до апеляційного суду, тобто в захисту Пукача залишаються аргументи, які дозволяють провадити далі цей розгляд.

- Як ви оцінюєте останні слова Олексія Пукача, який стверджує, що разом із ним на лаві підсудних мали бути Кучма і Литвин, хоча у вироку не згадуються їхні прізвища і суд не взяв до уваги свідчення Миколи Мельниченка?

- Стосовно свідчень Пукача щодо Литвина та Кучми можна обговорювати лише - вірити чи не вірити тому, що про них кажуть інші. А мені б хотілося знати. А для цього потрібна публікація матеріалів слідства, матеріалів суду та матеріалів майбутнього оскарження разом із відкритими слуханнями. А припущень ми можемо висувати дуже багато.

- До яких дій, на вашу думку, має тепер вдаватися громадськість, щоб було покарано не лише виконавців, а й замовників убивства Георгія Ґонґадзе?

- Коли замовників буде встановлено, тоді громадськість має вимагати їх покарання. А наразі, на мою думку, потрібно вимагати саме публікації матеріалів слідства, тоді ми зможемо робити висновки, а не припущення.

Фото - «День», obozrevatel.com, liga.net, архів ТК