1. Много эмоций на экране. А к самому проекту есть философское замечание: материалы, на которых делается проект, стыкуются с трудом. Сочетание социальной (выжимающей слезы) и шоу-составляющей очень часто вызывает недоумение. Элементы шоу, взятые из предыдущего проекта, несколько нарочито связываются с судьбами людей, которые впоследствии выпячиваются в качестве каких-то социальных героев. Но насколько они герои – сложно судить.

 

Если человек попал в камеру – как вот, к примеру, тот мальчик… Я понимаю, что всех слепых детей, страдающих от недостатка внимания в стране, на телеэкран не вытащишь, но должна быть какая-то более жёсткая система критериев: почему именно этот человек? Как, например, паралимпийские игры – в каждом случае это один из многих инвалидов, но он совершил над собой героические усилия и завоевал какую-то медаль, какое-то место, преодолел себя… Мне лично недостаёт подобного «эксклюзива». Потому что хочется, чтобы у проекта была какая-то сверхзадача. Если это просто жизнеутверждающая или вызывающая сострадание к ближнему задача – то, как говорил Жванецкий, чего-то здесь не хватает.

 

2. С точки зрения телевизионщика, мне вообще не нравится, когда есть возрастная (а значит, и психологическая) нестыковка тех, кто презентует некие свои «движения души», и тех, на кого они рассчитаны. Когда дети танцуют для детей – это нормально, это очень мощный воспитательный момент. Когда же полураздетые, а иногда и совсем раздетые взрослые дяди и тёти пиарятся на том, что они танцуют для детей, – мне это претит.

 

Я считаю, что здесь нужно выдерживать очень деликатную линию в компоновке «кто для кого и ради чего». То есть если мы показываем натуральное горе и пытаемся вокруг него с помощью конкретных людей создать более комфортный микромир – нельзя это делать откровенно проходными номерами и массовыми шоу-элементами, присущими площадным концертам. Должна быть какая-то изюминка, какой-то эксклюзив, и все должно стыковаться.

 

3. Всё будет зависеть от того, как быстро организаторы поймают правильное содержание, правильную идеологию, правильную логику того, что они делают. Мне кажется, не только я обратил внимание на упомянутые моменты. Понятно, что телевизионные рейтинги – это одно. Но если стоит социальная (как они декларируют) задача, нужно считаться с тем, что я только что сказал. В этих вещах фальшь недопустима.

Тетяна Мокріді, член Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення:

1. Враження доволі позитивні. Я взагалі дуже схвально ставлюся до соціальних проектів.

 

2. Мені сподобалося, що тепер танцюють заради мрії талановитих дітей. Сподіваюся, показані в програмі прекрасні сюжети про дітей допоможуть їхнім мріям здійснитися. Якщо бажання хоч однієї дитини здійсниться, якщо народиться ще один талант – це великий плюс для нашого суспільства. Щодо учасників «Танців» – мені здається, що підібрано їх вдало, вони яскраві, талановиті, досить різнобарвні. Було цікаво дивитися. Якщо говорити з точки зору шоу, цей проект, на мою думку, програє «Танцям із зірками», які були на «1+1».

 

3. Перший сезон «Танцюю для тебе» я не дивилася взагалі і порівняти, на жаль, не можу.

 

 

1.  Это очень нужный и социально полезный проект, который достаточно интересно подан. Я могу оценивать исключительно идею, а не ее воплощение. Если он выходит на «1+1», то имеет определенные стандарты и не может быть очень плох в принципе. Но сама идея очень хорошая!

 

Я смотрел первый проект, он меня поразил. Я не подозревал, что благодаря медиа можно доставлять людям радость. А если телевидение еще и помогает конкретным людям в решении конкретных проблем – это огромная польза. Программа дает людям уверенность в себе, они могут на нее опираться и идти дальше, так что это очень позитивный проект.

 

2. Дети относятся к телевидению немного по-другому. Для них появление в телевизоре по-своему важно. Изменение правил – это тоже полезно. Потому как в нашей стране воспитанию детей власть уделяет минимальное значение. И если есть проекты, связанные с воспитанием детей или прививанием каких-то качеств, уверенности в себе, это похвально. Здесь присутствует воспитательный момент – поддержка благородных детских устремлений.

 

3. Вопрос социальных проектов не рассматривается с позиции рейтингов каналов. Например, добавляет ли антиспидовая реклама о том, что нужно надеть презерватив, рейтинга каналу? Все зависит от грани, в данном случае больше социальности, чем развлекательности. Я понимаю, что задача продюсеров – сделать программу интересной как можно большему количеству людей. Но это социальный проект со своей спецификой, и я бы не ставил его в разряд рейтинговости. «Танцюю для тебе – 1» я не оценивал как смотрибельный или несмотрибельный. Поэтому не хотел бы говорить о том, какой из проектов более успешен.

 

 

1. Я дивився «Танцюю для тебе – 2» краєм ока, бо такого типу проекти вже давно стали нецікавими.

 

2. Мені здається, що зміни (танцювати заради мрії дитини) – це блюзнірство. Кожній нормальній людині боляче дивитися програму, бо вона розуміє, що цим дітям, як і тим, яких сьогодні багато в дитячих будинках нашої країни, ніхто не допоможе. І робити на цьому собі рейтинги, бізнес недоречно, я вважаю.

 

3. Не думаю, що другий сезон буде успішнішим, ніж перший. А «Танці з зірками» за рейтингами він точно не переплюне.

 

 

1. Я болел за Маричку Падалко. Мы пришли с Лидуном (дружина Андрія Лідія Таран. – «ТК») в футболках. У меня было написано «Мамо, це я, Міша», а у Лидуна – «Мамо, це я, Маша». Потому что так зовут Маричкиных детей. Нам показалось, что ей как МАМЕ (со всеми большими буквами в этом слове) было бы приятно, если бы дети пришли за нее поболеть. Так что Маричка Падалко и Саша Кочкин – наши фавориты, конечно же.

 

У проекта есть очень положительное свойство: это очень хорошая гимнастика для души. Вначале тебя бросают в драматические сюжеты о детях, ради которых участники танцуют, а потом – в положительные эмоции и веселые танцы, не лишенные определенной иронии. Взять хотя бы выступление Осадчей и Крыся, после которого я понял, что граждане Украины должны заменить газовые плиты на электрические, потому что с газом проблемы точно будут: Путин должен обидеться. Хотя действительность тут была несколько приукрашена и Тимошенко должно быть приятно, что она по-кризисному вытянулась и постройнела в исполнении Кати Осадчей, а Путин так вообще похорошел: лысина исчезла, да и вырос раза в полтора. Я даже не представляю, что было бы с российским артистом, который позволил бы себе изобразить танцующего Путина. Наверное, после этого камера Ходорковского показалась бы ему пределом мечтаний.

 

Так вот, это контрастный душ: от положительных эмоций танцующих людей – к красивым, грамотным, профессионально сделанным сюжетам. Я сразу же побежал благодарить не участников, а режиссера Овечкина, который эти сюжеты сделал и поднял веру в телевидение на должную высоту.

 

Главное достоинство проекта – то, что он заставляет людей поверить во что-то светлое. Ведь мечты, как говорили участники, обязательно сбываются. И рано или поздно даже бедный ламинат в этой студии, который все называли паркетом, почувствует себя паркетом.

 

2. Идея изменения правил очень нравится. Недостатком первого проекта было то, что из зрителя выдавливали слезу запрещенными приемами, как говорится, «коленом по яйцам». Сейчас планку приподняли, потому что сложнее заставить переживать за тех, у кого все в порядке. Впрочем, тут тоже совсем даже не все в порядке. Кто может рассудить, чья мечта лучше? Никто.

 

3. Для меня второй сезон точно будет успешнее, потому что там танцует Падалко! Единственное, что мне не совсем понятно в проекте, – это клятва участников. Мне кажется, это перекос в драматизм и ненужную театральщину. Из слов и комментариев участников и так понятно, что они переживают, что общались с детьми, в команде с которыми трудятся за исполнение их мечты. Так что этот момент можно было смело выбросить из формата.

 

 

1. Я дивилася лише закінчення програми. Того дня я повернулася з церемонії нагородження Viva!, ввімкнула телевізор, побачила програму на «Плюсах» і подумала: «О, у нас все так само містечково, красиво, всі свої, всі радіють одне одному…». Але насправді, звісно, всі учасники щирі. Утім, я точно не дивитимуся цей проект.

 

2. У другому сезоні обидва учасники кожної пари – відомі люди (на відміну від першого сезону, де один із учасників був простим громадянином), і я розумію, заради чого це було зроблено: для підвищення рейтингу.

 

Ясно, що в такий спосіб можна назбирати певну суму грошей, але все одно це шоу заради шоу. Я не сприймаю його (та й телебачення загалом) як щось здатне допомогти й змінити життя.

 

3. Другий сезон зазвичай успішніший за перший, бо спрацьовує звичка. До того ж нині 100% людей, які беруть участь, – зірки, тож можна впевнено казати, що другий сезон буде успішнішим. Іноді, звісно, спрацьовує глядацька втома, але це не той випадок. Людям тепер немає чого робити, так що шоу точно дивитимуться.

 

– Я нині перебуваю за кордоном, але вже цікавився рейтингами проекту. Деякі зміни в програмі наближають її до двох перших «Танців». І судячи з рейтингів першої програми (а вони кращі, ніж у минулому сезоні), я думаю, проект буде успішнішим.

 

 

– Не дивлюся, вважаю, що це жуйка для невибагливої публіки.

 

 

– Не бачила, але такі проекти чудові, і що більше їх буде – то краще.

 

 

– Я цей проект не дивлюся. Бо вся наша країна й так танцює та співає. Все це варіації на одну тему. До того ж я не люблю, коли чийсь біль виноситься на екран і на ньому роблять шоу.

 

 

 

1. Загалом враження не дуже хороші. Мені було нецікаво. Якщо порівнювати з попередніми програмами і навіть із попереднім сезоном, перший був цікавішим. Може, це лише перша програма й вони, так би мовити, не розкачалися – але немає емоцій, які були в попередньому сезоні...

 

2. Це, скажімо, більш позитивно, ніж те, що було під час першого сезону. Перший сезон багато критикували: проект задумувався як соціальний, але це не вдалося. Можливо, те, що вони обрали талановитих дітей, – вияв гуманності з боку авторів програми.

 

3. Не думаю. Втім, варто подивитися ще хоча б дві програми, щоби робити загальні висновки – адже перша програма не завжди є показником... Та якщо дивитися загалом по рейтингах від самого початку, видно, що глядацький інтерес до «Танців» падає.

 

 

– Я бачила лише частину проекту. Особливо я була вражена історією хлопчика, заради якого танцюють Сергій Костецький та Ірені Мeрлені. Я знала його маму, ще коли вона була живою. І я просто сиділа та плакала. Думаю, другий сезон «Танцюю для тебе» трохи кращий за перший. Взагалі, як учасниця та спостерігачка за проектом «Танці з зірками», вважаю, що це геть інший проект. На мій погляд, «Танцюю для тебе» не зміг перевершити «Танці з зірками» ані в професійному плані, ані в плані подачі. Взагалі він був трохи нижчим за рівнем. А «Танцюю для тебе – 2» кращий, професійніший, тут людяніші історії.

 

Крім того я знаю, що, приміром, історія Сергія Солнцева, який не може ходити, добре плаває і маму якого вбив тато, не вигадана, не сфабрикована, а цілком реальна. Це все має позитивно вплинути на проект. Адже треба привернути увагу до того, що дорослі часом ставляться до дітей як до маленьких тваринок. Багато дітей не мають батьків, не мають соціальної підтримки, і це злочин суспільства. Тож звернення до цих проблем – безумовно на краще для проекту.

 

Як на мене, то й за складом учасників, і за самими історіями цей проект цікавіший, кращий та динамічніший.