Потішне суспільне мовлення і бутафорська цифра
На те, щоб скликати засідання Ради національної безпеки і оборони щодо суспільного мовлення та цифри знадобилося півроку (намічали на травень 2009-го - провели у вересні). Ще 5 місяців пішло на те, щоб це рішення підписати. Тобто рівно 10 місяців невсипущої роботи із впровадження цифри завершилися досить загальними положеннями президентського указу, прийнятого начебто за підсумками засідання в РНБОУ. Проте сам Указ Президента про рішення Ради національної безпеки і оборони від 11 вересня 2009 року «Про концепцію створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України та хід упровадження цифрового телерадіомовлення» цікавий передовсім не тим, які положення до нього увійшли, а тими - які випали у процесі 5-місячного підписання.
Документ «до» і «після» підпису Ющенка відрізняється разючіше, ніж фігури товстунів після накладання рекламного фотошопу. Тож якої сили і чийого виробництва таблетки для схуднення бюджету було для цього застосовано, лишається хіба що припускати.
Текст проекту рішення РНБОУ «Про концепцію створення системи суспільного телебачення і радіомовлення та хід впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні» було свого часу опубліковано на ТК, офіційний статус документу підтвердив заступник голови Ради нацбезпеки Степан Гавриш. Текст Указу цитуватимемо з офіційного сайту.
Отже, з першої частини - тої, що стосується СМ, - безслідно зникло слово «роздержавлення». І відповідно усі згадки про незадовільний хід реформ державного медіасектору. Натомість з'явилися твердження про «недооцінку органами державної влади ролі та потреб державного телерадіомовлення» та про «посилення ролі держави у процесі забезпечення доступу громадян України до оперативної, об'єктивної інформації».
Також таємничим чином випарувалися слова «перехідний період». І тепер доручення Кабінету Міністрів у місячний термін «затвердити Концепцію запровадження стандартів суспільного телебачення і радіомовлення в Україні, передбачивши функціонування державного телебачення та радіомовлення на перехідний період» перетворилося на «подати у двомісячний строк на розгляд Ради національної безпеки і оборони України проект концепції створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України, в якому передбачити, зокрема, дальше функціонування державного телебачення та радіомовлення». Тобто тепер пропонується створювати суспільне мовлення паралельно до державного - на питання, якій світлій голові вдалося нав'язати гаранту уявлення про модель, в якій поєднано «коня і трєпєтную лань», на підставі якого міжнародного досвіду (відповідь - у жодній країні світу такого не існує, бо такого не буває) і що цей світлий ум робить в оточенні президента, а не в музеї палеонтології, президентський указ відповіді не дає.
Також неважко підрахувати, що як щось затвердити у місячний термін від 11 вересня, то маємо дату 11 жовтня 2009-го, а якщо це ж щось подати на розгляд у двомісячний термін від 18 лютого - це тільки 18 квітня 2010-го подати, а коли затвердити - і взагалі невідомо. Можна лише припускати, що оскільки вже минуло 5-річчя від обіцянки Майданові тоді-ще-не-президента-Ю-щен-ка створити СМ і початку перших дискусій про роздержавлення ЗМІ, то тепер президент Ющенко намагається дотягнути до 10-річчя, відсвяткувавши заразом і ювілей руху опору прогресивних державних мастодонтів підступним роздержавникам.
«Цифрова» частина указу ще цікавіша, оскільки дозволяє скласти уявлення, чиєю рукою редагувався документ. Приміром, з пасажу «Визнати роботу Кабінету Міністрів України та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні такою, що недостатньою мірою відповідає національним інтересам в інформаційній сфері та ставить під загрозу забезпечення конституційних прав громадян України на доступ до інформації та виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань» чомусь випало слово «Нацрада». Очевидно, на думку Президента, багатомільйонна афера з МХ-4 є такою, що достатньою мірою відповідає національним інтересам.
Продовжуючи тему про аферу. Таємничим чином зник і абзац про те, що відтепер ліцензувати цифру Нацрада має лише у співпраці з координаційною міжвідомчою групою на чолі з віце-прем'єром, а чітке розпорядження здійснити перевірки компаній, які попри здоровий глузд і ринкові інтереси, отримали ліцензії на мовлення в МХ-4, замінено на розпливчасту вимогу «посилення контролю».
Недарма і Нацрада, яка давно оголосила про проведення перевірок «Штепселя», «Берегині» і їхнім родичам по мультиплексу, аж ніяк не поспішає оприлюднити результати, очевидно, вважаючи, що як президент робить вигляд буцімто 5 місяців можна малювати підпис під указом, то чом би Нацраді не робити вигляд, що можна 5 місяців перевіряти мовлення компаній, які не мовлять.
Проте не тільки славне слово «Нацрада» зникло з цифрової частини документу. Заразом випали й будь-які згадки про можливість залучення приватних інвесторів до проекту побудови цифрової інфраструктури.
Абзац з проекту рішення РНБОУ:
«...у тримісячний строк затвердити з урахуванням пропозицій Робочої групи з питань координації впровадження цифрового телебачення в Україні зміни до Державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення, а також підготувати план ініціювання змін до законодавчих та інших нормативно-правових актів, міжнародних угод України, зокрема щодо технічних аспектів, питань ліцензування, а також механізмів забезпечення соціальної підтримки населення, з метою охоплення до 01 червня 2012 року цифровим телебаченням прикордонних областей України та Автономної Республіки Крим, фінансового забезпечення впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні, передбачивши необхідні кошти в Державному бюджеті України та розглянувши доцільність залучення інвесторів»
дуже несподівано втратив фінал, у якому якраз ідеться про необхідні кошти з Держбюджету та «доцільність залучення інвесторів». Ну і зовсім дрібниця: тримісячний термін в аканцовкє перетворився на 6-місячний. Висновок напрошується такий: президент Ющенко в останні дні свого президентства заповідав будувати цифру - як і суспільне мовлення - вічно і без грошей.
Попри довгоочікуваний указ-неуказ, але 2009-й рік в не-побудові української цифри став усе-таки поворотним. Адже якщо раніше питання обговорювалося у площині, хто з всесильних державних органів займатиметься побудовою цифрової інфраструктури (і - відповідно - хто інтенсивно митиме державні кошти), то нині цей сюжет відступив на другий план. Схоже, держава змирилася з тим, що цифрового мовлення самотужки їй не побудувати - і через нестачу бюджетів, і через силу інерції, що легко перетворює один місяць на 10. Ключовим питанням 2009-го стало, на яких умовах приватні мовники готові інвестувати в цифру. Про це йшлося й у квітні на нараді в Мінтрансі, яка закінчилася легким скандалом (мовники просаботували пропозицію міністерства вступити до «консорціуму» без гарантії забезпечення інвестицій), і під час засідання в РНБОУ.