Наша перевага в тому, що у нас є програмний продукт, який виробляє група, до якої входить наш канал. Тобто серіали – поки що це російські серіали «Менти», «Бандитський Петербург», «Павутина» і багато інших. Крім того, це ті серіали, які ми плануємо почати виробляти в Україні. У нас в цьому великий досвід, тому що один з наших акціонерів - пан Гусинський, точніше за компанію з ним афілійовані, але по суті близькі до нього, і у нього є досвід створення НТВ у Росії. І ще один акціонер - пан Кагаловський - економіст з дуже хорошим фінансовим досвідом, який дуже добре вміє рахувати гроші і тому, якщо він їх вкладає, – це виправдано. Тому що, працюючи колись в Росії і керуючи Економічним дослідницьким центром, де свого часу працювали разом з ним і Явлінський, і Гайдар, і багато інших відомих російських економістів, він був одним з перших, хто передбачив, скажімо, дефолт в Росії 1998 року. Потім був представником Росії в міжнародних фінансових організаціях – в Міжнародному валютному фонді. Це людина, достатньо сильно інтегрована в економічні процеси, що відбуваються в світі. Якщо ці дві люди об'єдналися для того, щоб вкладати гроші сюди, – це вигідно і з професійного і з фінансового погляду.

 

- Поставлена, але вона варіюється. Наша головна мета – досягти максимальної кількості глядачів, але коли ми зможемо це зробити і як – тут є багато різних шляхів, над якими ми працюємо, і я можу сказати, що звичайно кожному телеканалу рано чи пізно хотілося коли-небудь стати першою кнопкою. Нам теж цього хочеться.

 

- Це реально, але не відразу. А на час виходу в точку беззбитковості, я думаю, що частку від 2 до 6-7% ми зможемо отримати тим чи іншим способом.

 

- Років за три.

 

- По-перше, у нас буде багато чоловічих серіалів, які випускає наша група, - я про це говорив. Окрім цього ми запускаємо лінійку новин і розмовну програму, щоденну, яка йтиме встик лінійці новин.

 

- Поки що не вирішили, але думаю, що впродовж найближчих двох тижнів це буде відомо.

 

- Політичні теми там будуть теж, але це не буде винятково політичне ток-шоу. Буде підсумкова програма Віталія Портникова і буде програма розслідувань, яку готує Богдан Кутєпов. Ось поки все. Потім запускатимемо нові програми. Для цього ми будуємо велику студію - вже закінчуємо і робимо величезні, божевільні декорації. У нас будуть найкращі декорації в країні. Тобто ми робимо небагато, але стараємося це зробити добре.

 

- Ну, по-перше, це не завжди моя пристрасть. Що стосується Євгенія Кисельова – це було рішення акціонерів, які вважають, що у нього достатньо великий досвід в керівництві телебаченням у Росії і було б непогано, щоб він працював тут. Що стосується російських менеджерів – я вважаю, що медіа – інтернаціональні. І коли я працював в «Газеті 24», я туди запрошував поляка Гжегожа Гаудена, інший медіа-проект я робив з Міхалом Пролетовським, який зараз віце-президент Інтерфаксу в Москві, я багато співпрацював і з американцями. Просто росіян у нас більше знають і це завжди впадає у вічі. А виправдано чи ні? Думаю, що з погляду організації процесу, той досвід, який був у Дмитра і той, який є у Євгена, в принципі корисний для українських журналістів. Тому що і перший і другий, безумовно, дуже сильні тележурналісти і дуже сильні професіонали. Тому я не бачу тут нічого невиправданого. Я вважаю це тільки позитивним процесом. І ми тут не оригінальні. Ось Савік Шустер теж ніби як російський і інтегрувався.

 

- Може і набрид, але гроші йому платять і рейтинги він збирає.

- У тому, що він себе зумів позиціонувати не як росіянина, а як людину світу, який не втручається в процеси, а є якраз таким ідеальним модератором. Тобто він не стає ні на чию позицію і вміє абстрагуватися від усього. Українським ведучим це складно зробити, тому що вони є громадянами своєї країни і, звичайно, мають якісь політичні погляди і вподобання. Той образ людини, яка не є громадянином країни, така собі людина світу, який Шустер створив собі в Україні, спрацював. Я думаю, що в цьому головний феномен.

 

- Мені здається, що з професійної точки зору досі наша журналістика відстає. Тому що ми свого часу замінили систему, в якій була одна думка, на систему, в якій є багато думок, але сам журналіст ці різні думки не аналізує і не вибирає і не ставиться до них критично. З цим проблема. Але я думаю, що це зміниться. Я не так давно читав лекцію на першому курсі журфаку і був приємно вражений питаннями і тим, як ці діти поводилися. Вони народилися, коли Україна стала незалежною. Вони абсолютно вільно мислять. Але свобода - це ж ще і відповідальність. Тобто вони, крім того, що вільно мислять, не бояться, вони намагаються логічно вибудувати свою думку, вони знають, чого хочуть. Мені здається, що і на журналістиці це позначиться позитивно. Інша річ, і я їм говорив, що якщо раніше, навчаючись на журналістиці, можна було сподіватися на хорошу роботу, тому що був один канал, дві газети, то зараз кожна людина – журналіст, така кількість блогів. Цією професією володіє вже практично кожна людина, тому що журналістика стала громадянською і відкритою і мені здається - це вплине на зміст і на саму її суть. Журналістика перетвориться на такий собі обмін думками і обмін контентом.

 

-         А можна журналістиці навчити?

- Звичайно. Можна навчити і азам професії, можна навчити і розвиватися. А якщо людина розвивається, то вона рухається вперед і вже сама вчиться далі.

 

- Просто стало більше ЗМІ. Думаю, що кількість людей, які вміють працювати, теж достатньо велика, але їх відсоток у кожному медіа зменшився, тому що медіа стало більше.