Усунення Віктора Януковича, переформатування парламентської більшості, призначення позачергових президентських виборів і зміна уряду спонукали медійну спільноту заговорити про ті проблеми, що накопичилися в нашій галузі протягом останніх років і потребують першочергового вирішення. Про те, якою має бути дорожня карта реформ у медіасфері, що, коли, як і в якій послідовності варто змінювати, хто має лобіювати новели, а також яких перешкод слід уникати, «Детектор медіа» поговорила з народними депутатами й медіаекспертами, які наразі формують порядок денний цих змін.

Микола Томенко, народний депутат від ВО «Батьківщина», голова Комітету з питань свободи слова та інформації:

- Якою ви бачити дорожню карту першочергових реформ у медіасфері?

- Загально-стратегічний тренд в інформаційній сфері - це повернення до визначення принципів державної інформаційної політики, оскільки її не існувало. Це була політика пропагандистського забезпечення діяльності влади Віктора Януковича та можливості заробляти кошти через бюджетне фінансування державних та комунальних ЗМІ. Отже, ми повинні ще раз сказати, в чому стратегія, в чому сенс цієї діяльності, щоби цю стратегію сформулювати, і під цю стратегію необхідно провести кадрові зміни.

Тобто, Національна рада, яка повинна бути стовідсотково оновлена, повинна представляти тих людей, які розуміють, яка стратегія в нинішньому телерадіопросторі. Що стосується Держкомтелерадіо, то очевидно, що головна функція нового керівництва повинна бути пов'язана передусім із забезпеченням створення суспільного телебачення й радіомовлення, роздержавлення друкованих ЗМІ. Щоб уряд зумів допомогти Держкомтелерадіо, Верховна Рада невідкладно повинна ухвалити у другому читанні законопроекти про роздержавлення й суспільне мовлення.

Є нагальна проблема - це підготовка України до переходу на цифрове мовлення. Я вважаю, що це проблема, котра потребує втручання правоохоронних органів, і монопольне право комерційної структури з адресою на Кіпрі є небезпечним з точки зору інформаційної політики.

Ми маємо проаналізувати і змінити формат управлінської моделі переходу України на цифрове мовлення, щоб держава контролювала цю ситуацію, проаналізувати, як кошти використовувалися і, можливо, спостерігаючи за цією непростою ситуацією, зробити поетапний перехід. Адже, можливо, вся Україна не буде готова у червні 2015 року переходити на цифрове мовлення, але для цього ми повинні бачити картину цього цифрового мовлення.

Є законодавчі реформи, які ми підготували, але в силу відсутності парламентської більшості не ухвалили. Як я сподіваюся, тепер парламентська більшість буде проєвропейською і допомагатиме нам.

Наприклад, підготовлено законопроект, що розширює територію доступу до інформації. І нова редакція закону про зовнішню рекламу, зміни до закону «Про вибори Президента України», необхідно уточнити стандарти і принципи діяльності журналістів під час президентської компанії, яка вже розпочалася.

Також варто звернути увагу на стратегію, місію тих структур, які залишилися в державному управлінні. У першу чергу це кадрове забезпечення цих структур, жорсткий громадський контроль і активна робота, щоб усі реформи медіа, які фактично були призупинені в останні роки, було введено в дію.

Звісно, є небезпека, що кадрові зміни відбудуться так, що поставлять не професіоналів, а партійних представників. Громадськість мусить бути доволі активною, щоб донести до народних депутатів, що членами Нацради не повинні бути депутати, помічники депутатів, які працюють там на постійній основі, або представники медіахолдингів чи груп. Це мають бути авторитетні громадяни, які є значною мірою незалежними, щоби здійснювати таку політику. Це що стосується Нацради.

У Держкомтелерадіо так само посади мають обіймати люди, котрі не мають конфлікту інтересів у частині проведення роздержавлення і створення суспільного мовлення. Щоб це не були люди, які б сказали, що влада нам наказала максимально затримати це як ресурс на певний період. Звісно, я думаю, що максимальне обговорення медіаспільнотою дуже важливе. Наприклад, стосовно Нацради я вважаю, що ми в Комітеті розпочнемо розглядати кандидатури тільки після того, як їх буде затверджено медіаспільнотою.

Це стосується й інших інституцій. Бо, на жаль, поки що існує погляд, що це треба швидко зробити, адже уряд буде коаліційним і будуть якісь квоти, й під ці квоти кожна партія чи фракція делегуватимуть людей. Ми мусимо переконати фракції, що коли вони були в опозиції, то критикували злочину владу, і тепер не мусять повторювати помилки тієї злочинної влади.

Катерина М'ясникова, медіаексперт Східноєвпропейського інституту проблем медіа:

- Якою ви бачити дорожню карту першочергових реформ у медіасфері?

- Найбільша відповідальність зараз лежить на третьому секторі. Всі ми маємо забезпечити невідворотність реформ і таких бажаних змін. Для цього потрібні дві одночасно складні та прості речі: єдине бачення бажаного та план дій. Вважаю, що кожна галузь та сектор швидко має узгодити ці дві речі та починати працювати. Як це вже зробили студенти.

Нижче пропоную своє бачення для медіа. Це ще не повноцінна картина, а радше нариси. Переважно це наші мрії, які ми плекали впродовж останніх дев'яти років, скомпільовані в один список.

Бачення:

1. Конституція забезпечує не тільки права громадян на свободу слова та інформацію, але й право на доступ до телекомунікацій.

2. Діє суспільна мультимедійна компанія, створена шляхом реорганізації системи державного телебачення.

3. Державна власність на медіа обмежується формальним володінням державною установою, що є суспільною мультимедійною кампанією. Державна власність на регіональні та локальні медіа заборонена.

4. Система державного регулювання у сфері медіа механічно убезпечена від корупції (процедури максимально унеможливлюють будь-які прояви корупції).

5. Об'єктом державного регулювання в сфері медіа є використання обмеженого ресурсу та обіг окремих видів контенту, що становлять загрозу для неповнолітніх.

6. Якість журналістських матеріалів є об'єктом саморегулювання, що має реальні дієві механізми впливу.

7. Не дискримінуються окремі види медіа (місцеві, регіональні, некомерційні тощо).

8. За результатами переходу на цифрове мовлення забезпечено права мовників та громадян (всі діючі мовники отримали права на мовлення у цифрі, оператор-монополіст належно контролюється, громадяни не втратили доступу до телебачення).

9. Забезпечено реальний доступ до публічної інформації.

Дії:

1. Розробка медійного блоку змін до Конституції

- фіксація права на доступ до телекомунікацій (в. т.ч. інтернет);

- вилучення Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення з системи органів державної влади;

- зміна принципу формування Національної ради з питань телебачення;

- обмеження права держаної власності на медіа;

- включення статті про суспільну мультимедійну компанію.

2. Реальний розгляд звіту Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у Верховній Раді України та висловлення недовіри чинному складу Національної ради.

3. До кінця весняної сесії Верховної Ради формування Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з професіональних осіб, що не є членами якихось партій, не пов'язані з якоюсь медіакомпанією та не обіймали вищих державних посад до 2014 року.

4. Розробка та прийняття не пізніше осені нової редакції ЗУ «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

5. Повне оновлення процедур та порядків, за якими працює Національна рада. Включення антикорупційних механізмів до всіх процедур.

6. До прийняття запропонованих змін до Конституції призначення на посаду голови Державного комітету телебачення і радіомовлення позапартійної особи, що забезпечить швидке та належне проведення аудиту системи державного телебачення та радіомовлення, та підготовку її до реорганізації.

7. Оперативне доопрацювання проектів ЗУ «Про суспільне мовлення» та ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» (проект, що розроблявся за підтримки офісу Ради Європи) та ухвалення цих законів ще на весняній сесії ВР.

8. Повна ревізія того, як було реалізовано цифрову реформу новим складом Національної ради з питань ТБ і РМ за реальної участі громадськості. Проведення експериментального мовлення регіональних та місцевих мультиплексів. Виділення за участі УДЦР частотного ресурсу для потреб переходу на цифрове мовлення всіх діючих мовників.

9. Реальна оцінка монопольного статусу компанії «Зеонбуд» та призначення відповідального за контроль її діяльності органу.name="_GoBack">

Все вищезазначене є моєю особистою позицією як медіаексперта. Позицію Незалежної асоціації телерадіомовників буде визначено правлінням та оголошено пізніше.

Микола Княжицький, народний депутат від ВО «Батьківщина», голова підкомітету з питань телебачення і радіомовлення Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, засновник телеканалу «Еспресо TV»:

- Якою ви бачити дорожню карту першочергових реформ у медіасфері? Що, коли, як і в якій послідовності варто змінювати?

- По-перше, необхідно змінити склад Нацради. Ми будемо заслуховувати звіт, і моя позиція полягає в тому, що цей звіт приймати не можна, а Нацраду потрібно відправляти у відставку. До цього органу потрібно призначати людей, не пов'язаних із олігархічними кланами - фахівців із різних сфер, що стосуються медіа - культури, юриспруденції, техніки і всього іншого. Адже Нацрада має почати фахово працювати.

По-друге, зміни необхідні в Держкомтелерадіо й Національній телекомпанії України. Тут першочергове завдання, щоб обласні державні компанії на сході не підтримували сепаратистських настроїв. Адже зараз це відбувається повсюди, вони взагалі не контролюють (ситуацію. - ТК) і закликають людей до сепаратистських настроїв і поширюють дезінформацію. Це потрібно припинити негайно.

А після цього на часі прийняття остаточного закону про суспільне мовлення і створення системи суспільного мовлення на базі державного телебачення і радіомовлення.

- Кого ви бачите лобістами цих змін?

- Себе, Миколу Томенка - наш Комітет має бути лобістами цих змін апріорі. Але я особисто цим займаюся вже досить активно. Я вже подав постанову щодо звіту Нацради, піднімаю питання щодо НТКУ...

- Які перешкоди на шляху цих змін можуть виникнути?

- Люди, які б захотіли це використати або в своїх політичних, або в приватних інтересах. У питанні з державним і суспільним мовленням державницька й суспільна позиції мають бути найголовнішими, тому що зараз стоїть завдання зберегти країну і пояснити людям, що відбувається. І цей професіоналізм має бути вищим за будь-яку політичну доцільність чи будь-яку клановість.

І все ж ми продовжуємо жити в олігархічному суспільстві. Є олігархи хороші й погані, але кожен із них лобіюватиме своїх представників чи намагатиметься взяти під контроль ті чи інші державні чи суспільні медіа. Це, звісно, неправильно з одного боку. А з іншого - є небезпека популізму, коли цим займатимуться люди, які можуть гарно виступати, є хорошими трибунниками, але, в принципі, не є менеджерами. Зміни мають здійснювати люди, які мають серйозний досвід роботи в медіа.

Тарас Петрів, президент Фундації «Суспільність»:

- Якою ви бачити дорожню карту першочергових реформ у медіасфері?

- Потрібно комплексно модернізувати ще радянську інформаційну структуру в Україні відповідно до викликів епохи соціальних сервісів, соціальних мереж, кіберзагроз, електронних послуг і врядування. Добрими прикладами можуть бути естонці, голландці, британці, американці.

- Кого бачите лобістами змін?

- Локомотивами таких змін можуть бути профільні об'єднання, медійні організації, просунуті урядовці, лідери громадської думки, науковці, голова комітету ВР Микола Томенко.

Передовсім варто було б започаткувати роботу експертної групи, яка б виробила алгоритм швидких дій, а згодом залучити всіх зацікавлених яйцеголових до стратегічного проектування. Такий досвід, як мені відомо, є в Майдану реформ та Експертної сотні.

- Що, коли, як і в якій послідовності варто змінювати?

- Послідовність може бути така: не гаючи прийняти й упровадити Закон про суспільне мовлення, повністю змінити Нацраду, сприяти швидкому створенню медіапрофспілки в усіх ЗМІ без винятку, запровадити ефективні моделі редакційних статутів, прийняти дуже чіткий Закон про прозорість медіавласностті, вивчити все, що стосується цифрових конкурсів, і убезпечити країну від монополіста, провести хоч раз за двадцять років великий Форум журналістів України, що б стало дієвою допомогою і виявом солідарності з колегами в регіонах. Цей перелік можна згодом продовжити на двадцять пунктів для системної роботи.

- Які рифи можуть трапитися на цьому шляху?

- Риф той самий - опір значної маси чиновників, олігархів і політиків.

Тарас Шевченко, директор Інституту медіа права:

- Якою ви бачити дорожню карту першочергових реформ у медіасфері?

- Першочергово в інформаційній сфері має бути зроблено такі реформи: у законодавчій сфері це питання доступу до публічної інформації, зокрема законопроект №0947 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" (у новій редакції) та Закону України "Про доступ до публічної інформації"»; друге і третє питання - це суспільне мовлення і роздержавлення друкованих ЗМІ. Оскільки ці ініціативи готувалися ще восени у межах євроінтеграції, вони практично готові для фінального голосування у Верховній Раді.

Окрім цього, важливими є питання передвиборної агітації. В ідеалі - це ухвалення виборчого кодексу із регулюванням діяльності медіа, але з огляду на обмеженість часу, оскільки виборча компанія вже стартує, очевидно, необхідно вносити зміни до Закону «Про вибори Президента України».

Також важливо забезпечити фактичне виконання тих законів, які вже існують, зокрема Закону України «Про доступ до публічної інформації», про прозорість медіавласності. І блок питань, які стосуються кадрових рішень, формування органів влади: Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелерадіо, наглядових рад при НТКУ та НРКУ. Необхідно забезпечити, щоби призначення відбувалися прозоро і на посади призначали тих люди, які мають відповідні професійні та моральні якості і яких підтримує професійне середовище та суспільство.

- Які рифи можуть трапитися на цьому шляху?

- Головний ризик - повторення 2004-2005 років, коли нова команда керується виключно своїми вузькопартійними інтересами, олігархи намагаються просунути представників своїх телеканалів, своїх груп, і, на жаль, найбільш імовірно, що все так і відбуватиметься, тому завдання громадянського суспільства, завдання людей, які стоять на Майдані, - не допустити дерибану посад та власності як в інформаційній сфері, так і в усіх інших сферах.

Над опитуванням працювали Світлана Остапа, Олена Коркодим

Фото - frontpageinternational.wordpress.com, dt.ua, dtvforum.org, styknews.info, з архіву Детектор медіа