Яку роль відіграли ЗМІ та журналісти під час останніх подій, пов'язаних із євромайданом? Як уплинули ці події на самі ЗМІ? Які уроки маємо винести з набутого досвіду? Що на країну та журналістику чекає найближчим часом?

«Детектор медіа» запросила експертів осмислити здобутки, втрати й виклики, що поставив перед журналістами та ЗМІ яскравий період в історії України.

На наші запитання вже відповіли Микола Томенко й Тарас Петрів, Діана Дуцик, Володимир Мостовий, Вікторія Сюмар та Отар Довженко, Олексій Мустафін та Катерина Коберник,Лариса Івшина, Соня Кошкіна та Наталія Виговська, Олександр Чекмишев та Сергій Литвиненко, Руслан Кухарчук та Максим Буткевич, Олена Сибірякова та Ігор Соловей, Зураб Аласанія.

Запитання «Детектор медіа»:

1. Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

2. Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

3. Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

4. Чи було вами зауважено посутні маніпуляції? В яких ЗМІ їх було більше? Кому ці ЗМІ належали? Яких тем, фактів, позицій перш за все ці маніпуляції стосувалися?

5. Чи були впродовж минулого місяця, на ваш погляд, різні періоди в підході ЗМІ до євромайдану?

6. Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

7. Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

Костянтин Квурт, виконавчий директор МГО «Інтерньюз-Україна»:

- Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

- Роль відіграли і відіграють велику. Спочатку - інформаційну та мобілізаційну, тепер (коли майдан входить у затяжну фазу, а режим контратакує) - просто інформаційну. Об'єктивно: тут не так щоб цілком збалансована журналістика, але в ситуації війни важко лишатися нейтральними.

- Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

- Відбулось. Є ЗМІ проєвропейські і промайданівські (5-й канал), «збалансованіші» («1+1», «Інтер», СТБ), такі, які намагаються бути осторонь (ICTV, Новий), і такі, які радше проти (Перший національний, «Україна», «Вести», «Сегодня», УМХ).

- Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

- І позицією власників, і позицією журналістів. Розкол на проєвропейські і просовкові ЗМІ почався давно. Наприклад, не є секретом, що журналістів на великих каналах гласно чи негласно перевіряє служба безпеки холдінгу (там кадри - кадебісти, які колишніми не бувають), а у просовкові беруть переважно вихідців зі сходу. Як казав Єфремов, «нутром своїх». У місті Києві більшість населення і журналістів режим і ВФЯ особисто ненавидять, ось це і відбивається на ТБ все-таки. Позиція власників була у тому, аби не заважати висвітлювати адекватно. Тепер, схоже, вона міняється, бо всі бояться каральних акцій силовиків.

- Чи були впродовж минулого місяця, на ваш погляд, різні періоди в підході ЗМІ до євромайдану?

- Спочатку було більше емоцій промайданівських, далі ЗМІ настійливо попросили інформувати про майдан менше. Більшість послухалися.

- Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

- Поверховість, мало аналітики. Немає серйозного аналізу документів чи/та змоги їх діставати.

- Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

- Загалом, ЗМІ, як і суспільство, продемонстрували, що вони хочуть і можуть жити у кращій країні, куди їх не пускає агресивна меншість, яка окупувала державні інститути і яка користується підтримкою РФ.

Олександр Мартиненко, генеральний директор агентства «Інтерфакс-Україна»:

- Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

- Всё происшедшее в очередной раз демонстрирует, что говорить сегодня о журналистах и СМИ как о едином общественном институте нельзя. В конечном счете, каждый выбирает для себя один из путей: следование принципам объективной журналистики, использование СМИ как возможность выразить свое отношение к происходящему или участие в событиях в роли гражданского активиста. Объединение этих функций проблематично, хотя «гражданская журналистика» тоже имеет право на жизнь, хотя бы потому, что на нее есть спрос со стороны политически активной части населения.

Евромайдан до 30 ноября, как известно, создавали и журналисты тоже, и в этом смысле они сыграли в этих событиях свою важную роль.

После того, как игры во власти превратили ноябрьский евромайдан в декабрьский, СМИ, по сути, разделились на три части: поддержавшие протест, противостоящие протесту и освещавшие протест (и противодействие протесту). Освещение протеста, с моей точки зрения, было естественной функцией СМИ, и оно никоим образом не могло ни помочь протесту, ни помешать.

Всё остальное было продуктом договора между журналистами и собственниками СМИ и свою роль сыграло. При этом каждый играл за «своих». Правда, кто во власти и оппозиции «свои», а кто - «чужие», непонятно до сих пор.

- Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

- Сразу напрашивается разделение между западноукраинскими и восточноукраинскими региональными СМИ, и ничего удивительного в этом нет. Общество разделено в отношении к майдану, журналисты - тоже часть общества, по сути работают на своих единомышленников. Подавляющее большинство из них верят в то, что делают.

В Киеве, в частности, и в центре Украины, в целом, разделение было не столь заметным, так как здесь еще имело место и просто освещение событий. Хотя симпатии многих журналистов, прежде всего, на телевидении, были, безусловно, на стороне оппозиции. Они же ведь тоже жители Киева (хоть многие из них - и недолго), а в столице власть, благодаря ее же действиям, недолюбливают.

- Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

- Вплоть до последних дней декабря телехолдинги освещали события так, как считали необходимым работавшие там журналисты, в результате чего работа была или нейтральной, или сводилась, по сути, к информационной поддержке майдана.

Позиция журналистов абсолютно объяснима, а собственники, с моей точки зрения, не только и не столько передавали Западу сообщение о своей непричастности к силовым методам власти, сколько «привет» той части власти, с которой у них не сложились отношения.

- Чи було вами зауважено посутні маніпуляції? В яких ЗМІ їх було більше? Кому ці ЗМІ належали? Яких тем, фактів, позицій перш за все ці маніпуляції стосувалися?

- Манипуляции были с обеих сторон - или продиктованные эмоциями, или просчитанные. «Миллионы на майдане» - манипуляция, скорее, связанная с тем, что журналист выдает желаемое за действительное. «Майдан разбегается» - часть технологического противодействия протестам.

Переход активного противостояния в длительное приводит, как правило, к «технологизации» действий обеих сторон. Работают креативные, производящие и размещающие группы. Понятно, что у власти больше ресурсов для организации собственно процесса. Но, с другой стороны, на нее работают, как правило, по контракту, а противостоит ей энтузиазм. Он подталкивает творчество, а контракт его обеспечивает материально, но не стимулирует.

- Чи були впродовж минулого місяця, на ваш погляд, різні періоди в підході ЗМІ до євромайдану?

- Если говорить о «посленоябрськом майдане», общеизвестно, что в конце декабря власть стала более тщательно контролировать минимум два центральных телеканала, исходя из бытующего в ней мнения, что именно журналисты центрального телевидения виноваты в происходящем.

Опровергает это заблуждение тот факт, что ни соотношение рейтингов основных кандидатов в президенты, ни отношение к власти за время активных протестов не изменилось.

Желание «списать» всё на СМИ не оригинально и свидетельствует лишь о нежелании говорить (или даже думать) о поводах для протестов и их причинах, которые никакого отношения ни к СМИ, ни к оппозиции не имеют, а связаны исключительно с самой властью - ее неэффективностью, нежеланием слышать значительную часть народа, а также с внутривластными разборками.

Если мнение о том, что главной и единственной причиной являются СМИ, победит, мы вернемся на 10 лет назад, с той лишь разницей, что за эти 10 лет средства коммуникации сделали колоссальный рывок, и создание в телевидении виртуальной реальности еще менее эффективно, чем в 2004 году.

- Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

- Проблемы наших СМИ являются отражением проблем нашего общества. СМИ, как и многие наши институты, не отлажены, не очень профессиональны, недостаточно самостоятельны, оперируют больше эмоциями, чем расчетом. Но эти проблемы решаются только временем.

Невозможно, на мой взгляд, обвинять СМИ в том, что они не предоставили обществу всей информации, связанной с выбором вектора развития страны. Этой информации не имеют (а часто - и не хотят иметь) подавляющее большинство наших политиков и экономистов. И если у общества к СМИ на эту информацию есть социальный заказ, то у тех, кто должен быть ее первоисточником, на это нет прямого заказа у руководства.

Как правило, распространяемая информация подгоняется под заранее известный ответ и должна этот ответ обосновать. Дальше всё происходит в зависимости от уровня профессионализма исполнителя. Поскольку, как правило, он низкий, по СМИ начинают гулять идиотские цифры потерь и достижений.

- Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

- По большому счету, Украина сегодня - рай для журналистов и политологов, поскольку политика выбралась из кабинетов и творится на каждом шагу, в том числе на улицах и майданах.

Это время возможностей. Во многом уже реализованных, о чем говорят цифры опросов - СМИ по степени доверия вплотную приблизились к церкви.

Активизация протестов привела к дальнейшему стиранию грани между традиционными СМИ и соцсетями, которые во многих случаях уже являются первоисточниками информации (правда, и дезинформации тоже).

Необратимым процессом является вовлечение в журналистику в широком смысле слова огромного количества людей, которые становятся свидетелями реальных, влияющих на жизнь, процессов.

Обратимым является содержание работы традиционных СМИ, которые можно привести в соответствие с представлениями нескольких человек об агитации и пропаганде.

Но в среднесрочной перспективе эффект от этого предсказуем - потеря связи с реальностью приведет не к повышению уровня доверия к власти, а к снижению уровня доверия к СМИ и показателям власти.

Фото з архіву ТК та shahta.org