Яку роль зіграли ЗМІ та журналісти під час останніх подій, пов'язаних із євромайданом? Як уплинули ці події на самі ЗМІ? Які уроки маємо винести з набутого досвіду? Що на країну та журналістику чекає найближчий час?

«Детектор медіа» запросила експертів разом із нами осмислити здобутки, втрати та виклики, що поставив перед журналістами та ЗМІ яскравий період в історії України. Його унікальність виявляється й у тому, як швидко змінюються ситуації, настрої, тренди зокрема і в інформаційній сфері. Запитання експертам ми надсилали ще до жорсткої розправи над Тетяною Чорновол, до кадрових «зачисток» на телеканалі «Інтер», до відкату назад від журналістських стандартів в інформаційних програмах певних телеканалів.

Тож відповіді деяких експертів ми отримали ще до цих подій, дехто ж встиг зреагувати й на них.

Першими на наші запитання відповідають Микола Томенко й Тарас Петрів. Далі буде.

Запитання «Детектор медіа»:

1. Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

2. Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

3. Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

4. Чи було вами зауважено посутні маніпуляції? В яких ЗМІ їх було більше? Кому ці ЗМІ належали? Яких тем, фактів, позицій перш за все ці маніпуляції стосувалися?

5. Чи були впродовж минулого місяця, на ваш погляд, різні періоди в підході ЗМІ до євромайдану?

6. Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

7. Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

Микола Томенко, голова Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України:

- Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

- Журналісти - одна із соціальних груп, яка фактично була серед ініціаторів і творців євромайдану. З одного боку, журналісти активно відтворювали суспільну реакцію на ситуацію, яка склалася після непідписання угоди з ЄС. З іншого боку, медіа як засіб комунікації активно поширювали інформацію. На відміну від 2004 року, коли набагато менше журналістів були активно задіяні в акціях протесту, аж поки ситуація не змінилася після 25 листопаду. В цьогорічних подіях навпаки: журналісти серед ініціаторів євромайдану, вони активні учасники, і велика кількість медіа другий місяць інформують, доволі точно і об'єктивно висвітлюють те, що відбувається на майдані.

Щодо позитивів і негативів. Очевидно, є проблема вибору для якоїсь частини журналістів, вони мусять визначитися, чи залишаються в сфері журналістської діяльності, чи переходять у політичну. Я думаю, що кожен для себе вже прийняв якесь рішення. Такі активні люди потрібні і в політичній, і в громадській сфері. Ця історія розставить крапки над «і».

За оцінкою багатьох експертів, скажімо, доволі адекватне й активне висвітлення багатьох центральних каналів усе-таки було пов'язане не із жорсткою й непримиренною позицією журналістських колективів, а з позицією їхніх власників. Це дещо негативно. Я би мріяв про те, щоби саме журналістські колективи активніше впливали на ситуацію і домагалися свого. Може, це був якийсь консенсус між журналістами і власниками, але очевидно, що власники не заважали.

І ще один негатив - це мовчазна згода більшості державних і комунальних медіа на ту роль, яку їм відвели. Пам'ятаєте ситуацію з каналом «Рада»? Ми, до речі, її вже частково зняли. Під нашим тиском уже хоча б відновлено баланс, і немає того маразму, що був. У мене є інформація від їхніх журналістів, які бояться підписуватися: їм було поставлено завдання зібрати коментарі, що кияни проти майдану. Коли коментарів не вистачало, було змонтовано фальсифікації. Приміром, один чоловік сказав: «Я проти бардаку, який зчинила влада, побивши студентів». Вони монтують таким чином: ставлять йому запитання, як він ставиться до того, що в центрі міста майдан, і прикріплюють його відповідь: «Я проти бардаку». Таким чином відповідь людини на каналі сфальсифікували. Те, що робиться на Першому національному і на обласних ДТРК, для мене показник того, що треба робити все, щоб закінчувати еру державних медіа.

- Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

- Я побачив ключовий поділ за трьома лініями. Перший - це державні й комунальні ЗМІ, які зайняли неадекватну позицію. Якщо брати комерційні медіа, то вони теж діляться на ті, що зробили євромайдан ключовою темою, і ті, для яких це тема другого плану. З радіо взагалі все погано. Якщо ви послухаєте комерційні радіо, то там, де є зацікавлені журналісти, там в ефірі щось з'являється про євромайдан, але загалом (якщо винести за рамки «Європу плюс») там тотальне засилля проплачених матеріалів, як прихильниками, так і противниками майдану. Наприклад, дехто з активістів опозиції хоче показати свою важливу роль і розміщує свої матеріали, а комуністи взагалі вже втомили такою кількістю джинси.

В газетах мало що змінилося, в цілому висвітлюють, але теж багато проплачених матеріалів.

- Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

- Мені здається, що в даному випадку це був збіг бажань редакційних колективів і власників. При всій повазі до журналістів, усе ж таки раніше їхня реакція на інші політичні події була доволі заангажована. Зараз же, розуміючи, що власники не заперечують, вони об'єктивно висвітлювали події.

- Чи було вами зауважено посутні маніпуляції? В яких ЗМІ їх було більше? Кому ці ЗМІ належали? Яких тем, фактів, позицій перш за все ці маніпуляції стосувалися?

- Актуалізується практика розміщувати замовні матеріали, передусім це стосується державних телеканалів. На Першому національному з'явилася низка таких програм. Вони й раніше були, але зараз маніпулятивних речей стало більше. Місяць існування майдану - це найсерйозніший прогрес із точки зору збалансованої інформації на центральних телеканалах, окрім Першого національного.

- Чи були впродовж минулого місяця, на ваш погляд, різні періоди в підході ЗМІ до євромайдану?

- Можливо, частково перші два-три тижні більшість каналів збільшила кількість новин, інформаційного мовлення загалом. Зараз все повертається назад, бо й активність майдану зменшилася. Цьому є й об'єктивні і суб'єктивні причини: триває різдвяно-новорічний період. Я говорив із керівниками каналів, то виявилося, що під час подій на майдані рейтинг розважальних програм упав, а інформаційних - навпаки - виріс. Тому, очевидно, це ще й прагматична річ.

- Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

- Я думаю, що найбільша помилка, якої припустилися і громадськість, і опозиція, й медіа до підписання угоди з ЄС, це заспокоєння. Ще за місяць у Верховній Раді, коли всі раділи, що влада підтримує євроінтеграцію, що в нас є консенсус, я казав, що побоююся європейської ейфорії. Тому що не було системної змістовної просвітницької роботи, ми не заглибилися в європейські цінності. А за тиждень до дати підписання угоди про асоціацію влада почала проводити кампанію, що нам дають мало грошей, а отже, наша економіка завалиться. І для багатьох це стало вагомим аргументом. Ми не переконали людей у ціннісних речах, що гроші - не найголовніше. Колись Тетчер навела лад із шахтами, й нам треба це зробити. І з олігархічними великими підприємствами також, бо ми не можемо платити за олігархів. Може, на якомусь етапі й буде скорочення робітників, але натомість треба інвестувати кошти в галузі, де буде збільшення робочих місць. Європейці дають гроші під реформи, щоб економіка була самодостатньою. Але влада задіяла керівників великих підприємств, які сказали, що ми значно втратимо робочі місця, і це було дієво. Ще влада була ефективною в тому, що не заперечувала шляху до євроінтеграції, лише казала, що трохи згодом, після того, як ми економічно підготуємося. Раніше ми мали цифру прихильників підписання угоди з ЄС 48%, а тепер ми нарешті дійшли цифри 50%. І ми зобов'язані далі вести таку просвітницьку роботу, ця проблема залишається, як би не розгорталися події навколо майдану. Вона має тривати до моменту входження до ЄС. За найоптимістичнішими прогнозами це триватиме 10 років.

Проблемні моменти були в частині аналітики. В нас практично немає серйозних аналітичних програм, де б ми могли ширше поглянути на причини подій, наприклад, звернути увагу, що лінія конфлікту пов'язана не тільки з тим, що хтось за ЄС, а хтось за Митний союз. Є ще корумпована влада, а є ціннісні речі. Висвітлення подій на майдані - це тільки поверхова частина. На відміну від 2004 року, коли я був трохи над процесом, тепер я в групі підтримки євромайдану, на чергуваннях часто спілкуюся з великою кількістю людей. Є така частина радикальних людей, які вважають, що владу треба донищити, змінити. А є велика кількість інтелектуальних людей (бізнесмени, викладачі, вчені), яких не цікавить, знімуть владу чи ні. Вони мислять іншими категоріями: чи буде знищено корупцію, чи почне працювати судова влада, чи будуть контролювалися чиновники тощо.

Нинішні ток-шоу не дають можливості обговорити ці та інші важливі проблеми. Зараз ток-шоу будуються на тому, аби учасники мали заклеймити один одного. Нещодавно Копатько на шоу в Андрія Куликова сказав, що проаналізував, як реагують люди на виступи політиків. Виявилося, що жодного разу ніхто не зміг об'єднати аудиторію. Учасники вдаються до військової риторики один проти одного. В нас на ток-шоу немає справжньої дискусії, якби на них був серйозніший аналіз подій, то, може, в них би менше брало участі політиків, які лише зачитують партійні гасла.

Мені здається, крім аналітики, бракує ще й порад, що робити далі. 90% людей, із якими я спілкуюся на майдані, запитують: а що далі? Зараз не можна розпускати парламент, треба підготувати президентські вибори, дострокові чи планові. А після них ухвалити закон про пропорційні вибори за відкритими списками і одразу переобрати парламент. Бо якщо зараз розпустити парламент, у нас не залишиться території, де шукати вихід. Заклики «Зека на нари» і «Зека геть» не вирішують питання. Я вже говорив із політиками, які спочатку кричать про зека, а потім, коли люди готові йти щось робить, вони їх зупиняють і кажуть: «Ні-ні, в нас мирний процес». Та якщо в нас мирний процес, то й риторика має бути мирна. В нас існує проблема: войовничий радикалізм і неготовність іти цим шляхом. Риторика політиків і активістів повинна відповідати діям.

- Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

- Для журналістів це якийсь білий період, бо журналісти намагаються висвітлити все об'єктивно, правдиво і оригінально. На якийсь момент забули про політиків, показували більше простих людей. Коли журналісти побачили можливість працювати ширше і вільніше, вони показали, що можуть конкурентно працювати й висвітлювати цікаві речі. Це переконувало часом сильніше, ніж виступи політиків на майдані. Думаю, треба це в роботі ЗМІ зробити нормою.

Добре було би стимулювати творчість, знахідки, можливість журналістам нестандартно себе проявити, приміром, як уночі вести трансляції, як швидко реагувати на події й донести інформацію тощо. Вночі на 11 грудня мене розбудив син і переказав інформацію, яку повідомили канали, що вели пряму трансляцію. І це був нетрадиційній підхід у роботі телеканалів.

Чи є шанс зміцнити ці позиції - не готовий зараз сказати. Ще бракує жорсткої журналістської солідарності в захисті своїх прав. Я не впевнений зараз, що буде вестися об'єктивна президентська виборча кампанія, радше ні. Але, звісно, дуже б хотілося, щоби позитивні речі, які проявилися під час висвітлення євромайдану, закріплялися далі. Законодавство - це відносна площина, завжди знайдеться механізм, як його обійти. Насправді все впирається у здатність редакційних колективів і журналістів боротися за свої права.

Тарас Петрів, президент Фундації «Суспільність»:

- Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

- Журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом, переважною мірою гідно виконували свої професійні обов'язки, а поза роботою навіть займали активну громадянську позицію.

З позитивного те, що нині зрозуміло: журналістів буде важче змусити мовчати і забути, як відстоювати право на професію, з негативу - більше як півсотні постраждалих журналістів.

- Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

- Висвітлення цих подій великими медіахолдингами відрізнялося через особливості політичних смаків власників і розбіжності в розумінні новинних стандартів медіаменеджерами. Тому відчувалася інформаційна турбулентність. «Примазування» одних подій до інших (типу гамбурзьких) засвічувало маніпулятивну складову.

Важливо, що низка телеканалів збільшила хронометраж та кількість випусків новин. Особливою була робота ведучих новин. Зросла репортерська майстерність під час прямих включень. З того, що вдалося бачити мені, сподобалася міжнародка Наталки Гуменюк із Громадського ТБ, польова робота кореспондентів «Радіо Свобода», нічні трансляції інтернет-мовників.

- Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

- Як на мене, бракувало в ЗМІ журналістської аналітики, прогнозування. Деколи йшло розмінювання на дрібниці або вже відомі факти. Не вистачило достатньої кількості глибоких матеріалів журналістів-розслідувачів за результатами подій 30 листопада і 1 грудня. Провідні медіа поверхово висвітлювали зміст провладного майдану. Рясніли часті синхрони президента сусідньої держави і заряджених кремлівських пропагандистів усіх мастей від Кисельова до Мамонтова. Разом із тим, не було достатньої інформації й роз'яснення для пересічного глядача, які документи було підписано в Москві, а які, можливо, готуються для підписання в 2014-му. Залишилося враження «гри руками під столом».

Дивувала надзвичайно запізніла реакція влади на події, або й узагалі відсутність офіційних коментарів. Не знайдено відповіді на запитання, чому провідні медіахолдинги не наполягали на прямій трансляції національного круглого столу за участі президента і опозиції.

- Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

- Останній період життя українських ЗМІ я би схарактеризував як «час переосмислення ролі касок і прес-жилетів». Бо до євромайдану більшість представників нашого цеху дуже скептично ставилися до потреб такого обмундирування і страхування професійних ризиків. Нині ж репортерам доводилося перші тижні працювати в надзвичайно складних або й екстремальних умовах. Особливо тим, хто потрапив у місиво 1 грудня чи працював уночі.

Одне з новітніх явищ - початок епохи реальної конкуренції контентів великих ефірних та інтернет-каналів - початківців.

Медіа в 2014 році варто вести ґрунтовний дискурс про те, яким курсом ітиме країна. З огляду на переструктурування медіавласності, позиціонування гравців на медіаринку, перегрупування інформаційних функціонерів, початок передвиборчої кампанії та можливого періоду закручування гайок - легкого журналістського хліба не буде. Але стандарти професії мають сповідуватися й реалізовуватися завжди, а не тільки тоді, коли це дозволяють власники.

«Детектор медіа»

Фото - http://www.radiosvoboda.org, https://www.facebook.com та з архіву ТК