Костянтин Грубич: «Маю пропозиції, але від каналів, до яких ще морально не готовий»

Костянтин Грубич: «Маю пропозиції, але від каналів, до яких ще морально не готовий»

28 Вересня 2013
7467

Костянтин Грубич: «Маю пропозиції, але від каналів, до яких ще морально не готовий»

7467
Телеведучий – про свої сьогоднішні будні на телебаченні, майбутні проекти і написання першої власної книги «Смачна країна під знаком якості»
Костянтин Грубич: «Маю пропозиції, але від каналів, до яких ще морально не готовий»
Костянтин Грубич: «Маю пропозиції, але від каналів, до яких ще морально не готовий»

Після того, як телеканал «Інтер» у листопаді 2012 року закрив споживацький проект «Знак якості», його незмінний ведучий і керівник Костянтин Грубич усе ж продовжив пропагувати тему якісної продукції, але на іншому каналі. З лютого він є експертом проекту «Все буде добре» на СТБ. Про сьогоднішні будні на телебаченні, майбутні проекти і написання першої власної книги «Смачна країна під знаком якості» - у розмові з телеведучим.

 

- Костю, вже понад півроку ви є експертом на проекті «Все буде добре» на СТБ, і, здається, ваша тема не надто відрізняється від тієї, якої ви дотримувалися в «Знаку якості» на «Інтері».

- Це справді так, але разюча відмінність у тому, що проект «Все буде добре» набагато колективніший, ніж «Знак якості». Визначною мірою то був мій авторський проект, а тому багато ідей сам особисто з іще кількома людьми і затверджували, і втілювали... А тут я вже запрошена особа і, як відомо, зі своїм уставом у чужий монастир не сунуться. Мені запропонували правила існування, і я їх прийняв.

 

- Наскільки вам комфортно в новій ролі?

- Загалом новий досвід досить цікавий для мене. Складний він чи легкий, однозначно не скажу. Він інший, абсолютно інший, адже за останні роки я сам звик ставити завдання, тому зараз мені морально непросто, адже не я господар становища. Це мене не дуже влаштовує. І, думаю, це тимчасова позиція. Я її прямо висловлюю навіть керівнику каналу. Кажу: я не є гвинтик в системі, я повинен бути самостійною величиною. І якщо так станеться, лише тоді віднайду гармонію, а доти мені буде неспокійно. Адже експертом, чи радше громадським діячем, як мене позиціонують, я можу бути в будь-який момент. Однак лише одного цього мені замало. Якби на тому ж СТБ в мене був свій окремий проект, зараз я так, фантазую, то це був би ідеальний варіант :)

 

Але в будь-якому випадку мій сьогоднішній досвід є цінним, знаю, що він мені знадобиться. І, здається, вже є ефект. Поступово, але я вже чую, так, більше за спиною, що мене починають асоціювати з цим проектом. А це для мене поки що незвично.

 

- Незважаючи на важливість «Знаку якості», «Інтер» усе ж відмовився від проекту. А, наприклад, російські колеги й далі знімають аналоги, навіть наш муніципальний телеканал «Київ», здається, відкрив подібну рубрику...

- Я знаю, її роблять колишні наші співробітники, але... Знову ж таки, я не хочу це коментувати. У нас був величезний проект і, до речі, щоденний, із глибокими лабораторними дослідженнями, а не просто щось поверхове. Крім того, думаю, порівнювати можливості навіть не варто. Взагалі, в умовах нашої країни і так вдячний «Інтеру», що цілих 5 років тримав проект, адже насправді той міг припинити існування вже через кілька місяців.

 

Щодо російських колег, ну, що тут скажеш, якщо Путін, приміром, наказав би програмі бути, то вона буде. А от в нас, на жаль, і демократія не є демократією, і авторитаризму немає. Все на якихось олігархічних монополістських взаєминах. Однак, якби в країні справді було громадянське суспільство, тоді закрити такий проект було б важче тому, що це був би прямий удар по інтересах платників податків. Відразу ж активізувалося б громадське розслідування... От, на базарі тьоті мені скаржаться, кажуть, як так? Хоча дехто навіть і не помітив, думають, що «Знак якості» продовжує виходити. Тобто, це все ознаки недозрілості суспільства.

 

- Є інформація, що ви розробили якийсь грандіозний проект, можливо, відхилите завісу?

- Так, відколи закрили «Знак якості», я і справді розробив кілька проектів, які мені дуже подобаються. Вони вже на розгляді у продюсерів і чекають свого часу. Всі вони, розроблені з власної ініціативи чи на замовлення каналу, геть різні, але ніяк не стосуються політики, шоу-бізнесу чи якихось штучних ситуацій.

 

- Отже, в них документальний соціально-культурологічний напрям?

- (Сміється.) Глибше говорити зарано. Дивлячись на сучасний стан медійного ринку, якщо ще півроку тому в мене ще була впевненість, що це все може бути втілено, то зараз я вже й не знаю. Криза, перевитрата коштів, зараз усі економлять, а тому щось нове - це досить ризиковано для акціонерів. Тому я навіть із розумінням ставлюся до цього свого очікування.

 

Однак, чого я не можу зрозуміти і прийняти - так це того, що з моєю кваліфікацією все ж не маю такої роботи, яка б мені стабільно приносила певний прибуток, ну, вже не кажу про задоволення. Тут дивно, коли при повній фізичній, моральній і якій завгодно силі мушу чи не щодня ходити й пропонувати себе. Щоправда, маю й пропозиції. Але від каналів, до яких ще морально не готовий. Хоча, можливо, гроші зваблять і таки погоджуся.

 

Зараз, коли дивлюся на тих, які займають визначальні позиції, бачу рівень їхньої освіти, досвіду, кваліфікації, в мене постає питання геть не про нинішні вимоги, а лише одне велике «ЧОМУ»? І, знаєте, така юнацько-романтична віра в справедливість, в освіченість, в чесність геть зникає...

 

- Кажуть, ви пишете книжку? Про що вона?

- Насправді це давня історія. Коли я ще був ведучим «Смачної країни», до мене звернулася Мар'яна Савка, очільниця «Видавництва Старого Лева». Її дуже цікавило те, що ми робили у своїх сюжетах, тому й запропонувала написати про це книжку. Так з'явився імпульс. Щоправда, на той момент я так нічого й не почав, та й сама Мар'яна потім поїхала до Америки, крім того, «Смачна країна» закрилася... Коротше кажучи, ця тема заглухла.

 

Але після того, як припинився «Знак якості», я вже сам захотів писати книжку. Без Мар'яни. Просто тому, що був вільний час, відтак я повністю націлився на видання. Коли в мене сформувалася структура й формат книжки, з'явилася й назва «Смачна країна під знаком якості». Оскільки я був і сценаристом програми, в мене збереглися всі тексти ефірів. Це пришвидшує роботу, але, правду кажучи, все одно пишеться не так легко, як сподівався. Наприклад, лише на один розділ, а це десь 20-22 тисяч знаків, витрачаю більше тижня. Часу постійно бракує, бо то я на зйомках, то щось іще...

 

- Отже, видання має бути кулінарним, щось на кшталт книг, які свого часу вийшли в Горбунова, Сумської, Висоцької чи Малахової?

- Зовсім ні, адже це не чисто кулінарна книжка, а передусім національно-культурологічний проект. Водночас я намагаюся зробити її не науковою монографією, адже тут народні рецепти та поради звідусіль від народного журналіста, тому й намагаюся тримати науково-популярний підхід, аби це читалося і, звичайно, щоб асоціювалося зі мною, адже все йде від першої особи.

 

Вона розділена на розділи по областях, і кожна починається з того, що я даю свій авторський погляд на кулінарний портрет певного регіону. Звісно, так, як я це розумію. От, розказую, наприклад, що в селі Буцні, що у Вінницькій області, я зустрів чоловіка, хто він і чим займається, як ми, власне, записували саму програму з ним, готуючи традиційну для того місця страву. А вже в додаток, крім самих 3-4 рецептів і способу приготування, іде порада від Грубича вже як експерта. Адже, зважаючи на професійний досвід, чимало знаю про корисність продуктів, про те, як краще їх готувати тощо.

 

- Хто видає книжку й коли чекати її появи?

- Знаєте, так дивно, коли я написав майже половину і почав шукати, а кому ж це запропонувати, то мені відмовляли, пояснюючи, що це не буде продаватися. Та коли я звернувся до Мар'яни Савки, після нашої розмови шестирічної давності, все враз стало на свої місця. Вже до кінця літа я маю дописати все, а далі - справа за Мар'яною. Не думаю, що затягнеться, тому книга з'явиться вже незабаром... Єдина в нас складність сьогодні у тому, що в мене немає ілюстративного матеріалу: ні фото, ні картинок, геть нічого. Коли знімали передачі, геть не думали про книгу. Тому зараз треба мізкувати, як це художньо оформити і вже, здається, в Мар'яни є певні ідеї з цього приводу.

 

Хоча є видавці, які переконані, що книга не буде продаватися, я переконаний, що все ж буде. Звісно, дивлячись іще, як представити і який буде наклад. Та оскільки в нас вважається добре, коли тираж бодай кілька тисяч, то на таку кількість вона точно витягне. По-перше, в мене є певна кількість глядачів, по-друге, це справді буде цікаво не лише для українців, а й для туристів. Відтак маю такі нескромні сподівання, що в неї свій читач точно буде. Зрозуміло, я не Джоан Роулінг, і мова тут не про мільйони, хоча книга, може, й стане бестселером. Хто його знає...

 

Фото - з особистого архіву Костянтина Грубича

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
7467
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду